КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2011 року 2а-2074/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,
за участю:
представника позивача – Сірика Є.В.,
представника відповідача – Маковій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "WМ-Україна"
доДержавної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Україна»з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень:
від 10.01.2011 № 0000012300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 2338707,50 грн., з яких: 1870966,00 грн. –за основним платежем; 467741,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 10.01.2011 № 0000022300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 556356,25 грн., з яких: 445085,00 грн. –за основним платежем; 111271,25 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 17.03.2011 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 307663,00 грн.
В основу визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств покладено висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов’язань при здійсненні чотирьох господарських операцій, а саме: 1) на суму 1042,00 грн., - у зв’язку із заниженням валових доходів, які не відповідали задекларованим даним про обсяг операцій. що оподатковуються податком на додану вартість; 2) на суму 70574,00 грн., - у зв’язку з невірним відображенням у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів; 3) на суму 1158,00 грн., - у зв’язку з коригуванням показника податкової декларації «Інші доходи», до складу якого не було включено суму інших доходів від попереднього перевіреного податкового періоду; 4) на суму 1798192,25 грн. –у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп», директор якого надав пояснення працівникам податкової міліції про те, що він ніяких фінансово-господарських документів від імені цієї юридичної особи не підписував, а тому укладені договори, на думку податкового органу, є нікчемними.
В основу визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а також зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість покладено ті ж самі висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов’язань у зв’язку з неправомірним формуванням податкового кредиту при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, договори, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп», не можуть вважатися нікчемними: контрагент зареєстрований як юридична особа, директор з Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»зробив нотаріально засвідчену заяву, що саме він підписував усі фінансово-господарські документи; кримінальну справу щодо нього закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину; укладені угоди мали реальний характер –товари поставлені, роботи виконані цим контрагентом у повному обсязі та оплачені позивачем, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Таким чином, позивач вважає, що він правильно визначив податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, тому просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.
У судовому засіданні представник позивача зробив усну заяву, що визнає правомірність визначення податковим органом податкових зобов’язань з податку на прибуток на загальну суму 72774,00 грн. за трьома господарськими операціями, які не пов’язані реалізацією угод, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп». Однак, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю M-Україна»є юридичною особою, що зареєстрована 02.10.2003 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бородянському районі Київської області з 07.10.2003 за № 82.
У грудні 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010 (акт перевірки від 24.12.2010 № 859/23-32430672).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:
підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 1870966,00 грн., в тому числі по періодах: за І-й квартал 2009 року –на суму 1158,00 грн.; за ІІ-й квартал 2009 року –на суму 20528,00 грн.; за ІІІ-й квартал 2009 року –на суму 651580,00 грн.; за ІV-й квартал 2009 року – на суму 788684,00 грн.; за І-й квартал 2010 року –на суму 409016,00 грн.;
підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4., підпункту 7.5.1.пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 307663,00 грн., в тому числі за червень 2010 року –на суму 307663,00 грн., а також заниження податку на додану вартість на загальну суму 445085,00 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2009 року –на суму 31824,00 грн.; за грудень 2009 року –на суму 132558,00 грн.; за січень 2010 року –на суму 59320,00 грн.; за лютий 2010 року – на суму 33086,00 грн.; за березень 2010 року –на суму 118598,00 грн.; за квітень 2010 року –на суму 11914,00 грн.; за травень 2010 року –на суму 54147,00 грн.; за червень 2010 року –на суму 3638,00 грн.
Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємст⻴рунтуються на таких виявлених перевіркою фактах.
Перевіркою встановлено невідповідність між задекларованими даними про валовий дохід, та даними, що відображають рух коштів по регістрам бухгалтерського обліку, та задекларованими даними про обсяг господарських операцій, які є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Так, позивачем занижено показник валового доходу на 4167,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток на суму 1042,00 грн.
Перевіркою виявлено факт неправомірного відображення в податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів на суму 282297,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток на суму 70574,00 грн.
