ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" листопада 2011 р. Справа № 2a-3641/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання Зарицької Н.М.,
за участю представників сторін:
від позивача –Римарук В.Д.,
від відповідача –Тропець В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Агропромислового ремонтно-виробничого підприємства «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
до відповідача: Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001012310 від 27.10.2011 року,-
ВСТАНОВИВ:
04.11.2011 Агропромислове ремонтно-виробниче підприємство «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001012310 від 27.10.2011 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення нечинним, так як не погоджуються із зафіксованим в акті перевірки висновками, вважає їх необґрунтованими, непідтвердженими належними засобами доказування. Наголосив на тому, що на момент укладення позивачем договору з Приватним підприємством «Львівресурс», правоздатність якого як юридичної особи підтверджуються його установчими документами, було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для такого виду договорів, дотримано вимог щодо письмової форми правочину. Вказав, що сторонами Договору повністю виконані його умови, а тому висновки відповідача про те, що даний Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків є безпідставними. Зазначив також, що податкові накладні заповнені у відповідності до вимог чинного законодавства. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Суду пояснив, що 01.08.2010 року між позивачем в особі Римарук В.Д. та Приватним підприємством «Львівресурс»в особі ОСОБА_3 укладено Договір 01-08-10 про придбання Товару. Однак з пояснень ОСОБА_3, отриманого начальником ОРВ ВПМ Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції Татарчуком М.І., вбачається, що ОСОБА_3 є формальним директором Приватного підприємства «Львівресурс», яке зареєстрував на себе за винагороду, реальної участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Львівресурс»він не приймав і не приймає. Зазначив, що з урахуванням акту Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 455/23-209/36992181 від 25.03.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Львівресурс»(код ЄДРПОУ 36992181) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.02.2010 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.02.2010 року по 30.09.2010 року»відповідачем визнано нікчемними операції між Приватним підприємством «Львівресурс»та позивачем. Вказав також, що Договір 01-08-10 від 01.08.2010 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому в силу вимог частини 1 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. З урахуванням наведеного, позивачем неправомірно включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту по податку на додану вартість у серпні 1010 року у сумі 12 700,00 грн. (податкова накладна № 17082 від 17.08.2010 року), у вересні 2010 року у сумі 21 200,00 грн. (податкова накладна № 13093 від 13.09.2010 року) та у грудні 2010 року у сумі 14 500,00 грн. (податкова накладна № 28122 від 28.12.2010 року).Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що Агропромислове ремонтно-виробниче підприємство «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 27.04.2001 року зареєстроване Виконавчим комітетом Коломийської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа та 07.02.2001 року взяте на податковий облік як платник податків Коломийською об’єднаною державною податковою інспекцією (а.с.43).
Крім того, Агропромислове ремонтно-виробниче підприємство «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю зареєстровано платником податку на додану вартість: свідоцтво № 12593560 від 10.05.2001 року (а.с.44).
З матеріалів справи вбачається, що з 06.10.2011 року по 12.10.2011 року старшим державним податковим ревізором-інспектором сектору перевірок платників податків відділу податкового контролю юридичних осіб Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції Лукинюк Л.М. відповідно до наказу Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції № 1065 від 06.10.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку Агропромислового ремонтно-виробничого підприємства «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків Приватним підприємством «Львівресурс», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень-грудень 2010 року.
За результатами перевірки складено акт за № 2156/231/31430142 від 19.10.2011 року, в якому зафіксовані наступні порушення:
- статтей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності договору. Договір № 01-08-10, укладений між Агропромисловим ремонтно-виробничим підприємством «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Приватним підприємством «Львівресурс»на загальну суму 290 700,00 грн. не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позаплановою невиїзною перевіркою АРВП «Техніка»документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із Приватним підприємством «Львівресурс»у серпні 2010 року на загальну суму 76 500,00 грн., у вересні 2010 року на загальну суму 127 200,00 грн. та у грудні 2010 року на загальну суму 87 000,00 грн. ;
- підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 48 450,00 грн., в тому числі: в серпні 2010 року на суму 12 750,00 грн., у вересні 2010 року –на 21 200,00 грн. та у грудні 2010 року –на 14 500,00 грн. та відповідно занижено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками серпня 2010 року на 12 750,00 грн., вересня 2010 року на 21 200,00 грн. та грудня 2010 року на 14 500,00 грн. (а.с.7-29).
