КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2011 року № 2а-4969/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовомСквирської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1
проприпинення підприємницької діяльності, –
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2011 року до Київського окружного адміністративного суду звернулася Сквирська міжрайонна державна податкова інспекція в Київській області з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач господарської діяльності не здійснює, не виконує передбачені законом обов’язки щодо подання до державного податкового органу, відповідно до законів, податкових декларацій та інших документів і відомостей, що пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) з 09.02.2008 року, тобто звітність не подавалася більше одного року, тому до нього слід застосувати адміністративно-господарську санкцію у вигляді припинення підприємницької діяльності.
Відповідачу за адресою його місце проживання (АДРЕСА_1), відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялася копія ухвали про відкриття скороченого провадження (копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачу направлялася позивачем, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи), однак до суду повернувся конверт з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає.
Згідно зі статтею 18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до
Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.
В силу частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців у випадках, передбачених законом.
Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, 23 травня 2002 року зареєстрований Сквирською районною державною адміністрацією Київської області як фізична особа-підприємець, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків від 24.05.2002 року № 75, відповідач 24.05.2002 року узятий на облік в органах державної податкової служби за № 915, на дату видачі даної довідки перебував на обліку в Сквирській міжрайонній державній податковій інспекції у Київській області.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Судом встановлено, що податкову звітність до податкового органу відповідачем не подавалося більше одного року, а саме з 09.02.2008 року (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 23.05.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), про що свідчить довідка, видана Сквирською МДПІ в Київській області від 19.10.2011 року № 1105/9/17-022.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі –податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків –фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами є органи державної податкової служби –щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Пунктом 17 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу»органам державної податкової служби надано право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 15.05.2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є, в тому числі, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Відповідно до пункту 11.10 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 979, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30 грудня 2010 року № 1439/18734, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, керівнику органу державної податкової служби надано право звертатися до суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
Судом встановлено, що у відповідача відсутня заборгованість зі сплати податків і обов’язкових платежів, відповідно до довідки від 19.10.2011 року № 1105/9/17-022.
Пунктом 20.1.12 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання.
Відповідно до пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалі про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача не надав.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи-підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення (скасування) державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) – припинити.
Копію постанови надіслати до Сквирської районної державної адміністрації Київської області для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення та для здійснення заходів з припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у встановленому законом порядку.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя Шевченко А.В.