ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
22.08.06 Справа № 12/40-574
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Процик Т.С.
Юрченка Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль № 32462/7/10-015 від 01.06.2006 року (далі Тернопільська ОДПІ, м. Тернопіль)
на постанову Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2006 року
у справі № 12/40-574
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХХХ», с. Острів (далі ТзОВ «ХХХ», с. Острів)
до відповідача: Тернопільська ОДПІ, м. Тернопіль
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення
За участю представників:
від позивача –не з’явився
від відповідача –ХХХ –старший державний податковий інспектор юридичного відділу
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2006 року у справі № 12/40-574 задоволено позовні вимоги ТзОВ «ХХХ», с. Острів: визнано нечинним податкове повідомлення –рішення Тернопільської ОДПІ №0000042306/0/8985 від 12.02.2006 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач, зареєстрований як платник податку на додану вартість у разі нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів має право на бюджетне відшкодування незалежно від дати реєстрації платником податку на додану вартість та обсягу оподатковуваних операцій.
Тернопільською ОДПІ подано апеляційну скаргу № 32462/7/10-015 від 01.06.2006 року, у якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема скаржник зазначає, що при прийнятті постанови господарським судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції при винесенні даної постанови невірно застосовано норми ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
Тернопільською ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТзОВ «ХХХ»за період з 01.11.2005р. по 30.11.2005р., за результатами якої складено акт №1202/23-623/33282246 від 03.02.2006 року.
На підставі акту перевірки Тернопільська ОДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000042306/0/8985 від 14.02.2006 року, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації, у зв’язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 59908 грн..
Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що ТзОВ «ХХХ»порушено пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме товариство являється такою особою, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування і неправомірно задекларувало у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2005 року бюджетного відшкодування в сумі 59908,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, податковий кредит в сумі 59908,00 грн. виник у ТзОВ «ХХХ»як сума податку на додану вартість сплачена митним органам в жовтні 2005 року за імпортовані на територію України основні засоби (коптильно - варочна камера марки KWP-4 фактурна вартість якої складає 250227,50 грн., варочний котел марки KW 500G фактурна вартість якого склала 46965,00 грн.) відповідно сплативши 59908,15 грн. податку на додану вартість. Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до основних фондів відносяться матеріальні цінності що призначаються для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів. Віднесення даного обладнання підтверджується матеріалами справи, не заперечується та не спростовується відповідачем.
15 грудня 2006 року позивачем подано до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок бюджетного відшкодування, яким визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума 59908,00 грн..
При прийнятті постанови господарський суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно з вимогами пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Згідно з п. «а»пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість не має права особа, що була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що із наведеного випливає, що особа, зареєстрована як платник податку на додану вартість, у разі нарахування нею податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів має право на бюджетне відшкодування незалежно від дати реєстрації платником податку на додану вартість та обсягу оподатковуваних операцій.
За таких обставин, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що оскільки нарахування податкового кредиту позивачем проведено внаслідок придбання ним основних фондів, (як сума податку на додану вартість сплачена митним органам в жовтні 2005 року за імпортоване на територію України обладнання), то послідуюче включення позивачем даної суми до бюджетного відшкодування в декларації за листопад місяць 2005 року є правомірним та таким, що ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії належних та допустимих доказів, які б стали підставою для скасування постанови суду. Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі є помилковими та суперечать положенням пп. 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Тернопільської області прийнята з дотримання норм податкового законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Постанову Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2006 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.