Справа №22-ц-4909/11Головуючий у І інстанції Зінченко О.М.
Категорія56Доповідач у 2 інстанціїКорзаченко
20.12.2011
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 жовтня 2011 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.
при секретарі Соловйову А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду від 8 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики, стягнення боргу, звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики та застосування наслідків його недійсності, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4, -
встановила:
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору позики, стягнення боргу, звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості. Позов обгрунтовував тим, що 17.09.2009 року між ним і відповідачем укладений нотаріально посвідчений договір позики. Відповідно до п.1. зазначеного договору позивач надав відповідачу позику на суму 400210 гривень, що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору складає 50000 доларів США з обумовленим в договорі строком повернення коштів до 16.10.2009 року з нарахуванням процентів за договором у відношенні 0,3 % відсотка - щодня з моменту з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення договору та передачі коштів відповідачу, або 9 (дев'ять) % відсотків на місяць, з моменту підписання сторонами, нотаріального посвідчення договору та передачі коштів відповідачу. Для забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між позивачем та відповідачем укладений нотаріально посвідчений договір застави від 17.09.2009 року, відповідно до якого відповідач передав позивачеві у заставу належний йому автомобіль марки Мегcedes-Benz. Відповідач не виконав зобов'язання за договором позики, не здійснив погашення коштів та відсотків, внаслідок чого станом на 11.03.2011 року утворилася заборгованість у сумі 3112433 гривень 17 копійок.
Після уточнення позовних вимог позивач просив розірвати договір позики від 17.09.2009 року, стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням процентів, індексу інфляції та пені, у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на автомобіль, що є предметом застави, визначити порядок звернення стягнення на заставлене майно шляхом передачі предмета застави позивачу для подальшої його реалізації позивачем шляхом продажу предмету застави третій особі з метою погашення заборгованості відповідача, для чого позивачу надати право зняття автомобіля з обліку в органах ДАІ, стягнути з відповідача судові витрати.
ОСОБА_3 пред‘явив зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики. Позов обгрунтовував тим, що він мав намір одержати у підприємстві «Автоломбард»кошти під заставу свого автомобіля, але директор підприємства «Автоломбард»ОСОБА_5. повідомила йому, що договір він буде укладати із співробітником цього підприємства ОСОБА_2 Він уклав договір з ОСОБА_2 як з фізичною особою, але кошти під заставу автомобіля йому надавала ОСОБА_5. Проценти за користування кредитом в сумі 9000 доларів США він також передавав ОСОБА_5. Після укладення договору належний йому автомобіль зберігався за місцем розташування підприємства «Автоломбард». Згодом йому стало відомо, що автомобілем, який він передав у заставу, користуються, тому він припинив виплату позики. Фактично ОСОБА_2 діяв в інтересах підприємства «Автоломбард», тому угода укладена з порушенням порядку надання фінансових послуг. За договором позики йому передали не 400210 грн, як зазначено у договорі, а 50000 доларів США, що суперечить законодавству щодо використання іноземної валюти як засобу платежу на території України. За таких обставин договір позики необхідно визнати недійсним.
9 березня 2010 року нотаріусом вчинений виконавчий напис, яким пропонується звернути стягнення на заставлений автомобіль. Виконавчий напис позивач вважає недійсним у зв‘язку з недійсністю основного зобов‘язання.
ОСОБА_3 просив визнати недійсними договір позики, договір застави, виконавчий напис. Зобов‘язати ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_3 вартість автомобіля в розмірі 671765 грн.
Рішенням Обухівського районного суду від 8 липня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 3112433 грн. 17 коп. В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки Мегcedes-Benz. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 гривень та оплату за надання правової допомоги в сумі 10000 грн., а всього 11820 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Обухівського районного суду від 04 травня 2011 року у вигляді накладення арешту на автомобіль та заборони органам ДАІ МВС України знімати даний автомобіль з обліку та вчиняти будь-які інші дії по його відчуженню –скасувати.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови у розірванні договору позики та відмови позивачу у праві зняття з обліку в органах ДАІ .
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду з підстав невідновідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Апеляційні скарги сторін необхідно задоволити частковоз таких підстав.
Вирішуючи спір, суд зазначив, що загальний розмір заборгованості за договором позики становить 3112433 грн, 17 коп.
З висновками суду не можна погодитись, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи.
