Справа №11-1036Головуючий у І інстанціїХрипун С.В.
Категорія42Доповідач у 2 інстанції Колокольникова
22.12.2011
УХВАЛА
Іменем України
29 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі :
Головуючого-судді - Миколюка О.В.
суддів - Колокольнікової Н.М., Капічон О.М.
прокурора - Стаховської Н.О.
потерпілої - ОСОБА_2
представника потерпілих - ОСОБА_3
представника цивільного відповідача - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
засуджених - ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_5 на вирок Києво –Святошинського районного суду від 18.02.2011 року щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Ківшарівка, Харківського району Харківської області, громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, маючої на утриманні малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
- засудженої за ч. 2 ст. 286 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь:
- НДЕКЦ при ГУ МВС в Київській області - 842 грн. 64 коп.
- Київської клінічної лікарні –3853 грн. 45 коп. за лікування потерпілих.
- ОСОБА_2 –150000 грн. моральної шкоди.
- ОСОБА_9 –50000 грн. моральної шкоди.
- ОСОБА_10 –50000 грн. моральної шкоди.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя АДРЕСА_2 громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
- засудженого за ст. 287 КК України - 4 роки позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь:
- НДЕКЦ при ГУ МВС в Київській області - 842 грн. 64 коп.
- Київської клінічної лікарні –3853 грн. 45 коп. за лікування потерпілих.
- ОСОБА_2 –150000 грн. моральної шкоди.
- ОСОБА_9 –50000 грн. моральної шкоди.
- ОСОБА_10 –50000 грн. моральної шкоди.
Згідно вироку, 14.11.2007 року ОСОБА_7, будучи відповідальним за експлуатацію автомобіля марки «Рено-Лагуна»державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КІС № НОМЕР_2 є ТОВ БАНК «Фінанси та Кредит», за яким відповідно до наказу керуючого філією центрального регіонального управління, відкритого акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»№ 924/1-0 від 19 жовтня 2007 року, закріплений вказаний автомобіль, перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп'яніння, знаючи те, що ОСОБА_6 не має права на керування будь-яким транспортним засобом, нехтуючи правилами дорожнього руху, а саме: п. 2.9, згідно якого водієві забороняється: ґ) передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню, припускаючи настання суспільно небезпечних наслідків, на автодорозі Чоп-Київ Житомирської області, надав ОСОБА_6 усний дозвіл на здійснення поїздки на автомобілі марки «Рено-Лагуна», д/н НОМЕР_1, тобто допустив ОСОБА_6 до керування вищевказаним транспортним засобом.
14.11.2007 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_6 без посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керуючи легковим автомобілем марки «Рено-Лагуна»державний реєстраційний знак НОМЕР_1, власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КІС № НОМЕР_2, є ТОВ БАНК «Фінанси та Кредит»та, рухаючись на ньому на 21 км + 82 метри автодороги Київ-Чоп в напрямку міста Києва, а саме: по мосту через річку Ірпінь, що в с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області, де максимальна допустима швидкість складає 60 км/годину, невірно обрала безпечну швидкість, невірно оцінила дорожню обстановку, проявила неуважність і належним чином не відреагувала на зміну дорожньої обстановки, не впоралася з керуванням і допустила зіткнення з автомобілем марки «Лексус LХ-470»державний реєстраційний знак НОМЕР_3, власником якого, згідно облікової картки приватного АМТ, є ОСОБА_12 під керуванням ОСОБА_10 і який рухався по даній ділянці автодороги в попутному напрямку, тобто в напрямку міста Києва по крайній лівій смузі руху, а саме: допустила зіткнення таким чином, що згідно висновку транспортно - трасологічної експертизи № 588 А від 09.06.2007 року в момент первинного контакту направляючі поздовжніх осей автомобіля марки «Лексус»д/н НОМЕР_3 та «Рено-Лагуна»д/н НОМЕР_1 були розташовані приблизно паралельно при попутних напрямках руху з перекриттям близько 20 см від лівого торця задньої частини автомобіля «Лексус».
В результаті зіткнення автомобіля марки «Рено-Лагуна»державний реєстраційний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, з автомобілем марки «Лексус LХ-470»державний реєстраційний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_10, автомобіль «Лексус»пошкодив металевий колесовідбійник, а в подальшому - бетонну огорожу мосту, злетів з проїзної частини мосту і здійснив падіння в річку Ірпінь і, як наслідок, пасажир автомобіля «Лексус»ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми тулуба у формі забою обох легень із крововиливами в тканину легень, крововиливу в клітковину переднього середостіння, чисельних синців і саден передньої поверхні грудної клітини, забої лівої нирки із крововиливом в ліву навколониркову клітковину, зливного крововиливу в м'які тканини лівої бокової стінки живота з переходом на ліву поперекову, здухвинну та пахові ділянки, в поєднанні із аспірацією /попаданням/ в дихальні шляхи рідини. 24.11.2008 року ОСОБА_13 помер в госпіталі МО України.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 5 від 26.02.2008 року центру судових експертиз МО України, причиною смерті ОСОБА_13 є закрита травма тулуба в поєднанні із аспірацією /попаданням/ в дихальні шляхи рідини, яка ускладнилась двобічною вогнищевою аспіраційною пневмонією, яка привела до наростання поліорганної /гострої печінково-ниркової, серцево-судинної, дихальної та церебральної/ недостатності. Заподіяна ОСОБА_13 закрита травма тулуба в поєднанні із аспірацією /попаданням/ в дихальні шляхи рідини могла утворитися за обставин та в час вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. Заподіяна ОСОБА_13 закрита травма тулуба, в поєднанні із аспірацією /попаданням/ в дихальні шляхи рідини має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходиться в прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
Пасажирка автомобіля «Лексус»ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми хребця, компресійно-уламкового перелому правої великоберцової кістки в середній третині, перелому медиальної лодижки правої голені, закритої травми грудини, забою грудної клітки, переохолодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 143/Д від 14.03.2008 року Києво-Святошинського бюро СМЕ, вищеописані переломи відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як для їх заживання необхідний термін, не менше 21 дня.
