ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
02.10.06 Справа № 7/133-1826
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Дубник О.П.,
Бобеляк О.М.
при секретарі Горбач Ю.Б.,
з участю представників:
від скаржника (відповідач) -Мулик П.М.
від позивача - ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.06.2006 року вих.НОМЕР_1
на постанову господарського суду Тернопільської області від 11.05.2006 року, суддя Стадник М.С.
у справі №7/133-1826,
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м.Тернопіль
до відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль
про скасування податкових повідомлень-рішень НОМЕР_2 та НОМЕР_3
Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 11.05.2006 року в справі №7/133-1826 задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 -скасовано податкові повідомлення-рішення НОМЕР_2 та НОМЕР_3 прийняті Тернопільською ОДПІ.
При ухваленні постанови господарський суд Тернопільської області виходив з наступного:
Щодо податкового повідомлення - рішення НОМЕР_3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в сумі 1114,81 грн. податку з доходів від підприємницької діяльності по наданих послугах по ремонту швейного обладнання в третьому кварталі 2004 року на суму 11433,92 грн., суд вказує на те, що податкова інспекція підтвердила актом перевірки своєчасну сплату позивачем єдиного податку на протязі періоду охопленого перевіркою, а тому останній не міг порушити норми Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян», не являючись платником прибуткового податку. Посилання інспекції на те, що свідоцтво про сплату єдиного податку на такий вид діяльності, як надання послуг по ремонту швейного обладнання не видавалося, а тому платник вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування по даному виду діяльності, судом не було взято до уваги, оскільки відповідно до ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком та застосовувати його на свій вибір поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Господарським судом відзначено, що податкова інспекція не підтвердила належними доказами бажання платника застосовувати поряд з спрощеною, загальну систему оподаткування, а навпаки підтвердила його перебування на спрощеній системі оподаткування (п.п.1.7 п.1 акту перевірки). Одночасно судом першої інстанції зазначено, що податковим органом не враховано, що відповідно до ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»для переходу на загальну систему оподаткування необхідною умовою є порушення установлених ст.1 цього Указу, на яку платник повинен перейти, починаючи з наступного звітного періоду (квартал). Суд вказує на те, що п. 2.1 акту перевірки доведено та не оспорюється відповідачем, що такі послуги позивач надавав у 3 кв. 2004 року, тобто в період дії свідоцтва виданого інспекцією, фактів приймання участі в діяльності членів сім'ї підприємця не встановлено, праця найманих працівників ним не використовувалась, обсяг виручки від реалізації продукції, послуг за рік склав 526930 грн., у зв'язку з чим підприємець в 2005 році перейшов на загальну систему оподаткування, як і передбачено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Щодо податкового повідомлення - рішення НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в сумі 130771,50 грн. з податку на додану вартість,
Суд першої інстанції зазначає, що в акті перевірки, податкова інспекція стверджує про те, що позивач є платником ПДВ з січня 2005 року, а не з моменту його реєстрації в податковій інспекції як платника ПДВ -02.12.2005 року (свідоцтво НОМЕР_4), оскільки такі дії платника є порушенням п. 2.1. ст. 2. Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції закону станом на січень 2005р.), відповідно до якої платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким періодом податкова інспекція вважає 2004 рік, за 12 місяців до переходу на загальну систему оподаткування, в якому платником отримано 526930 грн. оподатковуваних оборотів, у зв'язку з чим останнім занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 87189 грн. за період січень - грудень 2005 року. Такі твердження інспекції на думку господарського суду є помилковими, оскільки згідно п. 2.1. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», для визначення особи - платника ПДВ, необхідною умовою є обсяг оподатковуваних операцій податком на додану вартість визначений даним законом. Позивач, в період з 2003р. по 2004р. перебував на спрощеній системі оподаткування, а згідно ст. 6. Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»суб'єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість сплата якого передбачена Законом України «Про податок на додану вартість», тобто здійснювані ним операції в зазначений період не оподатковувалися податком на додану вартість, а тому обсяг оподатковуваних операцій можливо визначити тільки на протязі 12 місяців перебування платника на загальній системі оподаткування. Підтвердженням даного, на думку суду є акт перевірки в якому інспекцією за основу взято обсяг виручки позивача за 2004 рік, а не обсяг оподатковуваних операцій згідно Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку ст. 9. даного Закону. .
