КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2011 року місто Київ № 2а-4536/11/1070
11.47
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача:- Величко О.В., Коломієць Н.М.,
відповідача:- Падун Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»
доКиївської обласної митниці
провизнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії», звернувся до суду з адміністративним позовом до Бориспільської митниці Державної митної служби України про визнання актів недійсними та зобов’язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2009 року (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у справі.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2009 року адміністративний позов задоволено.
15.04.2010 року Київський апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 року апеляційну скаргу відповідача Бориспільської митниці – задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2009 року – скасовано. Постановлено по справі нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» до Бориспільської митниці про визнання актів недійсними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовлено.
02.07.2010 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 2а-3417/09/1070.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2010 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 року залишено без змін.
19.10.2010 року ухвалою Верховного Суду України відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи з Київського окружного адміністративного суду.
Постановою Верховного Суду України від 17.12.2010 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» задоволено. Ухвалу вищого адміністративного суду України від 18.08.2010 року скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.
08.07.2011 року ухвалою Вищого адміністративного суду України справу призначено до касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.09.2011 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 року – скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Своє рішення Вищий адміністративний суд України мотивував тим, що відповідно до статті 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Перевірка законності дій Митниці з урахуванням вищенаведеного по суті й мала бути предметом судового дослідження при вирішення даного спору.
У зв’язку з вищевикладеними обставинами, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до попереднього судового розгляду на 26.10.2011 року.
З урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.09.2011 року, суд зобов’язав відповідача надати обґрунтовані пояснення з приводу поетапного застосування того чи іншого методу визначення митної вартості.
В попереднє судове засідання 26.10.2011 року з’явився представники позивача та представник відповідача.
В попередньому судовому засіданні було вирішено замінити відповідача Бориспільську митницю на належного відповідача Київську обласну митницю (правонаступник) у зв’язку з припиненням Бориспільської митниці.
Представники позивача позов підтримали в повному обсязі, також зазначили, що мають намір уточнити позовні вимоги до Київської обласної митниці.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові пояснення до адміністративного позову.
На обговорення ставились питання про залучення третіх особі, допит свідків, з’ясовувалося коло доказів по справі.
Представники сторін клопотань щодо залучення третіх осіб та допит свідків не заявляли.
Суд в порядку підготовки справи до судового розгляду вжив заходи, що необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду справи в одному судовому засіданні упродовж розумного строку, у зв’язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.11.2011 року.
01.11.2011 року від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому представник відповідача просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази по справі, а саме: копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2010 року у справі № 2а-5906/10/2670; копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 року у справі № 2а-5906/10/2670; копію ухвали Вищого адміністративного суду від 05.04.2011 року у справі № К/9991/4815/11 та копію постанови Верховного суду України від 25.06.2011 року.
Всі вищевказані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
В судове засідання 03.11.2011 року з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просив суд визнати рішення Бориспільської митниці № 5072 від 25.12.2005 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) – недійсним; визнати картку відмови Бориспільської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів на митний кордом України за № 122000109/2008/0024703 – недійсною; зобов’язати Київську обласну митницю здійснити митне оформлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» літака цивільної авіації «DC-9-51» 1976 року випуску, 1-шт, заводський номер 47737, виробник «McDonnel Douglas-Boening», США, придбаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» за договором № 60/08-3 від 15.10.2008 року купівлі-продажу повітряного судна – за першим методом визначення митної вартості, за митною вартістю 30 000 доларів США.
У судовому засіданні 03.11.2011 року оголошено перерву до 16.11.2011 року.
В призначений день та час 16.11.2011 року в судове засідання з’явилися представники позивача та представник відповідача.
Представники позивача позовні вимоги, з урахуванням їх зміни, підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» є юридичною особою, зареєстрованою Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 24.12.1998 року, адреса місцезнаходження: 03055, місто Київ, вулиця Шулявська, будинок 7, ідентифікаційний код: 30180773.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2004 року укладено контракт № 180/04-3 між позивачем та J.T.R COMPANY S.A.L. (Ліван) на оренду повітряного судна. Вартість літака складала – 1 500 000 доларів США.
