Справа №11-1307Головуючий у І інстанціїМоргун
Категорія42Доповідач у 2 інстанції Капічон
23.12.2011
УХВАЛА
Іменем України
22 грудня 2011 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі
головуючого судді: Шроля В.Р.
суддів: Капічон О.М., Костенко І.В.
за участю прокурора: Скрипки І.М.
пр –ка потерпілого: ОСОБА_1
захисника: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_3 –ОСОБА_4 на вирок Володарського районного суду Київської області від 06 жовтня 2011 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Приморський Феодосіївського району Автономної республіки Крим, громадянина України, українця, з вищою освітою, не військовозобов’язаного, не одруженого, працюючого слюсарем ТОВ «Вперед», проживаючого в АДРЕСА_1 не судимого,-
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Постановлено стягнути на користь фінансового відділу Володарської районної державної адміністрації 277, 42 гривень, в рахунок відшкодування витрат на лікування ОСОБА_5; на користь Головного військового клінічного госпіталю –11280,90 гривень витрат на лікування ОСОБА_6; відшкодувати ОСОБА_6 6468,86 гривень матеріальної шкоди та 50 000 гривень моральної шкоди. Вирішено питання про речові докази,-
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду, 10 лютого 2002 року, близько 2 години, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керував власним автомобілем марки ГАЗ –69, державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Леніна в с. Гор - Пустоварівка, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України «водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння». Керуючи автомобілем марки ГАЗ –69 в стані алкогольного сп’яніння в с. Гор-Пустоварівка Володарського району, ОСОБА_3, проявивши злочинну самовпевненість, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п. 12.2 Правил дорожнього руху України «в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги», п. 12.3 Правил дорожнього руху України «в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити він повинен негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди», відволікся від керування транспортним засобом та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які рухались в попутному йому напрямку, по краю проїзної частини дороги по вул. Леніна с. Гор-Пустоварівка Володарського району, Київської області в бік с. Мала Сквирка Білоцерківського району. Внаслідок ДТП потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження і були госпіталізовані у Володарську ЦРЛ.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 25/Д від 22.04.2002, у потерпілого ОСОБА_6 виявлені пошкодження, а саме: гематоми в області верхньої та нижньої повік обох очей, рана в лівій тім’яно-висковій ділянці розміром 5х 0,5 см., відкрита черепно-мозкова травма з тяжким забоєм головного мозку, що ускладнились набряком –набуханням головного мозку та дислокаційним синдромом, вдавлений перелом лівої вискової та лобної кістки, перелом великого крила клиновидної кістки зліва, уламкуватий перелом чешуї лобної кістки з переходом на передню черепну ямку. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, можливо в час та за обставин вказаних в постанові і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 27/Д від 30.04.2002, у потерпілого ОСОБА_5 виявлені пошкодження: крововиливи в області повік обох очей, крововилив в тім’яній ділянці з права, садна в області лівої щоки і лоба з ліва, перелом в області висково –тім’яного шва з права. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії предметів можливо в час та за обставин вказаних в постанові і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Згідно висновку судово - автотехнічної експертизи № 432 від 26.03.2002, водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на потерпілих.
Порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному в’язку із наслідками, що настали.
В апеляції захисник просить вирок суду змінити –призначити покарання з випробуванням, у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок суворості, та відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 щодо відшкодування 6468,86 гривень матеріальної шкоди і 50000 гривень моральної шкоди. В обґрунтування апеляції посилається на те, що суд не врахував факт відшкодування засудженим, до постановлення вироку від 11.03.2011, потерпілому 50 000 гривень матеріальної та моральної шкоди. Окрім цього, представник потерпілого надав розписку, що не має матеріальних претензій до ОСОБА_3 Надані представником потерпілого фіскальні чеки на придбання ліків датовані 2002-2004 роками –до фактичного отримання коштів в 2007 році. Покарання пов’язане з позбавленням волі, унеможливить участь засудженого в матеріальному забезпеченні сім’ї.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти апеляції захисника, думку захисника, який підтримав апеляцію в повному обсязі, вважав її обґрунтованою та просив вирок суду змінити, пом’якшивши ОСОБА_3 покарання; думку представника потерпілих, який заперечував проти апеляції та просив вирок суду залишити без зміни; обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція захисника не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку суду злочину, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Наведеним у вироку доказам суд дав належну юридичну оцінку, вірно кваліфікував дії засудженого. Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, то суд не проводить детальний їх аналіз та відповідно до ст.365 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляції.
Що стосується посилання в апеляції захисника на невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого, то згідно ст.65 КК України суд призначає покарання: 1/ у межах, установлених у санкції Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2/ відповідно до положень Загальної частини КК; 3/ враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд, призначаючи покарання засудженому врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, а саме: що засуджений раніше не судимий, працює, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, на утриманні дітей або непрацездатних осіб не має, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, вчинив тяжкий злочин. До обставин, які пом’якшують покарання суд відніс щире каяття, добровільне часткове відшкодування шкоди, до обставин, які обтяжують покарання –вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Також судом було враховано, що після вчинення ДТП ОСОБА_3 майже дев’ять років ухилявся від слідства та суду, знаходячись за межами України, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_6 став інвалідом третьої групи довічно, шкоду потерпілим засуджений відшкодував частково, а тому , на думку колегії суддів, підстав для пом’якшення покарання йому не вбачається.
Не заслуговують на увагу і доводи захисника про невідповідність розміру моральної шкоди засадам розумності щодо потерпілого ОСОБА_7, оскільки суд приймав рішення, враховуючи характер та тривалість душевних страждань потерпілого, які настали в результаті отриманих тяжких тілесних ушкоджень.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника –залишити без задоволення.
Вирок Володарського районного суду Київської області від 06 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.