КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2011 року 2а-4397/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Кравчук Т.О.,
за участю:
представника позивача –Соковікової Ю.М.,
представника відповідача –Воєводіна Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СПЛАВ МВ»
доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області
проскасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЛАВ МВ»з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2011 № 0000672300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 173956,25 грн., з яких: 139165,00 грн. –за основним платежем; 34791,25 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
В основу визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а також зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість покладено висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов’язань у зв’язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп», засновник і директор якого надав пояснення працівникам податкової міліції про те, що він до створення цієї юридичної особи не має ніякого відношення, ніяких фінансово-господарських документів від імені цієї юридичної особи не підписував, а тому укладені договори і виписані податкові накладні, на думку податкового органу, є нікчемними.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, договори, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп», не можуть вважатися нікчемними: контрагент зареєстрований як юридична особа, кримінальну справу відносно директора з Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину, при цьому встановлено, що будь-які ознаки фіктивності підприємницької діяльності цієї юридичної особи відсутні, саме він підписував усі фінансово-господарські документи; укладені угоди мали реальний характер –роботи виконані цим контрагентом у повному обсязі та оплачені позивачем, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Таким чином, позивач вважає, що він правильно визначив податкові зобов’язання з податку на додану вартість, тому просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.
Відповідач проти позову заперечував. В обгрунування заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято виключно на підставі даних досудового слідства про фіктивність підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп», постанова про закриття кримінальної справи при прийнятті податкового повідомленні-рішення не враховувалась. У судовому засіданні представник наполягав, що податкове повідомлення-рішення є правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЛАВ МВ»є юридичною особою, що зареєстрована 02.04.1996 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області.
У квітні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 (акт перевірки від 12.04.2011 № 402/23-2/21479969).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:
підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 139165,00 грн.., в тому числі по періодах: за травень 2009 року –на суму 21751,00 грн.; за червень 2009 року –на суму 8590,00 грн.; за липень 2009 року –на суму 20608,00 грн.; за вересень 2009 року –на суму 21414,00 грн.; за жовтень 2009 року –на суму 15552,00 грн.; за грудень 2009 року –на суму 7580,00 грн.; за січень 2010 року –на суму 11697,00 грн.; за лютий 2010 року –на суму 13604,00 грн.; за березень 2010 року –на суму 14369,00 грн.; за квітень 2010 року –на суму 2000,00 грн.; за вересень 2010 року –на суму 2000,00 грн.
Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на таких виявлених перевіркою фактах. Так, в акті перевірки відображено, що в періоді, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп», директор і засновник якого –гр. ОСОБА_4 у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи надав пояснення працівникам податкової міліції про те, що до діяльності даної юридичної особи він не має ніякого відношення, ніяких документів він особисто не підписував, робіт, товарів та послуг на користь позивача не поставляв, податкові накладні не підписував. Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, правочини, укладені між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп» є нікчемними, оскільки вказані договори укладено проти волевиявлення уповноваженої особи підприємства контрагента.
Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп», посадові особи податкового органу дійшли висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму 139165,00 грн.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 № 0000672300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 173956,25 грн., з яких: 139165,00 грн. –за основним платежем; 34791,25 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів в адміністративному порядку. Однак, за результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги, - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
У лютому та травні 2009 року між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»укладено два договори про надавання послуг з технічного обслуговування мереж електропостачання, водопостачання та водовідведення, а також договір підряду.
Так, у лютому 2009 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»(підрядник) укладено договір підряду на виконання ремонтних робіт від 02.02.2009 № 221, згідно з яким підрядник зобов’язувався виконати роботи по обслуговуванню та ремонтні роботи комунікацій, мереж, будівель та інших споруд замовника, які знаходяться селі Білогородка по вул. Шевченка, 162 А та у місті Києві по вул. Дегтярівській, буд. 51, а замовник зобов’язувався прийняти роботи та оплатити їх. Загальна вартість поставлених будматеріалів та виконаних робіт за цим договором згідно з видатковими накладними та актами здачі –приймання виконаних робіт становила 364900,50 грн. Від імені ТОВ «С. Дж. Р. Груп»договір підписано ОСОБА_5 Факт поставки товарів підтверджується копіями видаткових накладних, а факт виконання робіт оформлено двосторонніми актами.
Крім того, у травні 2009 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»(підрядник) укладено договір підряду на виконання ремонтних робіт від 28.05.2009 № 223, згідно з яким підрядник зобов’язувався надати за плату послуги з технічного обслуговування та дрібного ремонту мереж електропостачання, водопостачання та водовідведення за місцезнаходженням адміністративної будівлі замовника, а замовник зобов’язувався прийняти роботи та оплатити їх відповідно до акту здачі –приймання робіт. Загальна вартість робіт за актом здачі - приймання робіт становила 132000,00 грн. Від імені ТОВ «С. Дж. Р. Груп»договір підписано ОСОБА_5 Факт виконання робіт оформлено двосторонніми актами.
На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни робіт, товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»податкові накладні, які підписано ОСОБА_5
За результатами здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість на суму 139165,00 грн. та 18000,00 грн. за кожною господарською операцією відповідно.
Факт виконання робіт та поставки товарів, оплати їх вартості, відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку сторонами під час судового розгляду не оспорювався.
Як підтвердив представник відповідача у судовому засіданні, висновки податкового органу ґрунтувалися виключно на поясненнях засновника і директора Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»ОСОБА_4 про непричетність до діяльності вказаної юридичної особи.
Під час судового розгляду судом досліджено копію постанови слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 про закриття кримінальної справи № 69-107 з підстав відсутності складу злочину, яку було порушено відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України. У постанові, зокрема, зазначається, що будь-яких об’єктивних доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_4 прямого умислу і спеціальної мети –прикрити незаконну діяльність, не здобуто. Як убачається з постанови, ОСОБА_4 надав свідчення, що він дійсно є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»і займає посаду директора цієї юридичної особи.
Судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців також встановлено що, Товариство з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»є юридичною особою, яка зареєстрована 29.03.2007 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, стан юридичної особи –зареєстрована, види діяльності –будівництво споруд, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші спеціалізовані будівельні роботи, будівництво інших споруд, діяльність у сфері інжинірингу, електромонтажні роботи. Засновником і керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»є ОСОБА_4.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вже зазначалось судом, податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з формуванням податкового кредиту за рахунок коштів, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»у складі ціни поставлених товарів (виконаних робіт). При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про те, що договори укладено проти волевиявлення уповноваженої особи підприємства –ОСОБА_4, а також, що він не підписував ніяких фінансово-господарських документів.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Факти виконання робіт, поставки товарів та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
У судовому засіданні також спростовано твердження податкового органу про те, що ОСОБА_4 не підписував договори та інші фінансово-господарські документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп».
Таким чином, твердження податкового органу виявились безпідставними.
Крім того, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.
З приводу визначення позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання –це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.
Твердження податкового органу про те, що ОСОБА_4 не підписував договори та податкові накладні від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»у судовому засіданні не підтвердились.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4., підпункту 7.5.1.пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 10.05.2011 № 0000672300, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СПЛАВ МВ» визначено грошове зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» у сумі 173956,25 грн., з яких: 139165,00 грн. – за основним платежем; 34791,25 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тесту постанови – 14 жовтня 2011 року.