КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 року                                                                                2а-8/10/1070                                                                                                          

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача –Гуща О.Ю.,

відповідач –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомБроварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

доОСОБА_2

простягнення штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Броварська об’єднана державна податкова інспекція Київської області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 180000,00 грн., що застосовані до відповідача на підставі рішення від 05.06.2007 № 0000951701/17-1.

На підставі вказаного рішення податковий орган застосував до відповідача фінансові санкції за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №  265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилось у проведенні розрахункових операцій за реалізовані товари без застосування реєстратора розрахункових операцій.

В обгрунування позовних вимог позивач зазначив, що податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, а також, у разі виявлення порушень закону, - застосовують до суб’єктів господарювання фінансові санкції. Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму застосованих до нього фінансових санкцій, податковий орган звернувся до суду з позовом про стягнення їх у судовому порядку.

Ухвалою від 14.10.2008 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато судовий розгляд.

Ухвалою від 25.11.2008 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 2а-404/08/1070 за позовом ОСОБА_2 до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним і скасування рішення від 05.06.2007 № 0000951701/17-1, яким до ОСОБА_2 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 180000,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2009 по справі № 2а-196/09/1070 (2а-404/08/1070), залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою від 08.06.2011 провадження в даній справі було поновлено, судовий розгляд призначено на 14.07.2011.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з’явився представник позивача.

Відповідач до суду не з’явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи це тим, що не має представника для представництва його інтересів у суді, оскільки від послуг попереднього представника він відмовився.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини тривають з жовтня 2008 року, відповідач оспорював рішення податкового органу як під час судового провадження в даній справи, так і в іншому судовому процесі, при цьому, його інтереси в обох справах представляв представник, якого відповідач мав можливість замінити у будь-який час, але з жовтня 2008 року до цього часу це не зробив, доказів належності до осіб, які потребують безоплатної фінансової допомоги відповідач суду не надав, суд вважає клопотання безпідставним і таким, що спрямоване на затягування розгляду справи, тому в його задоволенні відмовив і ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_2 є фізичною особою –підприємцем, зареєстрована 01.12.2006 Броварською районною державною адміністрацією Київської області, перебуває на податковому обліку в Броварській об’єднаній державній податковій інспекції Київської області з 05.12.2006 за № 2814.

У травні 2008 року Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено планову перевірку фінансово-господарської діяльності ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2006 по 31.03.2008.

Перевірка була визначена податковим органом як планова виїзна документальна, але проводилась у приміщенні Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі документів, наданих позивачем, у присутності представника позивача –ОСОБА_3 (акт від 27.05.2008 №70/17-1/277/НОМЕР_1).

Перевіркою встановлено, що відповідач у липні, вересні та листопаді 2007 року, здійснюючи підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, в оплату за реалізований товар (будівельні матеріали та розчинники не власного виробництва) згідно з договором поставки від 03.03.2007 № М-1/03, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Зіг Заг», отримала готівку на загальну суму 36000,00 грн.

Прийняття готівки оформлено прибутковими касовими ордерами (від 03.07.2007 на суму 6000,00 грн.; від 06.07.2007 на суму 10000,00 грн.; від 11.09.2007 на суму 10000,00 грн.; від 30.11.2007 на суму 10000,00 грн.) без застосування реєстраторів розрахункових операції або розрахункових книжок. Отримані готівкові кошти в сумі 36000,00 грн. були включені до складу валового доходу ОСОБА_2 у відповідних періодах і відображені у книзі обліку доходів та витрат.

За результатами перевірки позивачем зроблено висновок про те, що відповідачем порушено вимоги пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилось у проведенні розрахункових операцій за реалізовані товари без застосування реєстратору розрахункових операцій.

У зв’язку з цим Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято рішення від 05.06.2008 №0000951701/17-1, згідно з яким до ОСОБА_2 застосовано штрафні (фінансові) санкції п’ятикратному розмірі вартості проданого товару у сумі 180000 грн. (5 х 36000,00 грн.).

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим податковим органом, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації в Київській області та до Державної податкової адміністрації України, однак, за результатами розгляду скарги рішення Броварської ОДПІ було залишено без змін.

У подальшому відповідач оскаржив рішення позивача до суду.

Як вже зазначалось вище, постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2009 по справі № 2а-196/09/1070 (2а-404/08/1070), залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

При цьому, судами розглянуто усі заперечення позивача щодо рішення, прийнятого Броварською ОДПІ, з чого зроблено висновок, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2008 №0000951701/17-1 є правомірним і таким, що скасуванню не підлягає.

До дня судового розгляду відповідач суму фінансових санкцій не сплатив, що підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України від 06.07.1995 № 65/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до пункту 1 статті 3 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та приведені у фіскальний режим реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

За змістом статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо мають здійснюватися за місцем реалізації товарів (послуг) і такі операції визначаються законодавцем як розрахункова операція.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не містить винятків щодо звільнення суб’єктів підприємницької діяльності від проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, якщо цими суб’єктами здійснюється продаж товарів на умовах відстрочки платежу.

Хоча вказаний Закон і не визначає поняття «місце реалізації товарів (послуг)», однак, із системного аналізу його змісту випливає, що місцем реалізації товару є місце, де здійснюється розрахункова операція, тобто приймання продавцем від покупця готівкових коштів тощо, яке, з метою дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», має бути обладнане зареєстрованим, опломбованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій через який продавець зобов'язаний провести розрахункову операцію з видачею відповідного розрахункового документа.

Таким чином, здійснюючи розрахункову операцію з продажу товару на умовах відстрочки платежу, тобто приймаючи від покупця грошові кошти за товар, відповідач зобов'язаний був її провести на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та приведений у фіскальний режим реєстратор розрахункових операцій.

Організація позивачем своєї підприємницької діяльності з реалізації товарів за готівкові кошти на умовах відстрочки платежу або таким чином, що одразу з відвантаженням товару неможливо прийняти готівкові кошти від покупця і провести розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій, не звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, або нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Статтею 15 Закону України від 06.07.1995 №  265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Як встановлено під час судового розгляду, податковим органом належним чином задокументовано і доказано суду факт проведення відповідачем розрахункових операцій за реалізовані товари без застосування реєстратору розрахункових операцій, розмір штрафних (фінансових) санкцій визначено правильно, а правомірність прийняття рішення визнана судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони —суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкції у сумі 180000 (сто вісімдесят тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                    Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови –18 липня 2011 року.