КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 вересня 2011 року                                                                                2а-3683/11/1070                                                                                                          

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача –Гарбузової Т.А.,

представника відповідача –Щегель Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Альба Україна»

доКиївської обласної митниці

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Альба Україна»з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме:

від 23.06.2011 № 79, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності»в сумі 12538,11 грн., з яких: 8358,74 грн. –за основним платежем; 4179,37 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 28.07.2011 № 109, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності»в сумі 2089,69 грн., з яких: 0,00 грн. –за основним платежем; 2089,69 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення прийнято відповідачем за результатами невиїзної документальної перевірки позивача, якою було встановлено, що внаслідок методологічної помилки під час митного оформлення товарів, які ввозив позивач на митну територію України у листопаді 2008 року, їх розмитнення відбулось за невірними кодами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що призвело до заниження податкових зобов’язань зі сплати мита.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що здійснював ввезення (імпорт) на митну територію України товару «лікарські засоби для людей, розфасовані для роздрібної торгівлі, що містять вітаміни, не містять білків жуйних тварин, наркотичних засобів та психотропних речовин: … ЛІПОМІН», який при митному оформленні віднесено до товарної позиції 3004 50 10 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

На підтвердження правильності визначення коду під час митного оформлення позивач посилався на реєстраційне посвідчення на лікарський засіб, видане Міністерством охорони здоров’я України, експертний висновок Київської торгово-промислової палати щодо визначення коду товару, а також рішення Відділу номенклатури Київської регіональної митниці щодо визначення коду цього ж товару, але що розмитнювався у наступних періодах.

Крім того, позивач стверджував, що код товару та розмір мита під час митного оформлення товарів визначає митниця, митне оформлення товарів завершено, розмір податкових зобов’язань є узгодженим. На думку позивача, митниця не мала права визначати розмір податкового зобов’язання після завершення митного оформлення. Таким чином, позивач вважає податкові повідомлення-рішення, прийняті митним органом, протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що право митних органів здійснювати перевірки платників податків та обов’язок визначати податкові зобов’язання не обмежуються моментом закінчення митного оформлення та випуску товарів і випливають з положень Митного та Податкового кодексів України. На думку представника відповідача, податкові повідомлення-рішення прийняті митним органом правильно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, тому скасуванню вони не підлягають, у зв’язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство «Альба Україна»є юридичною особою, що зареєстрована 29.03.1995 виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській об’єднаній державній податковій інспекції з 28.01.1998, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100237726.

Позивач здійснює господарську діяльність з оптової та роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами, інших видів оптової торгівлі, виробництва електронних носіїв даних, посередництва торгівлі товарами широкого асортименту, складського господарства.

У травні 2011 року посадовими особами Київської обласної митниці Державної митної служби України проведено невиїзну документальну перевірку відомостей, що були заявлені при митному оформленні товару «лікарські засоби для людей, розфасовані для роздрібної торгівлі, що містять вітаміни, не містять білків жуйних тварин, наркотичних засобів та психотропних речовин: … ЛІПОМІН», що ввозився на митну територію України Приватним акціонерним товариством «Альба Україна»за період з 27.04.2008 по 26.04.2011 (акт перевірки від 18.05.2011 № н/32/11/125000000/22946976).

Перевіркою встановлено, що позивачем на підставі вантажної митної декларації від 12.11.2008 № 122000106/8/031160 здійснено оформлення товару «лікарські засоби для людей, розфасовані для роздрібної торгівлі, що містять вітаміни, не містять білків жуйних тварин, наркотичних засобів та психотропних речовин: … ЛІПОМІН»за кодом 3004501000 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до заявленого коду УКТЗЕД, згідно з положеннями Закону України від 05.04.2011 № 2371-ІІІ «Про митний тариф», застосовується ставка мита - 0%.

Під час судового розгляду встановлено, що митне оформлення товару на підставі вантажної митної декларації від 12.11.2008 № 122000106/8/031160 завершено, що підтверджується штампом митного органу на вантажній митній декларації, товар випущено в обіг.

