КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 року                                                                                2а-161/11/1070                                                                                                          

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача –ОСОБА_1

представника відповідача –Шпанюка В.М. (у судове засідання 14.06.2011 не з’явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»

доПереяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекації Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень:

від 06.12.2010 № 0000013500/1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 175524,40 грн., з яких: 140578,00 грн. –за основним платежем; 34946,40 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 06.12.2010 № 0000023500/1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1999999,50 грн., з яких: 1333333,00 грн. –за основним платежем; 666666,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 06.12.2010 № 0000033500/1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 90144,00 грн., з яких: 0,00 грн. –за основним платежем; 90144,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов’язань на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки податкового органу про те, що договір купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект –НВП», 24.07.2008 посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 2402, є нікчемним як такий, що суперечить моральним засадам суспільства, оскільки волевиявлення учасників правочину не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Такий висновок податкового органу ґрунтується на поясненнях громадянина ОСОБА_4 - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект –НВП», який повідомив посадовим особам податкової міліції, що ніяких документів, пов’язаних з цим договором (договору, актів прийому-передачі приміщення, податкових накладних) він не підписував.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір має реальний характер: на підставі вказаного договору позивач придбав у власність нерухоме майно, договір посвідчено нотаріусом в установленому законодавством порядку для вчинення нотаріальних дій, право власності на нерухоме майно зареєстровано за позивачем в установленому порядку, всі факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Таким чином, на думку позивача, він правильно визначив податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, тому просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання, призначене на 14.06.2011, представник податкового органу не прибув, надіслав клопотання про відкладення судового засідання з тих підстав, що представник Переяслав-Хмельницької ОДПІ не має можливості взяти участь у справі, жодних причин такої неможливості у клопотанні не наведено.

Відповідно до частини третьої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Жодних обставин, які б надавали суду підстави вважати поважними причини неприбуття представника податкового органу до суду відповідачем не наведено. Таким чином, суд ухвалив про продовження розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькій об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 08.07.2008 за № 297, зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 16.07.2008 № 100128724).

У жовтні 2010 року посадовими особами Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків –Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект –НВП», за період з 07.07.20008 по 30.06.2010 (акт перевірки від 27.10.2010 № 15/3500/35778529).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

підпункту 8.1.1 пункту 8.1  статті 8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у завищенні суми амортизаційних відрахувань на загальну суму 562313,00 грн., у тому числі: за ІV квартал 2008 року –на суму 83333,00 грн.;  за І квартал 2009 року –на суму 82361,00 грн.; за ІІ квартал 2009 року –на суму 91332,00 грн.; за ІІІ квартал 2009 року –на суму 80315,00 грн.; за ІV квартал 2009 року –на суму 79311,00 грн.; за І квартал 2010 року –на суму 78320,00 грн.; за ІІ квартал 2010 року –на суму 77341,00 грн.; що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 140578,00 грн., в тому числі по періодах: за ІV квартал 2008 року –на суму 20833,00 грн.;  за І квартал 2009 року –на суму 20590,00 грн.; за ІІ квартал 2009 року –на суму 20333,00 грн.; за ІІІ квартал 2009 року –на суму 20079,00 грн.; за ІV квартал 2009 року –на суму 19828,00 грн.; за І квартал 2010 року –на суму 19580,00 грн.; за ІІ квартал 2010 року –на суму 19335,00 грн.;

підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що виявилось у неправомірному включенні до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку в розмірі 1333333,00 грн. і призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2008 року в розмірі 1333333,00 грн.;

підпункту 17.1.7 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що призвело до заниження сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті на загальну суму 180288,00 грн., у тому числі: за вересень 2008 року –на суму 5271,00 грн.; за жовтень 2008 року –на суму 7828,00 грн.; за листопад 2008 року –на суму 14852,00 грн.; за грудень 2008 року –на суму 16352,00 грн.; за січень 2009 року –на суму 8634,00 грн.; за лютий 2009 року –на суму 5708,00 грн.; за березень 2009 року –на суму 1798,00 грн.; за квітень 2009 року –на суму 5310,00 грн.; за травень 2009 року –на суму 10913,00 грн.; за вересень 2009 року –на суму 49699,00 грн.; за жовтень 2009 року –на суму 6334,00 грн.; за листопад 2009 року –на суму 7909,00 грн.; за грудень 2009 року –на суму 9493,00 грн.; за січень 2010 року –на суму 7968,00 грн.; за лютий 2010 року –на суму 10839,00 грн.; за березень 2010 року –на суму 11380,00 грн.

