ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" грудня 2011 р. Справа № 2a-4020/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання Зарицької Н.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - Кушнір О.В.,
від відповідача - Богак Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську
до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції
про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,-
ВСТАНОВИВ:
30.11.2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (надалі –позивач) звернулося в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі –відповідач) про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.10.2011 року.
Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідачем оскаржувану постанову винесено з порушенням вимог Закону України “Про виконавче провадження” (частини 3), оскільки у відповідності до “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вимога про сплату боргу за 2010 рік є виконавчим документом, так як борг, зазначений у вимозі, утворився на момент дії частин 1–9 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти поданого позову заперечив, суду пояснив, що із вимоги про сплату боргу № Ф–4405 від 24.06.2011 року вбачається, що вона винесена відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Вказав, що відповідно до розділу 8 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” були виключені частини 1–9 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а саме частина 3 вказаної статті передбачала статус вимоги виконавчого документа. А тому вважає, що ним правомірно винесено оскаржувану постанову, так як на момент звернення позивача з вимогою про сплату боргу були виключені вищезазначені норми Закону. Просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 24.06.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" винесено вимогу № Ф–4405 про сплату боргу.
Позивач, керуючись статтею 17 Закону України “Про виконавче провадження”, звернувся до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ф-4405 від 24.06.2011 року.
20.10.2011 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Богак Я.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, якою відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про сплату боргу № Ф-4405 від 24.06.2011 року про стягнення з Ватилів Віри Василівни 1 747,80 грн. боргу в користь ПФУ з підстав, зазначених у пункті 2 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". Дана постанова мотивована тим, що відповідно до розділу 8 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” були виключені частини 1–9 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а саме частина 3 вказаної статті передбачала статус вимоги виконавчого документа.
Вказану постанову Відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції супровідним листом від 20.10.2011 року за № 02-31/В-20/28065 направлено Управлінню Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, яку останнє отримало 21.11.2011 року.
Не погоджуючись із постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.10.2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулося до суду.
Щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1, абзацу 2 частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов’язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно частини 1, пункту 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Такими виконавчими документами серед іншого можуть бути рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
При вирішенні питання про те, чи являється вимога про сплату боргу № Ф-4405 від 24.06.2011 року, винесена Управлінням Пенсійного фонду України, виконавчим документом суд виходить з наступного.
Як вбачається із вимоги про сплату боргу № Ф-4405 від 24.06.2011 року, остання виставлена Ватилів Вірі Василівні у зв’язку із наявною, станом на 31.05.2011 року, заборгованістю зі сплати страхових внесків у розмірі 1 747,80 грн.
З наявного у матеріалах справи повідомлення-розрахунку управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 24.06.2011 року № 4405/01 про суми доплат до мінімального страхового внеску за ІІІ-ІV квартал 2010 року вбачається, що Ватилів Віра Василівна являється платником страхових внесків, яка до 20.10.2010 року повинна була сплатити страхові внески у розмірі 884,46 грн. за період липень-вересень 2010 року, а до 20.01.2011 року - страхові внески у розмірі 908,34 грн. за період жовтень-грудень 2010 року відповідно. У зв’язку із частковою сплатою Ватилів Вірою Василівною страхових внесків, заборгованість по вказаних платежах за період липень-вересень 2010 року становить 861,96 грн., а за період жовтень-грудень 2010 року –885,84 грн. на загальну суму 1 747,80 грн.
Згідно абзаців 5, 6 частини 7 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла за ІІІ-ІV квартал 2010 року, то остання у відповідності до вимог абзаців 5, 6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” підлягає стягненню відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто відповідно до частин 1-9 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Частина 2 статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’у редакції, чинній до 01.01.2011 року, передбачала, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (надалі –недоїмка).
Згідно абзаців 1, 2 частини 3 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції, чинній до 01.01.2011 року, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Частиною 4 статті 106 цього Закону встановлено, що вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що у зв’язку із наявною у Ватилів Віри Василівни недоїмкою зі сплати страхових внесків за ІІІ-ІV квартал 2010 року у розмірі 1 747,80 грн., Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на виконання вимог абзацу 1 частини 3 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції, чинній до 01.01.2011 року, сформовано вимогу про сплату боргу за № Ф-4405 від 24.06.2011 року.
Таким чином, беручи до уваги вимоги пункту 7 ‘‘Прикінцевих та перехідних положень’’Закону України ‘‘Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування’’ суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу № Ф-4405 від 24.06.2011 року є виконавчим документом.
При цьому суд зазначає, що згідно статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. При цьому, ні Законом України "Про виконавче провадження", ні іншими нормами чинного законодавства не надано повноважень державному виконавцю оцінювати правомірність чи законність прийнятого та виданого виконавчого документа, який набрав законної сили, та надавати правову оцінку підстав його прийняття.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята всупереч вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Богака Яреми Володимировича про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20 жовтня 2011 року (ВП № 29374791).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 08.12.2011 року.