Однак, за результатами перевірки посадові особи митного органу дійшли висновку, що при митному оформленні код товару визначено невірно. Ввезений позивачем товар, враховуючи його фармакологічні характеристики, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності повинен класифікуватися у товарній під категорії 2106 90 92 00 «харчові продукти, в іншому місці не зазначені: - інші: -- інші: --- без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або вмістом менш як 1,5 мас.% молочних жирів, менш як 5 мас.% цукрози чи ізоглюкози, менш як 5 мас.% глюкози або крохмалю».

Згідно з положеннями Закону України від 05.04.2011 № 2371-ІІІ «Про митний тариф», відповідно до визначеного посадовими особами митниці коду ввезеного товару за УКТЗЕД, ввезення цього товару має обкладатися митом за ставкою - 8%. Таким чином, невірне заповнення декларантом позивача графи «33»вантажної митної декларації від 12.11.2008 № 122000106/8/031160 призвело до заниження податкових зобов’язань за ввізним митом у сумі 8358,74 грн.

За результатами перевірки Київською обласною митницею на підставі статті 69 Митного кодексу України, Закону України від 05.04.2011 № 2371-ІІІ «Про митний тариф», пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 79, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності»в сумі 12538,11 грн., з яких: 8358,74 грн. –за основним платежем; 4179,37 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної митної служби України.

За результатами розгляду скарги позивача Державна митна служба України прийняла рішення від 25.07.2011 № 11.1/2-15.1/10821, згідно з яким податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 79, прийняте Київською обласною митницею, залишено без змін, а скаргу –без задоволення.

Крім того, у рішенні від 25.07.2011 № 11.1/2-15.1/10821, прийнятому за результатами розгляду скарги, Державна митна служба України встановила, що у 2011 році митними органами позивачу вже двічі визначались грошові зобов’язання на підставі актів невиїзних документальних перевірок від 12.04.2011 № Н21/11/125000000/22946976 та від 12.05.2011 № Н18/11/100000000/22946976, у зв’язку з чим, розмір штрафу, що застосовується до нього, згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, має становити не 25 % від суми нарахованого податкового зобов’язання, як це визначила Київська обласна митниця, а 50 % від суми нарахованого податкового зобов’язання.

Таким чином, Державна митна служба України  вказала на те, що Київська обласна митниця повинна збільшити грошові зобов’язання позивача на відповідну суму штрафних санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, адже податкове зобов’язання визначено позивачу контролюючим органом втретє впродовж 1095 днів.

Відповідно до рішення Державної митної служби України від 25.07.2011 11.1/2-15.1/10821 Київська обласна митниця прийняла ще одне податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 № 109, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності»в сумі 2089,69 грн., з яких: 0,00 грн. –за основним платежем; 2089,69 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями–рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Під час судового розгляду встановлено, що згідно з реєстраційним посвідченням на лікарський засіб № UA/8477/01/01, виданим Державним фармакологічним центром на підставі наказу Міністерства охорони здоров’я України від 04.07.2008 № 352, додатків до реєстраційного посвідчення –інформації про лікарський засіб та висновку про якісний та кількісний склад лікарського засобу, препарат ЛІПОМІН (таблетки, вкриті оболонкою) зареєстровано в Україні як лікарський засіб терміном на 5 років.

Відповідно до експертного висновку від 01.09.2008 № К-3757/3, виданого Київською торгово-промисловою палатою, лікарський засіб ЛІПОМІН (таблетки вкриті оболонкою), згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, відповідає коду 3004 50 10 00.

Згідно з рішенням Відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 15.05.2009 №-100-0656-09 товар ЛІПОМІН таблетки вкриті оболонкою мають класифікуватися за кодом 3004 50 10 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 6, 126, 129 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Це означає, що суддя при здійсненні правосуддя, підкоряючись тільки законові та приймаючи рішення в судовій справі, повинен керуватися лише законом, виходити із власного його розуміння та переконання, яке ґрунтуються на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, бути незалежним від правової позиції інших осіб.

Згідно із статтями 6, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу (стаття 3 Митного кодексу України).

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України – це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

В силу статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України визначено, що митна декларація –це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому, згідно з пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення –це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно зі статтею 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

В силу статті 314 Митного кодексу України з метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідності опису класифікаційних групувань УКТЗЕД митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян зразки товарів та техніко-технологічну документацію на такі товари для проведення експертизи.

