Справа №11-1047Головуючий у І інстанціїОСОБА_1
Категорія42Доповідач у 2 інстанції Колокольникова
30.09.2011
УХВАЛА
Іменем України
22 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі :
Головуючого-судді - Левчука О.Д.
суддів - Колокольнікової Н.М.,Говорухи В.С.
прокурора - Нечепоренко С.П.
представника потерпілого –ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілого ОСОБА_2 на вирок Києво –Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2011 року щодо
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вишгород, Київської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого адміністратором турфірми «Пілігрим», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
- засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком - 2 роки та покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально –виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 20 000 гривень завданої моральної шкоди та 21 596 гривень 54 копійок матеріального збитку.
Вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку, 04.01.2006 року, близько 17 години 30 хвилин, засуджений ОСОБА_4, керуючи за дорученням технічно справним автомобілем марки "Опель-Вектра" державний номерний знак НОМЕР_3, рухаючись зі швидкістю 50-60 км/год по автодорозі Київ-Вишневе в напрямку м. Києва, поблизу кафе «Околиця»в с. Соф. Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, під час руху по засніженій ділянці дороги, не урахував дорожню обстановку та дорожні умови, проявив неуважність та безпечність, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, тобто під час руху вибрав небезпечну швидкість та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2104 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який, в свою чергу, від удару зіткнувся з автомобілем марки «БМВ-535», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5
Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «Опель –Вектра»ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку середнього ступеню тяжкості, субарахноїдального крововиливу, забою і саден голови та кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 91/Д від 28.03.2006 року відносяться до категорії ушкоджень середньої тяжкості, та викликали довгостроковий розлад стану здоров'я, а водій автомобіля «ВАЗ-2104»ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритої травми грудної клітини з розривом купола діафрагми зліва із зміщенням дна шлунку в плевральну порожнину зі змішенням органів средостення вправо, забою таза зліва, які згідно висновку судово-медичної комісійної експертизи № 123/К від 02.11.2006 року та висновку комісійної судово-медичної експертизи № 596 від 19.12.2008 року відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Таким чином, допущенні порушення водієм ОСОБА_4 вимог наступних пунктів Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2002 року, а саме: п. 1.5, згідно якого, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, не загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдати матеріальних збитків; п. 12.1, згідно якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п.11.4, згідно якого, на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги, знаходиться в прямому причинному зв'язку з дорожньо - транспортною пригодою та наслідками, які настали - заподіянню потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого та доведеність його вини, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки. Міру запобіжного заходу –змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
Вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину, особі засудженого в наслідок його м’якості, оскільки суд формально врахував, що засуджений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо, шкоду, спричинену злочином жодним чином не відшкодував.
В апеляції представник потерпілого ОСОБА_2 просить вирок скасувати, призначити засудженому покарання - 5 років позбавлення волі і 6 місяців, з позбавленням права керування транспортним засобом на 3 роки. Стягнути з ОСОБА_4 на користь - ОСОБА_2 10 788 гривень матеріальної та 46 800 гривень моральної шкоди, ОСОБА_7 матеріального збитку - 68 557 гривень 39 копійок та моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень, оскільки ні матеріальна ні моральні збитки до цього часу не відшкодовані. Також, судом помилково визнано обставиною, що пом’якшує відповідальність –щире каяття та добровільне відшкодування засудженим збитку, не було враховано те, що ОСОБА_4 не відшкодував кошти на лікування та навіть не поцікавився здоров’ям потерпілого ОСОБА_2 Також, слідчим та суддею не враховано обставину, яка обтяжує покарання –вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку. Досудове слідство проводилось однобічно, в порушення ч.ч.1 -5 ст. 367 КПК України, не були допитані потерпілий ОСОБА_2 та цивільний позивач ОСОБА_2, а також не були з’ясовані з достатньою повнотою данні про особу засудженого, не досліджено розмір заподіяного злочином збитків. В порушення ч.4 ст. 369 КПК України, вирок містить істотні суперечності та підлягає сумніву правильність застосування кримінального закону щодо визначення міри покарання. Окрім цього, суд невмотивовано залишив без задоволення цивільний позов, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів доведеності підстав і розміру цивільного позову.
Захисник ОСОБА_3 заявив письмове клопотання про застосування до засудженого ОСОБА_4 амністії відповідно Закону України «Про амністію»від 08 липня 2011 року, в якому зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину з необережності, що не є особливо тяжким, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, має на вихованні дитину ІНФОРМАЦІЯ_7, батьківських прав не позбавлений, вчинив злочин до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2011 році», то за таких обставин він підпадає під його дію.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляцію та заперечував проти застосування до засудженого амністії, представника потерпілого ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляцію, а також апеляцію прокурора, але заперечував проти застосування до засудженого амністії, пояснення засудженого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляцій та підтримали заявлене письмове клопотання про застосування щодо засудженого амністії, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що до засудженого ОСОБА_4 може бути застосований Закон України «Про амністію в 2011р.», виходячи із наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, злочин засудженим був вчинений 04 січня 2006 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року. Скоєний ОСОБА_4 злочин вчинений з необережності та не є особливо тяжким. Засуджений на момент набрання чинності Законом України "Про амністію" мав на утриманні дитину –доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7, не позбавлений батьківських прав / Том 1 а.с. 200 /.
Наведене у свої сукупності вказує на те, що засуджений ОСОБА_4 підпадає під дію ст.1 п. "в" Закону України "Про амністію в 2011р." від 08 липня 2011 року. Крім того, ОСОБА_4 не підпадає під визначений у ст. 7 цього Закону перелік осіб, до яких амністія не застосовується, тому колегія суддів вважає за необхідне застосувати амністію щодо засудженого ОСОБА_4
У відповідності до ст. 6 Закону України "Про амністію в 2011р." від 08 липня 2011 року особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, справи щодо яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини вчинені до набрання чинності цим законом, звільняються від кримінальної відповідальності. За змістом ст. 376 КПК України, у випадку встановлення апеляційним судом обставин, визначених у ст. 6 КПК України, обвинувальний вирок скасовується, а кримінальна справа закривається. У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає, що вирок відносно ОСОБА_4 слід скасувати, звільнити його від кримінальної відповідальності, кримінальну справу - закрити.
При таких обставинах, апеляції прокурора та ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області, -
У х в а л и л а:
апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілого ОСОБА_2 –залишити без задоволення.
Вирок Києво –Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2011 року щодо ОСОБА_4 - скасувати.
ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України звільнити із підстав, передбачених п. «в»ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію в 2011р." від 08 липня 2011 року.
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України закрити із підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 6 КПК України.
Головуючий
Судді