Встановлено, що 17 вересня 2009 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений договір позики. На підставі вказаного договору ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 400210 грн. що за офіційним курсом НБУ на день укладення договору складає 50000 доларів США з обумовленим в договорі строком повернення коштів до 16 жовтня 2009 року з нарахуванням процентів за договором у розмірі 0,3 % відсотка щодня або 9 % відсотків на місяць, з моменту підписання сторонами, нотаріального посвідчення договору та передачі коштів відповідачу.
Відповідно до п.2. зазначеного договору позики, у разі прострочення відповідачем строку сплати будь-якого мінімального платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1 % (один) відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до п.4. договору позики, при неповерненні суми позики своєчасно, тобто до 16.10.2010 року позивач вправі буде пред'явити цей договір до стягнення в строк і в порядку, що передбачені чинним законодавством України (в тому числі звернутися до органів нотаріату за вчиненням виконавчого напису), та вимагати при цьому повернення йому позики, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
На забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між позивачем та відповідачем 17 вересня 2009 року укладений нотаріально посвідчений договір застави, відповідно до якого відповідач передав позивачеві у заставу належний йому на праві власності автомобіль марки Мегcedes-Benz. Предмет застави оцінений сторонами на суму 600315 грн.
Відповідно до п. 4.1. договору застави позивач набуває право звернення на предмет застави у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем умов договору позики.
Відповідач не повернув борг у встановлений договором строк.
З урахуванням наведеного суду дійшов правльного висновку про необхідність стягнення суми боргу.
Проте, визначаючи загальний розмір заборгованості, суд не врахував наступних обставин.
16 жовтня 2009 року та 17 листопада 2009 року відповідач передав позивачу через ОСОБА_5. по 4500 доларів США, всього 9000 доларів США. Зазначені суми сплачені як проценти за користування позикою за два місяці у передбаченому договором розмірі 0,3 % за день або 9 % за місяць. ( 9 % від 400210 грн. становить 36018грн. 90 коп. 9 % від 50000 доларів США становить 4500 доларів США).
Позивач просив стягнути заборгованість з 17 жовтня 2009 року по 11 березня 2011 року.
Оскільки відповідач сплатив відсотки за користування позикою за вересень 2009 року і жовтень 2009 року, то розрахунок відсотків за користування позикою необхідно проводити за період з 17 листопада 2009 року по 11 березня 2011 року, тобто за 481 день.
Сума відсотків за користування позикою за вказаний період становить 400210 грн. х 0,3 % х 481 день = 577503 грн.
Визначаючи розмір пені, суд не врахував, що відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Позивач звернувся до суду з позовом 18 березня 2011 року. Пеню неохідно стягнути за період з 18 березня 2010 року по 18 березня 2011 року, тобто за 365 днів.
Відповідно до п.2. укладеного сторонами договору позики у разі прострочення відповідачем строку сплати будь-якого мінімального платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1 % (один) відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Проте, ОСОБА_2 заявив вимоги про стягнення пені у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Тому пеню колегія суддів розраховує у межах заявлених вимог у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
0,1 % від 400210 грн. становить 400 грн. 21 коп.
За рік розмір пені становить 400 грн. 21 коп. х 365 днів =146076грн. 65 коп.
При визначенні розміру індексації боргу у зв‘язку з інфляцією суд не врахував, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
За період з листопада 2009 року по лютий 2011 року включно величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у листопаді 2009 року –101,1;
у січні 2010 року –101,8; у лютому 2010 року- 101,9; у серпні 2010 року- 101,2; у вересні 2010 року –102,9.
Сума боргу 400210 грн., проіндексована відповідно до зазначених індексів інфляції становить 437076 грн.
Таким чином загальна сума заборгованості становить: проіндексована сума боргу 437076 грн. + відсотки за користування позикою 577503 грн. + пеня 146076грн. 65 коп. = 1160646 грн. 65 коп.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України правовим наслідком порушення зобов'язання є розірвання договору.
Позивач заявляв вимоги про розірвання договору позики. Тому необхідно задоволити вимоги про розірвання договору позики.
В силу ч. 2 ст. 590 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено законом чи договором.
Відповідно до розділу 4 укладеного сторонами договору застави від 18 вересня 2009 року заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави при невиконанні або неналежному виконанні заставодавцем умов договору позики або умов договору застави.