Перевіркою також виявлено факт невірного коригування позивачем показника податкової декларації «Інші доходи», до складу якого не було включено суму інших доходів від попереднього перевіреного податкового періоду у розмірі 4630,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток на суму 1158,00 грн.
Крім того, в акті перевірки відображено, що в періоді, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп», директор і засновник якого –гр. ОСОБА_5, надав пояснення працівникам податкової міліції про те, що дана юридична особа ніяких взаємовідносин з позивачем не мала, ніяких документів він особисто не підписував, робіт, товарів та послуг на користь позивача не поставляв, податкові накладні не видавав.
Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, правочини, укладені між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»є нікчемними, оскільки вказані договори укладено проти волевиявлення уповноваженої особи підприємства контрагента.
Внаслідок здійснення операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»позивач включив до складу валових витрат кошти на загальну суму 7192769,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток на суму 1798192,25 грн.
Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп», посадові особи податкового органу також дійшли висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість за загальну суму 445085,00 грн., а також завищення суми бюджетного відшкодування на суму 307663,00 грн.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 10.01.2011 № 0000012300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 2338707,50 грн., з яких: 1870966,00 грн. –за основним платежем; 467741,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 10.01.2011 № 0000022300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 556356,25 грн., з яких: 445085,00 грн. –за основним платежем; 111271,25 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 10.01.2011 № 0000032300/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 307663,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 76915,75 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації в Київській області, яка за результатами розгляду скарги прийняла рішення від 17.03.2011 № 633/10/25-017/29-316, яким залишила податкові повідомлення-рішення від 10.01.2011 № 0000012300/0 та від 10.01.2011 № 0000022300/0 без змін, а скаргу в цій частині, –без задоволення. Податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 № 0000032300/0 було скасовано в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 76915,75 грн.
У зв’язку з цим Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 307663,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації України, однак за результатами розгляду скарги податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу, - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Як вже зазначалось, під час судового розгляду позивач зробив заяву, що визнає факти порушень податкового законодавства, які призвели до заниження податкових зобов’язань на суму 72774,00 грн., а також правомірність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за ці порушення на суму 18193,50 грн. Крім того, позивач надав суду копії платіжних доручень, які підтверджують факт добровільної сплати вказаних сум податкових зобов’язань (окрім штрафних (фінансових) санкцій, які, як пояснив представник, мають бути сплачені найближчим часом).
Згідно з частиною третьою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Жодних сумнівів у достовірності обставин, пов’язаних з визнанням позивачем правомірності визначення йому податкових зобов’язань та застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, а також добровільності їх визнання в суду не виникло.
Таким чином, суд констатує, що податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 № 0000012300/0 в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 90967,50 грн., з яких: 72774,00 грн. –за основним платежем; 18193,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями, є правомірним в силу судового визнання і даний факт доказуванню не підлягає.
Це також означає, що адміністративний позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Під час судового розгляду позивач оспорював податкові повідомлення-рішення лише в частині визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, що пов’язані з виконанням угод, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп».
На підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»є юридичною особою, що зареєстрована 29.03.2007 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, стан юридичної особи –зареєстрована, види діяльності – будівництво споруд, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші спеціалізовані будівельні роботи, будівництво інших споруд, діяльність у сфері інжинірингу, електромонтажні роботи. Засновником і керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»є ОСОБА_5.
У липні 2008 року між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»укладено три договори на виконання проектних та монтажних робіт, а також поставку товарів.
Так, у липні 2008 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»(підрядник) укладено договір підряду на виконання проектних робіт від 31.07.2008 № 3107-2008-01П, згідно з яким підрядник зобов’язувався на підставі завдання на проектування та згідно з вихідними даними, одержаними від замовника, розробити проектну документацію, яка відповідає ДБН А.2.2-3-2004, а замовник зобов’язувався прийняти роботи та оплатити їх. Загальна вартість робіт за цим договором становила 470846,58 грн. Від імені ТОВ «С. Дж. Р. Груп»договір підписано ОСОБА_5 Факт виконання робіт оформлено двосторонніми актами.
У липні 2008 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»(постачальник) укладено договір поставки від 31.07.2008 № 3107-2008-01, згідно з яким постачальник зобов’язувався поставляти і передавати на умовах даного договору будівельні матеріали (товар) у власність покупця, а покупець зобов’язувався приймати товар у власність і оплачувати на умовах договору. Загальна вартість товарів, поставлених постачальником за цим договором, становила 16790751,65 грн. Від імені
ТОВ «С. Дж. Р. Груп»договір підписано ОСОБА_5 Факт поставки товарів підтверджується видатковими і податковими накладними.
У липні 2008 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»(підрядник) укладено договір будівельного підряду на виконання монтажних робіт від 31.07.2008 № 3107-2008-01М, згідно з яким замовник доручив, а підрядник зобов’язався виконати монтажні роботи (облаштування стаціонарних холодильних систем трубопроводів льодового поля, облаштування стаціонарних систем трубопроводів систем підігріву, монтаж технологічної ізоляції трубопроводів систем льодового поля, формування мембранного слою тощо). Загальна вартість робіт за вказаним договором становила 5102770,63 грн. Від імені ТОВ «С. Дж. Р. Груп»договір підписано ОСОБА_5 Факт виконання робіт оформлено двосторонніми актами.
На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни робіт, товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»податкові накладні, які підписано ОСОБА_5
За результатом здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»позивач включив до складу валових витрат вартість товарів та робіт на загальну суму 7192769,00 грн., сформував податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1087995,00 грн., а також задекларував до бюджетного відшкодування суму ПДВ –307663,00 грн.
Факт виконання робіт та поставки товарів, оплати їх вартості, сторонами під час судового розгляду не оспорювався.
На підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_5 дійсно підписував вказані вище договори, податкові накладні та інші фінансово-господарські документи, позивач надав суду нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_5 (а.с. 53), в якій він стверджує, що саме він підписував усі перелічені документи.
Крім того, судом досліджено копію постанови слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 про закриття кримінальної справи № 69-107 з підстав відсутності складу злочину, яку було порушено відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України. У постанові, зокрема, зазначається, що будь-яких об’єктивних доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_5 прямого умислу і спеціальної мети –прикрити незаконну діяльність, не здобуто.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вже зазначалось судом, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, а також про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийняті податковим органом у зв’язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп», а також сум податку на додану вартість, сплачених цьому контрагенту у складі ціни поставлених товарів (виконаних робіт). При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про те, що договори укладено проти волевиявлення уповноваженої особи підприємства –ОСОБА_5, а також, що він не підписував ніяких фінансово-господарських документів.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Факти виконання робіт, поставки товарів та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
У судовому засіданні також доказано факт того, що ОСОБА_5 підписував договори та інші фінансово-господарські документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп».
Таким чином, твердження податкового органу виявились безпідставними.
Крім того, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.
З приводу визначення позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»в оплату за виконані роботи (поставлені товари) пов’язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.
Це означає, що податкове повідомлення рішення від 10.01.2011 № 0000012300/0 є протиправним і підлягає скасуванню в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств (щодо взаємовідносин з ТОВ«С. Дж. Р. Груп») у сумі 2247740,25 грн., з яких: 1798192,25 грн. –за основним платежем; 449548,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
З приводу визначення позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання –це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.
Твердження податкового органу про те, що ОСОБА_5 не підписував договори та податкові накладні від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»у судовому засіданні не підтвердились.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4., підпункту 7.5.1.пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, а також завищення суми бюджетного відшкодування, є безпідставними.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 10.01.2011 № 0000012300/0 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «WM-Україна» податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 2247740,25 грн., з яких: 1798192,25 грн. – за основним платежем; 449548,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 10.01.2011 № 0000022300/0, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «WM-Україна» визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 556356,25 грн., з яких: 445085,00 грн. – за основним платежем; 111271,25 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 17.03.2011 № НОМЕР_1, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «WM-Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 307663,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тесту постанови – 26 вересня 2011 року.