Податкові зобов’язання визначено позивачу у зв’язку із здійсненням та відображенням позивачем у податковому та бухгалтерському обліку господарської операції –купівлі-продажу нежилих приміщень на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24.07.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект – НВП»(продавцем) і позивачем (покупцем).

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 24.07.2008 є нікчемним як такий, що суперечить інтересам держави і суспільства. Як зазначено в акті перевірки, посадові особи податкового органу стверджують, що волевиявлення учасників правочину не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі, оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект –НВП»гр. ОСОБА_4 повідомив посадовим особам податкової міліції, що ніяких документів, пов’язаних з цим договором (договору, актів прийому-передачі приміщення, податкових накладних) він не підписував. За твердженням ревізорів, укладений правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а договір укладено лише задля незаконного зменшення об’єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

За результатами перевірки Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 10.11.2010 № 0000013500/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 175524,40 грн., з яких: 140578,00 грн. –за основним платежем; 34946,40 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 10.11.2010 № 0000023500/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1999999,50 грн., з яких: 1333333,00 грн. –за основним платежем; 666666,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 10.11.2010 № 0000033500/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 90144,00 грн., з яких: 0,00 грн. –за основним платежем; 90144,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації в Київській області в порядку апеляційного узгодження. За результатами перевірки розгляду скарги позивача скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

У зв’язку із зміною строків сплати визначених податкових зобов’язань Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області з тих самих підстав прийнято податкові повідомлення-рішення: від 06.12.2010 № 0000013500/1, від 06.12.2010 № 0000023500/1, від 06.12.2010 № 0000033500/1, у зв’язку з чим попередні податкові повідомлення-рішення втратили чинність.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Під час судового розгляду встановлено, що 24 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект –НВП»(продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»(покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень (зернопереробного комплексу, адміністративної будівлі, заправки з резервуарами, складських приміщень, митно-ліцензійного складу з площадкою, складу сипучих продуктів, готельного комплексу), що знаходяться за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 48, за ціною 8000000,00 грн., у тому числі ПДВ.

Від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект –НВП»договір підписано директором ОСОБА_4, а від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»- директором ОСОБА_5

Пункт 1.6 договору містить застереження про те, що сторони підтверджують, зокрема, що укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним і усвідомленим, умови договору зрозумілі і відповідають дійсній домовленості сторін.

Договір 24.07.2008 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 2402.

Як убачається з посвідчувального напису нотаріуса, договір підписано в його присутності, особу громадян, які підписали договір, їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність ТОВ «Спецтехпроект –НВП»та ТОВ «Франц бекер трейд», правоздатність їх представників і належність ТОВ «Спецтехпроект –НВП»нежилих приміщень, що відчужуються, нотаріусом перевірено.

Згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.08.2008 № 20001035, виданого Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації, право власності на нежилі приміщення, що були предметом договору від 24.07.2008, зареєстровано 26.08.2008 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд».

З метою з’ясування істини по справі суд ухвалою від 23.05.2011 витребував від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 довідку про вчинену нотаріальну дію –посвідчення вказаного договору із зазначенням відомостей про те: чи вчинялась така нотаріальна дія; якщо вчинялась, то чи за безпосередньої участі гр. ОСОБА_4; чи учиняв підпис на договорі гр. ОСОБА_4 особисто, у присутності нотаріуса, чи було волевиявлення цієї особи вільним і відповідало його внутрішній полі, а також викликав і допитав у якості свідка гр. ОСОБА_4.

Крім того, судом витребувано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, що містить відомості про юридичну особу - ТОВ «Спецтехпроект –НВП».

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 28.07.2011, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект –НВП»є юридичною особою, що зареєстрована 20.11.2006 Солом’янською районною у місті Києві державною адміністрацією, керівником юридичної особи є ОСОБА_4.

Згідно з довідкою про вчинену нотаріальну дію від 03.06.2011 (супр. лист від 03.06.2011
№ 2/01-16) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 повідомив що ОСОБА_4 підписав договір особисто у присутності нотаріуса, особу ОСОБА_4 нотаріусом встановлено на підставі паспорта, перевірено його дієздатність, повноваження і справжність підпису. Під час вчинення нотаріальної дії нотаріусом також з’ясовано і представники сторін за договором це підтвердили нотаріусу, що укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним та усвідомленим, умови договору зрозумілі.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка гр. ОСОБА_4 під присягою надав суду свідчення, якими підтвердив, що є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект –НВП», 24.07.2008 особисто брав участь в укладанні договору купівлі-продажу нежилих приміщень з Товариством з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд», договір підписав у присутності нотаріуса ОСОБА_3, а також підписував інші фінансово-господарські документи, що пов’язані з цим договором.