Водій автомобіля «Лексус»ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани вушної раковини і скронево-потиличної області зліва, закрита травма грудини, супроводжувана переломами 4 - 7, 9 ребер справа з забоєм і розривом правої легені, пневмогемотораксом праворуч. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 141/Д від 21.03.2008 року Києво-Святошинського бурю СМЕ, описана закрита травма грудини, супроводжувана переломами ребер з забоєм і розривом правої легені, пневмогемотораксом зліва відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя.
Своїми діями водій ОСОБА_6 порушила вимоги п. 2.1, згідно якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення водія; п. 1.5, згідно якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі; п. 12.1, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.3, згідно якого у разі виникнення небезпеки руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п. 12.4, згідно якого в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/годину; п. 13.1, згідно якого водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу; п. 13.3, за яким, під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримуватися безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Допуск ОСОБА_6 до керування транспортним засобом ОСОБА_7 та порушення ОСОБА_7 п. 2.9 «ґ»Правил Дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та настанням вищевказаних наслідків.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій засуджених та доведеність їх вини, просить вирок суду щодо обох засуджених скасувати у зв’язку з невідповідністю покарання, призначеного судом, тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м’якості, постановити новий вирок, яким визнати винним : ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами, ОСОБА_7, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 287 КК України, і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати певні посади, пов’язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів на строк –3 роки.
Вважає, що призначаючи покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані, що характеризують особи засуджених, тяжкість скоєних злочинів, їх ставлення до скоєного, наявність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, внаслідок чого призначив занадто м’яке покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особам засуджених.
В апеляції захисник ОСОБА_14 просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування, оскільки вирок суду є незаконним та необґрунтованим через однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально –процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.
На думку захисника ОСОБА_14 досудове і судове слідство є неповним, оскільки на порушення вимог ст. ст. 22 і 64 КПК України не дослідженні всі обставини справи, не витребувані правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на автомобіль «Лексус» та керування ним, не встановлено причинний зв'язок між ДТП і настанням тілесних ушкоджень та смерті щодо потерпілого ОСОБА_13, експертизи проведені з порушенням вимог процесуального права, не призначено тих експертиз, які мають значення для правильного вирішення справи, вирок мотивовано неправомірними, суперечливими висновками експертів, побудованих на недостовірних доказах.
Крім того, судом порушені вимоги :
-ст. 323 КПК України, у зв»язку з чим вирок є незаконним і необґрунтованим,
-ст. 258 КПК України щодо незмінності складу суду,
- ст. 87 ч. 4 КПК України –фіксування судового процесу за протоколом судового засідання від 15 жовтня 2010р. не здійснювалось за допомогою технічних засобів,
- ст. 100 КПК України, оскільки суд не звернув увагу, що постановою прокурора була скасована постанова слідчого ОСОБА_39. про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7 за ст. 287 КК України, проте жодних дій щодо порушення кримінальної справи не вчинив,
- ст. 131 КПК України, слідчий безпідставно, без будь-яких доказів виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7,
- ст. 257 КПК України щодо безпосереднього дослідження всіх доказів по справі, оскільки суд поклав в основу вироку не показання свідків в судовому засіданні, а їх показання в ході досудового слідства,
- ст. 306 КПК України, оскільки суд безпідставно оголосив покази потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, визнавши причину їх неявки поважними,
- ст.ст. 257, 306 КПК України –у сторони захисту була відсутня можливість перевірити недостовірність показів другого учасника ДТП –ОСОБА_10 щодо знаходження його за кермом, оскільки вважає, що саме останній, а не ОСОБА_13 знаходився за кермом «Лексуса».
Також, судом не визнано ряд процесуальних документів такими, що складені з порушенням закону, зокрема : протокол огляду місця події від 14 листопада 2007р. та схема до цього протоколу, протокол медичного огляду для встановлення факту вживання речовин та стану сп»яніння №676 від 14.11.2007р., протокол огляду та перевірки технічного стану автомобіля «Рено Лагуна»від 14.11.2007р. та інші, оскільки, на думку апелянта, вони складені з порушенням вимог КПК України.
Крім цього, вважає, що ОСОБА_7 не може бути суб»єктом злочину, оскільки за ним не був закріплений автомобіль «Рено Лагуна», в його діях відсутня суб»єктивна сторона злочину, відповідно і склад злочину, передбачений ст. 287 КК України, так як ОСОБА_7 стверджував, що передав керування автомобілем ОСОБА_6, тому що остання повідомила, що має посвідчення водія і вміє керувати транспортним засобом.
В запереченнях на апеляцію прокурора засуджена ОСОБА_6 вказує, що вона на протязі досудового та судового слідства давала правдиві покази, вину визнала повністю, щиро розкаялась та усвідомила скоєне, активно сприяла розкриттю злочину, який є неумисним, повністю погодилась на відшкодування шкоди, що відповідно до ст. 66 КК України є пом»якшуючими обставинами. Також звертає увагу, що вона раніше не судима, позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на момент скоєння злочину була вагітною, є матір»ю одиначкою і має на утриманні малолітнього сина, який на даний час виховує бабуся, сім»я знаходиться в тяжкому матеріальному становищі. Крім того, вона просила вибачення у потерпілих, представник яких просив суд призначити їй мінімальне покарання, тому вважає, що суд міг визначити їй покарання із застосуванням ст. 79 КК України. Отже, просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, пом»якшити призначене покарання та застосувати ст. 79 КК України, оскільки її виправлення можливе без ізоляції від суспільства та надати їй можливість самостійно виховувати дитину.
В запереченнях на апеляцію захисника ОСОБА_14 ОСОБА_6 стверджує, що вирок суду є законним та обґрунтованим, висновки суду відповідають фактам, які дійсно мали місце, оскільки судом всебічно, повно та правильно оцінені всі докази по справі. Також вказує, що доводи захисту щодо порушень судом вимог кримінально-процесуального законодавства є безпідставними, оскільки вони носять характер припущення, сам захисник не був присутнім в судовому засіданні. Просить апеляцію захисту залишити без задоволення.
В клопотанні засуджена ОСОБА_6 просить застосувати до неї Закон України «Про амністію»від 08.07.2011р. ст. 1 п. «в»»ст. 6, оскільки вона раніше не судима, має на утриманні сина, 26.08.2008р. народження, якого виховує сама, злочин скоїла з необережності, повністю визнала свою вину та розкаялась. На момент скоєння злочину знаходилась в тверезому стані, на даний час відбула 1 рік і 6 місяців призначеного покарання, під час якого значно погіршився стан її здоров»я.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію та не заперечував проти застосування до засудженої ОСОБА_6 амністії, проти апеляції захисту –заперечував; потерпілу ОСОБА_2 яка просила вирок суду залишити без зміни, проти застосування амністії до ОСОБА_6 не заперечувала; представника потерпілих ОСОБА_3, який вважав, що апеляції - захисту слід залишити без задоволення, прокурора щодо ОСОБА_7 - підтримав, щодо застосування амністії до ОСОБА_6 покладався на розсуд суду; захисника ОСОБА_14, який підтримав подану ним апеляцію, але заперечував проти задоволення апеляції прокурора; представника цивільного відповідача, який щодо поданих апеляцій покладався на розсуд суду та не заперечував проти застосування амністії до ОСОБА_6; засуджену ОСОБА_6, яка підтримала своє клопотання про застосування до неї амністії та заперечувала проти апеляцій прокурора та захисту, засудженого ОСОБА_7, який підтримав апеляцію захисту, оскільки вину свою у скоєному не визнав та заперечував проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_14 слід залишити без задоволення, виходячи із наступних підстав.
Винність засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих злочинів доведена сукупністю перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, а саме: частково показами самого засудженого ОСОБА_7 який пояснив суду, що дійсно, станом на 13.11.2007 року він працював на посаді водія ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», за ним був закріплений автомобіль марки «Рено-Лагуна» державний номерний знак НОМЕР_1. Проте, стверджує, що передав керування автомобілем ОСОБА_6, оскільки був переконаний, що вона вміє ним керувати. На його питання, чи вміє вона керувати автомобілем, ОСОБА_6 відповіла, що вміє і має права, які знаходяться вдома. Передати керування автомобілем його змусило те, що він погано себе почував, оскільки застудився. Самої ДТП не бачив, бо спав. Прокинувся від удару та крику ОСОБА_6
Показами засудженої ОСОБА_6, яка у судовому засіданні пояснила, що вона погодилась на пропозицію ОСОБА_7 сісти за кермо автомобіля, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_18 були п'яні, проте він не запитував її чи вміє вона керувати автомобілем і чи має вона права. Досвіду у керуванні автомобілем вона не мала, права ніколи не отримувала. Колись в селі її вчив керувати автомобілем один хлопець. Під час руху вона намагалася обігнати попутний автомобіль, тому виїхала на смугу розгону, де побачила, що вказана смуга закінчувалась і попереду колесо відбійник, тому прийняла правіше на свій ряд, в результаті чого її автомобіль зіткнувся з попутним автомобілем.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що за кермом автомобіля «Лексус»д/н НОМЕР_3, який належить ОСОБА_12, тобто її зятеві, знаходився водій ОСОБА_10 В салоні автомобіля її чоловік ОСОБА_13 сидів на передньому пасажирському сидінні, а вона - на задньому сидінні посередині. В с. Стоянка, яке розташоване по автодорозі Київ-Житомир рухалися по крайній лівій смузі руху. На мосту через річку Ірпінь вони знаходилися на крайній лівій смузі руху, але ліворуч від них була ще одна смуга, яка протягувалась перед розворотом на автодорогу у сторону м. Житомира. В цей час, коли вони знаходилися на мосту, вона почула як водій сказав, що позаду на великій швидкості рухається якийсь автомобіль і вона відчула сильний удар в задню ліву частину їх автомобіля, їх відкинуло в праву сторону з подальшим збиванням огорожі мосту і після цього їх автомобіль впав в річку і почав швидко наповнюватися водою. Вона через люк вибралася з автомобіля, побачила водія ОСОБА_10, який вже знаходився на капоті, а чоловік ОСОБА_13 - сидів на передньому пасажирському сидінні в автомобілі і був без свідомості.