14.12.2004 року позивачем було подано заяву до Бориспільської митниці про надання дозволу на переміщення через митний кордон України в режимі літака цивільної авіації «DC-9-51» 1976 року випуску, бортовий номер UR-CCS, заводський номер 47737, виробник «McDonnel Douglas-Boening», США (заява № 14.12.2004 року).
01.01.2005 року позивачем з метою виконання регулярних міжнародних рейсів з перевезення пасажирів та вантажів на митну територію України був ввезений літак цивільної авіації «DC-9-51», заводський серійний № 47737, бортовий № UR-CCS в режимі тимчасового ввезення «ІМ-31» (ВМД № 122000106/5/100034).
Відповідно до заяв позивача від 16.12.2005 року № 1360, від 27.11.2006 року № 3106-1452, від 23.11.2007 року № 5/03-1304 термін тимчасового ввезення літака на територію України продовжувався на 2006-2008 роки.
01.10.2008 року відповідно до наказу Державіаадміністрації «Про виключення повітряних суден з державного реєстру ЦПС України» № 668 літак було виключено з державного реєстру.
15.10.2008 року за договором купівлі-продажу № 60/08-3 позивачем у компанії «J.T.R COMPANY S.A.L.» (Ліван) було придбано літак цивільної авіації «DC-9-51» 1976 року випуску, бортовий номер UR-CCS, заводський номер 47737, виробник «McDonnel Douglas-Boening», США (надалі - літак).
17.11.2008 року відповідно до статті 210 Митного кодексу України, позивач подав до Бориспільської митниці заяву від 13.11.2008 року (вхідний номер митниці 7596) про зміну митного режиму тимчасового ввезення «ІМ-31» на митний режим імпорту «ІМ-40».
18.11.2008 року позивачем подано ВМД № 12200007/08/106180, у якій у графі «Загальна митна вартість» була зазначена вартість згідно з укладеним договором купівлі-продажу повітряного судна № 60/08-3 від 15.10.2008 року – 30 000 доларів США по курсу НБУ станом на день подання митної декларації. Разом з ВМД до митного оформлення було подано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 № 122000107/8/106180.
Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості літака та декларації митної вартості за формою ДМБ-1 позивачу було запропоновано надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості: відповідну бухгалтерську документацію, висновки про якісні характеристики товару, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару.
25.11.2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське бюро оцінки» було проведено оцінку визначення вартості майна для купівлі-продажу літака. Ринкова вартість літака відповідно до Звіту про оцінку вартості повітряного судна «DC-9-51», бортовий номер UR-CCS, заводський номер 47737 складає 29295 доларів США.
27.11.2008 року позивачем для підтвердження заявленої митної вартості були надані такі документи: довідка «J.T.R COMPANY S.A.L.» про балансову вартість літака; звіт про оцінку вартості літака, складений ТОВ «Українське бюро оцінки» від 25.11.2008 року та договір № 359/4 на проведення оцінки від 25.11.2008 року.
01.12.2008 року позивачем додатково подано до митниці Акт прийому-передачі ПС «DC-9-51», бортовий номер UR-CCS від 16.09.2004 року та комплект технічної документації (Maintenance Log Book).
25.12.2008 року позивачем було додатково надано митниці інформацію щодо встановлених двигунів.
За результатами проведеної перевірки правильності визначення митної вартості 25.12.2008 року митницею було прийнято рішення № 5072 «Про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки)». Цим рішенням визначено митну вартість літака. при цьому, відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості. На підставі рішення № 5072 відповідачем було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 122000/2008/002470, яку позивач отримав 29.12.2008 року.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, з урахуванням обставин, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України 07.09.2011 року саме щодо поетапного застосування того чи іншого методу визначення митної вартості, суд зазначає наступне.
Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно зі статтею 1 Митного кодексу України, ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Декларант – юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Декларація митної вартості – заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких змінюється митний режим.
Відповідно до статті 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Перелік товарів, що підлягають обов’язковому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно зі статтею 86 Митного кодексу України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною першою статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які перемішуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відповідно до статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, також має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію, здійснюється шляхом застосування методів, визначених статтею 266 Митного кодексу України.
