КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 липня 2011 року 2а-2567/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Вітюк К.В.,
за участю:
представника позивача –Халупка С.І.,
представник відповідача –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомКиївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ясногородка»
простягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне соціальне страхування,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясногородка»про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 368,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість (недоїмка) за цими обов’язковими платежами. Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості, у зв’язку з цим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості разом з фінансовими санкціями та пенею.
Ухвалою від 01.06.2011 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 18.07.2011.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.
У призначений день і час до суду з’явився представник позивача.
Представник відповідача до суду не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив. Судові повідомлення надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, але вони повернулись до суду з позначкою підприємства зв’язку відмовою адресата від одержання поштового відправлення.
В силу положень частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставин суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясногородка»є юридичною особою, що зареєстрована 27.03.2000 Макарівською районною державною адміністрацією Київської області, є страхувальником у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Згідно із звітом про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за 9 місяців 2008 року відповідач самостійно визначив суму простроченої заборгованості за страховими внесками на кінець звітного періоду, а саме: 368,50 грн.
У зв’язку з тим, що відповідач суму заборгованості за страховими внесками не сплатив в установлений законом строк, позивач звернувся до суду про її стягнення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Заборгованість, з приводу стягнення якої розглядається дана адміністративна справа, виникла до 01.01.2011.
Це означає, що з урахуванням принипу дії закону в часі до регулювання спірних правовідносин застосовується закон, який був чинний на момент виникнення цих відносин.
Крім того, згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
У 2010 році правова основа, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначись Законом України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»(далі –Закон України від 18.01.2001 № 2240-III).
Відповідно до статті 22 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III платниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, вважались юридичні особи, фізичні особи, в тому числі підприємці, які використовують найману працю.
Розмір внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням у був встановлений Законом України від 11.01.2001 № 2213-III «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», а саме:
для роботодавців –1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;
для роботодавців –на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, - окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;
для найманих працівників –від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб: 0,5 відсотка —для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи; 1,0 відсотка —для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.
Статтею 23 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III перерахування сум страхових внесків шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць –у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. При цьому, до страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.
Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.
Частиною п’ятою статті 10 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III визначено, що робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду може бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення.
Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 13 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III виконавча дирекція Фонду забезпечує збір та акумуляцію внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, представляє інтереси страховика в судових та інших органах.
Пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Наявність у відповідача заборгованості за страховими внесками підтверджується копією звіту про нараховані страхові внески, що поданий відповідачем до Фонду, наданим позивачем.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясногородка» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість за внесками на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 368 (триста шістдесят вісім) гривень 50 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 липня 2011 року.