Оглянувши договір купівлі-продажу, сторінку реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 2008 рік з реєстровим записом за № 2402, ОСОБА_4 визнав, що підпис на договорі і в реєстрі належить йому.

Крім того, ОСОБА_4 показав на представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»ОСОБА_1 і повідомив, що підписання договору відбувалося також у її присутності.

Представник позивача ОСОБА_1 як свідок судом не допитувалась, але надала суду пояснення в яких підтвердила, що була присутня під час підписання договору купівлі-продажу від 24.07.2008 між ТОВ «Спецтехпроект –НВП»і ТОВ «Франц бекер трейд», повідомила суду обставини підписання договору, зокрема, що ОСОБА_4 підписував договір особисто у присутності нотаріуса.

На підтвердження факту прийому-передачі нежилих приміщень, що є об’єктом купівлі-продажу за договором від 24.07.2008 № 2402 уповноважені представники сторін –ТОВ «Спецтехпроект –НВП»і ТОВ «Франц бекер трейд», склали акт.

В оплату за придбаний об’єкт нерухомого майна позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект –НВП»кошти на загальну суму 8000000,00 грн., у тому числі ПДВ –1333333,33 грн. Факт перерахування коштів підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, що міститься у матеріалах справи, а також відображений в акті перевірки.

Судом під час судового розгляду встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект –НВП»зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво від 19.12.2006 № 100125233).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект –НВП»дві податкових накладних (від 11.08.2008 № 205, від 11.08.2008 № 206) на загальну суму 8000000,00 грн. (у тому числі ПДВ –1333333,33 грн.).

Обидві податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за період з 01.08.2008 по 31.08.2008.

Згідно з даними акта перевірки від 27.10.2010 № 15/3500/35778529, придбаний об’єкт нерухомості позивач включив до І групи основних фондів, вартість об’єкта визначено у сумі 6666666,67 грн.. У подальшому позивач здійснював нарахування амортизаційних відрахувань щодо цього об’єкту основних фондів за ставкою 1,25% на загальну суму 562313,00 грн., а саме: за ІV квартал 2008 року –у сумі 83333,00 грн.;  за І квартал 2009 року –у сумі 82361,00 грн.; за ІІ квартал 2009 року –у сумі 91332,00 грн.; за ІІІ квартал 2009 року –у сумі 80315,00 грн.; за ІV квартал 2009 року –у сумі 79311,00 грн.; за І квартал 2010 року –у сумі 78320,00 грн.; за ІІ квартал 2010 року –у сумі 77341,00 грн.

Суму амортизаційних відрахувань відображено позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток за відповідний податковий період, на ці суми зменшено базу оподаткування податком на прибуток.

Крім того, суму податку на додану вартість у розмірі 1333333,33 грн., що сплачена у складі ціни за придбані нежилі приміщення, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Спецтехпроект – НВП», включено позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року.

Податковий орган на підтвердження тверджень щодо непричетності громадянина ОСОБА_4 до укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24.07.2008 представив суду постанову слідчого СВ ГІМ Бориспілської ОДНІ від 10.01.2011 про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Франц бекер трейд»ОСОБА_5 по факту ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, у зв’язку з укладенням між ТОВ «Спецтехпроект –НВП»і ТОВ «Франц бекер трейд»договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24.07.2008. Крім того, податковим органом надано суду постанову слідчого СВ ПМ Бориспільскьої ОДПІ про притягнення ОСОБА_6 як обвинуваченого у кримінальній справі № 05-8197 з цих же підстав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначено позивачу у зв’язку з нарахуванням ним амортизаційних відрахувань на придбаний об’єкт нерухомого майна, який позивачем віднесено до І групи основних фондів, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту позивача у складі ціни придбаного об’єкту нерухомості, податкового кредиту з податку на додану вартість. На думку податкового органу, нарахування амортизаційних відрахувань та формування податкового кредиту вчинені позивачем незаконно, адже договір купівлі-продажу нежилих приміщень є нікчемним, тому що особа, яка підписала договір з боку контрагента, надала пояснення слідчим податкової міліції, що цей договір не підписувала.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту укладання договору між позивачем і його контрагентом, що покладено в основу тверджень податкового органу про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

З приводу тверджень податкового органу про нікчемність правочину –договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24.07.2008, укладеного між ТОВ «Спецтехпроект –НВП»і ТОВ «Франц бекер трейд», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 ЦК України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.  Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 218 Цивільного кодексу встановлено особливості доказування у справах про оспорювання правочинів, якою передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

При вирішенні даної справи суд керувався положеннями статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт укладення договору між ТОВ «Спецтехпроект –НВП»і ТОВ «Франц бекер трейд», посвідчено нотаріально, тобто згідно з встановленою публічним порядком процедурою. Особа і повноваження представників юридичних осіб, їх волевиявлення встановлювались нотаріусом, підписання договору представниками відбувалось у присутності нотаріуса - посадової особи, на яку законом покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення (стаття 1 Закону України «Про нотаріат».

Відомості щодо наявності у ОСОБА_4 права вчиняти юридичні дії від імені ТОВ «Спецтехпроект –НВП»містяться також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Факт підписання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24.07.2008 та інших фінансово-господарських документів ОСОБА_4 під присягою підтвердив у судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги в якості доказів по справі постанови слідчого про порушення кримінальної справи та притягнення в якості обвинуваченого як такі, що не мають жодного доказового значення для суду, адже містять не відомості про факти та інші обставини справи, а відображують опосередковану та суб’єктивну думку слідчого щодо певних обставин, які він дізнався і відповідним чином зафіксував під час розслідування кримінальної справи.

В силу статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також звертає увагу, що для доказування факту нікчемності правочину, вчиненого у письмовій формі, податковий орган використав недопустимий доказ –свідчення свідка. То того ж, такі свідчення отримано поза межами судового процесу і були спростовані під час судового розгляду.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що ОСОБА_4 договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24.07.2008 не підписував, не відповідають дійсності і спростовуються доказами по справі.

З приводу визначення позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач включив придбані об’єкти нерухомого майна до І групи основних фондів і здійснював нарахування амортизаційних відрахувань за ставкою 1,25%.

Оскільки висновки податкового органу про неправомірне нарахування амортизаційних відрахувань ґрунтувались на твердженні про нікчемність правочину, яке було спростоване позивачем під час розгляду справи, а інших підстав для визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток податковий орган не зазначив, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення у сумі 175524,40 грн., з яких: 140578,00 грн. –за основним платежем; 34946,40 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями; є безпідставним, а тому підлягає скасуванню.

З приводу визначення позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання –це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Як же зазначалось, податкові зобов’язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв’язку віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни придбання об’єкту нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24.07.2008 з ТОВ «Спецтехпроект –НВП», який позивач вважає нікчемним.

Оскільки висновки податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість ґрунтувались на твердженні про нікчемність правочину, яке було спростоване позивачем під час судового розгляду, а інших підстав для визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість податковий орган не зазначив, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010 № 0000023500/1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1999999,50 грн., з яких: 1333333,00 грн. –за основним платежем; 666666,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями, є безпідставним, і таким, що підлягає скасуванню.

З приводу застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несплату узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010 № 0000033500/1 позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 90144,00 грн., з яких: 0,00 грн. – за основним платежем; 90144,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд звертає увагу на те, що податкове зобов’язання, визначене податковим органом позивачу, складається з штрафної (фінансової) санкції, яку застосовано за відсутності заборгованості за основним податковим платежем.

Згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов’язання).

У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд звертає увагу на те, умовою для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III є наявність узгодженого податкового зобов’язання, не сплаченого позивачем в установлені строки.

Як встановлено під час судового розгляду, податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість згідно з податковою декларацією за серпень 2008 року за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни придбання нерухомого майна на підставі нікчемного правочину.

Внаслідок цього, податковим органом визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III.

Податкові зобов’язання з податку на додану вартість, що були визначені позивачу, оскаржувались позивачем спочатку в адміністративному, а в подальшому й у судовому порядку, а тому не були узгодженими.

Крім того, як вже зазначалось вище, висновок податкового органу про нікчемність правочину виявився безпідставним, а податкове повідомлення-рішення з приводу визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість від 06.12.2010 № 0000023500/1 визнано судом протиправним і скасовано.

Це означає, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III є також безпідставним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010 № 0000033500/1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 90144,00 грн., з яких: 0,00 грн. –за основним платежем; 90144,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є безпідставним, незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, а саме:

від 06.12.2010 № 0000013500/1, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 175524,40 грн., з яких: 140578,00 грн. –за основним платежем; 34946,40 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 06.12.2010 № 0000023500/1, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1999999,50 грн., з яких: 1333333,00 грн. –за основним платежем; 666666,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 06.12.2010 № 0000033500/1, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 90144,00 грн., з яких: 0,00 грн. –за основним платежем; 90144,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                    Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексу постанови –20 червня 2011 року.