РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2011 року справа №16/5025/1450/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Саврій В.А. ,
судді Гулова А.Г.
при секретарі Ткач Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: ОСОБА_1. (дов. №01-07-1968)
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Хмельницького комунального підприємства "Електротранс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.10.11 р. у справі №16/5025/1450/11 (суддя Магера В.В.)
за позовом Приватного акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"
до Хмельницького комунальне підприємство "Електротранс"
про стягнення в сумі 95 613,00 грн. страхового відшкодування
Судом роз’яснено представнику відповідача права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
До початку розгляду апеляційної скарги по суті розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду по справі №16/5025/1450/11 від 22 листопада 2011 року змінено склад суду, яким суддю Юрчука М.І., у зв'язку з відрядженням, замінено суддею Гуловою А.Г.
11 жовтня 2011 року, рішенням господарського суду Хмельницької області було задоволено позов ПрАТ „УСК „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” до Хмельницького КП „Електротранс” про стягнення 95 613,00 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 95 613,00 грн. - страхового відшкодування, 956,13 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове, оскільки, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи. Так, згідно звіту №236, матеріальний збиток, що завданий позивачу, оцінений у 96 247,25 грн., а, враховуючи зменшення позову на 8 000,00 грн., сума страхового відшкодування повинна становити 88 247,25 грн. Крім того, на думку апелянта, судом не дано належної оцінки не підписаному відповідачем протоколу додаткового огляду від 20 червня 2008 року, за яким вартість деталей у 26 112,00 грн., була безпідставно врахована до заявлених вимог.
Відповідач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.
Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності його представника.
Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:
20 лютого 2011 року, між відповідачем та ВАТ „СК „Універсальна” був укладений Договір №32-32/29-6/1 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту. (а.с. 54)
25 лютого 2008 року, між ОСОБА_2. та ПАТ „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс групп” (попередня назва ЗАТ Українська страхова компанія „Княжа”) був укладений Договір страхування ТЗ №0235592, предметом якого є страхування автомобіля „Mitsubishi L200”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с. 9)
22 травня 2008 року, біля 12 години 30 хвилин, водій ОСОБА_3., керуючи тролейбусом, реєстраційний №232, який належить відповідачу, допустив наїзд на припаркований автомобіль „Мітсубісі L200”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2., а останній здійснив наїзд на автомобіль ВАЗ 21083, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до пошкодження автомобіля „Мітсубісі”. (а.с. 14-16)
22 травня 2008 року, до позивача звернувся ОСОБА_2., як страхувальник, із заявою про настання страхового випадку у зв'язку пошкодженням транспортного засобу в ДТП, відповідно до умов укладеного Договору страхування ТЗ №0235592. (а.с. 11-12)
24 травня 2008 року, постановою Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_3., водія ХКП „Електротранс” було визнано винним у вчиненні даної ДТП, адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Дана постанова не оскаржувалась і набрала законної сили.(а.с. 16)
28 серпня 2008 року, позивач на підставі страхового акту №1027558 від 20 липня 2008 року та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи із рахунку №Ав-К-7459 від 29 травня 2008 року, враховуючи звіт №236 від 26 червня 2008 року, здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 103 613,00 грн., платіжне доручення №721 від 28 серпня 2008 року на суму 103 613,00 грн. (а.с. 17-33,47-53)
31 вересня 2011 року, відповідно до Договору №32-32/29-6/1 та згідно угоди про зарахування зустрічних вимог, ВАТ „СК „Універсальна” здійснило часткове відшкодування завданої ХКП „Електротранс” шкоди на користь ПрАТ УСК „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” в розмірі 8 000,00 грн. (а.с. 55)
29 березня та 14 червня 2011 року, позивач на адресу відповідача направляв претензії, відповідно, №292/1/2010-03/И та №292/1/2020-03/ИР, про регресну виплату страхового відшкодування в розмірі 95 613, 00 грн. (а.с. 64-66)
12 липня 2011 року, відповідач повідомив позивача про відхилення претензійних вимог та обґрунтування розрахунку претензійної суми. (а.с. 67)
17 серпня 2011 року, ПрАТ „УСК „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницького КП „Електротранс” про стягнення 95 613,0 грн.
