КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2011 року 2а-176/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,
за участю:
представників позивача –Комар О.В., Чкімікочі Ю.В.,
представника відповідача –Величка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-древ»- Київського картонно-паперового комбінату
доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області
провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-древ»- Київського картонно-паперового комбінату з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 27.12.2010 № 0002911503/3/3798, згідно з яким до позивача застосовано штраф у сумі 1331,43 грн.; від 27.12.2010 № 0002921503/3/3797, згідно з яким до позивача застосовано штраф у сумі 86484,24 грн.; від 27.12.2010 № 0002931503/3/3796, згідно з яким до позивача застосовано штраф у сумі 12940,87 грн.
В основу визначення податкових зобов’язань на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом покладено дані акта перевірки про несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість протягом граничних строків.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що своєчасно декларував податкові зобов’язання з податку на додану вартість і сплачував їх в установлені законом строки. Позивач стверджував, що податковий орган неправомірно змінював призначення платежу відносно сум, сплачених позивачем, і спрямовував ці кошти на погашення неузгоджених податкових зобов’язань, що виникли у попередніх податкових періодах і оспорюються позивачем. Крім того, позивач акцентував увагу на тому, що штраф також застосовано за несплату податкових повідомлень-рішень, які ніколи позивачу не надсилались.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає рішення обґрунтованим і правомірним.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-древ»- Київського картонно-паперового комбінату є юридичною особою, що зареєстрована 31.03.2006 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області.
У травні 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період з листопада 2008 по грудень 2009 року (акт перевірки від 31.05.2010 № 977/1503/34161796/252).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.197 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилось у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов’язань, визначених на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2008 –грудень 2009.
Крім того, податковим органом встановлено факти несвоєчасної сплати податкових зобов’язань, визначених на підставі податкового повідомлення-рішення від 14.11.2008 № 0005032301.
За результатами перевірки податковим органом, в залежності від строків затримки сплати узгоджених податкових зобов’язань, на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 11.06.2010 № 0002911503/0/1988 згідно з яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить суму 1331,43 грн.;
від 11.06.2010 № 0002921503/0/1989, згідно з яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить суму 86484,24 грн.;
від 11.06.2010 № 0002931503/0/1990, згідно з яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить суму 12940,87 грн.
Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до вищестоящих податкових органів в порядку апеляційного узгодження, проте, за результатами розгляду скарг позивача, податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.
У зв’язку із зміною строків сплати визначених податкових зобов’язань і строків на оскарження прийнятого рішення Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області з тих самих підстав приймались нові податкові повідомлення –рішення, внаслідок чого попередні втрачали чинність, а саме: від 27.12.2010 № 0002911503/3/3798; від 27.12.2010 № 0002921503/3/3797; від 27.12.2010 № 0002931503/3/3796.
Таким чином, на день судового розгляду чинними залишається податкові повідомлення-рішення від 27.12.2010 № 0002911503/3/3798, від 27.12.2010 № 0002921503/3/3797, від 27.12.2010 № 0002931503/3/3796.
Суд, з метою забезпечення повного і всебічного з’ясування усіх обставин справи, витребував від позивача аналітичну таблицю з даними про декларування податкових зобов’язань за період, щодо якого здійснювалась перевірка, терміну сплати зобов’язань відповідно до закону та дати їх фактичної сплати, а також первинні документи, що підтверджують вказані обставини (податкові декларації та копії платіжних доручень про перерахування коштів).
Суд під час судового розгляду здійснив співставлення даних щодо сплати позивачем задекларованих податкових зобов’язань, виявлених під час перевірки і відображених в акті перевірки від 31.05.2010 № 977/1503/34161796/252, з даними, наданими позивачем, та підтверджених копіями податкових декларацій і платіжних доручень.
Внаслідок співставлення суд дійшов висновку, що відомості, зазначені в акті перевірки про несвоєчасну сплату позивачем узгоджених податкових зобов’язань, не відповідають дійсності.
Як встановлено судом, у період з листопада 2008 року по грудень 2009 року позивач подавав до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області податкові декларації з податку на додану вартість, своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми податку на додану вартість, зазначаючи у платіжних доручення у полі «Призначення платежу»підстави для перерахування - дані відповідних податкових декларацій.
Крім того, під час судового розгляду судом встановлено, що в акті перевірки міститься посилання щодо несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов’язання, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення від 14.11.2008 № 0005032301.
Позивач стверджував, що такого повідомлення-рішення щодо нього податковим органом не приймалося.
Представник відповідача копії вказаного повідомлення-рішення суду надати не зміг, як і не зміг повідомити жодних відомостей про обставини прийняття цього рішення та причини включення цих відомостей до акта перевірки.
Під час судового розгляду представник відповідача повідомив, що суми податку, які сплачував позивач, на підставі пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», спрямовувались податковим органом без згоди позивача на погашення податкової заборгованості попередніх періодів.
Даний факт сторонами не оспорювався і підтверджується витягом з облікової картки платника податків з податку на додану вартість за період з 01.11.2008 по 31.12.2009.
Однак, податковий орган жодних відомостей про те, на погашення якого самого податкового боргу спрямовувались кошти, сплачені позивачем, з яких підстав було визначено податкові зобов’язання та чи набули вони статусу податкового боргу, суду не надав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.04.197 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».
Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а вказані законодавчі акти втратили чинність.
У зв’язку з цим дана справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).
Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
В силу положень пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що при сплаті податкових зобов’язань закон встановлює пріоритет лише щодо погашення «податкового боргу»перед погашенням податкових зобов'язань, які не вважаються податковим боргом, тобто, не є узгодженими або строк сплати яких не настав.
Однак, як вже зазначалось, доказів наявності податкового боргу, на погашення якого спрямовувались суми, сплачені позивачем, податковим органом суду не надано. Наявність податкового боргу також не було встановлено й під час судового розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
При цьому, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу»(пункт 3.8 вказаної Інструкції).
Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 11 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування», згідно з якою відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), однак, цей закон не наділяє податкові органи повноваженнями змінювати призначення платежу щодо коштів, сплачених платником податків в оплату податкових зобов’язань.
Водночас, за відсутності факту існування податкового боргу у платника податків застосування положень пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даній справі податковим органом не доказано суду правомірності погашення податкового боргу попередніх періодів за рахунок платежів, сплачених платником податків за поточними податковими зобов’язаннями, таким чином, рішення про накладення штрафу на позивача за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань є безпідставним і незаконним.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області:
від 27.12.2010 № 0002911503/3/3798, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-древ»- Київського картонно-паперового комбінату зобов’язано сплатити штраф у розмірі 1331,43 грн.;
від 27.12.2010 № 0002921503/3/3797, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-древ»- Київського картонно-паперового комбінату зобов’язано сплатити штраф у розмірі 86484,24 грн.;
від 27.12.2010 № 0002931503/3/3796, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-древ»- Київського картонно-паперового комбінату зобов’язано сплатити штраф у розмірі 12940,87 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови –6 червня 2011 року.