Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2011 року Справа № 2а-10929/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі судового засідання: Бражник В.І.,
за участю сторін
представника позивача Демчук Н.П.,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кіровського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконною отриманої допомоги по безробіттю у сумі 255,48 грн., -
ВСТАНОВИВ :
21 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Кіровського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконною отриманої допомоги по безробіттю у сумі 255,48 грн., в обґрунтування якої зазначено наступне.
03.10.2008 до позивача за пошуком роботи звернулась ОСОБА_3, якій 04.10.2008 на підставі заяви було поновлено статус безробітної з одночасним поновленням виплати допомоги по безробіттю відповідно до ст.. ст.. 22, 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п 2.7, 2.9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.
27.03.2009 за власним бажанням відповідача було знято з обліку.
Відповідно до вимог Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним Кіровським міським центром зайнятості було проведено звірку відомостей з ДПА України за 1 квартал 2009 року та виявлено, що відповідач у період з 01.01.2009 по 22.01.2009 отримувала доходу з ПАК КБ «Приватбанк» з одночасним перебуванням у центрі зайнятості.
Доказами отримання доходу відповідачем послужив акт приймання-передачі від 31.01.2009, яким підтверджено отримання ОСОБА_3 грошової винагороди у сумі 0,72 грн.
Таким чином, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, ОСОБА_3 було незаконно отримано допомогу у сумі 255, 48 грн.
Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 01.01.2009 по 22.01.2009 у сумі 255, 48 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала надані суду заперечення, просила відмовити у задоволені позову.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 03.10.2008 ОСОБА_3 звернулась до Кіровського міського центру зайнятості із заявою про поновлення статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 10).
Згідно із витягів наказу Кіровського міського центру зайнятості відповідачу було поновлено статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю з 03.10.2008 по 27.03.2009 (а.с. 15-17, 18,19).
Актом розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 16 від 10.03.2010 за даними обміну інформацією з ДПА України встановлено надання відповідачем послуг ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» у період з 01.01.2009 по 22.01.2009 згідно укладеними договорами цивільно - правового характеру, за що отримала грошову винагороду у час перебування у центрі зайнятості як безробітна та отримання допомоги по безробіттю. (а.с. 25-27).
Згідно відповіді ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» від 23.10.2009 та від 26.05.2010 на письмові запити позивача повідомлено, що ОСОБА_3 не має трудових відносин з банком, а лише договір банківського обслуговування, нараховані грошові кошти не є заробітною платою, що вбачається з розміру нарахованих сум. Крім того, банком зазначено, що для осіб, які надали інформацію, необхідну для випуску банківського продукту/послуг для залучення нового клієнта діють спеціальні умови, які є частиною Умов та правил надання банківських послуг. Здійснювана банком виплата не є заробітною платою для громадянина, що повідомив інформацію про нового клієнта, оскільки банк не має з таким громадянином трудової чи іншої угоди, за якими громадянин став працівником банку.
Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 26.12.2007, відповідач надала ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» інформацію та заяву про видачу банківської картки, у якій вказано, що заява з пам’яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає договір про надання банківських послуг.
Позивач вважає, що відповідач незаконно отримала допомогу по безробіттю з 01.01.2009 по 22.01.2099 у сумі 255,48 грн., оскільки в цей час отримала дохід на підставі вказаного договору банківських послуг у розмірі 0,72 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; є) підпункт "є" пункту 3 статті 1 виключено ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Не можуть бути визнані безробітними громадяни: а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату); б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру яка не потребує професійної підготовки; в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу; г) які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом або досягли встановленого законом пенсійного віку.
Згідно частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, обов’язковою умовою для стягнення сум виплачено допомоги є неповідомлення безробітним само про обставини , які впливають на її виплату. Згідно заявленому по цій справі позову такими обставинами позивач вважає виконання робіт за цивільно - правовою угодою. Проте, з досліджених судом матеріалів справи вбачається відсутність обставин, які впливають на виплату допомоги по безробіттю відповідачу, з урахуванням приписів законодавства, що регулює відповідні правовідносини.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, працевлаштування безробітного; поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку; призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості тощо.
Нормами п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від № 307 (далі Порядок № 307) та п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 (Далі порядок № 219), де зазначена підстава зупинення виплат по безробіттю – виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами, що не мають відношення до угоди клієнта з Банком на банківське обслуговування клієнта.
Як встановлено судом, ПАТ КБ «Приватбанк» з відповідачем було укладено договір про банківське обслуговування відповідно до якого відповідач є клієнтом банка та отримує послуги від останнього. В рамках вказаного договору банком публічно запропоновано усім клієнтам виплату за залучення нових клієнтів. Зазначене не може кваліфікуватися як трудовий договір, або інший договір цивільно-правового характеру, предметом якого було б надання банку обов’язкової трудової функції та який би міг бути підставою для припинення виплат по безробіттю.
Пунктом 8 статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Таким чином, суд вважає, що обов’язковою умовою стягнення з особи суми виплаченої допомоги є наявність умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними.
Під час розгляду справи судом не було встановлено та доведено позивачем умисного невиконання відповідачем своїх обов’язків та зловживання ними, у зв’язку з чим відсутні умови для стягнення з особи виплаченої допомоги по безробіттю відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 01.01.2009 по 22.01.2009 у сумі 255,48 грн.
З огляду на вищевказане суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними, не відповідають нормам діючого законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Кіровського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконною отриманої допомоги по безробіттю у сумі 255,48 грн. відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова в повному обсязі складена та підписана 26 грудня 2011 року.
Суддя Н.В. Кравцова