Судове рішення 2а-1670/7275/11 від 12.01.2012

Судове рішення #20142842

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7275/11

Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

суддів - Довгопол М.В., Єресько Л.О.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представників третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаватехпром ЛТД" - Богатиренка В.В., Гловацького О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного департаменту інтелектуальної власності, Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаватехпром ЛТД", Державне підприємство "Український інститут промислової власності" про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди , -

В С Т А Н О В И Л А:

02 вересня 2011 року ОСОБА_1 (по тексту - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності про визнання протиправними дій при розгляді заявки на винахід №2001129128 від 27.12.2001, скасування остаточного висновку експертизи №15126/За/11 від 14.06.2011 та направлення заявки на новий розгляд.

06.10.2011 до суду подана заява про зміну позовних вимог (том 1 а.с. 87-92), відповідно до якої позивач просив скасувати остаточний висновок експертизи №15126/За/11 від 14.06.2011, зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності видати патент на винахід за заявкою на винахід №2001129128 від 19.06.2003, стягнути з Державної служби інтелектуальної власності (як правонаступника ДДІВ) на користь ОСОБА_1 заподіяну протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю шкоду в розмірі 50000 гривень.

Згідно із заявою від 23.11.2011 про уточнення позовних вимог (том 3 а.с.70-76) позивач просив визнати протиправними дії Державного департаменту інтелектуальної власності при організації приймання заявки на винахід №2001129128 від 19.06.2003, організації проведення її експертизи та прийнятті рішення про відмову у видачі патенту оформленому остаточним висновком експертизи №15126/3а/11 від 14.06.2011; скасувати рішення про відмову у видачі патенту №15126/3а/11 від 14.06.2011;зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності видати патент на винахід за заявкою на винахід №2001129128 від 19.06.2003; стягнути з Державної служби інтелектуальної власності (як правонаступника ДДІВ) на користь ОСОБА_1 заподіяну протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю шкоду в розмірі 50000 гривень;

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що попередній висновок кваліфікаційної експертизи за №37657/з від 19.10.2009 винесений відповідно до заявки позивача від 06.03.2002, що є неіснуючою, оскільки на вимогу Укрпатенту була змінена в 2003 році, також звертав увагу на наявність іще одного попереднього висновку за № 9562/1 від 20.05.2005, який винесений відповідно до зміненої заявки на проведення експертизи. Крім того, позивач зазначав, що не направлення йому попереднього рішення позбавило його права на надання змін та додаткових матеріалів, тому рішення про відмову у видачі патенту фактично звелося до затвердження незаконно складеного попереднього висновку кваліфікаційної експертизи від 19.10.2009. Вказував на довготривалість проведення експертизи. Також, позивач наголошував про ліквідацію Державного департаменту інтелектуальної власності згідно із Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 на час прийняття рішення від 14.06.2011.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 залучено до участі у справі: в якості другого відповідача Державну службу інтелектуальної власності України та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаватехпром ЛТД" (по тексту - ТОВ "Полтаватехпром ЛТД").

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Український інститут промислової власності" Міністерства освіти і науки України (по тексту - ДП "Український інститут промислової власності") .

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідачів в засідання не з’явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. В попередніх судових засіданнях представник відповідача Державної служби інтелектуальної власності України проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення експертизи заявки № 2001129128 дії закладу експертизи були цілком правомірними та здійснені в межах компетенції цього органу. Зазначав, що Державним департаментом інтелектуальної власності при винесенні рішення № 15126/3а/11 від 14.06.2011 не допущено порушення вимог законодавства України.

Представники третьої особи ТОВ "Полтаватехпром ЛТД" в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи що матеріали (в тому числі технічна документація) які розглядалися в рамках розгляду клопотання ТОВ "Полтаватехпром ЛТД" про проведення кваліфікаційної експертизи належали заводу "Знамя" (м. Полтава), який освоїв випуск "навантажувальних пристроїв" у червні 2000 року. Вказував, що вважає дії відповідача правомірними, а остаточне рішення про відмову у видачі патенту законним.

Представник третьої особи ДП "Український інститут промислової власності" в судове засідання не з'явився хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В попередніх судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому, підтримуючі доводи відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача та представників третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, об’єктивно оцінивши надані суду докази, колегія суддів, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.12.2001 ОСОБА_1 подано заявку на видачу деклараційного патенту України на винахід "Навантажувальний пристрій", яку зареєстровано за номером 2001129128 (том 2 а.с. 227, 229-230).

