КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 липня 2011 року 2а-2522/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Вітюк К.В.,
за участю:
представника позивача –Рубан Л.П.,
представника відповідача –Заріцького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»
доДержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011 № 0000212353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2010 року в розмірі 1987739,00 грн.
В основу вказаного повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»у складі ціни придбаних товарів (пшениці та соняшнику). За твердженням посадових осіб податкового органу, господарські операції з придбання товару є нікчемними і такими, що порушують встановлений публічний порядок, оскільки постачальник товару –Товариство з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»придбало вказані товари в іншої юридичної особи –Товариства з обмеженою відповідальністю «Ам-Рест», а угода між цими контрагентами, за твердженням податкового органу, не була спрямована на реальне настання правових наслідків і тому суперечить інтересам держави і суспільства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах і правильно сформував податковий кредит з ПДВ, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»мали реальний характер і це підтверджуються документально: рахунками на оплату товарів; банківськими виписками про оплату товару, видатковими накладними на товар; товарно-транспортними накладними; журналом реєстрації зважування надходження вантажів на автомобільних вагах; накладними на відпуск зерна зі складу у переробку; бухгалтерськими звітами; податковими накладними тощо. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»є юридичною особою, що зареєстрована 13.06.1996 Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 29.06.1997 (свідоцтво № 100336694).
У квітні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків –Товариством з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»за період березень –травень 2010 року (акт перевірки від 14.04.2011 № 185/23-011/00951770).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні сум податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1987739,00 грн., у тому числі по періодах: за березень 2010 року –на суму 694636,85 грн.; за квітень 2010 року –на суму 932639,98 грн.; за травень 2010 року –на суму 360462,43 грн.
Як убачається з акта перевірки, перелічені порушення пов’язуються з придбанням позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»товарів –соняшника та пшениці впродовж березня –травня 2010 року.
На думку посадових осіб податкового органу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Старгагро-М»не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки товару, оскільки згідно з «Деталізованою інформацією по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»цей контрагент позивача у березні 2010 року в своїй податковій звітності з ПДВ відобразив факти придбання товарів, робіт (послуг) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ам-Рест», яке, у свою чергу, в податковій звітності з ПДВ не підтвердило зазначену суму проведених операцій.
У зв’язку із зазначеним посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ам-Рест»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старгагро-М»мають ознаки «безтоварних», оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Ам-Рест»не має необхідних основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, земельних ділянок, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу сільгосппродукції у обсягах, що задекларовані, не має достатньої кількості персоналу для здійснення відповідної діяльності, не є сільгоспвиробником, а прокуратурою Голосіївського району м. Києва встановлено, що невстановлені слідством особи, з метою мінімізації податкових зобов'язань суб'єктів підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, штучного формування податкового кредиту, переведення коштів у готівку та розкрадення державних коштів у особливо великих розмірах, використовуючи підроблені документи, зареєстрували Товариство з обмеженою відповідальністю «Ам-Рест».
В акті перевірки відзначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю
«Старагро-М»діяло без належної обачності, адже йому мало бути відомо про фактичний фінансовий та майновий стан постачальника –Товариства з обмеженою відповідальністю «Ам-Рест», умови ведення ним господарської діяльності та порушення, яких він припускався.
З наведених фактів зроблено висновок про те, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені між ТОВ «Старагро-М»і ТОВ «Ам-Рест», суперечать інтересам держави і суспільства і є нікчемними.
У зв’язку з цим, на думку посадових осіб податкового органу, є нікчемними також і усі правочини за ланцюгом постачання, у тому числі й укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»та позивачем.
На підставі вказаних відомостей ревізорами податкового органу зроблено висновок про те, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 694636,85 грн. на підставі нікчемних правочинів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старагро-М», тому податковий кредит підлягає коригуванню в сторону зменшення.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2011 № 0000212353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2010 року в розмірі 1987739,00 грн.
Під час судового розгляду судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»є юридичною особою, що зареєстрована 23.09.2009 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 15.07.2011 статус відомостей про вказану юридичну особу – підтверджено, стан юридичної особи –зареєстровано.
Впродовж березня –травня 2010 року позивач придбавав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»товари –соняшник та пшеницю. Придбання товарів здійснювалось без укладення договорів на підставі рахунків-фактур, що виписувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Старагро-М», оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника –Товариства з обмеженою відповідальністю –«Старагро-М».
Так, у період з березня по травень 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»виставило позивачу для оплати рахунки-фактури на загальну суму 11926601,66 грн.
Згідно з банківськими виписками позивач впродовж березня –травня 2010 року перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю –«Старагро-М»згідно з рахунками-фактурами кошти на загальну суму 11926601,66 грн., у тому числі й суми податку на додану вартість у складі ціни придбання.
Поставка і транспортування товарів здійснювалась силами Товариства з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»на склади позивача, факт поставки товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача.
Згідно з копіями видаткових накладних, досліджених у судовому засіданні, Товариство з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»поставило товари на загальну суму 11926434,96 грн.
Факт поставки товару також підтверджується дослідженими у судому засіданні копіями товарно-транспортних накладних, складених уповноваженими особами автотранспортних підприємств, постачальника –Товариства з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»та позивача, журналом зважування надходження вантажів на автомобільних вагах за період з 01.03.2010 по 31.05.2010, накладними на відпуск зерна зі складу позивача у переробку.
На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»сто вісімдесят вісім податкових накладних на загальну суму 11926435,09 грн., у тому числі ПДВ –1987739,26 грн..
На підставі даних акта перевірки судом встановлено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за період березень –травень 2010 року, що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень –травень 2010 року, а саме:
- за березень 2010 року (декларація від 20.04.2010 року № 6442) включено суму ПДВ в розмірі - 964636,85 грн., що відповідає даним додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»;
- за квітень 2010 року (декларація від 20.05.2010 року № 8974) включено суму ПДВ в розмірі - 932639,98 грн., що відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість;
- за травень 2010 року (декларація від 21.06.2010 року № 10222) включено суму ПДВ в розмірі - 360462,43 грн., що відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вже зазначалось судом, рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Старгагро-М»у складі ціни придбання товару на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою ланцюга постачання товару.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Старагро-М», є безпідставним.
Твердження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Старагро-М»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Ам-Рест», судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для даної справи, адже виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі в даній справі.
Крім того, суд зазначає, що обов’язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного закон6одавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.
З приводу визначення позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання –це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.
Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні були спростовані.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, є безпідставними.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 04.05.2011 № 0000212353, згідно з яким Публічному акціонерному товариству «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2010 року в розмірі 1987739,00 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови –21 липня 2011 року.