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001012310 від 27.10.2011 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 60 562,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 48 450,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 12 112,50 грн. (а.с.30).
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.
Щодо висновків перевіряючих про наявність порушень згідно акту перевірки за № 2156/231/31430142 від 19.10.2011 року слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що 01.08.2010 року Приватним підприємством «Львівресурс»в особі директора ОСОБА_3 (Продавець) та Агропромисловим ремонтно-виробничим підприємством «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі директора Римарук В.Д. (Покупець) укладено договір № 01-08-10, згідно якого Продавець зобов’язується продати, а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно виставлених рахунків або видаткових накладних (пункт 1.1 договору) (а.с.31).
Пунктами 2.1, 2.2 цього Договору встановлено, що вартість по даному Договору визначається згідно виставлених рахунків, видаткових накладних. Ціна за кожен вид Товару вказується в рахунках або видаткових накладних. Оплата Товару здійснюється в національній валюті –гривня. Згідно пункту 7.1 цього Договору прийом-передача продукції оформляється накладною.
З акту перевірки вбачається, що Агропромисловим ремонтно-виробничим підприємством «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю згідно Договору 01-08-10 від 01.08.2010 року придбано у Приватного підприємства «Львівресурс»установку навісну ПГ-1а на суму 76 500,00 грн. (ПДВ 12 750,00 грн.), генератор ВЧГ3-160/0066 на суму 127 200,00 грн. (ПДВ 21 200,00 грн.) та верстат ІМ-63 на суму 87 000,00 грн. (ПДВ 14 500,00 грн.) з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних № 17082 від 17.08.2010 року, № 13093 від 13.09.2010 року та № 28122 від 28.12.2010 року відповідно (а.с.35-37).
Крім того, на виконання умов Договору 01-08-10 від 01.08.2010 року Приватним підприємством «Львівресурс»виписано видаткові накладні № РН-17082 від 17.08.2010 року, № РН-13093 від 13.09.2010 року та № РН-28122 від 28.12.2010 року відповідно (а.с.32-34).
Агропромисловим ремонтно-виробничим підприємством «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю проведено оплату за придбаний Товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 295 від 16.09.2010 року, № 314 від 04.10.2010 року, № 321 від 15.10.2010 року, № 339 від 02.11.2010 року, № 348 від 09.11.2010 року та № 48 від 18.02.2011 року(а.с.38-40).
Факт проведення оплати позивачем за придбаний у Приватного підприємства «Львівресурс»Товар підтверджується також наявними у матеріалах справи копіями квитанцій до прибуткового касового ордера № 14 від 09.09.2011 року, № 17 від 14.09.2011 року, № 18 від 15.09.2011 року, № 22 від 21.09.2011 року, № 24 від 22.09.2011 року, № 28 від 23.09.2011 року, № 33 від 27.09.2011 року та № 37 від 29.09.2011 року (а.с.41-42).
Однак дані первинні документи не взяті відповідачем до уваги, оскільки з пояснення ОСОБА_3 (директора Приватного підприємства «Львівресурс»), отриманого начальником ОРВ ВПМ Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції Татарчуком М.І., вбачається, що ОСОБА_3 є формальним директором Приватного підприємства «Львівресурс», яке зареєстрував на себе за винагороду. Реальної участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Львівресурс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнологія-Ко»він не приймав і не приймає. Де знаходиться офіс, фінансово-господарські документи та печатка Приватного підприємства «Львівресурс»йому не відомо.
Крім того, оскільки за період з 19.02.2009 року по 30.09.2010 року приватне підприємство «Львівресурс»здійснює операції з придбання товарів, робіт, послуг в контрагентів по яких доведено нікчемність правочинів, а саме в ТзОВ «Альфагуп-М», ТзОВ «Миротекс», ТзОВ «Георгія-Трейд», ТзОВ «Кернес-Агро», ТзОВ «Вектора-Дон», що складають 97% від загального обсягу придбання товарів, робіт, послуг (акт Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 455/23-209/36992181 від 25.03.2011 року), то відповідачем зроблено висновок про те, що відповідно і господарські операції з їх продажу покупцям у зазначеному періоді, фактично не відбувались, а отже є нікчемними (а.с.18).
На підставі вказаних відомостей відповідач дійшов висновку про те, що Договір 01-08-10 від 01.08.2010 року, укладений позивачем та Приватним підприємством «Львівресурс», не спрямований на реальне настання правових наслідків. А отже, відповідно до пунктів 1, 2 статті 215 ЦК України, пунктів 1, 5 статті 203 ЦК України є нікчемним, і в силу статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної операції. Наявність комплексу доказів, посилання на які обов’язково повинні міститись в акті перевірки, може бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину, однак не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 24.11.2011 року вбачається, що Приватне підприємство «Львівресурс»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 19.02.2010 року за адресою: 79066, Львівська область, м. Львів, Сихівський район, вул. Зубрівська, буд. 38 (ідентифікаційний код юридичної особи 36992181); керівником юридичної особи значиться ОСОБА_3 (а.с. 71-72).
Аналогічне вбачається і з наданого відповідачем акту Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 455/23-209/36992181 від 25.03.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Львівресурс» (код ЄДРПОУ 36992181) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.02.2010 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.02.2010 року по 30.09.2010 року (а.с.74-127).
Крім того, з акту Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 455/23-209/36992181 від 25.03.2011 року вбачається, що у період, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність Приватного підприємства «Львівресурс»є директор –ОСОБА_3, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2, наказ про призначення № 1 від 20.04.2010 року (а.с.75).
З даного акту також вбачається, що Приватне підприємство «Львівресурс»22.02.2010 року взяте на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова; на день написання акту перевірки платник перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Сихівському районі м. Львова, з 11.03.2010 року є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер - 369921813500 (свідоцтво № 100273857 від 11.03.2010 року) (а.с.76).
Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України всі сторони відповідних правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов’язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.
Посилання представника відповідача на те, що Договір 01-08-10 від 01.08.2010 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому в силу вимог частини 1 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, суд не приймає до уваги з наступних підстав.
Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідного правочину і якою нормою визначено його оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частинами 1, 3 статті 115 Цивільного кодексу України з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним в судовому порядку.
Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.
Суттєвою різницею між оспорюваними та нікчемними правочинами є те, що відносно оспорюваних правочинів діє принцип їх правомірності, тобто вони дійсні до тих пір, доки їх не буде визнано судом, а не будь-яким іншим органом державної влади, недійсними (стаття 204 ЦКУ). Відповідачем не надано суду доказів, що Договір № 01-08-10 від 01.08.2010 року визнаний недійсним у судовому порядку.
Не відповідають дійсності і посилання Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції про те, що Договір 01-08-10 від 01.08.2010 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки судом встановлено, що сторонами Договору повністю виконані його умови: Приватним підприємством «Львівресурс»на підставі податкових накладних продано Агропромисловому ремонтно-виробничому підприємству «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Товар та забезпечено його доставку, а Агропромисловим ремонтно-виробничим підприємством «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у свою чергу прийнято і належним чином проведено оплату за придбаний Товар згідно виставлених Приватним підприємством «Львівресурс»видаткових накладних, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних, видаткових накладних та копіями розрахункових документів.
Посилання відповідача на ту обставину, що у квитанціях до прибуткового касового ордера № 14 від 09.09.2011 року, № 17 від 14.09.2011 року, № 18 від 15.09.2011 року, № 22 від 21.09.2011 року, № 24 від 22.09.2011 року та № 28 від 23.09.2011 року у графі «Прийнято від»вказано: «АРВП «Техніка»ч/з ОСОБА_6», тоді як ОСОБА_6 на АРВП «Техніка»не працює, суд не приймає до уваги, оскільки кошти, вказані у даних квитанціях, прийнято від АРВП «Техніка»(повне найменування - Агропромислове ремонтно-виробниче підприємство «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) у рахунок погашення заборгованості за придбаний згідно Договору № 01.08-10 від 01.08.20110 року Товар, тобто від Покупця Товару - юридичної особи. При цьому у судовому засіданні встановлено, що невідповідність у ініціалах директора Агропромислового ремонтно-виробничого підприємства «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Римарук В.Д. зумовлена технічною помилкою головного бухгалтера Приватного підприємства «Львівресурс».