З допомогою двох незнайомих їм чоловіків витягнули ОСОБА_13 з автомобіля, добралися до берегу, де всіх втрьох забрали карети швидкої медичної допомоги.
Показами потерпілого ОСОБА_10, оголошеними в судовому засіданні що 14.11.2007 року біля 14 години він, керуючи автомобілем марки «Лексус»д/н НОМЕР_3, що належить ОСОБА_12, рухався по автодорозі Київ-Чоп в напрямку до м. Києва. В автомобілі знаходились також ОСОБА_13 та ОСОБА_2 Рухався зі швидкістю біля 60 км/год по крайній лівій смузі руху, оскільки був щільний рух автомобілів по трасі. В правій смузі руху також рухались щільно автомобілі. Раптом він почув ззаду писк гальма та, подивившись в дзеркало заднього виду, побачив якийсь легковий автомобіль. Після цього сталось зіткнення і що відбувалось далі, не пам'ятає. Коли отямився, перебував на капоті автомобіля, який по дах був занурений в річку. Він заліз на дах автомобіля та через люк намагався тримати ОСОБА_13, в якого з рота йшла піна. Невідомі люди допомогли їм вибратись на берег, після чого його та ОСОБА_2 забрала карета швидкої медичної допомоги.
Показами потерпілої ОСОБА_9, оголошеними у судовому засіданні, що 14.11.2007 року в с. Стоянка на автодорозі Київ-Житомир сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій загинув її батько ОСОБА_13 Зі слів очевидців автомобіль «Лексус», в якому їхав її батько на великій швидкості вдарив інший автомобіль і «Лексус»злетів з мосту та впав в річку Ірпінь. Інших подробиць дорожньо-транспортної пригоди вона не знає.
Свідок ОСОБА_20, який суду пояснив, що 14.11.2007 року йому на мобільний телефон зателефонувала його дружина та повідомила, що їх син - ОСОБА_7 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду в районі с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області. Він відразу поїхав на місце ДТП, але через погані погодні умови потрапив туди лише біля 16 години. На місці пригоди був автомобіль марки «Рено». В с. Капітанівка, де син давав пояснення працівникам міліції, розповів про обставини дорожньо-транспортної пригоди. Крім нього, в райвідділі міліції також знаходилась ОСОБА_6, яка, як пояснив ОСОБА_7, перебувала за кермом його автомобіля. ОСОБА_7 почував себе погано, починалася простуда, але перебував тверезому стані. Також на штрафмайданчику бачив автомобіль «Лексус»з розбитими вікнами, крила набік.
Свідок ОСОБА_18 підтвердив, що вранці 14.11.2007 року по дорозі на Київ м. зустріли ОСОБА_6 та її тітку, яка попросила їх підвезти ОСОБА_6. Він пересів на заднє сидіння, ОСОБА_6 сіла на переднє сидіння, за кермом автомобіля був ОСОБА_7 Через деякий час свідок заснув, коли прокинувся, вони вже їхали по Житомирській трасі, за кермом була ОСОБА_6, ОСОБА_7 сидів на передньому пасажирському сидіння, чому ОСОБА_6 сидить за кермом, свідок не питав. Зіткнення не бачив, спав, коли прокинувся, машина вже стояла на мосту, довкола було багато людей, міліції. Удар не пам'ятає, можливо втратив свідомість від удару.
Сам свідок в той день випив близько 200 грам горілки, разом з ОСОБА_7 вживали спиртне напередодні ввечері 13.11.2007 року, але 14.11.2007 року ОСОБА_7 не вживав спиртного, був у хворобливому стані, схоже було, що в нього грип. ОСОБА_7 питав у ОСОБА_6, чи є в неї посвідчення водія, вона сказала, що вдома є. Керувала ОСОБА_6 впевнено, свідок звернув увагу, що вони їхали в лівому ряді зі швидкістю близько 120 км/год.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що 14.11.2007 року він рухався на своєму автомобілі ВАЗ 21111, д/н НОМЕР_4 в правій смузі руху на автодорозі Чоп - Київ в напрямку м. Києва. В с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області вирішив об'їхати колону автомобілів, що рухалася попереду, почав маневр перестроювання на ліву смугу руху, але побачив у дзеркало, що в лівій смузі на дуже великій швидкості близько 130-140 км/год рухається автомобіль чорного кольору, вирішив його пропустити. Коли чорний автомобіль проїхав повз нього, продовжив маневр перестроювання в ліву смугу, раптом побачив, як чорний автомобіль почав рухатися на дорозі «зигзагом»та вдарив у задню ліву частину автомобіль Джип, який рухався в правій полосі. Автомобіль Джип різко звернув вправо, здійснив наїзд на огорожу мосту, вилетів за міст і, розвернувшись в повітрі вправо, впав вниз. Автомобіль, який вдарив Джип, почав далі все більше виляти по дорозі, наїхав на бетонну огорожу мосту і зупинився. Свідок доїхав до найближчого посту ДАІ та повідомив про ДТП.
