КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 серпня 2011 року                                                                                2а-2324/11/1070                                                                                                          

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача –Івашева Є.В.,

представника відповідача –Декало Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області

доВідкритого акціонерного товариства «Росава»

простягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Росава»про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками №1 та № 2, за січень, лютий 2011 року в сумі 274041,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив про визнання позову в частині відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2 у загальній сумі 165328,38 грн.

Решту заборгованості, яка стосується відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, яким призначено пенсії на пільгових умовах за списком № 1 у період до 1 січня 2004 року, відповідач позову не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що, на його думку, обов’язок з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій цій категорії пенсіонерів у відповідача виник лише з 1 січня 2004 року з набранням чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Застосування цього закону до правовідносин, що виникли до 1 січня 2004 року, є неправомірним, адже закон зворотної сили не має. Представник позивача в цій частині просив суд в задоволенні позову відмовити.

Згідно із статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. При цьому, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 51, 136 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду визнати адміністративний позов повністю або частково, зробивши усну заяву.

Беручи до уваги положення статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, заслухавши представників сторін, встановивши наявність у представника відповідача повноважень відносно вчинення визнання позову, з’ясувавши, що визнання позову не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів яких-небудь осіб, визнання відповідачем позову щодо частини позовних вимог прийняв.

У зв’язку з тим, що відповідач визнав позов частково, судовий розгляд справи здійснювався в межах вимог, не визнаних відповідачем.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Росава»є юридичною особою, як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(список № 1), відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв’язку з виплатою та доставкою пенсій:

за січень 2011 року в сумі 23380,07 грн. – витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в інших територіальних підрозділах Пенсійного фонду (іногородні);

за лютий 2011 року в сумі 222225,23 грн., з яких: 221456,71 грн. –витрати на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області; 768,52 грн. –витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в інших територіальних підрозділах Пенсійного фонду (іногородні).

Загальний розмір витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій за списком № 1 за січень та лютий 2011 року складає суму 245605,30 грн.

Крім того, позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(список № 2), відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв’язку з виплатою та доставкою пенсій:

за січень 2011 року в сумі 10413,19 грн. – витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в інших територіальних підрозділах Пенсійного фонду (іногородні);

за лютий 2011 року в сумі 18022,95 грн., з яких: 16060,00 грн. –витрати на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області; 1962,95 грн. –витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в інших територіальних підрозділах Пенсійного фонду (іногородні).

Загальний розмір витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій за списком № 2 за лютий та червень 2009 року складає суму 28436,14 грн.

Разом за списком № 1 та списком № 2 розмір витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій за січень та лютий 2011 року за даними Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області складає суму 274041,44 грн.

Як вже зазначалось, під час судового розгляду відповідач визнав правомірність вимог Пенсійного фонду відносно визначення витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у сумі 165328,38 грн.

При цьому, як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, він визнав у повному обсязі вимоги щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, що становить суму 28436,14 грн., а також вимоги щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, що становить суму 136892,24 грн.

Заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, у сумі 108713,06 грн. відповідач не визнав, оскільки вказану суму Пенсійний фонд витратив на виплату і доставку пенсій 121-му пенсіонеру, які вийшли на пенсію до 1 січня 2004 року.

На підтвердження даної обставини відповідач надав перелік таких пенсіонерів із зазначенням дати призначення пенсії та її розмір.

Представник Пенсійного фонду не заперечував того факту, що до списку включені пенсіонери, яким призначено пенсію до 1 січня 2004 року, однак наполягав на правомірності дій Пенсійного фонду.

За результатами співставлення даних, наданих сторонами, судом встановлено, що позивачем до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій включено 7 іногородніх пенсіонерів та 114 пенсіонерів, які проживають на території м. Біла Церква, яким пенсії призначено до 1 січня 2004 року (до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»). Сума витрат на виплату і доставку пенсій цим пенсіонерам становить 108713,06 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі –Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Згідно з частиною другою Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).

Коло осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, визначено статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з підпунктом «а»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Однак, до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», витрати на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та набули право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», на рахунок підприємств –працедавців не відшкодовувались.

Це означає, що підстави для застосування положень частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з метою відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 04.11.2008, що постановлена за результатами розгляду касаційної скарги УПФУ в м. Бориславі Львівської області на постанову Господарського суду Львівської області від 20.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 у справі № 2/1492-10/233 за позовом ВАТ «Галлак»до УПФУ в м. Бориславі, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.05.2008 по справі К-35237/06.

Така ж оцінка положень частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV оприлюднена Пенсійним фондом України в листі від 27.06.2006 № 8215/03-20.

Суд зазначає, що поширення положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на відносини з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які набули права на пенсію до 01.01.2004, означатиме надання цьому закону зворотної дії в часі, що суперечить положенням статті 58 Конституції України.

Таким чином, правові підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, та отримали право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»до 01.01.2004, відсутні. Отже, суми витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій вказаним особам до розрахунку включені безпідставно і відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Щодо осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та отримали право на пенсію з 01.01.2004, то, починаючи з 01.01.2004, згідно з абзацом п’ятим частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд констатує, що включення органом Пенсійного фонду до складу витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, сум, виплачених пенсіонерам, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року з метою їх відшкодування за рахунок відповідача, є неправомірним, адже вчинено без наявності законних підстав.

Приймаючи рішення в цій справі, суд враховує положення частини другої статті 51, статті 112, 136 Кодексу адміністративного судочинства щодо визнання відповідачем позову частково.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Частиною другою цієї статті передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

В силу положень статті 97 Кодексу адміністративного судочинства грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані, визначається судом на підставі клопотання сторони.

Заяв чи клопотань про відшкодування чи розподіл судових витрат сторони суду не заявляли. Таким чином, судові витрати присудженню на сторін не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Росава»на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за січень –лютий 2011 року, у загальній сумі 165328 (сто шістдесят п’ять тисяч триста двадцять вісім) гривень 38 коп., з яких: 136892 (сто тридцять шість тисяч вісімсот дев’яносто дві) гривень 24 коп. –за списком № 1; 28436 (двадцять вісім тисяч чотириста тридцять шість) гривень 14 коп. –за списком № 2.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя          Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови –05 серпня 2011 року.