Категорія №8.1.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 грудня 2011 року Справа № 2а-4974/11/1270
< Текст >
< Текст >
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – головний державний податковий інспектор
юридичного відділу
ОСОБА_2 (довіреність від 05.05.2011 № 7486)
від відповідача – не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо»
про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість в сумі 7251,26 грн. та з податку на прибуток підприємства в сумі 21829,51 грн.,
ВСТАНОВИВ:
14 червня 2011 року державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість в сумі 7251,26 грн. та з податку на прибуток підприємства в сумі 21829,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» знаходиться на обліку в державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області як платник податків.
Враховуючи, що товариством з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» самостійно не сплачена до бюджету узгоджена сума податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 7251,26 грн. та з податку на прибуток підприємства в сумі 21829,51 грн., позивач просить стягнути кошти за податковим боргом у судовому порядку, оскільки відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Ухвалою суду від 12 липня 2011 року провадження у справі № 2а-4974/11/1270 за адміністративним позовом державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість в сумі 7251,26 грн. та з податку на прибуток підприємства в сумі 21829,51 грн. зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Луганського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 2а-5842/11/1270 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 (арк. справи 57-58).
Ухвалою суду від 12 грудня 2011 року провадження у справі № 2а-4974/11/1270 за адміністративним позовом державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість в сумі 7251,26 грн. та з податку на прибуток підприємства в сумі 21829,51 грн., поновлено, справу призначено до судового розгляду (арк. справи 76).
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином (арк. справи 77). Відзивом на адміністративний позов від 11 липня 2011 року № 174 товариство з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» зазначило, що станом на 11 липня 2011 року податковий борг з податку на додану вартість за січень 2011 року (декларація від 21 лютого 2011 року № 3892) на суму 8047,00 грн. сплачений у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 13 квітня 2011 року № 919, від 20 травня 2011 року № 949, від 09 червня 2011 року № 958, від 23 червня 2011 року № 965 та від 07 липня 2011 року № 975. Щодо суми податкового богу з податку на прибуток підприємства, нарахованого за податковим повідомленням-рішенням від 17 лютого 2011 року № 000072301/2, то, відповідач зазначив, що частково погодився з податковим повідомленням-рішенням від 17 лютого 2011 року № 000072301/2 в частині донарахованих податкових зобов’язань за 12 місяців 2007 року у сумі 7685,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 50 % від суми зобов’язання – 3842,50 грн., та, як добропорядний платник податків, сплатив зазначену суму. В частині нарахувань за 6 місяців 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» не погоджується та оскаржує в цій частині податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 000072301/2 (арк. справи 49-50, 51-54).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
На податковому обліку як платник податків товариство з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» перебуває у державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Відповідно до вимог підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним до 01 квітня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» є платником податку на прибуток підприємства.
Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» зареєстроване платником податку на додану вартість.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);
пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).
У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, серед іншого, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов’язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:
а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
На виконання пункту 54.1 статті 54 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» подало до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року (зареєстрована у позивача 21 лютого 2011 року за № 3892), в якій визначило суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 8047,00 грн. (арк. справи 26-27).
В порушення вимог пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, самостійно суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій податковій декларації, повністю не сплатило, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг.
Судом встановлено, що станом на дату судового розгляду – 22 грудня 2011 року, податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі 8047,00 грн. платником податків сплачений, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника та платіжними дорученнями від 13 квітня 2011 року № 919 на суму 1362,00 грн., від 20 травня 2011 року № 949 на 1000,00 грн., від 09 червня 2011 року № 958 на суму 1000,00 грн., від 23 червня 2011 року № 965 на суму 1000,00 грн. та від 07 липня 2011 року № 975 на суму 3685,00 грн. (арк. справи 51-53, 79-88).
До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
У відповідності із підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно із пунктом 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.
