Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/12616/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 40 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді < Довідник >
при секретарі Могілевському А.А.
23 грудня 2011 року Справа № 2а/0570/12616/2011
місто Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії,17
час прийняття постанови 11 год. 40 хв.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглересурс»
до державної податкової інспекції у м. Торезі
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 р. № 0000182310,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Вуглересурс” звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Торезі про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення – рішення від 14.07.2011 р. № 0000182310.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для бюджетного відшкодування у відповідності до вимог діючого законодавства за господарською операцією з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрторгпак» посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочинів із даним контрагентам.
Позивач не згоден з висновком податкового органу та вважає, що прийняте податкове повідомлення –рішення є незаконними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, в результаті чого призводять до порушення законних прав та інтересів платника податків.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, свою думку виклав у запереченнях до адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Вуглересурс” є юридичною особою, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 31843321.
Відповідачем – Державною податковою інспекцією в місті Торезі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок та у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів, по декларації за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від»ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період за лютий, березень 2011 року, за наслідками якої був складений акт від 06.07.2011 року № 537/23-3/31843321 (далі – акт перевірки).
Актом перевірки були встановлені порушення вимог пункту 198.3 статті 198, абз. «а» п.200.4, абз. «б» п.200.14 статті 200 Податкового кодексу України, а саме Позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року на 96680,00 у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах.
Керівником податкового органу на підставі акту перевірки було винесене податкове повідомлення –рішення форми “В1” № 0000182310 від 14.07.2011 року, яким зменшено суму заявленого бюджетного відшкодуванню, у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, за квітень у розмірі 96680,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.
Згідно із поданою ТОВ “Вуглересурс” до ДПІ в м. Торезі податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2011 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 306652,00 грн., що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань в наступних звітних періодах складає 96680,00 грн. Підприємством надано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість, у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому зменшена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника на 23367,00 грн. та збільшена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах на 23367,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість є акт перевірки Ленінської МДПІ м. Луганська від 04.03.2011 року № 78/23-37288173 контрагента позивача - ТОВ «Юрторгпак», який є постачальником товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Вуглересурс», в якому зазначено, що у ТОВ «Юрторгпак» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно податкової декларації податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року кількість штатних працівників складає 1 особа, у зв’язку з чим згідно частини 1,5 статті 20, п.1.2 ст.215, ст..228 Цивільного кодексу України угода між ТОВ «Вуглересурс» та ТОВ «Юрторгпак» має ознаки нікчемності.
Також підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податковий орган визначив, у тому числі, акт перевірки від 06.05.2011 року № 330/23-2/31843321, в якому на порушення п. 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Юрторгпак» за лютий 2011 року на суму 96680 грн., за якою позивачем заявлено суму до бюджетного відшкодування та саме на яку відповідачем зменшено розмір суми бюджетного відшкодування, яка є предметом розгляду по цій справі.
Судом встановлено, що між ТОВ “Вуглерусурс” та ТОВ “Юрторгпак” укладено договір купівлі-продажу за № 06/12-10 від 06.12.2010 року, складеному у м. Луганську, відповідно до умов якого продавець - ТОВ “Юрторгпак” зобов’язується поставити, покупець - ТОВ “Вуглерусурс” оплатити та прийняти товар, номенклатура, ціна, кількість, якість якого визначається в специфікаціях-додатках. Відвантаження товару відбувається протягом 30 календарних днів з моменту домовленості. Транспортні витрати повинні відбуватися за рахунок покупця. Товар вважається проданим з моменту підписання товарної накладної або акту прийому –передачі товару, а оплата виконується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Замовнику були виставлені рахунки б/н від 08.12.2010 року, від 08.12.2010 року, від 14.12.2010 року, від 15.12.2010 року, від 17.01.2011 року, від 19.01.2011 року, від 25.01.2011 року, № 0102-013 від 01.02.2011 року, № 0802-006 від 08.02.2011 року, № 1002-014 від 10.02.2011 року, № 1502-008 від 15.02.2011 року, № 1702-004 від 17.02.2011 року.
На виконання умов угоди ТОВ “Юрторгпак” виписало у грудні 2010 року, січні 2011 року податкові накладні за № 0812011 від 08.12.2010 року на суму 178587,82 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 29764, 64 грн., за № 1412013 від 14.12.2010 року на суму 213710,09 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 35618,35 грн., за № 1512033 від 15.12.2010 року на суму 190004,09 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31667,35 грн., від 17.01.2011 року № 167 на суму 116100,36 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 19350,06 грн., від 19.01.2011 року № 189 на суму 151920,54 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 25320,09 грн., від 25.01.2011 року № 275 на суму 117720 з урахуванням ПДВ у розмірі 19620,00 грн. та видаткові накладні: від 08.12.2010 року № 0812-008, від 14.12.2010 року № 1412-007, від 15.12.2010 року № 15120-012, від 17.01.2011 року № 1701-011, від 19.01.2011 року № 1901-011, від 25.01.2011 року № 25001-004.
За січень 2011 року по взаємовідносинам із ТОВ “Юрторгпак” позивачем була задекларована сума ПДВ у розмірі 161340,49 грн.
За лютий 2011 року по взаємовідносинам із ТОВ “Юрторгпак” позивачем була задекларована сума ПДВ у розмірі 96680,38 грн. на підставі виданих контрагентом видаткових від 01.02.2011 року № 0102-013, від 08.02.2011 року № 0802-006, від 10.02.2011 року № 1002-014, від 15.02.2011 року № 1502-008, від 17.02.2011 року № 1702-004 та податкових накладних від 01.02.2011 року № 15 на суму 149810,52 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 24968,42 грн., № 134 від 08.02.2011 року на суму 155226.22 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 25871,04 грн., від 10.02.2011 року № 174 на суму 94040,52 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 15673,42 грн., від 15.02.2011 року № 237 на суму 84120,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 14020,00 грн., від 17.02.2011 року № 266 на суму 96885,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 16147,50 грн.
Відповідно до банківських виписок ТОВ “Вуглересурс” за надану продукцію перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ “Юрторгпарк”23.03.2011 року суму у розмірі 77563,16 грн., 10.03.2011 року суму у розмірі 300000,00 грн., 10.03.2011 року суму у розмірі 350000,00 грн., 28.02.2011 року суму у розмірі 103260,00 грн., 15.02.2011 року суму у розмірі 135000,00 грн., 04.02.2011 року суму у розмірі 436726,50 грн., 21.01.2011 року суму у розмірі 145575,50 грн. та на розрахунковий рахунок ТОВ “Монтаж-демонтаж проект”25.02.2011 року суму у розмірі 139086,45 грн., 22.02.2011 року суму у розмірі 74000,00 грн., 15.02.2011 року суму у розмірі 135000,00 грн., 04.02.2011 року суму у розмірі 229141,18 грн., 21.01.2011 року суму у розмірі 76380,00 грн., 30.12.2010 року суму у розмірі 425208,56 грн., 23.12.2010 року суму у розмірі 400000,00 грн., 01.12.2010 року суму у розмірі 650018,21 грн.
Факт використання придбаної продукції у своїх контрагентів у господарській діяльності позивач підтверджує наказами від 12.01.2010 року за № 9 та від 18.01.2011 року № 10 про створення комісії по вводу в дію основних фондів та списанню товарно-матеріальних цінностей і основних фондів, актами від 30.09.2010 року, від 30.11.2010 року, від 31.12.2010 року, від 31.01.2011 року, від 01.03.2011 року про використання матеріальних цінностей та лімітними картами на видачу матеріалів.
