ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
09.10.06 Справа № 15/69
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Гнатюк Г.М.
суддів Кравчук Н.М.
Мирутенко О.Л.
розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 від 02.06.06р.
на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.05.2006р.
у справі №15/69
за позовом Закритого акціонерного товариства «Рівненське кабельне телебачення», м.Рівне
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
про розірвання договору та стягнення 13 779,99 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Лукомський О.В. -юрисконсульт
від відповідача: не з”явився
Права та обов'язки сторін згідно ст.22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів та технічну фіксацію процесу не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.05.2006р. (суддя В.В.Коломис) по даній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Рівненське кабельне телебачення», м.Рівне до Приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про розірвання договору та стягнення 13 779,99 грн. позовні вимоги задоволено.
Відповідач не погоджуючись із вищевказаним рішенням звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргу про перегляд вищевказаного рішення в порядку апеляційного провадження, в якій зазначає, що останнє прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин по справі, з порушенням норм права, а також наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.
Представник позивача в судовому засіданні повністю заперечує проти вимог апелянта, рішення суду першої інстанції вважає законним та зазначає, що підстави для його скасування відсутні.
Скаржник явку свого представника забезпечив лише в засідання суду яке відбувалося 22.08.2006р., вимоги апеляційної скарги підтримує і наполягає на скасуванні рішення суду першої інстанції у зв'язку із неповним з'ясуванням всіх обставин по справі.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:
01.12.2004р. між сторонами по справі укладено договір НОМЕР_1, згідно умов якого, позивач доручає та надає відповідачу виключне право, використовуючи власні технічні засоби, забезпечити заміну рекламних блоків в закордонних каналах, які не оплачені на території України, що передаються в кабельній мережі позивача у відповідності з домовленостями із представниками каналів.
Щодо посилання скаржника, що судом першої інстанції не визначено, який саме укладено між сторонами договір. До уваги колігією суддів не приймається, так як стаття 628 ЦК України передбачає, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів, тобто змішаний договір. Згідно ст. 67 ГК України підприємства, установи, організації вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов”язань за договором та інше, лиш би дані правочини не суперечили законодавству.
Так як даний договір укладений у письмовій формі, досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору і відповідно до ст.638 ЦК України він вважається укладеним, сторони у договорі погодили всі умови на виконання яких спрямовані їхні дії чи бездіяльність.
Договором, а саме п.5.1 визначено порядок розрахунків між сторонами, і у відповідності із п.5.2 договору підставою для розрахунків був акт виконаних робіт, що підписується сторонами не пізніше 5 днів після місяця, що закінчився . Оплата за надані послуги здійснюється шляхом безготівкового перерахунку до 20 числа місяця, зазначеного в акті виконаних робіт. Згідно наявних в матеріалах справи підписаних актів виконаних робіт послуги почали надаватись з 15.03.2005року і на загальну суму 23668,00 грн.
Посилання скаржника, що акти приймання-передачі наданих послуг не можуть бути підставою для проведення розрахунків і не є підставою для визначення вартості наданих послуг спростовується практикою Вищого Господарського суду, а саме Постановою суду від 10.06.2004р., а також і підписаним сторонами договором, в якому чітко зазначеного, що оплата здійснюється в національній валюті шляхом безготівково розрахунку, але не пізніше 20 числа місця, зазначено в акті виконаних робіт.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи договірні зобов'язання належним чином не виконувались, а саме оплату відповідачем проведено частково і на момент звернення в суд першої інстанції його заборгованість становить 13 076,91 грн., яка підтверджується наданими актами, які підписані сторонами.
Крім того, за неналежне виконання договірних зобов”язань відповідачу нараховано пеню в сумі 703,08 грн. відповідно до п.5.5 додатку до договору укладеного між сторонами.
Отже, зважаючи на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача в сумі 13076,91 грн. та 703,08 грн. пені обґрунтовані та правомірно задоволені судом першої інстанції, а наведені в апеляційній скарзі доводи скаржника ні нормативно ні документально не підтверджені.
Вимоги позивача в частині розірвання договору НОМЕР_1 від 01.12.2004р. підлягають також до задоволенн.
Чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання стороною хоча б одного з його зобов'язань, передбачених законодавством.
Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Крім того, згідно із ст. 652 ЦК України договір може бути змінений або розірваний у зв'язку з істотною зміною обставин, але лише за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Як вбачається із матеріалів справи відповідачем порушено одну із істотних умов договору, а саме несвоєчасну оплату за договором за наданні послуги.
Так п.5.6 додатку до договору передбачено, що у разі невиконання п.5.5 договору протягом місяця позивач має право припинити дію договору, письмово попередивши про це відповідача з відшкодуванням наданих збитків та збитків за втрачену вигоду. За неналежне виконання відповідачем договірних зобов”язань позивачем надіслано йому лист НОМЕР_2 з вимогою розірвати договір та сплатити заборгованість з нарахованою пенею. Однак, на вказану претензію відповідач не зреагував і відповіді не надав і позивач звернувся в суд з даним предметом спору.
У відповідності із ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно ст. 187 ГК України, на вирішення суду можуть передаватись спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.
Щодо посилання скаржника, що додаток до договору відсутній, а розрахунки повинні здійснюватись на підставі додатку, до уваги не береться оскільки розділом 5 договору визначено порядок розрахунків, а саме у випадку не досягнення згоди по додатку до договору п.5.1 розрахунки проводяться на підставі п.5.2, п.5.3. та 5.4 договору.
Отже як вбачається із матеріалів справи відповідач несвоєчасно здійснював оплату за надані послуги, чим і порушив договірні зобов'язання, що у відповідності до укладеного між сторонами договору є підставою для дострокового його розірвання.
У відповідності із статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржник при наданому йому праві та можливостях доводи позивача не спростував, належних доказів, які б підтверджували, що він належним чином і в установлений договором строк здійснював договірні зобов”язання, а також належними засобами доказування не спростував рішення прийняте судом першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і правові підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні, отже, його слід залишити без змін. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника документально не обґрунтовані та підтверджені, а тому визнаються такими, що не можуть бути підставою, згідно ст.104 ГПК України для скасування рішення господарського суду Львівської області.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.06р. по справі №15/69 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу №15/69 передати в місцевий господарський суд Рівненської області.
Головуючий-суддя Г. Гнатюк
Суддя Н.Кравчук
Суддя О.Мирутенко