Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
У Х В А Л А
22 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-4877/11
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом Прокурора Компаніївського району Кіровоградської області до Ліквідатора ТОВ АФ "Першотравенська" про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання його виконати вимоги щодо надання інформації про стан заборгованості із виплати заробітної плати на ТОВ АФ "Першотравенська".
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Компаніївського району Кіровоградської області (далі-позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідатора ТОВ АФ "Першотравенська" (далі-відповідач, Ліквідатор) про визнання незаконними дії арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ АФ «Першотравенська»Мироненка В.В. та зобов'язання Мироненка В.В. виконати вимоги прокурора Компаніївського району, викладені у запиті № 2-2255 від 03.08.11, тобто надати до прокуратури району інформацію про стан заборгованості із виплати заробітної плати на ТОВ АФ «Першотравенська»станом на даний час, перелічити осіб, перед якими наявна заборгованість, суму заборгованості, адреси проживання громадян та перелічити заходи, які вживаються для погашення заборгованості, а також надати до прокуратури району матеріали справи про банкрутство ТОВ АФ «Першотравенська»для їх перевірки спільно із сектором з питань банкрутства у Кіровоградській області.
Ухвалою суду від 24.11.2011 року було відкрито провадження в справі та призначено до попереднього судового засідання на 22.12.2011 року (а.с.1). Окрім цього, в даній ухвалі було зазначено прокурору про обов’язок надати до суду правове обґрунтування щодо звернення прокурора до суду з даним адміністративним позовом, в контексті ст.ст.3, 50 Кодексу адміністративного судочинства та ст.21 Закону України «Про прокуратуру», та виступати як позивач без визначення органу чи особи, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.
В судове засідання сторони по справі не з’явилися, повідомленні належним чином (а.с.13-14).
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України –якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно п.10 ч.1 ст.3 КАС України, письмове провадження –розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі та проведення судового розгляду на основі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи викладене, існує можливість здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Обґрунтовуючи свої вимоги Прокурор Компаніївського району Кіровоградської області посилається на норми: п.2 ст. 121 Конституції України, відповідно якої на прокуратуру України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадах, визначених законом; на ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», якою визначено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом; на ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (п.2 ч.І ст.17), на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом (п.4 ч.І ст. 17).
Також позивач у обґрунтування позовних вимог посилається на рішення Конституційного Суду України від 9.07.2002 року N 15-рп/2002 щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі та на рішення Конституційного суду України N 11-рп/2011 від 12.10.2011 року, відповідно якого, прокурор має право опротестовувати акти органів, рішення і дії посадових, а також звертатися до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, підприємств та інших юридичних осіб.
У зв'язку із викладеним, позивач вважає, що у випадку порушення особою права прокурора, наданого йому ст.20 Закону України «Про прокуратру», прокурор, звертаючись до суду із захистом своїх прав, має виступати від свого імені, не визначаючи особу, в інтересах якої він виступає.
Позивачем зазначено, що прокуратурою Компаніївського району, на виконання завдання прокуратури Кіровоградської області, у липні-серпні 2011року проводились перевірки щодо дотримання вимог законодавства про оплату праці у діяльності підприємств-банкрутів. Позивачем 03.08.11 направлено запит відповідачу, яким прокурор вимагав від відповідача надати інформацію про стан заборгованості із виплати заробітної плати на ТОВ АФ «Першотравенська»та перелічити осіб, перед якими наявна заборгованість, суму заборгованості, адреси проживання громадян та перелічити заходи, які вживаються для погашення заборгованості. Також було зобов’язано відповідача прибути до прокуратури Компаніївського району з матеріалами справи про банкрутство ТОВ АФ"Першотравенська" для їх перевірки спільно із сектором з питань банкрутства у Кіровоградській області.
Відповідачем відмовлено позивачу у наданні такої інформації, чим, на думку позивача, порушено норми Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», Кодексу адміністративного судочинства України. Тому позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач заперечив проти позову; до суду надійшло клопотання, в якому зазначено, що жодним законом не передбачено права позивача звертатися до суду з подібним адміністративним позовом, і у зв’язку з цим, Ліквідатор ТОВ «АФ Першотравневська»арбітражний керуючий В.В. Мироненко просить суд, у відповідності до вимог ч.1 ст.157 КАС України, закрити провадження в справі (а.с.15).
Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 13 грудня 2010 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Однак такий суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 50 КАС України, до переліку яких віднесено також випадки, встановлені іншими законами (пункт п'ятий частини четвертої статті 50 КАС України).
Відповідно до ч.4 ст.50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор у адміністративній справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Пунктом 5 ч.2 ст.17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
З огляду на викладене, суд вважає, що прокурор Компаніївського району Кіровоградської області не може виступати в даній адміністративній справі в якості позивача, оскільки наведеними вище нормами Закону не передбачено звернення прокурора до адміністративного суду з позовом до Ліквідатора про визнання дій останнього неправомірними та зобов’язання вчити певні дії.
Окрім того, відповідно до статті 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.
Відповідно до пункту 3 Положення про Державний департамент з питань банкрутства (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2006 р. №533), основними завданнями Департаменту є участь у реалізації державної політики у сфері запобігання банкрутству і забезпечення умов здійснення процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, і суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Підпункт 15-1 пункту 4 Положення передбачає, що департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює моніторинг стану задоволення вимог кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати з метою використання зазначеної інформації під час здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих.
Відповідно до пункту 1 «Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)», затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 13 лютого 2002 року №22/35 (надалі –Порядок), контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) (далі - арбітражний керуючий) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Ліцензійні умови) здійснюють Державний департамент з питань банкрутства (його територіальні органи з питань банкрутства) як орган ліцензування та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (органи контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Планові перевірки дотримання арбітражними керуючими Ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік згідно з річним планом перевірок, який затверджується наказом органу контролю. Плани перевірок узгоджуються між Міністерством економіки України та Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва.
Позапланові перевірки здійснюють органи контролю лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення арбітражними керуючими Ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов.
Для проведення перевірок органом контролю видається розпорядчий документ про утворення комісії та призначення голови і членів комісії.
Комісії видається посвідчення на проведення перевірки арбітражного керуючого (додаток 1), яке засвідчується підписом керівника (заступника керівника) органу контролю та скріплюється печаткою.
Посвідчення реєструється в окремому журналі обліку, сторінки якого мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою (додаток 2).
Про проведення планової перевірки орган контролю повідомляє арбітражного керуючого не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку проведення перевірки.
Позапланова перевірка проводиться без попередження.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що прокурор не наділений повноваженнями проводити перевірку дотримання вимог законодавства України про банкрутство та дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності і повідомляти про її призначення чи проведення, про що зазначено в листі від 03.08.2011 р. №2-2255 вих.-11.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Тому суд приходить до висновку про те, що справу за позовом прокурора Компаніївського району Кіровоградської області до Ліквідатора ТОВ АФ "Першотравенська" про визнання незаконними дії арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ АФ «Першотравенська»Мироненка В.В. та зобов'язання Мироненка В.В. виконати вимоги прокурора Компаніївського району, викладені у запиті № 2-2255 від 03.08.11, тобто надати до прокуратури району інформацію про стан заборгованості із виплати заробітної плати на ТОВ АФ «Першотравенська»станом на даний час, перелічити осіб, перед якими наявна заборгованість, суму заборгованості, адреси проживання громадян та перелічити заходи, які вживаються для погашення заборгованості, а також надати до прокуратури району матеріали справи про банкрутство ТОВ АФ «Першотравенська»для їх перевірки спільно із сектором з питань банкрутства у Кіровоградській області - не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та є підстави для її закриття.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2,3,17,50,86,159–165 КАС України, суд, -
У Х В АЛ И В:
1. Провадження в адміністративній справі за позовом Прокурора Компаніївського району Кіровоградської області до Ліквідатора ТОВ АФ "Першотравенська" про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання його виконати вимоги щодо надання інформації про стан заборгованості із виплати заробітної плати на ТОВ АФ "Першотравенська" –закрити.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати сторонам.
3. Роз’яснити позивачу, що розгляд справи про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання його виконати вимоги щодо надання інформації може відноситись до юрисдикції адміністративного суду у випадку, якщо об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів ненадання такої інформації і порушують права, свободи та інтереси особи у публічно-правових відносинах.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття ухвали у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько