ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 "24" листопада 2011 р.                                                                     Справа № 2a-1894/11/0970

 м. Івано-Франківськ  

          Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

          Судді Панікара І.В.

          при секретарі  Богусевич А.С.

          за участю сторін:

  представника позивача: Солонини Р.Д.,

  представника відповідача: Гавадзина М.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

          за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Соснина"      

          до відповідача:  державної податкової інспекції в Тисменицькому районі  

          про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000112330/0, за №0000102330/0 та за №000092330/0 від 15.02.2011 року,-  

                                                              ВСТАНОВИВ:

  06.06.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Соснина» (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області (надалі – відповідач)  про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000112330/0, № 0000102330/0 та № 000092330/0 від 15.02.2011року.

Позовні вимоги мотивовані тим що, оскаржувані рішення податкового органу базуються на висновках акту перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням,  вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентом позивача – ПП «Інвідіа» та ПП «Долісвіт», окрім того ним недотримані вимоги Наказів ДПА України за №№ 584, 585 від 11.09.2008 р. та 22.12.2010 року відповідно, внаслідок чого відповідачем необгрунтовано донараховані податкові зобов’язання, а саме: згідно рішення № 0000112330/0 від 15.02.2011 року збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 266602,00 грн., в тому числі 207786 грн. за основним платежем та 58816 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; згідно рішення № 0000102330/0 від 15.02.2011р., збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість розмірі 139343,00 грн., в тому числі 111474 грн. за основним платежем 27869 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та згідно рішення № 000092330/0 від 15.02.2011р., позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 42165,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 10541 грн. Вважає вищевказані податкові повідомлення рішення протиправними та просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідач позовні вимоги не визнав з мотивів наведених ним у письмовому запереченні, при цьому вказавши, що з інформації одержаної в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту. Так, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг), що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків. Також зазначив, що Тисменицьким районним судом розглянуті матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності керівника ТзОВ «Соснина» ОСОБА_1  та  головного бухгалтера - ОСОБА_2 за порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків, передбаченого частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

У період з 20.12.2010р. по 25.01.2011р. працівниками ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області проводилась планова виїзна перевірка ТзОВ «Соснина» з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р. та валютного законодавства за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт за № 599/2330/30906118 від 01.02.2011р., згідно висновків якого констатовано порушення позивачем вимог :

-          п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 207786,00 грн., у тому числі: за III квартал 2009 року занижено в сумі 202346,00 грн., за IV квартал 2009 року завищено в сумі 9276,00 грн., за І квартал 2010 року занижено в сумі 13218,00 грн., за II квартал 2010 року занижено в сумі 19697,00 грн., за III квартал 2010 року завищено в сумі 18199,00 грн.

-          п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 114474 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 42165,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного Акту, відповідачем винесено податкові повідомлення – рішення:  за № 0000112330/0 від 15.02.2011р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 266602,00 грн., в тому числі 207786 грн. за основ платежем та 58816 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, рішення за № 0000102330/0 від 15.02.2011р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість розмірі 139343,00 грн., в тому числі 111474 грн. за основним платежем 27869 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та рішення № 000092330/0 від 15.02.2011р., згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 42165,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 10541 грн.

Оскаржуване податкове повідомленя-рішення за рішення, а саме: за за № 0000102330/0 від 15.02.2011р., як вбачається з вищевказаного акту перевірки, винесено відповідачем в силу порушень допущених позивачем при формуванні податкового зобов»язання з податку на додану вартість за липень – грудень 2009 року та липень-вересень 20010 року включно.

Так, згідно пунктів 3.2.1. та 3.2.2. розділу 3 акту перевірки встановлено, що за період 01.07.2009 року по 30.09.2010 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 2 858 413 грн. Перевіркою відповідачем повноти визначення податкового кредиту за вищевказаний період встановлено його завищення всього у сумі 187 467,00 грн., в тому числі за  липень 2009 року відбулося його завищення, на вказану обставину мала вплив операція з придбання шкір ВРХ мокросолених в липні 2009 року від ПП «Інвідіа» на загальну суму 1112800 грн., в тому числі ПДВ – 185467, 00 грн., так як дані правочини відповідно до акту невиїзної документальної перевірки ПП «Інвідіа» від 23.09.2010 року № 4797/23-4/36312812 проведеної ДПІ в Франківському районі м. Львова за період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року визнані нікчемними (порушено ст.228 ЦК України та порушено пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»), а також за лютий 2010 року – 2500,00 грн., а саме в додатку коригування № 1 до декларації з ПДВ за лютий 2010 року збільшено податковий кредит в сумі 2500,00 грн. за грудень 2009 року за рахунок включення податкової накладної від 31.12. 2009 року № 75, отриманої від ПП «Гермес 3000» на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 2500 грн., що на думку податкового органу є порушенням п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Водночас, в пункті 3.2.3 розділу 3 акту перевірки вказано, що внаслідок порушень податкового законодавства, що відображені в 3.2.1. та 3.2.2. розділу 3 акту перевірки, встановлено заниження ПДВ всього у сумі 111474,00 грн. у тому числі за липень 2009 року в сумі 95103,00 грн., в березні 2010 року – 12751,00 грн. та в травні 2010 року в сумі 3620,00 грн.

Вказані висновки податковим органом здійснені на підставі матеріалів зустрічної перевірки контрагента позивача, зокрема відповідно до акту невиїзної документальної перевірки ПП «Інвідіа» від 23.09.2010р. № 4397/23-4/36312812, проведеної ДПІ в Франківському районі м. Львова за період з 01.07.2009р. по 31.07.2009р. всі укладені правочини визнані нікчемними, оскільки відповідно даного акту встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, які підпадають під визначення ст. З Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (Із змінами та доповненнями), тобто відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Як зазначалося вище, відповідачем по факту даних порушень винесено податкове повідомлення-рішення № 0000102330/0 від 15.02.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість розмірі 139343,00 грн., в тому числі 111474 грн. за основним платежем 27869 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При перевірці даного рішення суб»єкта владних повноважень, суд виходив із наступного.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому –Закон України №168).   

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.   

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.   

Закон України №168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.  

А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).   

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).   

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).   

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).   

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.  

Водночас, відповідач в акті перевірки вказує, що наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та факту сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт (послуг) мала місце. А отже, зазначені правочини відповідно до ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.218 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З системного аналізу вищезазначених норм права, при перевірці в судовому засіданні факту товарності операцій, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договору, видачі податкових накладних та проплати коштів (а.с. 101 -131), сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм були видані  відповідні свідоцтва, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент – ПП «Інвідіа» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати їх недійсними.   

З цього приводу, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Суд, не бере до уваги посилання відповідача на постанови Тисменицького районного суду (а.с. 99,100) від 25.03.2011 року та 12.04.2011 року, винесені в справах про притягнення до адміністративної відповідальності керівника ТзОВ «Соснина» ОСОБА_1 (справа № 3-480/11р.)  та  головного бухгалтера - ОСОБА_2 ( № 3-497/11 р.) за порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків, відповідальність за які передбачена частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  як на доказ звільнення від доказування згідно статті 72 КАС України. Оскільки, в описові та мотивувальній частинах вищевказаних постанов, суд тільки констатує доведеність вини посадових осіб, посилаючись на висновки акту перевірки за № 599/2330/30906118 від 01.02.2011р., водночас не провівши правового аналізу, не наводячи мотивації законності таких висновків, що безумовно не може бути взято судом за обставину, що свідчить про обґрунтованість позиції податкового органу.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржуване податкове повідомлення-рішення  № 0000102330/0 від 15.02.2011р. не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За аналогічних обставин відповідачем винесено рішення № 000092330/0 від 15.02.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 42165,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 10541 грн. Так, згідно висновків акту перевірки за № 599/2330/30906118 від 01.02.2011р.в липні 2009 року позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 42165,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту за липень 2009 року суми ПДВ згідно податкової накладної виписаної ПП «Інвідіа».

З цього приводу слід зазначити, що, на думку суду, не може, в даному випадку, слугувати вагомим доказом нікчемності правочину, використання працівниками ДПІ в Тисменицькому районі акту невиїзної документальної перевірки № 4397/23-4/36312812 від 23.09.2010р., оскільки доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної операції. Наявність комплексу доказів, посилання на які обов'язково повинні міститись в акті перевірки, може бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину, однак не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржуване податкове повідомлення-рішення  № 000092330/0 не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.               

Податкове повідомлення-рішення № 0000112330/0  від 15.02.2011р., як вбачається  з акту перевірки за № 599/2330/30906118 від 01.02.2011р., винесене відповідачем в силу порушень допущених позивачем при формуванні податкового зобов»язання з податку на прибуток за період ІІІ кварталу 2009 року по ІІІ квартал 2010 року.

Згідно висновків щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток відображених п.3.1.4. розділу 3 акта перевірки, за період 01.07.2009 року по 30.09.2010 року ТОВ «Соснина» задекларовано податок на прибуток у сумі 6262,00 грн., таким чином, на думку податкового органу, допустивши його заниження в сумі 207786,00 грн., у тому числі занижено за ІІІ квартал 2009 року в сумі 202346 грн., завищено за ІV квартал 2009 року в сумі 9276,00 грн., занижено за І квартал 2010 року в сумі 13218 грн., занижено за ІІ квартал 2010 року в сумі 19697 грн., завищено за ІІІ квартал 2010 року в сумі18199 грн. Водночас зазначено, що невірне визначення сум податкових зобов»язань мало місце в силу порушень податкового законодавства викладених в п.3.1.1.та п.3.1.2. розділу 3 акта перевірки.

Так, згідно пунктів 3.1.1. та 3.1.2. розділу 3 акту перевірки встановлено, що позивачем за період 01.07.2009 року по 30.09.2010 року (в рядку 01.1. Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» згідно наданих первинних документів, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 361, банківських документів, договорів, аналізу рахунків 701, 702 ) включено до складу валових доходів суму 117948,00 грн., тобто  доходу отриманого внаслідок реалізації шкір ВРХ ПП «Долісвіт», які у свою чергу, були придбані позивачем в липні 2009р. від ПП «Інвідіа». Як наслідок, перевіркою встановлено завищення в III 2009р. суми валових доходів на 117948 грн. Також зазначено, що ТзОВ «Соснина» в І кварталі 2010 року занижено суму валових доходів за рахунок продажу товарів нижче ціни придбання в сумі 31437,00 грн., а саме реалізація ТзОВ «Долісвіт» неонолу в кількості 7227 кг по ціні 11,50 грн./кг без ПДВ на суму 83110,50 грн., тоді як ціна придбання 15,85 грн./кг без ПДВ.

Перевіркою рядка 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», крім визначених у 04.11» згідно наданих первинних документів, договорів, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 631, 685 аналізу рахунків 20, 23, 26, 28, 151, 92, 94, 95, банківських виписок встановлено, що включено до складу валових витрат суму 927333грн., витрат пов'язаних з придбанням шкір ВРХ в липні 2009р. від постачальника ПП «Інвідіа». Як наслідок, перевіркою встановлено завищення в III кварталі 2009р. суми валових витрат на 927333 грн.                

Таким чином, податковим повідомленням-рішення за № 0000112330/0 від 15.02.2011 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 266602,00 грн., в тому числі 207786 грн. за основним платежем та 58816 грн. донарахованими штрафними (фінансовими) санкціями.

При перевірці даного рішення суб»єкта владних повноважень, суд виходив із наступного.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на прибуток підприємств, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку на прибуток підприємств до бюджету на час виникнення правовідносин є Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств від  28 грудня 1994 року № 334/94-ВР  (надалі Закон № 334/94-ВР).

Відповідно до статті п.  4.1 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума  доходу  платника  податку від  усіх  видів  діяльності,  отриманого  (нарахованого) протягом звітного  періоду  в  грошовій,  матеріальній  або  нематеріальній формах  як  на  території  України,  її  континентальному  шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.     

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 1 Закону № 334/94-ВР валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

У відповідності до пункту 5.1 Закону 1 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація зартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем в III кварталі 2009 року завищено суму валових витрат в сумі 927333,00 грн. внаслідок включення до складу валових витрат придбання в липні 2009 року шкур ВРХ мокросолених від ПП «Інвідіа» (код ЄДРПОУ 36312812) так як дані правочини відповідно до акту невиїзної документальної перевірки ПП «Інвідіа» від 23.09.2010 року № 4397/23-4/36312812, проведеної ДПІ в Франківському районі м.Львова за період з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р., визнані нікчемними (порушено ст.228 ЦК України та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР. (зі змінами та доповненнями). В подальшому в акті перевірки зазначено, що позивачем в IІІ кварталі 2009 року завищено суму валових доходів в сумі 125000,00 грн. внаслідок включення до складу валових доходів реалізованих ПП «Долісвіт» (код ЄДРПОУ 31527189) шкір ВРХ мокросолених, які придбані в липні 2009 року від ПП «Інвідіа» (ЄДРПОУ 36312812) так як дані правочини відповідно до акту невиїзної документальної перевірки ПП «Інвідіа» від 23.09.2010 року № 4397/23-4/36312812, проведеної ДПІ Франківському районі м. Львова за період з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р., визнані нікчемними (порушено ст. 228 ЦК України).

За наведених обставин, суд зазначає, що податковим органом в ході проведеної перевірки досліджувався об»єм документації на підтвердження валових доходів та валових витрат по угодах купівлі-продажу шкур ВРХ мокросолених укладених між позивачем та його контрагентами, а саме: первинні документи, оборотно-сальдові відомості по рахунку 361, банківські документи, договора, рахунки 701 та 702  (а.с. 14), однак не взяті ним до уваги в силу акту невиїзної документальної перевірки ПП «Інвідіа» від 23.09.2010 року № 4397/23-4/36312812.

Суд не може погодитись із такою позицією податкового органу оскільки , на його думку в акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Всупереч вказаним нормам ЦК України правочини визнано нікчемними не судом, а працівниками податкового органу, які без належних повноважень взяли на себе функцію судової інстанції, визнавши вищевказані правочини такими що, суперечать моральним засадам суспільства. За відсутності належних та допустимих доказів та лише на підставі міркувань перевіряючих зроблено висновок, що не відбулося поставки товарів за договорами з ПП «Інвідіа» та ТзОВ «Долісвіт» та не виникло об'єктів, які підпадають під визначення ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР.

Окрім того, суд не погоджується з позицією податкового органу в тім, що визначаючи суму податкових зобов'язань з податку на прибуток за І квартал 2010 року, виходячи з висновків акту перевірки № 599/2330/30906118 від 01.02.2011р., відповідачем встановлено заниження ТзОВ «Соснина» валового доходу за І квартал 2010 року за рахунок продажу товарів ПП «Долісвіт» нижче ціни придбання в сумі 31437,00 грн., оскільки  відповідно до вимог пп.3.1.4 п.3.1 розділу «Методичних рекомендацій щодо оформлення актів перевірок», затверджених Наказом ДПА України № 584 від 11.09.2008р., яким визначено, що у разі встановлення порушення податі законодавства у випадках, законодавчо передбачених для застосування звичайної ціни, додатково зазначається сума податкового зобов'язання, розрахованого у зв'язку із незастосуванням (невірним застосуванням) платником податків у податковому обліку звичайних цін.

При цьому для дотримання передбаченої законодавством процедури нарахування податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін працівник, відповідальний за проведення перевірки, подає (направляє) керівнику податкового органу (на обліку в якому перебуває платник податків) службову записку (лист тощо) для прийняття рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань.

Рішення (наказ) про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань (далі - наказ) складається із зазначенням дати та номера наказу, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування звичайної ціни, передбачених законом з питань оподаткування тощо.

У разі видання керівником податкового органу такого наказу у відповідних підпунктах розділу III акта перевірки здійснюється посилання на цей наказ із зазначенням дати його видання та номера, підстави для застосування звичайної ціни, передбаченої законодавством (норми законів з питань оподаткування, що передбачають застосування звичайних цін (наприклад, при визначенні валових доходів, валових витрат, податкового кредиту, податкових зобов'язань з податку на додану вартість тощо)), механізму і обґрунтування здійсненого розрахунку у порядку, встановленому пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Після підписання акта перевірки, враховуючи результати розгляду заперечень до нього (у разі наявності), працівником, відповідальним за проведення перевірки, готується проект рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін (далі - Рішення) за формою, встановленою додатком 9 до наказу.

Рішення складається в одному примірнику на розраховану суму податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу), підписується керівником (заступником керівника) податкового органу (на обліку в якому перебуває платник податків) та скріплюється печаткою цього органу. Рішення реєструється в Журналі реєстрації рішень про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, форма якого встановлена додатком 10 до наказу.

Матеріали про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін відповідно до наказу ДПА України від 22.02.2008 р. № 106 "Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби" передаються юридичному підрозділу для підготовки позовної заяви до суду (за місцезнаходженням платника податків) на підставі пункту 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".

До Рішення в обов'язковому порядку додається розрахунок податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій, передбачених законодавством).

Для забезпечення можливості добровільної сплати платником податків розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань (разом із штрафними санкціями) працівником, відповідальним за проведення перевірки, протягом одного дня від дати реєстрації акта перевірки (а при наявності заперечень до акта - від дати надання відповіді щодо результатів їх розгляду) готується та направляється платнику податків лист-пропозиція щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань.

Такий лист складається у довільній формі і повинен містити дату та номер листа, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків, дату та номер акта перевірки, передбачені законом з питань оподаткування підстави для застосування звичайної ціни, суми розрахованих із застосуванням   звичайних   цін   податкових   зобов'язань   (разом   із   штрафними   санкціями), бюджетний рахунок одержувача, установу банку та МФО, орієнтовну дату подачі до суду позовної заяви про стягнення податкових зобов'язань.

Крім цього, відповідно до п.2.3 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого Наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.20 за № 1440/18735, у разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результат перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми за формі передбаченими пунктом 2.2 цього розділу. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або іі показників податкової звітності.

Проте, вищенаведені вимоги Наказів ДПА України № 584 від 11.09.2008р. та № 985 від 22.12.2010р. ДПІ в Тисменицькому районі не дотримано.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В результаті, виходячи з вищевикладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення  № 0000112330/0  від 15.02.2011р., не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.  

          На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

                                           ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Тисменицькому районі за №0000112330/0, за №0000102330/0 та за №000092330/0 від 15.02.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соснина" судовий збір в розмірі 10,20 грн. (десять гривень двадцять копійок).  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

          Суддя:                    /підпис/                                                                                Панікар І.В.

          Постанова складена в повному обсязі 29.11.2011 року.