За результатами проведення формальної експертизи вказаної заявки 24.01.2002 прийнято рішення про видачу ОСОБА_1 деклараційного патенту на винахід "Навантажувальний пристрій" (том 3 а.с. 60).

15.04.2002 Державним департаментом інтелектуальної власності видано ОСОБА_1 за заявкою № 2001129128 деклараційний патент на винахід "Навантажувальний пристрій" № 45935 А (том 1 а.с. 15).

Позивачем подані 06.03.2002 (том 1 а.с. 16) та 02.04.2002 (том 2 а.с. 203) клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи винаходу за заявкою № 2001129128.

19.03.2003 Державним підприємством "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) по заявці №2001129128 від 27.12.2001 завершено проведення патентного пошуку для визначення рівня техніки з використанням патентно-інформаційної бази закладу експертизи, про що складено звіт про інформаційний пошук (том 2 а.с. 204).

Державним підприємством "Український інститут промислової власності"25.04.2003 за вих. № 13588 позивачу направлено запит, за яким для проведення кваліфікаційної експертизи заявнику протягом 2-х місяців від дати його одержання необхідно подати документи та відомості згідно із поставленими запитаннями (том 2 а.с. 201).

Вказаний запит позивачем отримано власноруч 29.04.2003, про що на копії запиту наявному в матеріалах справи (том 2 а.с. 201) міститься відмітка.

В свою чергу, заявником на винахід подано 19.06.2003 до Укрпатенту відповідь на запит кваліфікаційної експертизи від 25.04.2003 за вих. №13588 і як слідує із змісту даної відповіді заявником, зокрема, змінено назву приладу з "навантажувальний прилад" на "прилад перевірки працездатності обліку електроенергії" (ПППОЕ) (том 2 а.с. 194).

Поряд із цим, 07.10.2003 до Укрпатенту від ТОВ "Полтаватехпром ЛТД" надійшло клопотання (від 03.10.2003 вих. №77) про проведення експертизи деклараційного патенту на винахід №45935А на його відповідність умовам патентоздатності (том 2 а.с.192), а 09.10.2010 від останнього в доповнення до зазначеного клопотання подано додаткові документи (том 2 а.с. 187-191).

03.11.2003 директором Укрпатенту затверджено висновок за результатами експертизи на відповідність запатентованого винаходу умовам патентоздатності, проведеної за клопотанням ТОВ "Полтаватехпром"ЛТД, згідно із яким запатентований винахід № 45935 і не відповідає умові патентоздатності "новизна" (том 2 а.с. 172-174).

За результатом проведення кваліфікаційної експертизи Укрпатентом складено попередній висновок про невідповідність винаходу за заявкою № 2001129128 умовам патентоздатності від 11.11.2003 вих. №40749 (том 2 а.с. 170-171).

Вказаний висновок отримано ОСОБА_1 власноруч 18.12.2003, про що на його копії наявному в матеріалах справи (том 2 а.с. 168) міститься відмітка.

Позивач не погодившись із вказаним висновком, оскаржив його до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності.

23.02.2004 прийнято остаточне рішення про відмову у видачі патенту за заявкою № 2001129128 від 27.12.2001 з підстав не внесення змін заявником і (або) не подання додаткових матеріалів у зв’язку із одержанням ним попереднього рішення про відмову у видачі патенту на винахід від 11.11.2003, №40749 у строк встановлений частиною 16 статті 16 Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі". Заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності як це було встановлено попереднім рішенням про відмову у видачі патенту на винахід (том 2 а.с. 164).

Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності за результатами розгляду заперечення апелянта ОСОБА_1 проти попереднього рішення від 11.11.2003 вих. № 40749 про відмову у видачі патенту на винахід "Навантажувальний пристрій" за заявкою №2001129128, прийнято рішення від 14.05.2004, яким вирішено заперечення ОСОБА_1 задовольнити частково, попереднє рішення від 11.11.2003 про відмову у видачі патенту на винахід "Навантажувальний пристрій" за заявкою № 2001129128 і рішення від 23.02.2004 про відмову у видачі патенту на винахід відмінити, матеріали заявки №2001129128 повернути на кваліфікаційну експертизу (том 1 а.с. 35-43).

Поряд із цим, як встановлено в ході судового розгляду справи 28.02.2005 рішенням Печерського районного суду м. Києва, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2004, деклараційний патент України № 45935А визнаний недійсним (том 3 а.с 16-18).

20.07.2005 Укрпатентом за заявкою № 2001129128 від 27.12.2001 за результатами проведення кваліфікаційної експертизи з урахуванням відповіді від 19.06.2003 ОСОБА_1 на запит кваліфікаційної експертизи від 25.04.2003 складено попередній висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності (том 2 а.с. 160).