Перевезення товару здійснювалось за допомогою шляхових листів вантажного автомобіля, які долучені до матеріалів справи.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/9786/2011, яка набрала законної сили 19 грудня 2011 року встановлено безпідставність висновків податкового органу щодо здійсненого нікчемного правочину між Позивачем та ТОВ «Юрторгпак», який зроблений на підставі акту Ленінської МДПІ у м. Луганську від 04.03.2011 року № 78/23-37288173. Тому суд не приймає посилання відповідача на цей акт перевірки з огляду на встановлені обставини рішенням суду в адміністративній справі.
Разом з тим, постановою суду по справі № 2а/0570/9786/2011 встановлено наявність у Позивача права на формування від’ємного значення по взаємовідносинам з ТОВ «Юрторгпак» на суму 96680,00 грн. за період лютий 2011 року.
Закон України “Про податок на додану вартість ” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”, який кореспондується із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
При цьому пп.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Посилання податкового органу у контрагента позивача на відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничі активів, складських приміщень, транспортних засобів, та незнаходження його за юридичною адресою, ненадання підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов’язань з ПДВ по операціях з продажу товарів, а також встановлення розбіжностей при співставленні податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Отже, аналіз норм Закону України “Про податок на додану вартість ” та Податкового кодексу України не містить таких підстав для відмови у формуванні податкового кредиту платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, у судовому засіданні представники відповідача неодноразово зазначали, що надані перевіряючим в ході проведення перевірки первинні документи не викликали будь-яких сумнівів щодо їх недійсності, чи неналежності оформлення.
Закон України “Про податок на додану вартість ” обов’язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, покладає на платника податку –покупця та не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку –покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку –продавцем об’єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.
У разі випадку, коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Отже, суд вважає, що сума податкового кредиту сформована позивачем правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірних сум, сплачених продавцям.
Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Суд зазначає, що неможливість підтвердження з боку відповідача нарахування контрагентами позивача, сум податкових зобов’язань з ПДВ є в даному випадку фактором, який залежить виключно від податкових органів, а тому зобов’язання позивача щодо правильності визначення сум податку на додану вартість до сплати в бюджет або до відшкодування, покладені на позивача згідно з Законом України “Про податок на додану вартість”, не є обставиною яка забороняє позивачу відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно до Закону.
З огляду на наведені вище доводи та докази судом не приймається у якості доказу нікчемності укладених позивачем з контрагентами правочинів посилання на отримання від інших ДПІ актів перевірок по постачальникам позивача.
Суд вважає, що факт порушення постачальником своїх податкових обов'язків сам по собі не є доказом, що добросовісний платник податків, тобто позивач, отримав необґрунтовану податкову вигоду. Доказів взаємозалежності, або обізнаності суспільства про порушення контрагентами податкового законодавства не доведений відповідачем.
З урахуванням зазначеного суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства у зв’язку з встановленням розбіжностей між задекларованими позивачем та контрагентами сумами.
Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ЗУ “Про податок на додану вартість ” визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальником таких товарів (послуг).
Отже, суд не приймає зазначені доводи податкового органу, у зв’язку із тим, що сам факт сплати своїм контрагентам грошових кошт позивачем за наданий товар відповідач не заперечує, а законодавець не вимагає безумовного віднесення суми податку на додану вартість по накладних оплачених у звітному податковому періоді до складу податкового кредиту саме наступного податкового періоду, а ставить в залежність лише правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового періоду від наявності фактичної оплати таких податкових накладних у саме попередніх, а не попередньому податковому періоді.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, суд вважає, що позивачем правомірно розрахована сума податкового кредиту звітних податкових періодів та включена до складу суми, заявленої до бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2011 року по господарських операціях з ТОВ “Юрторгпак”, у зв’язку із чим позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень –рішень від 14.07.2011 р. № 0000182310 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Вуглересурс”до Державної податкової інспекції в м. Торезі про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень –рішень від 14.07.2011 р. № 0000182310 - задовольнити повністю.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Торезі від 14.07.2011 р. № 0000182310.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вуглересурс” витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Повний текст постанови прийнятий у нарадчій кімнаті та проголошений у присутності представників сторін 23 грудня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Савченко С. В.