Згідно п.п „а” п. 9.6. ст. 9 Закону «Про податок на додану вартість», заява про реєстрацію платником ПДВ подається податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст.2 цього закону, не пізніше 20 календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначених даним пунктом, а саме коли загальна сума від здійснених операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, сукупно перевищує 300000 гривень без врахування ПДВ (в редакції закону від 25.03.2005р.). Суд першої інстанції вказує на те, що матеріалами справи доведено, що таку суму платник отримав у жовтні 2005 року і в установленому порядку подав заяву на реєстрацію платником ПДВ.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Тернопільської області від 11.05.2006 року в справі №7/133-1826 скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 відмовити, мотивуючи тим, що при винесенні постанови господарським судом невірно застосовані норми процесуального права.
Зокрема, скаржник вказує на те, що як свідчать заява позивача про обрання спрощеної системи оподаткування на 2004 рік та свідоцтво платника єдиного податку, ОСОБА_2 обрав єдиний податок на такий вид діяльності, як гуртова та роздрібна торгівля.
Однак, як встановлено податковим органом позивачем у 2004 році проводились і такі види діяльності, щодо оподаткування яких за спрощеною системою ОСОБА_2 не звертався до податкового органу із відповідною заявою, а саме - надання послуг по ремонту швейного обладнання. За надання таких послуг позивач отримав від контрагентів, вказаних у розділі 2.1 акту перевірки від 20.03.2006 року доходи на загальну суму 11433,92 грн. В зв'язку із тим, що щодо даного виду діяльності платник не висловив бажання здійснювати оподаткування за спрощеною системою оподаткування, такі доходи оподатковуються за загальною системою.
Поряд з цим, скаржник звертає увагу суду на те, що відповідач з 01.01.2005 року перейшов на загальну систему оподаткування і, відповідно, з цієї дати до нього застосовуються положення Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема і норми п.2.1 ст.2 Закону, відповідно до якого платниками ПДВ є особа, обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, в даному випадку ставляться умови саме до операцій, які здійснюються суб'єктом господарювання, а саме:
- операції повинні бути оподатковувані. Операції позивача з продажу вугілля, цегли, аргіліту та з ремонту швейного обладнання є об'єктом оподаткування, який визначений у пп..3.1.1 п. 3.1 ст.з Закону України "Про податок на додану вартість";
- обсяг таких операцій протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В даному випадку - такий обсяг перевищував встановлений законом у 8,6 разів.
Враховуючи наведене апелянт зазначає, що позивач у січні 2005 року зобов'язаний був зареєструватися платником ПДВ.
Скаржником також відзначено, що особа, яка є суб'єктом малого підприємництва, і не зареєстрована як платник ПДВ, з будь-яких причин втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, але відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»підпадає під визначення платника ПДВ, така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ. У разі нереєстрації протягом встановлених діючим законодавством строків така особа визначається такою, що ухиляється від оподаткування, і несе визначену Законом відповідальність на рівні зареєстрованого платника.
Представник скаржника (відповідача) у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив постанову господарського суду Тернопільської області від 11.05.2006 року в справі №7/133-1826 скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, з підстав наведених у запереченні на апеляційну скаргу. А саме, представник позивача вказував на те, що у випадку обрання суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою оподаткування за спрощеною системою, єдиним податком оподатковується будь-яка діяльність підприємця у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (за винятком здійснення господарської діяльності, яку безпосередньо законом визначено як таку, що не підпадає під спрощену систему оподаткування).
Також представник позивача вказував на те, що зазначення в свідоцтві про право сплати єдиного податку з видів діяльності, що здійснюються ( чи передбачається здійснювати) фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності, проводиться виключно на виконання норми Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»для встановлення розміру (ставки) єдиного податку, який повинен сплачуватися підприємцем, а не для визначення сфери (видів) підприємницької діяльності, що оподатковується за єдиним податком.
Одночасно представник позивача зазначав, що позивач на законних підставах не реєструвався платником ПДВ безпосередньо після переходу із спрощеної системи оподаткування за єдиним податком на загальну систему оподаткування, а обчислення граничного обсягу оподатковуваних операцій в 300000 грн. для реєстрації платником ПДВ розпочав з 01.01.2006 року.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:
Тернопільською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) СПД-фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року, за наслідками якої 20.03.2006 року складено акт НОМЕР_5.
В акті перевірки зазначено, що оскільки позивач в 3 кв. 2004 році обрав видом діяльності за спрощеною системою оподаткування гуртову та роздрібну торгівлю, то суму одержану від надання послуг по ремонту швейного обладнання слід оподатковувати на загальних підставах шляхом нарахування податку з доходів фізичних осіб з фактично отриманого чистого доходу від здійснення даних операцій. Декларацію про одержані доходи по вказаних операціях за 2004 р. позивачем до податкового органу не подано.
Відповідно, в акті перевірки зроблено висновок про те, що СПД-фізичній особі ОСОБА_2 слід донарахувати податок з доходів фізичних осіб 1114,81 грн.