Показами оголошеними в судовому засіданні свідка ОСОБА_24 інженера по експлуатації автомобільного транспорту філії центрального РУ ВАТ Банку «Фінанси та кредит» про те, що за ОСОБА_7, згідно наказу банку був закріплений автомобіль Рено Лагуна, д/н НОМЕР_1, на якому він возив заступника управляючого філії центрального РУ ВТ Банку «Фінанси і кредит»ОСОБА_26
12.11.2007 року йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_7, сказав, що на роботу не вийде, бо бабуся захворіла. 13.11.2007 року ОСОБА_7 знову зателефонував, сказав, що не прийде на роботу, так як сам захворів. Близько 17-18 години свідок разом з начальником загального відділу ОСОБА_27 приїхав на автостоянку, де охоронці їм повідомили, що ОСОБА_7 виїхав зі стоянки на автомобілі Рено Лагуна, д/н НОМЕР_1, сказавши, що його терміново викликає ОСОБА_26 В журналі в'їзду виїзду рукою ОСОБА_7 зазначений дата та час виїзду - близько 14 години. Свідок зателефонував ОСОБА_26, який повідомив, що він нічого про це не знає. Декілька раз телефонував ОСОБА_7 на мобільний, але зв'язку не було. ОСОБА_28 доповів про ситуацію управляючому філії ОСОБА_29, який сказав чекати наступного дня. 14.11.2007 року пошуками ОСОБА_7 зайнялася служба безпеки банку, через батьків ОСОБА_7 отримали його номер мобільного телефону. Близько 12-13 години, точного часу сказати не може, він зателефонував ОСОБА_7, той йому сказав, що рухається на автомобілі в м. Київ по автодорозі Житомир - Київ, але по його голосу свідок зрозумів, що ОСОБА_7 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Він наказав ОСОБА_7 зупинитися та чекати поки він приїде. Чи знаходився в той час ОСОБА_7 за кермом, чи хтось інший, він не знає. Разом з ОСОБА_27 він виїхав в сторону автодороги Київ-Житомир, приблизно через 10 хвилин йому знову зателефонував ОСОБА_7, який повідомив, що потрапив в ДТП на автодорозі Київ-Житомир неподалік від м. Києва. Приблизно через 20 хвилин свідок та ОСОБА_28 прибули на місце ДТП: на міст через річку Ірпінь в с. Стоянка і побачили пошкоджений автомобіль Рено Лагуна, який стояв за мостом в напрямку м. Києва, а в річці Ірпінь майже по дах знаходився автомобіль «Лексус». ОСОБА_7 перебував на місці ДТП в стані сильного алкогольного сп'яніння, крім нього ще були молодий чоловік, який теж був в стані алкогольного сп'яніння, та молода перелякана дівчина років 20-ти. На місця ДТП вже працювали працівники міліції та МНС, декілька карет швидкої медичної допомоги. В розмові ОСОБА_7 стверджував, що за кермом був не він, а молода дівчина.
Показаннями свідка ОСОБА_15, дослідженими в судовому засіданні, з яких вбачається, що він працює о/у ВКР Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області. 14.11.2007 року знаходився на добовому чергуванні в ЦСВМ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області. Близько 14 години 45 хвилин від чергового ЦСВМ надійшла вказівка на виїзд слідчо-оперативної групи на місце ДТП, яке трапилося на 21 км в с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області. Він разом зі слідчим ОСОБА_40. на службовому автомобілі виїхали на місце пригоди. На момент приїзду на місце пригоди біля мосту через річку Ірпінь на автодорозі Чоп - Київ, в напрямку м. Києва було велике скупчення автомобілів, біля мосту працювали співробітники МНС та співробітники Києво-Святошинського взводу ДПС. З правого боку мосту в напрямку м. Києва була пошкоджена огорожа мосту і в річці Ірпінь знаходився автомобіль сріблястого кольору типу джип, поверх води був тільки його дах. Наприкінці мосту в бік м. Києва біля кам'яного відбійника знаходився пошкоджений автомобіль марки Рено Лагуна д/н НОМЕР_1. біля якого стояли три особи: двоє молодих чоловіків в стані алкогольного сп'яніння та дівчина, яка плакала та була схвильована. Коли свідок проходив поряд вищевказаних осіб, то почув розмову між ними: один із хлопців звернувся до дівчини зі словами «що ти наробила», а дівчина відповіла «не потрібно було мене просити». Про що вони розмовляли далі, не чув, так як відійшов від них. Пізніше дізнався, що автомобіль Рено є учасником ДТП і ті особи, які знаходилися біля автомобіля і розмовляли, рухалися на ньому. Далі при опитування виявилося, що дівчина стверджує, що за кермом автомобіля був хлопець, а хлопці стверджують, що за кермом була дівчина.
Показами свідка ОСОБА_30, з яких вбачається, що ОСОБА_6 її племінниця. 14.11.2011 року вона проводила племінницю з с. Строків в м. Київ, довго маршрутного таксі не було, тому вона попросила наглядно знайомого ОСОБА_18 підвезти племінницю, він погодився. За кермом сидів ОСОБА_7, ОСОБА_6 сіла позаду, поряд з водієм на пасажирське сидіння сів ОСОБА_18. З ОСОБА_7 вона не спілкувалась, але бачила, як машина ОСОБА_7 зупинялася біля бару і ОСОБА_18 виходив купувати пляшку горілки. Крім того бармен кафе їй розповідала, що ОСОБА_7 і ОСОБА_18 ввечері були в стані сильного алкогольного сп'яніння і спали за столом в кафе. Вона відразу зателефонувала ОСОБА_6 і сказала, що хлопці з якими вона поїхала - п'яні, щоб вона виходила з машини. Особисто вона не бачила, щоб ОСОБА_7 пив спиртне.
Свідок ОСОБА_32 суду пояснила, що 14.11.2007 року, проїжджаючи по а/д Київ - Чоп в с. Стоянка близько 14 години 30 хвилин, не доїжджаючи до мосту через річку Ірпінь, побачили на протилежному боці дороги в напрямку м. Київа на краю проїжджої частини стояв вдарений французький автомобіль, навколо нього бігали хлопець і дівчина. Самого зіткнення вона не бачила, іншого автомобіля теж не бачила, чи був пошкоджений автомобіль і точну марку автомобіля не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу. Переконавшись, що допомоги ніхто не потребує, вони поїхали далі по своїх справах.
Аналогічними показами свідка ОСОБА_16, оголошеними в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_33 підтвердив в судовому засіданні, що 14.11.2007 року поступила інформація від чергового про ДТП на мосту в с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області. Коли прибув на місце ДТП, побачив у річці Ірпінь джип та потерпілих на березі. Відповідно до своїх обов'язків склав схему ДТП, залучив понятих, роз'яснив їм права, зробив заміри, хто саме допомагав йому робити заміри він не пам'ятає, оскільки в силу своїх посадових обов'язків він часто виїжджає на місця ДТП. Оформлену схему ДТП віддав слідчому, більше ніяких документів він не складав.
Свідок ОСОБА_34 суду пояснив, що він, як водій евакуатора, 14.11.2007 року забирав машину Рено Лагуна з місця ДТП в с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області в м. Боярка на штрафмайданчик. Самого зіткнення не бачив, був понятим при складанні схеми ДТП. Події точно вже не пам'ятає. Чи був на місці події ОСОБА_33 та інший понятий ОСОБА_35 не пам'ятає, місця події не оглядав, замірів не робив, слідів гальмування не бачив. Джип Лексус побачив тільки в м. Боярка.
Крім того, винність засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повністю підтверджується об»єктивними доказами, дослідженими в ході судового слідства, а саме: даними протоколу огляду місця події та схемою ДТП від 14.11.2007 року, даними протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 676 від 14.11.2007 року, в якому зазначено, що ОСОБА_7 на момент огляду знаходився в стані алкогольного сп'яніння /а.с. 14 т.1/, протоколом огляду і перевірки технічного стану транспорту автомобіля «Рено Лагуна»державний номер НОМЕР_1 від 14.11.2007 року /а.с.17 т.1/, протоколом огляду і перевірки технічного стану транспорту автомобіля «Лексус LX 470»державний номер НОМЕР_3 від 14.11.2007 року /а.с.18 т.1/, заявою керуючого Банком «Фінанси та Кредит»в якій зазначено, що ОСОБА_7 самовільно без дозволу на виїзд та без шляхового листа 13.11.2007 року виїхав з автостоянки на службовому автомобілі «Рено Лагуна»НОМЕР_1 /а.с.33 т.1/, копією наказу, з якого вбачається, що ОСОБА_7 прийнятий на посаду водія загального відділу філії «Центральне регіональне управління»ВАТ Банк «Фінанси та кредит»з 15.10.2007 року /а.с. 34 т.1/, копією наказу з якого вбачається, що черговий автомобіль «Рено Лагуна» закріплений за заступником управляючого ОСОБА_37, водієм ОСОБА_7 /а.с. 41 т.1/, витягом із журналу, де видно, що ОСОБА_7 отримав автомобіль з державним номером НОМЕР_1 о 08-40 годині 13.11.2007 року та не повернув його /а.с. 42-43 т.1/, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - власником автомобіля марки «Рено Лагуна»є ВАТ Банк «Фінанси та кредит»/а.с. 55 т.1/, висновком експерта № 5 від 26.02.2008 року центру судових експертиз МО України, згідно якого причиною смерті ОСОБА_13 є закрита травма тулуба в поєднанні із аспірацією /попаданням/ в дихальні шляхи рідини, яка ускладнилась двобічною вогнищевою аспіраційною пневмонією, яка привела до наростання поліорганної /гострої печінково-ниркової, серцево-судинної, дихальної та церебральної/ недостатності. Заподіяна ОСОБА_13 закрита травма тулуба в поєднанні із аспірацією /попаданням/ в дихальні шляхи рідини могла утворитися за обставин та в час вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. Заподіяна ОСОБА_13 закрита травма тулуба, в поєднанні із аспірацією /попаданням/ в дихальні шляхи рідини має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходиться в прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. /а.с. 143-152 т.1/, даними висновків експерта № 143/Д від 10.03.2008 року, щодо наявності, тяжкості та характеру спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_2 /а.с. 170-171 т. 1/ та 141/Д від 06.03.2008 року щодо ОСОБА_10 /а.с. 181-182 т.1/.
Даними висновку № 70 судово-автотоварознавчої експертизи від 22.02.2008 року /а.с. 188-190 т.1/, з якого вбачається, що матеріальний збиток, спричинений внаслідок пошкодження автомобіля «Рено»д/н НОМЕР_1 складає 46580.82 грн., даними висновку експерта № 1005 від 20.03.2008 року /а.с. 211-213 т.1/, з якого вбачається, що матеріальний збиток, спричинений внаслідок пошкодження автомобіля «Лексус LX 470»державний номер НОМЕР_3 складає 353727.25грн., згідно висновку експерта № 822 А від 09.06.2008 року /а.с. 236- 237 т.1/, - в момент первинного контакту направляючі поздовжніх осей автомобіля марки «Лексус» д/н НОМЕР_3 та «Рено Лагуна»д/н НОМЕР_1 були розташовані приблизно паралельно при попутних напрямках руху з перекриттям близько 20 см від лівого торця задньої частини автомобіля «Лексус»/а.с. 236- 237 т.1/, речовими та іншими доказами по справі, яким судом дана належна оцінка та вірно кваліфіковані дії засуджених :
- ОСОБА_7- за ст. 287 КК України, як допуск до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене особою, відповідальною за експлуатацією транспортного засобу, що спричинило потерпілим: ОСОБА_2 -середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_10 -тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя та смерть потерпілого ОСОБА_13
- ОСОБА_6 –за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим :ОСОБА_2 -середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_10- тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя та смерть потерпілого ОСОБА_13
Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 332 - 335 КПК України, тому доводи захисту щодо порушення судом першої інстанції ст. 323 КПК України не ґрунтуються на вимогах закону.
Довід захисника про те, що судом порушені вимоги ст. 258 КПК України щодо незмінності складу суду спростовується матеріалами кримінальної справи, а саме: згідно протоколу судового засідання справа розглядалась під головуванням судді Хрипун С.В. від початку її слухання - 15 жовтня 2010 року до її кінця - з винесенням вироку 18 лютого 2011р. В ході даного розгляду справи клопотання про повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу від жодного з його учасників не надходило. Зауваження на протокол судового засідання відсутні. А тому, довід захисника про те, що судом порушені вимоги - ст. 87 ч. 4 КПК України –фіксування судового процесу за протоколом судового засідання від 15 жовтня 2010р. не здійснювалось за допомогою технічних засобів є безпідставним.
Також, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, постанова слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області ст. слідчого ОСОБА_39. від 22.01.2008р. про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7 за відсутністю в його діях ознак складу злочину, передбаченого ст. 287 КК України скасована 18 серпня 20009р. постановою в.о. прокурора Києво - Святошинського району Київської області / т.2 а.с. 133-134 /. 09 вересня 2009р. постановою слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_38 порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_7 за ст. 287 КК України та вказані приводи та підстави для прийняття такого рішення / т. 1 а.с. 141-144 /. При таких обставинах, твердження захисту про порушення вимог ст. 100, 131 КПК України є надуманими.
Доводи захисту щодо недотримання судом першої інстанції вимог ст.ст. 257, 306 КПК України не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки судом всебічно, повно, безпосередньо досліджені всі докази по справі, зокрема, за згодою всіх учасників процесу були досліджені покази потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_24, причини неявки яких обґрунтовано визнано поважними.
Висновок апелянта, про те, що саме ОСОБА_13 знаходився за кермом «Лексуса», а покази ОСОБА_10 щодо знаходження саме його за кермом даного автомобіля є недостовірними, проте сторона захисту не мала можливості перевірити дану обставину є надуманим, оскільки спростовується матеріалами справи та не відповідає її фактичним обставинам. Судом першої інстанції достовірно встановлено, що за кермом автомобіля «Лексус»д/н НОМЕР_3 перебував саме ОСОБА_10 і жодним учасником процесу ця обставина не була поставлена під сумнів.
Твердження захисту, викладене в апеляції, що досудовим та судовим слідством не встановлено причинний зв'язок між ДТП і настанням тілесних ушкоджень та смерті потерпілому ОСОБА_13 спростовується даними висновку експерта № 5 від 26.02.2008 року центру судових експертиз МО України, згідно якого причиною смерті ОСОБА_13 є закрита травма тулуба в поєднанні із аспірацією /попаданням/ в дихальні шляхи рідини, яка ускладнилась двобічною вогнищевою аспіраційною пневмонією, яка привела до наростання поліорганної /гострої печінково-ниркової, серцево-судинної, дихальної та церебральної/ недостатності. Заподіяна ОСОБА_13 закрита травма тулуба в поєднанні із аспірацією /попаданням/ в дихальні шляхи рідини могла утворитися за обставин та в час вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. Заподіяна ОСОБА_13 закрита травма тулуба, в поєднанні із аспірацією /попаданням/ в дихальні шляхи рідини має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходиться в прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, якому судом була дана належна оцінка в сукупності з іншими доказами по справі та сумніву в його правильності не викликала.
Посилання захисту про те, що не були витребувані й не дослідженні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на автомобіль«Lexus LX 470» та керування ним, спростовується матеріалами справи /Том 1 а.с. 62/ - обліковою карткою приватного АМТ з Житомирського ОРЕВ УДАІ на автомобіль «Lexus LX 470»державний номер НОМЕР_3, згідно якої власником вищенаведеного транспортного засобу є ОСОБА_12, а також згідно біржової угоди 05/879 від 26.10.2007 року мають право керування: ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_10
Доводи захисту, що ОСОБА_7 не може бути суб»єктом злочину, оскільки за ним не був закріплений автомобіль «Рено Лагуна», не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються заявою керуючого Банком «Фінанси та Кредит», в якій зазначено, що ОСОБА_7 самовільно без дозволу на виїзд та без шляхового листа 13.11.2007 року виїхав з автостоянки на службовому автомобілі «Рено Лагуна»НОМЕР_1, згідно копії наказу, ОСОБА_7 прийнятий на посаду водія загального відділу філії «Центральне регіональне управління»ВАТ Банк «Фінанси та кредит»з 15.10.2007 року /а.с. 34 т.1/, копією наказу від 19.10.2007р. №924/-0, з якого вбачається, що черговий автомобіль «Рено Лагуна»закріплений за заступником управляючого ОСОБА_37, водієм ОСОБА_7, витягом із журналу, де видно, що ОСОБА_7 отримав автомобіль з державним номером НОМЕР_1 о 08-40 годині 13.11.2007 року та не повернув його, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - власником автомобіля марки «Рено Лагуна»є ВАТ Банк «Фінанси та кредит»/а.с. 55 т.1/, вищенаведеними показами свідка ОСОБА_24, поясненнями самого ОСОБА_7, який показав в судовому засіданні, що станом на 13.11.2007 року він працював на посаді водія ВАТ «Банк Фінанси та Кредит»і за ним був закріплений автомобіль марки «Рено-Лагуна»державний номерний знак НОМЕР_1.
Твердження апеляції захисту, що в його діях ОСОБА_7 відсутня суб»єктивна сторона злочину, відповідно і склад злочину, передбачений ст. 287 КК України, так як ОСОБА_7 стверджував, що передав керування автомобілем ОСОБА_6, тому що остання повідомила, що має посвідчення водія і вміє керувати транспортним засобом є безпідставним, оскільки спростовується показами ОСОБА_6 по те, що вона неодноразово казала ОСОБА_7, що не має посвідчення водія, які обгрунтовано визнані судом першої інстанції правдивими. При цьому, суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_7 будучи водієм, за яким закріплений транспортний засіб «Рено Лагуна»д/н НОМЕР_1, тобто особою відповідальною за технічний стан та експлуатацію транспортного засобу, не переконався у наявності у ОСОБА_6 прав на керування транспортним засобом, усвідомлюючи цю обставину, яка унеможливлювала експлуатацію транспортного засобу, на порушення чинних правил передав їй керування транспортним засобом - службовим автомобілем Рено Лагуна, д/н НОМЕР_1. Після чого ОСОБА_6 порушила Правила дорожнього руху і вчинила ДТП, внаслідок якої настала смерть потерпілого ОСОБА_13, інші потерпілі отримали тяжкі тілесні ушкодження та середньої тяжкості.
Судом достовірно встановлено, що причиною зіткнення транспортних засобів і наслідків, що настали, були невірні дії ОСОБА_7, який допустив порушення чинних правил керування службовим автомобілем, який був закріплений за ним, сторонню особу ОСОБА_6, яка не мала права ним керувати та яка в подальшому під час керування зазначеним автомобілем порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим тяжке тілесне ушкодження і тілесне ушкодження середньої тяжкості та смерть потерпілого ОСОБА_13.
Істотних порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на прийняте рішення, підстав для скасування вироку чи направлення справи на додаткове розслідування, апеляційний суд не вбачає, у зв»язку з чим, доводи апеляції захисту про те, що судом не визнано ряд процесуальних документів такими, що складені з порушенням закону є необґрунтованим.
При призначенні виду і розміру засудженому ОСОБА_7 покарання суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, а саме : вчинений ним злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, скоєний з необережності, конкретні обставини справи, дані про його особу, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий на обліку у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває та ставлення до вчиненого.
Обставин, що пом’якшують покарання засудженого ОСОБА_7, судом першої інстанції не встановлено. До обставин, що обтяжують покарання суд обґрунтовано відніс - вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп’яніння.
Отже, судом першої інстанції ОСОБА_7 призначено покарання, що відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України, є домірним скоєному та достатнім для перевиховання та виправлення засудженого.
При таких обставинах, посилання прокурора на те, що суд призначив ОСОБА_7 м»яке покарання є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції щодо цивільних позовів, зокрема, в частині відшкодування потерпілим моральних збитків, в достатній мірі мотивовано.
Також, колегія суддів вважає, що до засудженої ОСОБА_6 може бути застосований Закон України «Про амністію в 2011р.», виходячи із наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, злочин засудженою був вчинений 14.11. 2007 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року. Скоєний злочин вчинений з необережності та не є особливо тяжким. Засуджена на момент набрання чинності Законом України "Про амністію" має на утриманні дитину –сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та не позбавлена батьківських прав.
Наведене у свої сукупності вказує на те, що ОСОБА_6 підпадає під дію ст.1 п. "в" Закону України "Про амністію в 2011р." від 08 липня 2011 року. Крім того, вона не підпадає під визначений у ст. 7 цього Закону перелік осіб, до яких амністія не застосовується, тому колегія суддів вважає за необхідне застосувати амністію щодо засудженої ОСОБА_6
У відповідності до ст. 6 Закону України "Про амністію в 2011р." від 08 липня 2011 року, особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, справи щодо яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини вчинені до набрання чинності цим законом, звільняються від кримінальної відповідальності. За змістом ст. 376 КПК України, у випадку встановлення апеляційним судом обставин, визначених у ст. 6 КПК України, обвинувальний вирок скасовується, а кримінальна справа закривається. У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає, що вирок відносно ОСОБА_6 слід скасувати, звільнити її від кримінальної відповідальності, кримінальну справу - закрити.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області, -
У х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_14 –залишити без задоволення.
Вирок Києво –Святошинського районного суду Київської області від 18.02.2011 року щодо ОСОБА_6 –скасувати.
ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України звільнити із підстав, передбачених п. «в»ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію в 2011р." від 08 липня 2011 року, кримінальну справу - закрити.
Вирок Києво –Святошинського районного суду Київської області від 18.02.2011 року щодо ОСОБА_7 – залишити без зміни.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою –скасувати.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти в залі суду негайно.
Головуючий
Судді