У відповідності до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення висновок позивачем отримано 26.07.2005 (том 2 а.с.159 (зворот).

Згідно із листом ДП "Український інститут промислової власності"від 22.08.2005 за вих. № 1361/02, адресованого ОСОБА_1, з урахуванням ухвали Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2004, з підстав зникнення об’єкту перетворення (деклараційного патенту України № 45935А на винахід) Укрпатент відкликав попередній висновок від 20.07.2005 та припинив експертизу винаходу за заявкою №2001129128 (том 2 а.с. 154-155).

Як слідує із рішення Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2008 по справі № 2-884-1/08, яке набрало законної сили 29.12.2008 (том 1 а.с 47-59), ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2008 скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2005 у зв’язку із нововиявленими обставинами.

Також, вказаним рішенням від 19.08.2008 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронтехпром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаватехпром ЛТД" до ОСОБА_1 та Державного департаменту інтелектуальної власності про визнання деклараційного патенту недійсним –залишено без задоволення.

Внаслідок чого, Державним департаментом інтелектуальної власності поновлено дію деклараційного патенту №45935А та поновлено діловодство за заявкою № 2001129128 від 27.12.2001.

14.09.2009 Державним підприємством "Український інститут промислової власності" по заявці №2001129128 від 27.12.2001 завершено проведення патентного пошуку для визначення рівня техніки з використанням патентно-інформаційної бази закладу експертизи, про що складено звіт про інформаційний пошук (том 2 а.с. 23).

За результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної Укрпатентом за заявкою №2001129128 складено попередній висновок від 19.10.2009 вих. № 3765/3 (том 2 а.с. 15-17), згідно із яким за результатами експертизи встановлено, що є підстави вважати, що запатентований винахід не відповідає таким умовам патентоздатності як промислова придатність, новизна та винахідницький рівень Також, вказано, що заявнику необхідно надати мотивовану відповідь та надіслати відредаговані матеріали заявки відповідно до вищенаведених недоліків, не виходячи за межі первинно поданих матеріалів.

ОСОБА_1 у зв’язку із отриманням 05.11.2009 попереднього висновку від 19.10.2009 до Укрпатенту направлено відповідь від 26.11.2009 (том 2 а.с. 12-14), з проханням надати копії матеріалів, на які посилається експерт при складанні попереднього висновку кваліфікаційної експертизи від 19.10.2009р. №37657.

03.12.2009 за вих. № 50270 ДП "Український інститут промислової власності" направлено повідомлення гр. ОСОБА_1 із копіями витребуваних останнім документів, в якому також вказано про необхідність подачі протягом 2 місяців від дати одержання повідомлення додаткових матеріалів у відповідь на попередній висновок кваліфікаційної експертизи від 19.10.2009 №37657/3.

У відповідності до повідомлення про вручення поштового відправлення за №18150 (том 2 а.с. 4) повідомлення від 03.12.2009 за вих. № 50270 ОСОБА_1 отримав 17.12.2009.

Позивач не погодившись із попереднім висновком кваліфікаційної експертизи від 19.10.2009 №37657/3 подав до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності заперечення (вх.№14655 від 14.12.2009).

Апеляційною палатою 18.12.2009 за вих. № 16-15/7178 надано ОСОБА_1 відповідь на заперечення, за висновками якої враховуючи те, що попередній висновок кваліфікаційної експертизи не є рішенням у розумінні статті 16 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та відповідно до статті 24 Закону, правових підстав для розгляду Апеляційною палатою заперечення за заявкою №2001129128 немає (том 1 а.с. 10).

Укрпатентом 24.02.2010 за № 7863 ОСОБА_1 направлено повідомлення про припинення розгляду заявки на винахід (корисну модель) № 2001129128 від 27.12.2001 у зв'язку з ненаданням відповіді на попередній висновок від 19.10.2009, в якому також роз’яснено право поновлення строку подання додаткових документів протягом шести місяців від дати його спливу (том 2 а.с.10).

У відповідності до листа Державного департаменту інтелектуальної власності від 17.12.2010 за № 16-12/7233, Департамент зважаючи на численні звернення дописувача (ОСОБА_1.), прийняв рішення про поновлення діловодства за заявкою № 2001129128 та надання дописувачу ще однієї можливості протягом двох місяців надати мотивовану відповідь та надіслати відредаговані матеріали заявки відповідно до наведених у повідомленні від 24.02.2010 № 7863 недоліків (том 2 а.с.9).