9 березня 2010 року нотаріусом вчинений виконавчий напис, яким пропонується звернути стягнення на заставлений автомобіль. за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля пропонується задовольнити вимоги ОСОБА_2 у розмірі 609589 грн. 87 коп.
У виконавчому написі зазначено, що він має бути пред‘явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.
Виконавчий напис позивачем не пред‘явлений до виконання протягом року з дня його вчинення.
За таких обставин необхідно задоволити вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави.
Позивач просив передати йому предмет застави для його реалізації позивачем шляхом продажу третій особі.
Визначаючи порядок звернення стягнення на предмет застави, колегія суддів ввжає за необхідне звернути стягнення на предмет застави шляхом його реалізації з прилюдних торгів з метою забезпечення дотримання вимог закону при реалізації автомобіля.
Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн, суд не врахував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 граничний розмір компенсації витрат, що сплачується іншою стороною не повинна перевищувати суму 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи особи, яка надає правову допомогу.
Представник позивача брав участь у судових засіданнях, що проводилися 20 травня 2011 року –1 годину; 31 травня 2011 року - 1 годину; 15 червня 2011 року –1 годину; 24 червня 2011 року - 30 хвилин; 8 липня 2011 року –1,5 години. Усього представник позивача працював у судових засіданнях 5 годин.
Розмір мінімальної заробітної плати –960 грн. 40 % від 960 грн. становить 384 грн. За 5 годин роботи розмір компенсації витрат на правову допомогу становить :
384 грн. х 5 год. = 1920 грн.
Розмір судових витрат, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача становить: судовий збір при подачі позовної заяви та апеляційної скарги - 2250 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до суду першої та апеляційної інстанції - 240 грн., випрати на правову допомогу –1920 грн., а всього –4710 грн.
У зустрічному позові ОСОБА_3 просив визнати недійсними договір позики, договір застави, виконавчий напис. Посилався на те, що договір позики укладений з порушенням порядку фінансових послуг, оскільки ОСОБА_2 діяв в інтересах підприємства «Автоломбард»та на те, що фактично позивач передав йому не 400210 грн, як зазначено у договорі, а 50000 доларів США.
Встановлено, що оспорюваний нотаріально посвідчений договір позики уклали фізичні особи –ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Договір застави автомобіля укладений також між зазначеними фізичними особами та посвідчений нотаріально.
За таких обставин доводи відповідача про те, що договір укладений з порушенням порядку надання фінансових послуг є необгрунтованими.
Та обставина, що сторони домовилися про зберігання заставленого автомобіля за місцем розташування підприємства «Автоломбард», а також те, що відповідач двічі передав відсотки за користування позикою не безпосередньо позивачу, а через ОСОБА_5. не є підставою для визнання договору позики недійсним.
У договорі позики зазначено, що позикодавець передав позичальнику гроші в сумі 400210 гривень і зазначений еквівалент суми позики у доларах.
Та обставина, що відповідач сплатив відсотки за користування позикою за два місяці у доларах США не є підставою для визнання недійсним договору позики.
Відповідач також не надав доказів недійсності договору застави автомобіля та виконавчого напису нотаріуса.
З урахуванням наведеного суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
З урахуванням наведеного рішення суду в частині спору за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики, стягнення боргу, звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості та ухвалити у цій частині спору нове рішення.
На підставі ст.ст. 590, 611, 625, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково. Рішення Обухівського районного суду від 8 липня 2011 року скасувати в частині спору за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики, стягнення боргу, звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості та ухвалити у цій частині спору нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики, стягнення боргу, звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості задоволити частково.
Розірвати договір позики, який уклали 17 вересня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 17 вересня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 1160646 гривень 65 коп., 2550 грн. витрат на судовий збір, 240 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1920 грн. витрат на правову допомогу, а всього -
1165356 гривень 65 коп.
В рахунок погашення заборгованості в сумі 1165356 гривень 65 коп. звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки Мегcedes-Benz, модель GL 320, 2008 року випуску, колір чорний, номер шасі НОМЕР_2, НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 Обухівським РЕВ ДАІ УДАІ МВС в Київській області 25.04.2009 року згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АІС НОМЕР_4, шляхом реалізації автомобіля з прилюдних торгів.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
В частині спору за зустрічним позовом ОСОБА_3 рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді