КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2011 року місто Київ № 2а-4394/11/1070
16.10
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача:- Гудзенко Л.Д.,
відповідача:- Гармаш О.В., Бортнік Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
доРегіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у Київській області Державної податкової адміністрації України
проскасування розпорядження та рішення про застосування фінансових санкцій, –
В С Т А Н О В И В:
28 вересня 2011 року до Київського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у Київській області Державної податкової адміністрації України про скасування розпорядження та рішення про застосування фінансових санкцій.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року позовну заяву було залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 17.10.2011 року.
Відповідно до поштового повідомлення, яке повернулося до суду, позивач 06.10.2011 року отримав копію ухвали Київського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 28.09.2011 року, але в установлений строк, а саме до 17.10.2011 року, не усунув недоліки, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
Водночас, 20.10.2011 року представником позивача було подано через канцелярію суду (вх. № 17106) клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, які є додатками до копії позовної заяви для відповідача.
Також, до клопотання долучено фіскальний чек від 14.10.2011 року та опис вкладення від 14.10.2011 року, з яких вбачається, що документи, які були подані через канцелярію суду 20.10.2011 року, були направлені поштою 14.10.2011 року.
Враховуючи вищевикладене, та той факт, що позивачем усунуто недоліки в строк, установлений судом, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року відкрито провадження у справі.
В призначений день та час в судове засідання з'явився представник позивача та представники відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 05.05.2011 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.
Згідно з частиною десятою статті 15 Закону від 19.12.1995 року № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Відповідно до Ліцензії Серії НОМЕР_3 від 30.06.2011 року позивач має право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, термін дії якої з 02.07.2011 року по 01.07.2012 року, а згідно Торгового патенту Серії ТПБ № 646856 від 06.07.2011 року, позивач має право на здійснення торговельної діяльності, діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, термін дії якого з 06.07.2011 року по 05.07.2016 року.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08.09.2011 року працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у Київській області Державної податкової адміністрації України спільно з співробітником ГКМСД Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області на виконання наказу РУ Департаменту САТ ДПА України у Київській області від 08.09.2011 року № 377-к «Про відрядження та проведення фактичної перевірки», згідно направлення на проведення фактичної перевірки від 08.09.2011 року № 272, на підставі пункту 80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України та статті 16 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» була проведена перевірка позивача, за результатами якої складено Акт № 249/32-3/НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства.
Під час перевірки встановлено факт реалізації пляшки горілки «Златогор» об’ємом 1 літр, 40 %, виробництва ТОВ «Золотоніський АТЗ Златогор», яка 19.01.2011 року розливу, по ціні 50 (п’ятдесят) гривень 00 копійок за пляшку, що підтверджується фіскальним чеком № 0569 від 08.09.2011 року, в той час коли мінімальна роздрібна ціна на таку горілку встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 та складає 52 (п’ятдесят дві) гривні 20 копійок – чим порушено статтю 18 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Також, під час перевірки позивача було виявлено на зберіганні пляшку горілки «Хлібний дар» об’ємом 0, 7 літра, 40 %, вартістю 41 (сорок одна) гривня 00 копійок без марки акцизного податку, чим порушено вимоги статті 11 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
У приміщенні магазину не розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знаку про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено» - чим порушено вимоги статті 15-2 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Також, перевіркою встановлено факт реалізації двох пляшок слабоалкогольного напою «Шейк» об’ємом 0, 33 літра за ціною 8 (вісім) гривень 25 копійок за пляшку громадянину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто неповнолітній особі, чим порушено вимоги статей 15 та 15-3 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Під час реалізації двох пляшок слабоалкогольного напою «Шейк» фіскальний чек або інший розрахунковий документ не видавався та не роздруковувався (не виписувався), чим порушено вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі Акту перевірки № 249/32-3/НОМЕР_1 від 08.09.2011 року винесено:
- розпорядження № 4610/м/32-220 від 14.09.2011 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями;
- рішення № 101729-32-330/0248 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 1700, 00 гривень;
- рішення № 101730-32-330/0249 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 3400, 00 гривень;
- рішення № 101731-32-330/0250 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 6800, 00 гривень;
- рішення № 101732-32-330/0251 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 5000, 00 гривень.
З вищевказаним розпорядженням та рішеннями позивач не згоден, вважає їх незаконними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
Також, позивачем в судовому засіданні 03.11.2011 року було подано заяву про збільшення позовних вимог в частині визнання дій відповідача неправомірними, та заявлено клопотання про виклик свідків.