Заперечення відповідача з приводу того, що Агропромисловим ремонтно-виробничим підприємством «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю не представлено транспортних документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлено, що Товар (установка навісна ПГ-1а, верстат ІМ-63 та генератор ВЧГЗ-160/0066) доставлений Агропромисловому ремонтно-виробничому підприємству «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (покупцю) Приватним підприємством «Львівресурс»(продавцем), а вартість доставки Товару включена до ціни Товару.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договору з Приватним підприємством «Львівресурс», так і в процесі його виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними та не обґрунтованими.
Посилання представника відповідача з приводу того, що так як посадовими особами Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова за результатами проведеної перевірки Приватного підприємства «Львівресурс»за період з 19.02.2009 року по 30.09.2010 року доведено нікчемність правочинів, укладених Приватним підприємством «Львівресурс»з ТзОВ «Альфагуп-М», ТзОВ «Миротекс», ТзОВ «Георгія-Трейд», ТзОВ «Кернес-Агро», ТзОВ «Вектора-Дон», що складають 97% від загального обсягу придбання товарів, робіт, послуг (акт Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 455/23-209/36992181 від 25.03.2011 року), відповідачем зроблено висновок про те, що відповідно і господарські операції з їх продажу покупцям у зазначеному періоді, фактично не відбувались, а отже є нікчемними, суд не приймає до уваги, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто між позивачем та його контрагентом - Приватним підприємством «Львівресурс».
При цьому суд зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Як уже було встановлено судом, і позивач, і його контрагент на час укладання спірного правочину, були зареєстровані як платники ПДВ.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.
В акті перевірки № 2156/231/31430142 від 19.10.2011 року відповідачем не наведено жодного факту того, що сума ПДВ у розмірі 48 450,00 грн. згідно податкових накладних, виписаних Приватним підприємством «Львівресурс», нарахована (сплачена) позивачем у зв’язку з придбанням товарів (послуг) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.
Натомість судом, при дослідженні питання придбання установки навісної ПГ-1а, верстата ІМ-63 та генератора ВЧГЗ-160/0066 з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку встановлено, що верстат ІМ-63 та генератор ВЧГЗ-160/0066 оприбутковані як «Основний засіб»Агропромислового ремонтно-виробничого підприємства «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю згідно бухгалтерських проводок, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями бухгалтерських довідок від 13.09.2010 року та від 28.12.2010 року відповідно, а також копіями Інвентарних карток обліку основних засобів (а.с.57-60).
Що стосується придбаної позивачем установки навісної ПГ-1а, то остання оприбуткована Агропромисловим ремонтно-виробничим підприємством «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю згідно бухгалтерських проводок та знаходиться на складі (а.с.56).
У судовому засіданні також встановлено, що позивачем вищевказана техніка придбана не тільки з метою її подальшого використання в господарській діяльності, а й використовувалася та продовжує використовуватися Агропромисловим ремонтно-виробничим підприємством «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Щодо висновку відповідача про нікчемність податкових накладних, то суд спростовує з наступних підстав.
Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Із наявних у матеріалах справи копій податкових накладних вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а тому висновок відповідача про те, що дані накладні не є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки вони заповнені з порушенням вимог чинного законодавства, є безпідставним.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що Агропромисловим ремонтно-виробничим підприємством «Техніка»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю правомірно включено 12 750,00 грн., 14 500,00 грн. та 21 200,00 грн. податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у серпні 2010 року, у вересні 2010 року та у грудні 2010 року відповідно, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001012310 від 27.10.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пунктів 1,2,3,4,5,6 частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Щодо судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак на користь позивача підлягають стягненню 607,00 грн. судового збору.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об"єднаної державної податкової інспекції № 0001012310 від 27.10.2011 року, згідно якого Агропромисловому ремонтно-виробничому підприємству " Техніка" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 60 562 (шістдесят тисяч п’ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 48 450 (сорок вісім тисяч чотириста п’ятдесят) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн. 50 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Агропромислового ремонтно-виробничого підприємства " Техніка" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вул. О. Пушкіна, 6, код ЄДРПОУ –31430142) 607 (шістсот сім) грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 05.12.2011 року.