Одночасно, перевіркою встановлено, що позивач обравши з 01.01.2005 року загальну систему оподаткування повинен був зареєструватись платником ПДВ на підставі п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», як особа, обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх 12-ти календарних місяців перевищив 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (61200 грн.).
Як зазначено в акті перевірки за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 р. (12 місяців до моменту переходу на загальну систему оподаткування) підприємцем одержано оподатковуваних оборотів в сумі 526930 грн. (згідно даних звітів платника єдиного податку за 2004р., виписок банку про рух коштів, накладних на реалізацію товарів).
Відповідно, в акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем за перевіряємий період занижено чисту суму податкових зобов'язань в загальній сумі 87181 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Тернопільською ОДПІ 28.03.2006 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- НОМЕР_3, яким позивачу згідно з п.п.”б” п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»за порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян»визначено суму податкового зобов'язання за платежем -податок з доходів від підприємницької діяльності в розмірі 1114,81 грн. (основний платіж). -
- НОМЕР_2, яким позивачу згідно з п.п.”б” п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення п.п.7.3.5, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем -податок на додану вартість в розмірі 130771,50 грн., з яких 87181 грн. -основний платіж, 43590,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено, що позивач за період з 01.01.2003 року по 31.12.2004 року здійснював діяльність у вигляді торгівлі вугіллям, цеглою, аргілітом обравши при цьому спрощену систему оподаткування. З 01.01.2005 року ОСОБА_2 мав перейти на загальну систему оподаткування у зв'язку із перевищенням у 2004 році обсягу виручки, визначеного в межах 500,00 тис. грн.
Відповідно до п.2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 р. N 599 та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць.
Оскільки п.4 Указу Президента встановлює, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва, як у заяві так і у самому свідоцтві обов'язково зазначається вид діяльності, щодо якого суб'єкт малого підприємництва обрав спрощену систему оподаткування.
З заяви позивача про обрання спрощеної системи оподаткування на 2004 рік та свідоцтво платника єдиного податку вбачається, що позивач обрав єдиний податок на такий вид діяльності, як гуртова та роздрібна торгівля.
Проте, як встановлено перевіркою позивачем у 2004 році проводились і такі види діяльності, щодо оподаткування яких за спрощеною системою ОСОБА_2 не звертався до податкового органу із відповідною заявою, а саме - надання послуг по ремонту швейного обладнання. За надання таких послуг позивач отримав від контрагентів, доходи на загальну суму 11433,92 грн.
Враховуючи те, що щодо даного виду діяльності платник не висловив бажання здійснювати оподаткування за спрощеною системою оподаткування, такі доходи оподатковуються за загальною системою.
Щодо донарахування позивачу податку на додану вартість, слід зазначити наступне:
Пункт 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачає, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Враховуючи те, що 01.01.2005 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування, відповідно, з цієї дати до нього застосовуються положення Закону України "Про податок на додану вартість" зокрема і норми п.2.1 ст.2, відповідно до якої, в редакції закону до 15.03.05 р. платниками ПДВ є особа, обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, в даному випадку ставляться умови саме до операцій, які здійснюються суб'єктом господарювання, а саме:
- операції повинні бути оподатковувані. Операції позивача з продажу вугілля, цегли, аргіліту та з ремонту швейного обладнання є об'єктом оподаткування, який визначений у пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість".
Одночасно слід зазначити, що п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" надає право суб'єкту малого підприємництва, який обрав спрощену систему оподаткування не сплачувати податок на додану вартість, однак не визначає і не може визначати операції по поставці товарів чи послуг, проведені в цей період такими, що не є об'єктом оподаткування.
- обсяг таких операцій протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В даному випадку - такий обсяг перевищував встановлений законом у 8.6 разів.
Відповідно, позивач у січні 2005 року зобов'язаний був зареєструватися платником ПДВ.
Таким чином, якщо особа, яка є суб'єктом малого підприємництва, і не зареєстрована як платник ПДВ, з будь-яких причин втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, але відповідно до вимог Закону підпадає під визначення платника ПДВ, така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ. У разі нереєстрації протягом встановлених діючим законодавством строків така особа визначається такою, що ухиляється від оподаткування, і несе визначену Законом відповідальність на рівні зареєстрованого платника.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанову господарського суду Тернопільської області від 11.05.2006 року в справі №7/133-1826 слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ задоволити
Постанову господарського суду Тернопільської області від 11.05.2006 року в справі №7/133-1826 - скасувати, прийняти нову постанову.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Дубник О.П.
Бобеляк О.М.