КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2011 року 2а-135/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,
за участю:
представника позивача –Шевчук С.А., Ядвіжиної Д.О., Ступака Р.В.,
представника відповідача –Кузюти К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
доКомунального підприємства «Фастівтепломережа»
простягнення податкової заборгованості,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фастівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області з позовом до Комунального підприємства «Фастівтепломережа»про стягнення податкової заборгованості в сумі 1 282 238,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб –найманих працівників. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач, виявивши наявність у відповідача податкової заборгованості, звернувся до суду з позовом про її стягнення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що в силу специфіки господарської діяльності відповідача і залежності від опалювального сезону та своєчасності оплати комунальних послуг населенням відповідач не може забезпечити своєчасне погашення податкової заборгованості. Відносно податкової заборгованості з податку на додану вартість відповідач стверджував, що належним чином декларував податкові зобов’язання та сплачував суми податку до державного бюджету, а щодо заборгованості з податку з доходів найманих працівників пояснив, що внаслідок недостатності коштів намагався своєчасно здійснювати виплату заробітної плати працівникам, але, при цьому, суми податку з доходів найманих працівників перераховував до бюджету із запізненням.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Комунальне підприємство «Фастівтепломережа»є юридичною особою, що зареєстрована 23.02.1993 Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Фастівській об’єднаній державній податковій інспекції в Київській області з 19.03.1993 за № 254.
У відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.
Податковий борг з податку на додану вартість виник у таких сумах і з таких підстав:
94 371,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року (від 19.08.2009 вх. № 9000889720);
3 634,08 грн. –визначено податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.09.2009 № 0001251501/0;
90 442,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року (від 21.09.2009 вх. № 9001183370);
2 367,10 грн. –визначено податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2009 № 0001501501/0;
41 594,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року (від 19.10.2009 вх. № 9001475966);
3 652,06 грн. –визначено податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2009 № 0002071501/0;
4 935,56 грн. –визначено податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2009 № 0002321501/0;
87 652,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 (від 18.12.2009 вх. № 9002294200);
34 718,62 грн. –визначено податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2010 № 0000031501/0;
158 204,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року (від 01.02.2010 вх. № 9002656135);
7 112,52 грн. –визначено податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 08.02.2010 №0000521501/0;
74 645,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року (від 19.02.2010 вх. № 9000379768);
4 898,35 грн. –визначено податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.03.2010 № 0000631501/0;
181 447,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року (від 19.03.2010 вх. № 9000703676);
5 878,75 грн. –визначено податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2010 № 0000791501/0);
53 646,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року (від 19.04.2010 вх. № 9001198574);
8 338,20 грн. –визначено податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2010 № 0000871501/0;
150 272,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року (від 19.05.2010 вх. № 9001838740);
121 817,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року (від 18.06.2010 вх. № 9002230412);
2 800,10 грн. –визначено податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 02.07.2010 № 0001421501;
28 293,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року (від 21.07.2010 вх. № 9002866951);
34 139,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року (від 20.08.2010 вх. № 9003517902);
36 796,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість серпень 2010 року (від 20.09.2010 вх. № 9003972486);
37 687,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року (від 20.10.2010 вх. № 9004476774);
89 333,00 грн. –визначено відповідачем самостійно на підставі декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (від 19.11.2010 вх. № 9005259955);
20 599,20 грн. –пеня.
Таким чином, загальна сума податкових зобов’язань відповідача становить 1 379 272,54 грн. Частину заборгованості у сумі 172 665,00 грн. відповідач сплатив самостійно.
Залишок непогашеної заборгованості з податку на додану вартість становить суму 1 206 607,54 грн.
Відносно податкової заборгованості з податку на додану вартість відповідач стверджував, що сплачував податкові зобов’язання.
Суд двічі оголошував перерву у судовому засіданні (10.03.2011 та 18.04.2011) та витребував у відповідача відомості про сплату заборгованості у вигляді таблиці та докази сплати, однак, відповідач вимоги суду не виконав, жодних доказів на підтвердження своїх тверджень суду не надав.
Податковий борг з податку на доходи фізичних осіб виник у таких сумах і з таких підстав.
У серпні 2010 року посадовими особами Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено позапланову перевірку відповідача з питань своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб та дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010 (акт перевірки від 04.08.2010 № 19/1702/05387624).
Перевіркою встановлено, що відповідач у періоді, що перевірявся, порушував вимоги підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а»пункту 19.2 статті 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», що виявилось у несвоєчасній сплаті сум податку з доходів найманих працівників до бюджету.
У зв’язку з цим, податковим органом, згідно з підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нараховано пеню за період з 01.10.2007 по 30.06.2010 у сумі 75630,00 грн.
Під час судового розгляду відповідач факту несвоєчасного перерахування до державного бюджету сум податку з доходів фізичних осіб –найманих працівників не заперечував.
Таким чином, в силу частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає даний факт доказаним.
Загальна сума податкової заборгованості відповідача з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб становить 1 282 238,24 грн.
У зв’язку з тим, що відповідач протягом тривалого часу має непогашений податковий борг податковим органом на адресу відповідача надіслано першу і другу податкові вимоги: перша від 07.07.2008 № 1/241; друга від 06.08.2008 №2/291.
На день судового розгляду відповідач зазначену вище суму податкової заборгованості не погасив, що підтвердив представник податкового органу в судовому засіданні.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Законом України від 22.05.2003 № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».
Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а вказані законодавчі акти втратили чинність.
У зв’язку з цим дана справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Щодо податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Об’єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону.
Порядок оподаткування юридичних осіб податком на додану вартість визначається положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковим періодом є один календарний місяць.
Щодо податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.
Порядок нарахування і сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб визначається Законом України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1. статті 3 Закону України від 22.05.2003
№ 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
Платниками податку, в силу положень пункту 2.1 статті 2 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Але, якщо виплата доходу на користь фізичної особи –резидента здійснюється податковим агентом, зокрема, фізичною особою, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, податковий агент незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (пункт 1.15 статті 1 Закону).
Згідно з пунктом 8.1.1 пункту 8.1 статі 8 2 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Ставка податку, за загальним правилом, визначеним у пункті 7.1 статті 7 вказаного Закону, становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Підпунктом «а»пункту 19.2 статті 19 20 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Згідно з підпунктом 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку –отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статі 16 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону (підпункт «б»підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).
Згідно з підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Аналогічні норми містяться у пункті 41.5 Податкового кодексу України, згідно з яким 41.5 органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем надано суду докази наявності у відповідача податкової заборгованості, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу.
Відповідач жодних доказів, які б спростовували твердження позивача про наявність податкового боргу, доказів сплати податкової заборгованості, суду не надав.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги те, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Фастівтепломережа»до Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 1 282 238 (один мільйон двісті вісімдесят дві тисячі двісті тридцять вісім) гривень 24 коп., з яких: 1 206 607 (один мільйон двісті шість тисяч шістсот сім) гривень 54 коп. –заборгованість з податку на додану вартість; 75 630 (сімдесят п’ять тисяч шістсот тридцять) гривень 70 коп. –з податку з доходів найманих працівників.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови –27 травня 2011 року.