23.12.2010 за вих. № 7383/ЗА/10 Укрпатент повідомив позивача, що з підстав винесення розпорядження Державного департаменту інтелектуальної власності від 17.12.2010 за № 16-12/7233, діловодство за його заявкою поновлено і йому надається можливість надати мотивовану відповідь і надіслати відкориговані матеріали на попередній запит кваліфікаційної експертизи №37657/з від 19.10.2009 протягом двох місяців від дати отримання даного повідомлення.

14.06.2011 заступником голови Державного департаменту інтелектуальної власності затверджено остаточний висновок про невідповідність винаходу № 45935 (за заявкою № 2001129128) умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи, який набув статусу рішення про відмову у видачі патенту на винахід від 14.06.2011 № 15126/ЗА/11(том 2 а.с. 5-7).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування, а також з вимогами в редакції заяви від 23.11.2011 про уточнення позовних вимог (том 3 а.с.70-76).

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд виходить із наступного.

Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" від 15.12.1993, № 3687-XII, Правилами розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15.03.2002 № 197, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2002 за № 364/6652.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом (частина 1 статті 418 Цивільного кодексу України).

Винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології (стаття 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі") (надалі - Закон).

Відповідно до абзаців 15,16 статті 1 Закону патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід; деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід;

Особа, яка бажає одержати патент (деклараційний патент) і має на це право, подає до Установи заявку (частина 1 статті 12 Закону).

Згідно із абзацом 1 статті 1 того ж Закону Установа - центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності.

Так, відповідно до Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 №997 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Департамент є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства освіти і науки і йому підпорядковується.

Згідно норм наведеного Положення Державний департамент інтелектуальної власності (по тексту - Державний департамент) відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, реалізує у межах своїх повноважень єдину економічну, фінансову, науково-технічну, інвестиційну, соціальну політику у сфері інтелектуальної власності та розробляє на основі результатів аналізу діяльності державної системи охорони інтелектуальної власності пропозиції щодо її вдосконалення; здійснює в межах, визначених Міністерством освіти і науки, управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства; забезпечує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією; розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань, що належать до його компетенції, і вносить їх на розгляд Міністра освіти і науки; забезпечує функціонування системи експертизи заявок на об'єкти інтелектуальної власності; бере участь у роботі з удосконалення системи обліку, звітності і державної статистики в сфері інтелектуальної власності; визначає порядок державної сертифікації діяльності в сфері інтелектуальної власності; здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об'єктів інтелектуальної власності; видає в установленому порядку охоронні документи на об'єкти інтелектуальної власності.

27.12.2001 ОСОБА_1 подано заявку на видачу деклараційного патенту України на винахід "Навантажувальний пристрій", яку зареєстровано за номером 2001129128 (том 2 а.с. 227, 229-230).

В свою чергу, порядок розгляду і проведення експертизи заявок на видачу патентів (деклараційних патентів) на винаходи (секретні винаходи) і деклараційних патентів на корисні моделі (секретні корисні моделі), встановлено Правилами розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 15 березня 2002 року № 197 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Правила).

Пунктом 3.1. розділу 2 Правил встановлено, що Державне підприємство Український інститут промислової власності (Укрпатент) проводить формальну експертизу заявок, поданих до Держдепартаменту, щодо яких прийняті рішення про встановлення дати подання. Експертизу заявки за формальними ознаками проводять без спеціального клопотання заявника.

За результатами проведення формальної експертизи заявки № 2001129128 24.01.2002 прийнято рішення про видачу деклараційного патенту на винахід "Навантажувальний пристрій" (том 3 а.с. 60).

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону деклараційний патент на винахід (корисну модель) видається під відповідальність його власника за відповідність винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності.

15.04.2002 Державним департаментом інтелектуальної власності ОСОБА_1 за заявкою № 2001129128 видано деклараційний патент на винахід "Навантажувальний пристрій" № 45925 А, (том 1 а.с. 15).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону власник деклараційного патенту на винахід з метою перетворення деклараційного патенту на винахід у патент на винахід може подати стосовно заявки, за якою видано деклараційний патент, заяву на проведення кваліфікаційної експертизи заявки.

ОСОБА_1 подані 06.03.2002 (том 1 а.с. 16) та 02.04.2002 (том 2 а.с. 203) клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи винаходу за заявкою № 2001129128.

Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого винаходу умовам патентоздатності, визначеним статтею 7 Закону (пункт 17 статті 16 Закону).

Відповідно до пункту 6.1 розділу Правил кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) - експертиза, що встановлює відповідність заявленого винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності) і проводиться відповідно до статті 16 Закону.

Згідно із частиною 18 статті 16 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції Закону України від 22.05.2003 № 850-IV) якщо є підстави вважати, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь з усуненням, у разі необхідності, зазначених у висновку недоліків.

За результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної Укрпатентом за заявкою №2001129128 складено попередній висновок від 19.10.2009 вих. № 3765/3 (том 2 а.с. 15-17), згідно із яким: за результатами експертизи встановлено, що є підстави вважати, що запатентований винахід не відповідає таким умовам патентоздатності як промислова придатність, новизна та винахідницький рівень Також, вказано, що заявнику необхідно надати мотивовану відповідь та надіслати відредаговані матеріали заявки відповідно до вищенаведених недоліків, не виходячи за межі первинно поданих матеріалів.

При цьому, слід зазначити, що складенню вказаного вище висновку передував ряд встановлених судом вище обставин: дій та рішень, яким, зокрема, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2008 по справі № 2-884-1/08, яке набрало законної сили 29.12.2008 (том 1 а.с 47-59), рішенням Вищого адміністративного суду від 02.12.2008 по справі К-8251/07 (том 3 а.с. 16-18) надано правову оцінку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, такі дії та рішення перевірені Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності за результатами розгляду заперечення апелянта ОСОБА_1 проти попереднього рішення від 11.11.2003 вих. № 40749 про відмову у видачі патенту на винахід "Навантажувальний пристрій" за заявкою №2001129128, про що прийнято рішення від 14.05.2004, яке у встановленому порядку затверджено Державним департаментом інтелектуальної власності та до суду не оскаржено.

Вказаним рішенням попереднє рішення від 11.11.2003 про відмову у видачі патенту на винахід "Навантажувальний пристрій" за заявкою № 2001129128 і рішення від 23.02.2004 про відмову у видачі патенту на винахід відмінені, а матеріали заявки №2001129128 повернуто на кваліфікаційну експертизу.

За висновками якої Укрпатентом і складено попередній висновок від 19.10.2009 вих. № 3765/3.

Оцінюючи доводи позивача про те, що попередній висновок кваліфікаційної експертизи за №37657/з від 19.10.2009 винесений відповідно до заявки позивача від 06.03.2002, яка є неіснуючою, оскільки на вимогу Укрпатенту була змінена 19.03.2003 суд встановив наступне.

Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в редакції Закону України від 21.12.2000 N 2188-II чинній на момент виникнення спірних правовідносин, під час проведення експертизи заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення, запити та висновки. Під час кваліфікаційної експертизи заявки на винахід заклад експертизи має право зажадати від заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе, а також запропонувати змінити формулу винаходу. Додаткові матеріали повинні бути подані заявником протягом 2 місяців від дати одержання ним запиту або копій патентних матеріалів, що протиставлені заявці. Якщо заявник у встановлений строк не подасть матеріали на запит закладу експертизи або мотивоване клопотання щодо продовження цього строку, заявка вважається відкликаною. На додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу, поширюється порядок, визначений частиною четвертою цієї статті.

Як слідує із матеріалів справи Державним підприємством "Український інститут промислової власності" 25.04.2003 за вих. № 13588 заявнику на винахід ОСОБА_1 направлено запит, згідно із яким для проведення кваліфікаційної експертизи по заявці № 2001129128 від 27.01.2001 заявнику протягом 2-х місяців від дати одержання необхідно подати документи, відомості згідно із поставленими запитаннями (том 2 а.с. 201).

В свою чергу, заявником на винахід ОСОБА_1 подано 19.06.2003 до Укрпатенту відповідь на запит кваліфікаційної експертизи від 25.04.2003 за вих. №13588 за заявкою № 2001129128 від 27.01.2001 (том 2 а.с. 194 -200).

Тож, відповідь на запит кваліфікаційної експертизи з метою перетворення деклараційного патенту не є новою заявкою, і як слідує із матеріалів справи діловодство ведеться саме за заявкою № 2001129128 від 27.01.2001.

При цьому, слід наголосити, що розділом 1 Порядку встановлено чітку процедуру реєстрації заявки на отримання патенту (деклараційного патенту), яка в даному випадку, при надходженні до Укрпатенту відповіді на запит кваліфікаційної експертизи від 25.04.2003 за вих. №13588 не мала місця.

Також не є новими заявками заяви позивача від 06.03.2002 (том 1 а.с. 16) та від 02.04.2002 (том 2 а.с. 203) про проведення кваліфікаційної експертизи з метою перетворення деклараційного патенту.

Що стосується посилань позивача про наявність іще одного попереднього висновку за № 9562/1 від 20.05.2005, який винесений відповідно до зміненої заявки на проведення експертизи, з яким позивач конструктивно працював, оскільки такий висновок встановлював, що експертиза успішно завершена, то судом встановлено наступне.

20.07.2005 Укрпатентом за заявкою № 2001129128 від 27.12.2001 за результатами проведення кваліфікаційної експертизи з урахуванням відповіді від 19.06.2003 ОСОБА_1 на запит кваліфікаційної експертизи від 25.04.2003 складено попередній висновок вих № 9562/1, згідно із яким за результатами кваліфікаційної експертизи встановлено, що винахід не відповідає умовам патентоздатності (том 2 а.с 160).

Поряд із цим, згідно із листом ДП "Український інститут промислової власності"від 22.08.2005 за вих. № 1361/02, адресованого ОСОБА_1, з урахуванням рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2005, з підстав зникнення об’єкту перетворення (деклараційного патенту України № 45935А на винахід) Укрпатент відкликав попередній висновок від 20.07.2005 та припинив експертизу винаходу за заявкою №2001129128 (том 2 а.с. 154-155).

В подальшому, як встановлено в ході судового розгляду справи у зв’язку із скасуванням вказаного рішення, поновлено дію деклараційного патенту №45935 та поновлено діловодство за заявкою № 2001129128 від 27.12.2001.

Отже, вказані вище спростовують доводи позивача про наявність двох попередніх висновків на момент прийняття оскаржуваного рішення від 14.06.2011.

Доводи позивача про не направлення йому попереднього рішення з пропозицією надати додаткові докази, які повинні були враховуватися при прийнятті остаточного рішення, що позбавило його права на надання змін та додаткових матеріалів, спростовуються наявними у справі доказами.

У відповідності до частини 18 статті 16 Закону якщо є підстави вважати, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь з усуненням, у разі необхідності, зазначених у висновку недоліків.

Так, попередній висновок за результатами кваліфікаційної експертизи, після поновлення діловодства за заявкою №2001129128, складено експертною установою 19.10.2009 за вих. № 37657/3.

При цьому, у висновку вказано, що заявнику необхідно надати мотивовану відповідь та надіслати відредаговані матеріали заявки відповідно до вищенаведених недоліків, не виходячи за межі первинно поданих матеріалів (том 2 а.с.18).

У відповідності до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2 а.с. 4), вказаний висновок ОСОБА_1 отримано 05.11.2009.

ОСОБА_1 до Укрпатенту направлено відповідь від 26.11.2009 (том 2 а.с. 12-14) , згідно із якою позивач просив надати копії матеріалів, на які посилається експерт при складанні попереднього висновку кваліфікаційної експертизи від 19.10.2009 №37657.

При цьому, у відповіді позивачем зазначено, що попередній висновок отримано ним 05.11.2009 (том 2 а.с. 13).

Позивач не погодившись із висновком кваліфікаційної експертизи від 19.10.2009 №37657/3 подав до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності заперечення (вх.№14655 від 14.12.2009).

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до частини 18 статті 16 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в редакції Закону України від 22.05.2003 № 850-IV, яка набрала чинності з 25.06.2003 якщо є підстави вважати, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь з усуненням, у разі необхідності, зазначених у висновку недоліків.

Вказана норма Закону не містить вимог по затвердженню такого висновку Установою.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в редакції Закону України від 21.12.2000 № 2188-III чинної до 25.06.2003 було встановлено, що під час проведення експертизи заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення, запити та висновки. При цьому висновки закладу експертизи набувають статусу рішення Установи після їх затвердження Установою.

Крім того, суд звертає увагу, на те, що рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 14.05.2004 скасовано попередній висновок кваліфікаційної експертизи від 11.11.2003 з підстав саме затвердження його Державним департаментом, що не відпадає нормам частини 18 статті 16 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції Закону України від 22.05.2003 № 850-IV).

Таким чином, доводи позивача про відсутність факту затвердження Державним департаментом попереднього висновку від 19.10.2009 не ґрунтуються на правових аргументах.

Згідно із пунктом 6.6.7. Порядку якщо додаткові матеріали у відповідь на запит не надійдуть у встановлений Законом строк, то у випадку, коли без таких матеріалів проведення експертизи згідно з пунктом 6.6.1 цих Правил неможливе, заявку вважають відкликаною, про що заявнику надсилають повідомлення.

Водночас, у відповідності до листа Державного департаменту інтелектуальної власності від 17.12.2010 за № 16-12/7233, Департамент зважаючи на численні звернення дописувача (ОСОБА_1.), прийняв рішення про поновлення діловодства за заявкою № 2001129128 та надання дописувачу ще однієї можливості протягом двох місяців надати мотивовану відповідь та надіслати відредаговані матеріали заявки відповідно до наведених у повідомленні від 24.02.2010 № 7863 недоліків (том 2 а.с.9).

Як наслідок, листом від 23.12.2010 за вих. № 7383/ЗА/10 Укрпатент повідомив позивача, що з підстав винесення розпорядження Державного департаменту інтелектуальної власності від 17.12.2010 за № 16-12/7233, діловодство за його заявкою поновлено і йому надається можливість надати мотивовану відповідь і надіслати відкориговані матеріали на попередній запит кваліфікаційної експертизи №37657/з від 19.10.2009 протягом двох місяців від дати отримання даного повідомлення.

Втім, як слідує із встановлених судом обставин позивач не скористався наданим йому правом надати на пропозицію експертної установи за попереднім висновком додаткових матеріалів.

У відповідності до абзацу 2 частини 18 статті 16 Закону відповідь заявника надається у строк, встановлений частиною шостою цієї статті для додаткових матеріалів, та береться до уваги під час підготовки висновку експертизи за заявкою. При цьому питання щодо дотримання вимоги єдиності винаходу вирішуються відповідно до частини п'ятнадцятої цієї статті.

Частиною 3 статті 16 Закону встановлено, що кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику.

При цьому, в обґрунтування вимог позовної заяви про скасування вказаного рішення позивач твердить, що рішення про відмову у видачі патенту фактично звелося до затвердження незаконно складеного попереднього висновку кваліфікаційної експертизи від 19.10.2009.

Перевіряючи правомірність рішення відповідача від 14.06.2011 та оцінюючи вказані доводи позивача, суд враховує, що відповідно до положень частини 1 статті 16 Закону експертиза заявки на видачу патенту має статус науково-технічної експертизи і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил встановлених на його основі Установою.

Згідно із Статутом Державного підприємства "Український інститут промислової власності", затвердженим Міністерством освіти та науки України, Укрпатент є єдиним в Україні органом, що проводить експертизу заявок на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем, зазначення походження товарів тощо) на відповідність умовам надання правової охорони, виносить рішення щодо видачі охоронних документів, забезпечує здійснення державної реєстрації об'єктів промислової власності та офіційної публікації відомостей про них.

Частиною 3 статті 16 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" передбачено, що кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту.

Враховуючи вказане, висновки Укрпатенту за результатами проведення кваліфікаційної експертизи у будь-якому випадку є визначальними для прийняття рішення Державним департаментом інтелектуальної власності, а враховуючі що за такими висновками, в даному випадку, винахід за заявкою № 2001129128 від 27.12.2001 не відповідає умовам патентоздатності, Держдепартаментом в межах повноважень прийнято рішення про відмову у видачі патенту.

Слід відмітити, що за всіма дослідженими судом вище висновками кваліфікаційної експертизи (від 11.11.2003 №40749, від 02.05.2005 №9562/1, від 13.10.2009 №37657/3) винахід за заявкою № №2001129128 від 27.12.2001 не відповідає умовам патентоздатності, що спростовує доводи позивача про успішну завершеність попередньої експертизи згідно із висновком від 20.05.2005.

При цьому, суд наголошує, що оцінка висновків експертизи не входить до компетенції адміністративного суду, останній не перевіряє відповідність винаходу умовам патентоздатності, оскільки ці функції Законом покладено на відповідний державний орган (підприємство, установу), а незгода із такими висновками не є підставою для скасування рішення прийнятого за результатами експертизи.

В даному випадку, необхідно враховувати, що висновки експерта є результатом практичної діяльності фахівця-експерта, а не актом державного органу, а отже оскарження висновку експерта здійснюється в порядку цивільного або господарського судочинства.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач не оскаржував висновок експертної установи до суду у встановленому порядку.

Також, суд вважає, що відсутність факту затвердження Державним департаментом попереднього висновку від 19.10.2009, на що наголошує позивач, не суперечить нормам Закону та, крім того, не спростовує висновки кваліфікаційної експертизи (того, що спірний винахід не відповідає умовам патентоздатності) та не виключає необхідності застосування прямих приписів законодавства щодо наслідків такої невідповідності.

Стосовно доводів позивача про ліквідацію Державного департаменту інтелектуальної власності згідно із Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 на час прийняття оспорюваного рішення судом встановлено таке.

Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", зокрема, Міністерство освіти і науки України реорганізовано в Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України і утворено Державну службу інтелектуальної власності України.

Відповідно до пунктів 1,4 статті 7 зазначеного Указу Кабінету Міністрів України доручено до завершення реформування системи центральних органів виконавчої влади забезпечувати належне виконання функцій центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, реорганізуються та вжити заходів щодо ліквідації урядових органів в системі центральних органів виконавчої влади.

У постанові Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 № 346 "Про ліквідацію урядових органів" (яка є чинною з 08.04.2011) зазначено, що урядові органи, які ліквідуються (згідно із додатком, зокрема, Державний департамент інтелектуальної власності), продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

А пунктом 4 тієї ж Постанови встановлено, що Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, у системі яких функціонують урядові органи: забезпечити належне виконання функцій урядових органів, що ліквідуються; здійснити заходи з ліквідації відповідних урядових органів та поінформувати у шестимісячний строк Кабінет Міністрів України про результати проведеної роботи.

В ході судового розгляду справи не встановлено, що на нас прийняття рішення 14.06.2011 про відмову у видачі патенту ОСОБА_1 Державним департаментом у встановленому порядку передано всі надані йому Законом повноваження до новоутвореної Державної служби інтелектуальної власності.

При цьому, суд враховує, що у відповідності до відомостей на офіційному веб-порталі Державної служби інтелектуальної власності (http://sips.gov.ua/ua) у розділі плани і звіти (передача прав на об'єкти промислової власності) протягом січня-липня 2011 року саме Держдепартаментом прийняті рішення, зокрема, про внесення до відповідних державних реєстрів відомостей про передачу прав на об'єкти промислової власності.

Крім того, слід наголосити, що у відповідності до частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом встановлено, що державну реєстрацію припинення юридичної особи - Державного департаменту інтелектуальної власності проведено 23.11.2011, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (том 3 а.с. 177,179).

Враховуючи зазначене та відсутність доказів протилежного, суд дійшов висновку, що Державний департамент інтелектуальної власності на момент прийняття рішення від 14.06.2011 мав для цього необхідний обсяг повноважень.

Таким чином, аналізуючи вказані норми закону, приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Державний департамент інтелектуальної власності при винесенні рішення 14.06.2011 про відмову у видачі патенту на винахід за заявкою №2001129128 від 27.12.2001 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

А отже вимоги про скасування рішення від 14.06.2011 задоволенню не підлягають.

Внаслідок чого, безпідставними є вимоги позивача про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності видати патент на винахід за заявкою №2001129128, оскільки згідно із вказаним рішенням винахід за заявкою № 201129128 не відповідає умовам патентоздатності.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправними дій Державного департаменту інтелектуальної власності при організації приймання заявки на винахід №2001129128 від 19.06.2003, організації проведення її експертизи та прийнятті рішення про відмову у видачі патенту оформленому остаточним висновком експертизи №15126/3А/11 від 14.06.2011, то доказів в обґрунтування заявлених вимог матеріали справи не містять.

До того ж позивач не конкретизував якими саме діями порушено його права та інтереси.

При цьому, суд враховує, що позовні (матеріально-правові) вимоги повинні відповідати суті правопорушення, якщо воно наявне. Обраний спосіб захисту права має кореспондувати з характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права. У спірних відносинах суд не виявив будь-якого порушення права позивача діями відповідача пов’язаними з прийманням заявки на винахід, організації проведення її експертизи та прийнятті рішення про відмову у видачі патенту від 14.06.2011.

Крім того, як зазначено судом вище, окремим діям та рішенням Держдепартаменту надано правову оцінку відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому обставини встановлені цими рішеннями не підлягають доведенню в даному провадженні.

Довготривалість розгляду експертизи, на чому наголошує позивач, обумовлюється тривалим розглядом судових справ, оскарженням рішень до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності, що підтверджується вищенаведеними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню також не підлягають.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з Державної служби інтелектуальної власності моральної шкоди в розмірі 50000 грн., висунутої позивачем, то вона також не підлягає задоволенню оскільки протиправності дій, рішень та бездіяльності відповідачів судом не встановлено, а позивачем не надано доказів щодо заподіяння йому моральної шкоди та її розміру.

Відповідно до частин 1, 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на правових аргументах, які б мали значення для вирішення спору по суті, у зв'язку з чим вважає за необхідне позовні вимоги залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86, 159,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного департаменту інтелектуальної власності, Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаватехпром ЛТД", Державне підприємство "Український інститут промислової власності" про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2011 року.

Головуючий суддя

суддя

суддяР.І. Молодецький

М.В. Довгопол

Л.О. Єресько

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація