Справа №2-32/2008р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2008 року                                                                                                            и.Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області  в складі:

головуючого судді    Шелудякова Л.В.,

при секретарі             Горошинській Г.С.,

за участю представника відповідача  Оборожного О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватної фірми „Полтавамоторсервіс”, треті особи: Товариство з обмеженої відповідальністю „Альфа-плюс”, Полтавське обласне управління Державного ощадного банку України, про стягнення авансу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

            Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним позовом до відповідача ПФ „Полтавамоторсервіс”, посилаючись на те, що в жовтні 2006 року він вирішив придбати в ПФ „Полтавамоторсервіс” автомобіль марки ГАЗ-5367. В Приватній фірмі „Полтавамоторсервіс” йому було запропоновано сплатити аванс в сумі 9560 грн. згідно фактури-рахунку НОМЕР_1 від 17 жовтня 2006 року. Сума авансу ним була перерахована відповідно до квитанції №77 від 17 жовтня 2006 року, однак до цього часу автомобіль не поставлений і аванс не повернутий.

            Зазначив, що за період з 17 жовтня 2006 року по 30 липня 2007 року ПФ „Полтавамоторсервіс” безпідставно використовували його кошти в сумі 9560 грн. і на дану суму ним нараховано 3% річних, які склали 128,86 грн. та пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що складає 730,22 грн.

            Також зазначив, що незаконними діями відповідача йому завдано моральну шкоду в сумі 5000 грн., яка полягає в тому, що він був вимушений телефонувати та вмовляти відповідача повернути його кошти.

            Таким чином, просив стягнути з відповідача 9560 грн. перерахованого ним авансу, 128 грн. 86 коп. за порушення відповідачем грошового зобов'язання та пеню у сумі 730 грн. 22 коп. та 5000 грн. моральної шкоди.

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги повністю підтримали, підтвердили зазначені в позові обставини, надавши всі можливі докази на їх підтвердження, додатково пояснивши, що аванс був сплачений для того, щоб підтвердити платоспроможність покупця автомобіля перед банком, який за  таких умов повинен був надати кредит.

            Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, пояснивши, що у жовтні 2006 року позивач звернувся до ПФ „Полтавамоторсервіс” продати йому автомобіль ГАЗ-5307, 16 жовтня 2006 року сторони дійшли угоди з усіх істотних умов договору, і таким чином вважає уклали договір купівлі-продажу автомобіля, за яким відповідач зобов'язувався передати у власність вказаний товар, а позивач - прийняти товар та сплатити за нього повну грошову суму.

            Також зазначив, що у зв'язку з тим, що предметом договору був товар, який на момент його укладення ще не був набутий відповідачем, фірма 16 жовтня 2006 року уклала договір поставки автомобіля ГАЗ-5307 з ТОВ „Альфа плюс” після отримання гарантійного листа Державного Ощадного банку України від 16 жовтня 2006 року, у якому повідомлено про надання банком кредиту на купівлю автомобіля ГАЗ-5307 ОСОБА_1 у сумі 53800 грн.

            Після цього позивачу був підготовлений пакет необхідних документів і наданий рахунок-фактура на суму 63360 грн.

            Зазначив, що позивачу не пропонувалося направляти аванс, однак він відповідно до рахунку-фактури НОМЕР_1 від 17 жовтня 2006 року направив кошти в сумі 9560 грн. в якості авансу за автомобіль, і таким чином приступив до виконання договору купівлі-продажу. З моменту вчинення дії по перерахунку коштів вважає договір купівлі-продажу був укладений.

            Також в заперечення позовних вимог зазначив, що 16 жовтня 2006 року між ПФ „Полтавамоторсервіс” та ТОВ „Альфа плюс” підписано договір №2 поставки автомобіля, відповідно до якого виставлено рахунок №10 на суму 12000 грн. за виконання першого етапу робіт до договору, а 1 листопада 2006 року постачальник надав послуги по першому етапу робіт згідно договору №2, що підтверджується актом №1 прийому першого етапу виконаних робіт і рахунком №10. Пераховані ОСОБА_1 кошти ПФ „Полтавамоторсервіс” він вважає завдатком, і оскільки покупець ОСОБА_1 відмовився від придбання автомобіля, кошти поверненню не підлягають.

            Представник третьої особи Полтавського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України” ОСОБА_4 при вирішенні спору поклався на розсуд суду.

            Представник ТОВ „Альфа плюс” направив листи та телефонограму з проханням розглянути дану справу без його участі.

            Суд, заслухавши пояснення  сторін  та  третіх  осіб, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

            Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

            Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з питання купівлі автомобіля і останній погодився продати необхідний споживачу автомобіль, при цьому не уклавши про це письмового договору, в якому були б оговорені всі умови договору, в тому числі порядок оплати його вартості і час передачі автомобіля. Для вирішення питань щодо оплати автомобіля ГАЗ-5307, ПФ „Полтавамоторсервіс” ОСОБА_1 виданий рахунок-фактура НОМЕР_1 від 17 жовтня 2006 року в сумі 63360 грн. (а.с.12).  Позивач  в якості  авансу перерахував відповідачу гроші в сумі 9560 грн. (а.с.11).

            Для отримання грошей на оплату повної вартості автомобіля ОСОБА_1 звернувся до Полтавського обласного управління ВАТ „Державний ощадбанк України”. Банк погодився надати йому кредит на суму, що залишилась до сплати за автомобіль - 53800 грн. при умові надання покупцем банку договору купівлі-продажу транспортного засобу, документу про сплату першочергового внеску, рахунок-фактуру, реєстраційні документи, договір застави та договір страхування транспортного засобу, повідомивши про вказане директора ПФ „Полтавамоторсервіс” листом від 16 жовтня 2006 року (а.с.76).

            Також встановлено, що 16 жовтня 2006 року ТОВ „Альфа плюс” та ПФ „Полтавамоторсервіс” уклали договір №2 поставки автомобіля ГАЗ-5307, відповідно до якого постачальник ТОВ „Альфа плюс” виконує зобов'язання по поставці автомобіля в два етапи, а саме, на першому етапі постачальник виконує функції щодо пошуку товару, проводить маркетингові дослідження та роботу по листуванню і проведенню переговорів, оформленню митних документів, надання брокерських послуг; на другому етапі - поставляє товар ПФ „Полтавамоторсервіс”. В договорі передбачена його сума, яка складає 60000 грн., і за виконання робіт по першому етапу ПФ „Полтавамоторсервіс” сплачує постачальну 20% від суми договору, за виконання робіт по другому етапу сплачує 80% від суми договору (а.с.67-72). Про виконання першого етапу договору сторонами, які підписали цей договір, 1 листопада 2006 року був складений акт здачі-прийому першого етапу виконаних робіт, який підписаний сторонами договору (а.с.73).

            За послугу по першому етапу вказаного договору поставки автомобіля ТОВ „Альфа плюс” платнику ПФ „Полтавамоторсервіс” були надані рахунок-фактура НОМЕР_2 від 17 жовтня 2006 року на суму 12000 грн. (а.с.74). та рахунок-фактура НОМЕР_3 від 20 листопада 2006 року на суму 219300 грн. - за попередню оплату автомобіля та 12000 грн. - за послугу по першому етапу договору від 16 жовтня 2007 року поставки автомобіля (а.с.95).

            Згідно платіжного доручення НОМЕР_4 від 20 листопада 2006 року ПФ „Полтавамоторсервіс” перераховані кошти в сумі 231300 грн. в якості предоплати за автомобілі відповідно до рахунка від 20 листопада 2006 року (а.с.92).