Згідно із підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Актом позапланової виїзної перевірки від 14 жовтня 2010 року за № 2130/23-30421818 з питань правильності визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток за період з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2008 року (арк. справи 13-21) встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Тігарбо»:
- підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9, статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено його заниження всього у сумі 7685,00 грн., у тому числі його завищення за 4 квартал 2006 року у сумі 2769,00 грн., за 1 квартал 2007 року у сумі 3582,00 грн., за 2 квартал 2007 року у сумі 2755,00 грн., за 2 квартал 2008 року у сумі 32048,00 грн., та його заниження за 3 квартал 2006 року у сумі 2769,00 грн., за 3 квартал 2007 року у сумі 6288,00 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 7734,00 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 32048,00 грн.;
- пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік у сумі 41440,00 грн., у тому числі його заниження за 1 квартал 2008 року у сумі 158679,00 грн., за 9 місяців 2008 року у сумі 199396,00 грн. та його завищення за 2008 рік у сумі 41440,00 грн.
На підставі акта позапланової виїзної перевірки від 14 жовтня 2010 року за № 2130/23-30421818 державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.3 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) винесено податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2010 року № 001432301/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 30720,00 грн., у тому числі 7685,00 грн. – за основним платежем, 23035,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами розгляду першої скарги позивача від 04 листопада 2010 року за № 105 державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області у відповідності із Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 985 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, складено та надіслано товариству з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2011 року № 0001432301/1 про визначення податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 30720,00 грн., у тому числі 7685,00 грн. – за основним платежем, 23035,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами розгляду повторної скарги позивача від 13 січня 2011 року за № 10/01 державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області у відповідності із Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 985 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, складено та надіслано товариству з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2, яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 27566,00 грн., у тому числі 7685,00 грн. - за основним платежем, 19881,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 24, 25).
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання в установлені строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
На виконання вищезазначених положень Податкового кодексу України державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області 10 березня 2011 року направила товариству з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» податкову вимогу від 10 березня 2011 року № 99, про що свідчить список відправленої рекомендованої кореспонденції, поданої в поштове відділення № 1, та копія фіскального чеку від 10 березня 2011 року за № 4806 (арк. справи 28, 28 на звороті).
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).
Оскільки податкова вимога від 10 березня 2011 року № 99 є чинною (доказів про відкликання податкової вимоги суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 визнано відповідачем в частині визначення податкових зобов’язань в сумі 7685,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3842,50 грн. На підтвердження обставин щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 в частині визначення податкових зобов’язань в сумі 7685,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3842,50 грн. позивач надав платіжне доручення від 04 листопада 2010 року № 743 на перерахування зазначених сум (арк. справи 54).
Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16038,50 грн. було оскаржено відповідачем у судовому порядку.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі № 2а-5842/11/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 задоволено частково, податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 скасовано в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» (ідентифікаційний код 30421818) суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16038,50 грн., в решті позовних вимог відмовлено та стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (арк. справи 66-70, 71-75).
Частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини щодо неправомірності визначення державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області товариству з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» суми податкового зобов’язання за платежем «податок на прибуток підприємства» за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16038,50 грн. податковим повідомленням-рішенням від 17 лютого 2011 року № 0000072301/2 у відповідності із частиною 1 статті 72 та частиною 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної справи не доказуються.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Тігарбо» станом на дату розгляду та вирішення справи у добровільному порядку податковий борг з податку на прибуток підприємства за податковим повідомленням-рішенням від 17 лютого 2011 року № 000072301/2 в частині визначення податкових зобов’язань в сумі 7685,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3842,50 грн. та з податку на додану вартість за податковою декларацією за січень 2011 року від 21 лютого 2011 року № 3892 у розмірі 7251,26 грн. сплатило, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (арк. справи 79-88, 89-91), суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 22 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 грудня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 16, 20, 87, 95, 102 Податкового кодексу України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову
державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Тігарбо»
про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість в сумі 7251,26 грн. та з податку на прибуток підприємства в сумі 21829,51 грн. відмовлено повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 27 грудня 2011 року.
< Текст >
Суддя Т.І. Чернявська