11 жовтня 2011 року, рішенням господарського суду Хмельницької області даний позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 95 613,00 грн. - страхового відшкодування, 956,13 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України „Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи 25 лютого 2008 року між страховою компанією та громадянином ОСОБА_2. було укладено Договір страхування ТЗ №0235592, за яким застраховано його автомобіль „Мітсубісі L200” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на страхову суму 161 550,00 грн. Зазначеним Договором визначені страхові ризики, зокрема: пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок ДТП та інших подій (франшиза 1%). При цьому, страховий платіж в сумі 7 592,85 грн. сплачений страхувальником готівкою в цей же день.
Приписами ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до Рекомендації Президії Вищого господарського суду України №04-5/239 від 29 грудня 2007 року "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
З матеріалів справи встановлено, що 22 травня 2008 року, з вини водія ХКП „Електротранс” ОСОБА_3. було скоєно ДТП, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль ОСОБА_2., що підтверджується постановою Хмельницького міськрайонного суду від 24 травня 2008 року, у справі № 3-29685/2008 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3., а також відповідною довідкою ДАI №8107640.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Також з матеріалів справи вбачається, що спеціалістом оцінювачем, за участю сторін, 27 травня та 20 червня 2008 року, проведено огляд транспортного засобу, про що складені відповідні протоколи, в яких зазначено перелік завданих застрахованому автомобілю пошкоджень. Так, згідно з Звітом №236, складеного 26 червня 2008 року, матеріальний збиток завданий власникові застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП склав 96 247,25 грн.
Посилання відповідача на ті обставини, що представником відповідача не був підписаний протокол огляду транспортного засобу від 20 червня 2008 року, за яким вартість деталей у 26 112,00 грн. була безпідставно врахована до позовних вимог та в звіті №236 про оцінку автомобіля, розмір матеріального збитку, що завданий позивачу, оцінений у 96 247,25 грн., а не в 103 613,00 грн., як зазначено в позові, колегією суддів оцінюється критично, оскільки, обсяг пошкоджень, які зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 20 червня 2008 року підтверджується іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, з фотографій, на яких видно наявність зазначених в протоколі пошкоджень застрахованого автомобіля. Що ж до розміру відшкодування, то колегія суддів зазначає, що для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, відповідно до п.8.1 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом МЮ України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Згідно рахунку №Ав-К-7459 від 02 червня 2008 року філії ТОВ "Автоцентр-Шкода"-"Автоцентр-Шкода-Сервіс", вартість ремонтних робіт склала 106 228,5 грн., на підставі якого був проведений розрахунок №1027558 розміру страхового відшкодування по пошкодженому ТЗ і, з врахуванням франшизи у розмірі 1 615,5 грн., сума такого відшкодування склала 103 613,0 грн.
28 серпня 2008 року, позивач платіжним дорученням №721 здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 103 613,00 грн.
В свою чергу відповідач не надав будь-яких доказів у підтвердження перерахування позивачу суми страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За приписами ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 993 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування” передбачено право страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Позивачем на адресу відповідача, в порядку регресу, неодноразово направлялись претензії щодо відшкодування матеріальних збитків, проте 12 липня 2011 року відповідачем було відхилено усі претензійні вимоги.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №11, від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення", обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Виходячи з встановлених в судовому порядку обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що заявлений до стягнення з відповідача розмір шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в сумі 95 613,00 грн. грн. є обґрунтованим, підтверджений наявними в матеріалах справи документами, а тому підлягає задоволенню у повному розмірі.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об’єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст. 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.10.11 р. у справі №16/5025/1450/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Хмельницького комунального підприємства "Електротранс" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу № 16/5025/1450/11 повернути господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Гулова А.Г.
01-12/16575/11 16575/11