Згідно із статтею 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (пункти 19, 35 статті 1 Митного кодексу України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Податкова декларація, згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, є документом, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Митна декларація прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

Однак, відповідно до пункту 12 статті 1, статті 81 Митного кодексу України митна декларація –це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Таким чином, митна декларація жодних податкових зобов’язань не визначає, а є лише підставою для подальшого визначення податкових зобов’язань відповідно до закону.

Це означає, що положення пункту 46.1 статті 46, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не узгоджуються з положеннями Митного кодексу України щодо митного оформлення товарів і транспортних засобів, суперечать передбаченим іншими законами з питань оподаткування порядку і способам визначення митними органами податкових зобов’язань під час здійснення митних процедур.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, є контролюючий орган.

Статтями 4, 8 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф»передбачено, що товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф»мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті.

Таким чином, в силу підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 17 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф»митний орган є відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з ввізного мита.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(діяв на момент здійснення митного оформлення товару), пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, виходячи зі змісту пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо податкове зобов’язання, визначене контролюючим органом, є узгодженим, платник податків зобов’язаний його погасити.

Відповідно до пунктів 56.1, 56.2, 56.3, 56.15 статті 56 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Протягом зазначеного строку сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

В силу підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Аналогічні положення щодо узгодження податкових зобов’язань були передбачені Законом України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент здійснення митного оформлення товару.

Як вже зазначалось, згідно із статтею 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму, тобто завершення операцій, пов'язаних із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів (пункт 19 статті 1 Митного кодексу України).

Судом встановлено, що митний орган здійснив розмитнення товару –ЛІПОМІН (таблетки вкриті оболонкою) на підставі вантажної митної декларації від 12.11.2008 № 122000106/8/031160 за кодом 3004501000 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності та визначив відповідно до Закону України від 05.04.2011 № 2371-ІІІ «Про митний тариф» ставку мита - 0%.

Суд наголошує, що відповідно до статті 313 Митного кодексу України саме митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, а їх рішення щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для платників податків.

Судом встановлено, що жодних скарг з приводу визначення коду товару чи ставки податку з боку платника податків як у порядку адміністративного оскарження, так і в судовому порядку не подавалось.

Таким чином, податкове зобов’язання з ввізного мита за ставкою 0% під час митного оформлення товару на підставі вантажної митної декларації від 12.11.2008 № 122000106/8/031160 вважається узгодженим в силу закону.

Суд не приймає до уваги посилання митного органу на правомірність перевірки позивача та визначення податкового зобов’язання на підставі 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, відповідно до якої контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для її застосування є виявлені факти заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Суд ще раз наголошує на тому, що у митних деклараціях податкові зобов’язання платником податків не визначаються, а особою, обов’язок щодо визначення податкових зобов’язань під час здійснення митного оформлення в силу закону покладається митний орган.

Повторного визначення податкових зобов’язань контролюючим органом закон не допускає.

Це означає, що податкові повідомлення-рішення, прийняті Київською обласною митницею про визначення позивачу податкового зобов’язання зі сплати ввізного мита, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за те, що Київська обласна митниця незаконно визначила позивачу вказане податкове зобов’язання після завершення митного оформлення товару, є протиправними і підлягають скасуванню.

Встановлені в даній справі факти відповідають усталеній та послідовній правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у пункті 2 оглядового листа Верховного Суду України від 01.03.2010 № 21-13/2010, постанові Верховного Суду України від 02.06.2009 по справі № 21-474во09, постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 по справі № 21-64а10.

В силу статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Однак,  вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з Державного бюджету України на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської обласної митниці від 23.06.2011 № 79, згідно з яким Приватному акціонерному товариству «Альба Україна»визначено податкове зобов’язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності»в сумі 12538,11 грн., з яких: 8358,74 грн. – за основним платежем; 4179,37 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської обласної митниці від 28.07.2011 № 109, згідно з яким Приватному акціонерному товариству «Альба Україна»визначено податкове зобов’язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності»в сумі 2089,69 грн., з яких: 0,00 грн. –за основним платежем; 2089,69 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                              Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови –12 вересня 2011 року.