ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2011 р. Справа № 2a-3306/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача: Яремчука В.В.,
представника відповідача: Ружицької З.Я., Позичайло А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Малого приватного підприємства "Контакт-С"
до відповідача: державної податкової інспекції у Снятинському районі
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402300 від 26.07.2011 р. в частині,-
ВСТАНОВИВ:
13.10.2011 року Мале приватне підприємство "Контакт-С" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Снятинському районі (надалі – відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402300 від 26.07.2011 р. в частині збільшення грошового зобов"язання з ПДВ в сумі 104583 грн. та штрафних санкцій в сумі 26146 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках акту за № 2531/23/20536843 від 13.07.2011 р., відповідачем винесено податкове повідомлення – рішення за №0000402300 від 26.07.11р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на 107833 грн. та застосовано штрафні санкцій в сумі 26147 грн. Вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення в частині донарахування грошового зобов’язання з ПДВ в сумі 104583 грн. та застосовання штрафних санкцій в розмірі 26147 грн. необгунтованим, внаслідок чого просить визнати його недійсним та скасувати в цій частині.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали з мотивів наведених ними у письмовому запереченні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.
В період з 01.07.2010 року по 02.06.2011 року державна податкова інспекція в Снятинському районі проводила позапланову виїзну перевірку малого приватного підприємства “Контакт -С” з питань дотримання вимог податкового законодавства.
За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 2531/23/20536843 від 13.07.2011 р., згідно висновків якого констатовано порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року, п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу, внаслідок чого, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2010 року в сумі 104583 грн. та за травень 2011 року в сумі 3250 грн., всього в сумі 107883 грн.
Донарахування відповідачем податкових зобов"язань з ПДВ за травень 2011 року в сумі 3250 грн. позивачем не оспорються .
Щодо донарахування податкових зобов"язань з ПДВ за вересень 2010 року в сумі 104583 грн., слід зазначити, що відповідно до акту перевірки, за період з 01.07.2010 року по 02.06.2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 727759 грн.
На формування цих показників, зокрема мало вплив здійснення операцій із придбання товарів (вугілля ,спецодяг , цегла).
В ході проведення перевірки, ДПІ в Снятинському районі направило запит до ДПІ в Сихівському районі м. Львова про проведення перевірки (звірки) підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ЗАТ НВП "Укрзахіденерго".
Згідно листа-відповіді ДПІ в Сихівському районі м. Львова від 29.06.2011 року за № 9410/23-416/3244 надіслано матеріали перевірки ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" (код за ЄДРПОУ 34558872) - акт від 19.05.2011 року №963/23-408/34558872 про результати позапланової невиїзної перевірки ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" з питань достовірноті нарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року. Відповідно даного акту встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, які підпадають під визначення ст.ст. З,4 та 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (Із змінами та доповненнями), тобто відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Такий висновок базується на тому, що посадовими особами ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" до перевірки не представлено фінансово-господарських документів за період діяльності з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року. Відповідно до інформації системи ДПА у Львівській області АІС “Податки” в ЗАТ НВП “Укрзахіденерго” станом на 01.04.2011 року направлено повідомлення про відсутність за юридичною адресою. Станом на час проведення перевірки відповідно до інформації системи ДПА у Львівській області “Податки”в ЗАТ НВП “Укрзахіденерго” стан 7 та до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.
Відповідач, з урахуваням викладеного, а також того, що МПП „Контакт-С” податок на додану вартість по придбанню в ЗАТ НВП “Укрзахіденерго” вугілля марки ГЖОКОМ в сумі ПДВ 104583,33 грн. згідно податкових накладних: № 906000003 від 06.09.2010 року на суму 200 тис. грн. ( в тому числі ПДВ 33333,33 грн.), № 9090000014 від 09.09.2010 року на суму 427500 грн. (в тому числі ПДВ 71250) відображено в рядку 10.1 - „придбання (втготовленя, будівництво, спорудженя) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення оперцій, які оподатковуються за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою” декларації за вересень 2010 року (вх. № 904458980 від 19.10.2010 року.), повважав, що позивачем завищено податкового кредиту на суму 104583 грн.
Водночас, відповідач вказує, що наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та факту сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт (послуг) мала місце. А отже, зазначені правочини відповідно до ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.218 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Вирішуючи наявний податковий спір по суті суд виходив із наступного.
Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому –Закон України №168).
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Закон України №168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.
За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.
З системного аналізу вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договору та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент - ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати їх недійсними.
Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000402300 від 26.07.11р. не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню не чинним та скасуванню.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000402300 від 26.07.2011 року в частині збільшення грошового зобов"язання з ПДВ в сумі 104583 грн. та штрафних санкцій в сумі 26146 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 14.11.2011 року.