Зокрема, статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
На підставі 266 статті Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Одночасно законодавцем визначено, що якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів, при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
З пояснень представника відповідача вбачається, що митницею проводилась процедура консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товару, як це передбачено Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (далі – Порядок декларування MB) та вживались заходи для з'ясування дійсної вартості товару, що підтверджується наступним.
Враховуючи значну розбіжність (різниця в 50 разів) між задекларованою митною вартістю літака цивільної авіації «DC-9-51», заводський серійний № 47737, бортовий № UR-ССS під час митного оформлення у митний режим тимчасового ввезення та заявленою митною вартістю при переоформленні у митний режим імпорту, митниця відповідно до пункту 1 Порядку декларування MB пропонувала декларанту ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: відповідну бухгалтерську документацію; висновки про якісні та вартісні характеристики товару; відомості про якісні характеристики товару; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару, про що свідчать відмітки на декларації митної вартості № 122000107/8/106180 (ДМВ).
Згідно з вимогами пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщаються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження» № 1766 (далі – Порядок № 1766) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» Глушенко Б.В. були надані такі додаткові документи:
- довідку орендодавця J.T.R Company S.A.L (Ліван) про балансову вартість літака;
- комплект документації «Маіntenance Log Book» з інформацією про зняття та встановлення вузлів та агрегатів на літаку;
- звіт про оцінку вартості літака, складений ТОВ «Українське бюро оцінки»;
- інформацію щодо серійних номерів двигунів, які були встановлені на літаку.
Бухгалтерської документації, яка б дали змогу визначити дійсну балансову вартість літака з урахуванням ступеня його фізичного зносу; відомостей про якісні характеристики товару; інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару декларантом ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» Глушенко Б.В. до митного органу не надано у зв'язку з неможливістю її надати, про що вчинено запис на ДМВ.
В електронному варіанті витягу з документації «Маіntenance Log Book» - бортовому журналі, в якому відображається інформація щодо підтримання справності літака зазначається значення напрацювання літака на момент зняття та встановлення на ньому окремих вузлів та агрегатів (остання колонка журналу). Так, починаючи з 16.06.2004 року таке значення становить 59274 А/С HRS і 61138 А/С CYC та в подальшому не змінюється, що свідчить про те, що літак не експлуатується.
Отже, не вбачається за можливе встановити, чим зумовлене різке зниження митної вартості літака в 50 разів (з 1 500 000 доларів США на 29 157 доларів США) за період його тимчасового ввезення (2005-2008 роки) при відсутності факту експлуатації.
Надана на підтвердження заявленої позивачем митної вартості довідка про балансову вартість літака у 29 157 доларів США, видана J.T.R. COMPANY S.A.L. (Ліван), всупереч вимогам пункту 12 Порядку декларування MB, яким встановлено вимоги до оформлення документів, що подаються декларантом, не підписана головним бухгалтером, а, отже, її не можна вважати такою, що посвідчує зазначені у ній обставини і не відповідає обов’язковим умовам, визначним у пункті 12 Порядку.
У судовому засіданні представники позивача пояснювали вказаний факт тим, що компанія, яка продала літак зареєстрована у Лівані, а тому особливості законодавства України не відомі, не беруться судом до уваги як належна підстава для застосування першого методу визначення митної вартості товару, так як дії митного органу вчинені у відповідності до діючого законодавства України, з дотриманням обов’язкових правил розмитнення товару.
Щодо наданого Звіту про оцінку вартості літака, складеного ТОВ «Українське бюро оцінки» (далі - Звіт) слід зазначити наступне.
У розділі 2 «Умови і припущення» Звіту зазначається, що даний Звіт може бути використаний лише за функцією, зазначеною у висновку про вартість та у договорі на проведення оцінки майна, тобто з метою визначення ринкової вартості повітряного судна для купівлі-продажу. В разі використання замовником Звіту за іншою функцією всю відповідальність за наслідки він приймає на себе. Ринкова вартість, визначена у Звіті, є власною думкою оцінювача та це не означає, що об'єкт оцінки не може бути реалізований за іншою вартістю. Тут же зазначається, що вся інформація (вихідні дані) про об'єкт оцінки, що надана виконавцю замовником вважається правдивою. Оцінювач не проводив спеціальної перевірки наданої інформації.
Крім цього, у заяві оцінювача, яка міститься у Звіті, застережено, що проведений аналіз, зроблені висновки обмежуються лише викладеними припущеннями й обмежувальними умовами і представляють власне професійне судження оцінювача.
З огляду на викладене, Звіт, в якому визначена ринкова вартість літака для відчуження у розмірі 29295 доларів США, розрахована за порівняльним підходом, не може розглядатися як беззаперечний доказ розміру, власне, митної вартості літака.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За усіх перелічених обставин не можна вважати, що митна вартість літака, визначена декларантом позивача згідно з контрактом купівлі-продажу повітряного судна № 60/08-3 від 15.10.2008 року, а саме - 30 000 доларів США в перерахунку на гривні на день подання митної декларації, була підтверджена ним згідно з вимогами статті 264 Митного кодексу України та пунктів 10-12 Порядку декларування MB.
Оскільки позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену ним митну вартість товару, як того вимагає закон, та враховуючи наявну в митниці цінову інформацію, застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо. Отже, визначення митної вартості здійснювалось відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості 2-6 (статті 268-273 Митного кодексу України).
Для застосування 2 та 3 методів визначення митної вартості товарів згідно зі статтями 268 та 269 Митного кодексу України, необхідно мати інформацію для порівняння ціни продажу ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів в Україну. Зазначеними статтями Митного кодексу України чітко визначено, що саме розуміється під ідентичними та подібними (аналогічними) товарами (частина друга статей 268, 269 Митного кодексу України), а також зазначені ознаки таких товарів, зокрема, наявність торгової марки, виробник, країна походження. Статтею 270 Митного кодексу України передбачено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.
Відповідно до пункту 3 Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року № 1864, відомості про країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, зазначаються в митній декларації, яка подається митному органу здійснення митного оформлення у визначеному законодавством порядку та випадках. Згідно з пунктом 4 цього Порядку декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження (далі - сертифікат) чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.
Відомості про країну походження товарів зазначаються в графах 31 та 34 ВМД.
Оскільки в графі 31 ВМД № 122000107/8/106180, за якою здійснювалось митне оформлення товару у режимі «ІМ-40», було зазначено, що країна походження не визначена, а в графі 34 «Код країни походження» - проставлені нулі, застосування методів визначення митної вартості 2 та 3 було неможливим.
При цьому митниця не може зобов'язувати декларанта визначати країну походження товарів, повноваження митниці в цьому питанні обмежуються лише можливістю перевірки правильності визначення країни походження товарів у разі її визначення декларантом на підставі поданих підтверджуючих документів, передбачених Порядком визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.12.2002 року № 1864.
Відповідно до статті 271 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 267-270 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта порядок застосування цієї статті та статті 272 може бути зворотним.
Тобто, методи визначення митної вартості 4 та 5 можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за вимогою декларанта.
Застосування 4 та 5 методу визначення митної вартості передбачає наявність інформації:
- щодо продажу (відчуження) оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів на митній території України (метод № 4);
- про вартість товарів, які оцінюються, надану виробником або від його імені, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду (метод № 5).
Інформація для застосування зазначених методів (4 і 5) у митниці була відсутня: позивачем в ході консультацій не надано будь-яких відомостей, а митниця не володіє інформацією щодо продажу (відчуження) товарів на митній території України, оскільки не здійснює контроль за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг.
Згідно з приписами статті 272 Митного кодексу України, яка регламентує порядок використання 5 методу визначення митної вартості, посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості.
Слід зазначити, що саме декларант є зацікавленою особою щодо митного оформлення задекларованого ним товару, а тому він повинен доводити правильність визначення ним митної вартості всіма передбаченими законом способами та брати активну участь у проведенні процедури консультацій з метою обрання підстав для застосування певного методу визначення митної вартості задекларованого ним товару.
Відповідно до статті 88 Митного кодексу України, на декларанта покладений обов’язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Згідно зі статтею 45 Митного кодексу України, особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Статтею 273 Митного Кодексу України, яка регламентує порядок застосування резервного методу визначення митної вартості, передбачено, що митна вартість, визначена згідно положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
При цьому, митницею було враховано, що відповідно до статті 1 Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990 року, до якої Україна приєдналася згідно з законом України від 24.03.2004 року № 1661-IV, тимчасово ввезені товари не мають піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.
Отже, митна вартість, зазначена у рішенні про визначення митної вартості товарів № 5072 від 25.12.2008 року, - 1394628,71 доларів США, була визначена шляхом віднімання митної вартості двох двигунів JТ8D-17 McDonnel Douglas-Boening, які були зняті з літака та вивезені з митної території України (105371, 29 доларів США), від митної вартості літака, заявленого та оформленого в режимі тимчасового ввезення з двома двигунами за ВМД від 01.01.2005 року, № 122000106/5/100034 (1 500 000, 00 доларів США).
Внаслідок того, що позивачем не надано документів щодо природного зношення літака за час його тимчасового ввезення, які б дали змогу визначити рівень амортизації літака, митниця не мала змоги врахувати ступінь його фізичного зносу при визначенні митної вартості.
Відповідно до вимог пункту 3 Порядку № 1766 митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості.
Згідно з вимогами пункту 7 вказаного Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов’язаний подати: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; 2) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; 3) банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); 5) пакувальні листи; 6) копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об’єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України (пункт 10 Порядку № 1766).
Отже, суд не приймає до уваги Довідку про балансову вартість літака від 15.10.2008 року, видану J.T.R COMPANY S.A.L, в якій зазначено балансову вартість літака в сумі 29 157, 00 доларів США з огляду на те, що по-перше, така довідка, як бухгалтерський документ, не засвідчена підписом бухгалтера, а по-друге, вона є неналежно завіреною. Крім того, суд звертає увагу на те, що вказану довідку надано Ліванською компанією українською мовою, без надання належним чином завіреної копії такої Довідки чи оригіналу мовою держави, за законодавством якої здійснює свою діяльність компанія J.T.R COMPANY S.A.L.
Стосовно наданого позивачем Звіту про оцінку вартості літака, який подавався відповідачу при митному оформленні, суд звертає увагу на те, що вказаний звіт є власною думкою оцінювача, про що зазначено в самому звіті, а тому не може прийматися судом до уваги як належний доказ на підтвердження митної вартості літака.
Крім того, відповідно до листа Державної митної служби України від 10.04.2009 року № 11/3-10.16/3380-ЕП, висновки спеціалізованих експертних організацій, у тому числі Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків («Держзовнішінформ») та «Укрпромзовнішекспертиза», носять виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, що декларуються митним органом.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що інформація, викладена у Звіті про оцінку вартості літака, не спростовує висновку відповідача про визначення митної вартості товарів та правомірності прийнятого рішення.
Також судом встановлено, що декларант ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» на запит митниці не надав відомостей про якісні характеристики товару, чим зумовлене різке зниження митної вартості літака за період його тимчасового ввезення (2005-2008 роки) при відсутності факту експлуатації. Крім того, як зазначалося вище, позивачем не надано відповідної бухгалтерської документації ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії», що дало б змогу визначити дійсну балансову вартість літака з урахуванням ступеня його фізичного зносу.
Також слід звернути увагу на твердження представника відповідача, заперечуючи на адміністративний позов, останній посилався на пункт 4.3 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (дійсного на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини четвертої статті 86 Митного кодексу України, з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Пунктом 6 Порядку № 1766 передбачено, що декларант заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.
На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України, митницею було здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості заявленого товару і застосований 6-й (резервний) метод.
Отже, дії відповідача щодо визначення митної вартості товару є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, прийняте рішення про визначення митної вартості є обґрунтованим та правомірним.
Також, слід відмітити, що митним законодавством України не передбачено ані прийняття рішення про незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, ані викладення в рішенні про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) причин не застосування інших методів, а ніж резервного методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З урахуванням викладеного, дослідивши саме правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості товарів з поетапною неможливістю застосування інших попередніх методів, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача не ґрунтуються на нормах законодавства і є безпідставними, а рішення відповідача є правомірним і таким, що винесено в межах діючого законодавства, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 –163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»до Київської обласної митниці про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Постанова у повному обсязі виготовлена 18 листопада 2011 року.