Під час судового розгляду справи в якості свідка була допитана громадянка ОСОБА_6, яка пояснила, що свою підприємницьку діяльність здійснює в тому з приміщені магазина, що і ФОП ОСОБА_4
За слабоалкогольні напої грошові кошти від неповнолітньої особи не отримувала та на запитання суду, чи є реалізовує ФОП ОСОБА_4 алкогольні напої неповнолітнім особам, пояснила, що таких фактів не бачила. У трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 не перебуває.
Допитати інших, заявлених за клопотанням представника позивача свідків, не вбачається за можливе, так як свідок ОСОБА_5 повістки про виклик до суду отримує, однак у судові засідання не з’являється. В силу його віку застосувати привід до нього не виявляється можливим.
На допиті свідка ОСОБА_7 представник позивача не наполягав, подавши про це письмову заяву.
Свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які надавали пояснення під час проведення перевірки викликати у судове засідання не виявляється можливим у зв’язку із зазначенням ними недостовірних відомостей про їх місце проживання та телефонів.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, дослідивши всі обставини у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Згідно з частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі – Закон № 481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Статтею 8 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі – Закон від 04.12.1990 року №509-ХІІ) передбачено, що однією з функцій Державної податкової адміністрації України є проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 року № 940 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору» у складі Державної податкової адміністрації України утворено Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та його регіональні управління. Вказаною постановою визначені основні функції Департаменту та його регіональних управлінь, до яких, зокрема, належить здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, ліцензування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства з ліцензування, виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10.02.2007 року № 71, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.02.2007 року за № 116/13383.
Користуючись усіма правами, наданими статтею 11 Закону від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органам державної податкової служби, посадові особи РУ Департаменту CAT ДПА України у Київській області мали право здійснювати перевірку господарської діяльності відповідача.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з пунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Перевірка проводилася у магазині «Українські ласощі», який використовується ФОП ОСОБА_4 для здійснення господарської діяльності та розташований за адресою: АДРЕСА_2
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що адресою, за якою здійснюється господарська діяльність позивачем є: АДРЕСА_3. Водночас, такі твердження не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Так, як відповідно до ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями вказано місце торгівлі - АДРЕСА_2
Так, відповідно до частини шостої статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензії.
Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання, до якої додається виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.
У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються перелік електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також адреса місця торгівлі.
У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.
У заяві на одержання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 23.06.2011 року, особисто заповненій та підписаній ФОП ОСОБА_4, зазначено, що ліцензія має бути видана на магазин «Українські ласощі» за адресою АДРЕСА_2
Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР вимагати представлення інших документів у суб’єкта господарювання, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Таким чином, суб’єкт господарювання несе повну відповідальність за достовірність даних зазначених у заяві про отримання ліцензії.
Крім того, у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями також зазначається адреса місця торгівлі і вказується перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них. Згідно заяви позивача про видачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстратор розрахункових операцій № НОМЕР_2, Datecs MP-50, з заводським номером 02028447 знаходиться у магазині «Українські ласощі» за адресою АДРЕСА_2
Фіскальний чек від 08.09.2011 року № 0569, що підтверджує реалізацію пляшки горілки «Златогор» за ціною 50 гривень за пляшку у магазин, який використовується позивачем, роздрукований реєстратором розрахункових операцій № НОМЕР_2, Datecs MP-50, тобто, електронним контрольно-касових апаратом зазначеним у додатку до ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії НОМЕР_3.
Щодо виявленого правопорушення про продаж алкогольного напою неповнолітній особі, слід відмітити наступне.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов висновку, що розпорядження № 4610/м/32-220 від 14.09.2011 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав.
В Акті перевірки зазначено про факт продажу слабоалкогольного напою неповнолітній особі та факт такого продажу без видачі фіскального чеку (рішення № 101731-32-330/0250 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 6800, 00 гривень).
З огляду на вищевикладене слід зазначити, що факт продажу товару без чеку може бути зафіксований тільки працівниками податкової служби під час безпосереднього здійснення ними купівлі товару шляхом проведення контрольної закупки.
Відповідно до статті 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.
Підставою для винесення вищевказаного розпорядження, як вбачається з його змісту, була неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.
Однак, дослідивши норми статті 15 Закону України № 481/95-ВР встановлено, що дана норма, яка регулює відносини щодо видачі, призупинення, анулювання та визнання недійсною ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не передбачає такої підстави для анулювання ліцензії як - неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.
Згідно зі статтею 15-3 Закону України № 481/95-ВР, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів:
1) особами, які не досягли 18 років;
2) особам, які не досягли 18 років.
Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.
Таким чином, законом передбачено, що продавець зобов’язаний отримати паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця у особи тільки, якщо є сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
Як показала свідок ОСОБА_6, яка здійснює свою господарську діяльність за тією з адресою, вона не продавала алкогольний напій неповнолітній особі, тим більше вона не знаходиться у трудових відносинах з позивачем.
Судом було зобов’язано відповідача надати суду докази перебування ОСОБА_6 в трудових відносинах з позивачем. Представниками відповідача надано трудовий договір між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 від 07.06.2010 року. На запитання суду, про що свідчить вказаний договір представники відповідача пояснили, що ці особи пов’язані між собою, а тому ОСОБА_6 могла реалізувати алкогольні напої, торгівлею яких займається позивач.
Суд не бере вказані доводи до уваги, оскільки ОСОБА_6 не оформлена продавцем у ФОП ОСОБА_4, а договір укладений між ОСОБА_10 (роботодавцем) та ОСОБА_4 (працівником) ні яким чином не доводить причетності ОСОБА_6 до торгівлі спиртними напоями, а отже відповідачем жодним чином не доведено факту реалізації алкогольних напоїв неповнолітній особі.
Суд звертає увагу на те, що, оскільки працівники податкового органу не пред’явили паспорт неповнолітньої особи, не пред’явили чек, також те, що не було зафіксовано у визначений законом спосіб факт купівлі особою, яка не досягла 18 років у позивача слабоалкогольного напою в присутності понятих, є всі підстави стверджувати, що вищевказане розпорядження № 4610/м/32-220 від 14.09.2011 року та рішення № 101731-32-330/0250 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 6800, 00 гривень є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо решти позовних вимог, слід зазначити наступне.
Перевіркою встановлено, що на реалізації знаходилися алкогольні напої без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме: горілка марки «Хлібний Дар», об’ємом 0, 7 літра, за ціною 41, 00 гривень за пляшку в кількості однієї пляшки (рішення № 101729-32-330/0248 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 1700, 00 гривень).
Супровідні документи на горілку «Хлібний Дар», що засвідчують якість цієї продукції, перевіряючим не надавалися. Пляшка горілки «Хлібний Дар» без марки акцизного податку була залишена на зберіганні в магазині, про що було зазначено в Акті перевірки від 08.09.2011 року № 249/32-3/НОМЕР_1.
Відповідно до статті 11 Закону України № 481/95-ВР, маркування горілки та лікеро-горілчаних виробів, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином:
на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) горілки та лікеро-горілчаних виробів, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються:
загальна та власна назви виробу;
найменування виробника;
знак для товарів і послуг;
географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб'єкта господарювання;
вміст спирту (% об.);
місткість посуду;
вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами);
позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).
Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду).
На видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб'єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво.
Розлив горілки та лікеро-горілчаних виробів здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив горілки та лікеро-горілчаних виробів з вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.
Відповідно до пункту 226.1 статті 226 Податкового кодексу України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України (пункт 226.3 статті 226).
Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, марка акцизного податку – спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Згідно з пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України та пункту 19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.
Відповідно до пункту 24 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251, ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України маркованих з порушенням вимог цього Порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється.
Згідно з пунктом 20 вказаного Положення, контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють органи державної податкової служби.
Відповідно до пункту 228.9 статті 228 Податкового кодексу України, відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.
Згідно з абзацом 13 частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР, до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.
Також, у матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_4 відповідно до яких йде мова про неправильно приклеєну акцизну марку на товар.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обов’язковою умовою для зберігання, транспортування, реалізації алкогольних напоїв є наявність наклеєної у встановленому порядку марки акцизного збору, тобто не допускається відклеювання, пошкодження, самовільне наклеювання марок акцизного збору.
Отже, з урахуванням недотримання позивачем порядку маркування, в задоволенні вимог щодо скасування рішення № 101729-32-330/0248 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 1700, 00 гривень слід відмовити.
Щодо відсутності наочної інформації про заборону куріння (рішення № 101730-32-330/0249 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 3400, 00 гривень) слід зазначити наступне.
Позивачем порушено вимоги статті 15-2 Закону України № 481/95-ВР, щодо яких встановлено обмеження куріння тютюнових виробів.
Так, згідно з вищевказаною нормою, у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності забороняється куріння тютюнових виробів, крім спеціально відведених для цього місць.