            Позивач  розраховував  придбати  автомобіль в  жовтні, тому  терміново  перерахував  аванс  та  вирішив питання  про  отримання  кредиту.  Але  з  часом з'ясувалось,  що  відповідач  не  мав  автомобіля  в наявності, а  займався  його  пошуком,   про  що  не  попередив  покупця. 5 грудня 2006 року ОСОБА_1 направив директору ПФ „Полтавамоторсервіс” заяву, в якій зазначив, що він,  в  зв'язку  з  достатньо  тривалим  пошуком  транспортного засобу  відповідачем, не бажає купляти автомобіль і просив повернути йому перераховану ним суму у розмірі 9560 грн., а 9 січня 2007 року він звернувся з іншою заявою, в якій повторно зазначив, що не отримав автомобіль і просив повернути перераховані ним гроші (а.с.77,78). На жодне з вказаних звернень письмової відповіді позивач не отримав.

            Таким чином, доводи представника відповідача ОСОБА_3 що сплачена ОСОБА_1 сума є завдатком, не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

            У разі, коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому надавались, оскільки договору купівлі-продажу автомобіля, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було.

            Посилання відповідача на те, що ним вже витрачені певні кошти відповідно до договору з ТОВ Альфа плюс” на виконання усної домовленості з покупцем про покупку ним автомобіля не мають правового значення, оскільки відповідачу слід було спочатку обговорити всі умови продажу автомобіля з позивачем, виконати вимоги Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, і лише після цього укладати договір з іншим суб'єктом на проведення певних робіт.

Не надано відповідачем доказів про використання коштів, перерахованих ТОВ „Альфа плюс” та наявність у нього автомобіля ГАЗ-5367, як на час звернення до нього позивача, так і на час розгляду справи у суді.

            Таким чином, позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні доведено, що ним Приватній фірмі „Полтавамоторсервіс” направлений аванс в сумі 9560 грн. на покупку автомобіля, однак останній не поставив йому автомобіль, і тому зазначені кошти підлягають стягненню на користь позивача.

            Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 128 грн. 86 коп., суд вважає, що вони не підлягають до задоволенню з наступних підстав.

            Зі змісту ст.625 ЦК України вбачається, що дана норма може бути застосована в разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Оскільки  між сторонами не був укладений письмовий договір купівлі-продажу  автомобіля,  то й відсутні зобов'язання  по сплаті  вказаної  суми. 

            Не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягненню з відповідача пені у розмірі 730 грн. 22 коп., оскільки відповідно до положень  ч.3 ст.549 ЦК України вказана грошова сума може бути стягнута за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, якого жодна із сторін на себе не брала та договору не укладала.

            Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, сторонами не був укладений договір, яким би передбачалось відшкодування моральної шкоди у разі невиконання фірмою-продавцем взятих на себе зобов'язань, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

            Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з ПФ „Полтавамоторсервіс” на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені, документально підтверджені судові витрати, а саме, витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн. (а.с.17), витрати по сплаті державного мита у сумі 51 грн. (а.с.4) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи в сумі 30 грн. (а.с.5).

            При направленні позову, позивачем відповідно до ціни позову, не сплачено державне мито у сумі 46 грн. 60 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

            На підставі викладеного, ст.ст.15, 208, 549, 570, 621, 625, 638, 640 ч.2, 665 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 7, 8, 10, 11, 60, 114, 118-120, 209, 212-215,  218  ЦПК України, суд, -          

В И Р І Ш И В :

            Позовні вимоги   ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми „Полтавамоторсервіс”, 36034, м.Полтава, вул.Половка,107, р/р 2600801643862 в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України „Укрексімбанк”, код ЄДРПОУ 24394955, МФО 331649 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, 9560 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят гривень) сплачених ним за товар, який йому не передано; витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень), витрати по сплаті державного мита у сумі 51 грн. (п'ятдесят одна гривня) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи в сумі 30 грн. (тридцять гривень), а всього 12141 грн. (дванадцять тисяч сто сорок одна гривня).

Стягнути з Приватної фірми „Полтавамоторсервіс”, 36034, м.Полтава, вул.Половка,107, р/р 2600801643862 в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України „Укрексімбанк”, код ЄДРПОУ 24394955, МФО 331649 на користь держави державне мито у сумі 44 грн. 60 коп. (сорок чотири гривні 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.

Суддя: (підпис)

ВІРНО: