КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2011 року Справа № 2а- 7669/10/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань №1022
час прийняття постанови : 10 год. 47 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Леонтович A.M.
при секретарі - Сович О.І.
за участю представників сторін
позивач: ОСОБА_2 (за довіреністю)
від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулись Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(далі Відповідач) про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. рік у розмірі 2640887,0 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 р. адміністративний позов залишено без розгляду у зв»язку із пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Не погодившись з вказаною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну інстанцію скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 р. апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –задоволено, Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року – скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Представник Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив що Позивачем недотримано термінів позовної давності в шість місяціву, а том у задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено Судом, 28 травня 2010 року позивачем була проведена планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», щодо дотримання вимог статей 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»за період з 01 січня по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складений акт перевірки № 38 (а.с. 9).
Відповідно до акту перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, щодо дотримання вимог статей 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 38 від 28 травня 2010 року до ТОВ «Комплекс Агромарс»застосовано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 2640887,10 гривень (а.с. 7,8).
Відповідно до приписів ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Отже, виходячи з середньооблікової чисельності працівників облікового складу відповідача чотирьохвідсотковий норматив працевлаштованих інвалідів повинен складати 1 особу.
У зв’язку з недотриманням відповідачем вказаного нормативу працевлаштування інвалідів у 2008 р. позивач звернувся до суду з позовом про застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, в порядку ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України".
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та просив адміністративний позов Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без розгляду в зв’язку з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідач зазначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів України"). Жодною нормою законодавства не передбачено обов’язок підприємства, що використовує найману працю, щодо самостійного виявлення інвалідів з метою їх обов’язкового подальшого працевлаштування.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця.
У відповідності до ч. 2, 3 вказаної статті Закону та ч. 2 ст. 12 Закону України "Про охорону праці" роботодавці, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону Роботодавці зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пункт 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, встановлено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 затверджена форма звітності № 10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо її заповнення. Згідно із п. 3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Щодо обов'язку роботодавця подавати інформацію до органів центру зайнятості щодо наявності вакансій, на які могли би бути працевлаштовані інваліди, суд зазначає наступне.
Відповідно до довідок Вишгородського районного центру зайнятості, Кагарлицького районного центру зайнятості та Броварського районного центру зайнятості ТОВ «Комплекс Агромарс»у 2008 р. –2009 р. Звіт про наявність вакансій (Форми № 3-ПН) для працевлаштування інвалідів до центрів зайнятості не подавав.
Таким чином, за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.. робоче місце для інваліда відповідачем не створювалося.
У випадку його створення на виконання вимоги ст. 18 Закону саме відповідач мав проінформувати уповноважені державні органи для скерування інвалідів з метою працевлаштування.
За відсутності такої інформації як центр зайнятості, так і позивач були позбавлені можливості на виконання покладених на них обов'язків врахувати надану інформацію про вакансію та повідомити зацікавлених осіб про її існування.
Ст. 20 Закону передбачено, що роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, а підприємства на яких працює від 8 до 15 осіб –у розмірі половини середньої річної заробітної плати.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються особами, зазначеними в ч. 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Судом встановлено, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у кількості одного робочого місця, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ "Комплекс Агромарс" у 2008 році становить 3463 осіб; норматив –одне робоче місце; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність –37 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»становить –139 осіб.
Таким чином, за 102 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2009 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 2640887,10 грн.
Середньорічна заробітна плата штатного працівника ТОВ "Комплекс Агромарс" –25891,05 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій, становить 2640887,10 грн. (заробітна плата за півроку, оскільки заборгованість відповідача по сплаті штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів за 2008 рік) х 102 (норматив робочого місця).
Дана сума заборгованості по адміністративно-господарській санкції підтверджується актом перевірки № 38 від 26.08.2010 р. та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарської санкції, розмір пені у сумі 383458,68 грн.
Загальна сума адміністративно-господарської санкції та пені, яка відповідачем не сплачена та підлягає стягненню складає 3024345,78 грн.
Згідно із ч.ч. 9, 10 ст. 20 Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за ст.ст. 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Комплекс Агромарс" адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 3024345,78 грн..
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350. Київська обл.., Вишгородський район, с. Гаврилівка код 30160757) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72; р/р 31214230700243, МФО 821018, код 24074109) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2008 ріку розмірі 2640887,10 грн. та пені у розмірі 383458,68 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: А.М. Леонтович
Повний текст постанови виготовлено 17.01.2011 року