У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».
У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».
Абзацом 8 частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, - 3400 гривень.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_4, наданих під час проведення перевірки, табличка про заборону куріння дійсно була відсутня у зв’язку з тим, що ОСОБА_4 була необізнана з такими вимогами законодавства.
Таким чином, в задоволенні вимог позивача щодо скасування рішення № 101730-32-330/0249 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 3400, 00 гривень також слід відмовити.
Щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями, яка проводилась за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої (рішення № 101732-32-330/0251 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 5000, 00 гривень) слід зазначити наступне.
З матеріалів справи встановлено, що під час перевірки було здійснено реалізацію пляшки горілки «Златогор», виробництва ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор», позначену маркою акцизного податку 23 АААГ № 010747, дата розливу 19.01.2011 року, об’ємом 1, 0 літра, міцністю 40 %, за ціною 50, 00 гривень за пляшку.
Реалізація пляшки горілки «Златогор» за ціною 50, 00 гривень за пляшку підтверджується фіскальним чеком від 08.09.2011 року № 0569.
В ході перевірки супровідні документи на горілку «Златогор», які б підтверджували її якість та дали змогу визначити партію товару, надано не було.
Згідно зі статтею 18 Закону України № 481/95-ВР, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої – це ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» (зі змінами та доповненнями) визначено мінімальну роздрібну ціну за 1 літр 100-відсоткового спирту для горілки та лікеро-горілчаних виробів – 130, 5 гривень.
Згідно з положеннями вищевказаної постанови. Мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів. Коньяку три зірочки, коньяку чотири зірочки, коньяку п’ять зірочок та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду, різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об’ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), розділений на 100 %.
Таким чином, вартість пляшки горілки «Златогор» об’ємом 1, 0 літр, міцністю 40 %, яка була реалізована у магазині, що використовується ФОП ОСОБА_4 за заниженою мінімальною роздрібною ціною, розраховується наступним чином:
130, 5 * 40 * 1, 0
МРЦ = 100 = 52, 20 гривень,
де МРЦ – мінімальна роздрібна ціна однієї пляшки горілки;
130, 5 – затверджена мінімальна роздрібна ціна за 1 літр горілки у перерахунку на 100-відсотковий спирт, гривень;
40 – міцність горілки (вміст спирту, відсотків);
1, 0 – місткість пляшки (літрів).
Враховуючи вищевикладене, мінімальна роздрібна ціна однієї пляшки горілки міцністю 40 % та місткістю 1, 0 літра – складає 52, 20 гривень.
Відповідно до абзацу 11 частини 2 статті 17 Закону України № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.
Судом не беруться пояснення позивача про те, що алкогольний напій було придбано за 40, 51 гривні, а тому він був реалізований з більш ніж 20% надбавкою, так як факт продажу товару за ціною, нижчою, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України є беззаперечним.
Таким чином, в задоволенні вимог позивача щодо скасування рішення № 101732-32-330/0251 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 5000, 00 гривень слід відмовити.
Суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, повинні дотримуватися законодавчо встановлених правил здійснення зазначеної діяльності, а у разі їх порушення, нести відповідальність, передбачену Законом України № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України № 481/95-ВР, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами державної податкової служби та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Щодо вимоги позивача про визнання дій відповідача неправомірними суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині з огляду на те, що позивачем не доведено в повній мірі та не підтверджено фактичними доказами протиправності дій відповідача під час проведення перевірки, так як перевірка проводилась на підставі наказу на проведення перевірки, направлень на проведення перевірки, із дотриманням порядку проведення перевірки, всі документи були отримані ОСОБА_4, що підтверджується її підписом про отримання таких документів, тому в цій частині позовних вимог також слід відмовити.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування розпорядження начальника Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у Київській області Державної податкової адміністрації України від 14.09.2011 року № 4610/м/32-220 та рішення про застосування фінансових санкцій від 14.09.2011 року № 101731-32-330/0250, в решті позовних вимог адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи те, що на момент подачі позовної заяви діяли Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору: судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита; розмір судового збору визначається відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту; розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень, суд розподіляє пропорційно судові витрати з розрахунку 3, 40 гривень.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати розпорядження начальника Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у Київській області Державної податкової адміністрації України від 14.09.2011 року № 4610/м/32-220.
Скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 14.09.2011 року № 101731-32-330/0250.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 здійснені судові витрати в сумі 1 (одна) гривня 36 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Постанова у повному обсязі виготовлена 26 грудня 2011 року.