Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 21 грудня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/12353/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  11 год. 20  хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу   

за позовом Дочірнього підприємства «Інгаз», м. Маріуполь

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя,

Головного управління Державного казначейства України

про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя по відшкодуванню з Державного бюджету України суми податку на додану вартість 499 071,00 грн. в частині передання органу державного казначейства висновку про відшкодування суми податку на додану вартість 499 071,00 грн.  з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Дочірнього підприємства «Інгаз»

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за дов. від 15 травня 2007 року   

від відповідача 1: ОСОБА_2  – за дов. від 4 січня 2011 року  

                              ОСОБА_3  – за дов. від 22 вересня 2011 року   

від відповідача 2: не з’явився    

ВСТАНОВИВ:  

Дочірнім підприємством «Інгаз» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, Головного управління Державного казначейства України, про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя по відшкодуванню з Державного бюджету України суми податку на додану вартість 499 071,00 грн. в частині передання органу державного казначейства висновку про відшкодування суми податку на додану вартість 499 071,00 грн. з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Дочірнього підприємства «Інгаз».

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Інгаз» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 499 071,00 грн. та в сумі 397 333,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем були здійснені документальні перевірки, за результатами яких були складені відповідні акти та винесені податкові повідомлення-рішення. За результатами оскарження цих податкових повідомлень-рішень в судовому порядку, позовні вимоги задоволені, рішення набрали законної сили.

Не зважаючи на це, податковим органом у встановлений законом строк не надано до органу державного казначейства висновки щодо відшкодування ПДВ з бюджету. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача 1 – ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, зазначивши, що ДПІ на підставі актів позапланової перевірки від 16.04.2010р. № 400/23-111/14361569 та за результатами процедури адміністративного оскарження винесено податкове повідомлення-рішення № 0000182300/0 від 16.04.2010р., яким у зв’язку із порушенням п. 1.8. ст. 1 пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 184 177,00 грн. Також актом перевірки від 16.04.2010р. № 401/23-111/14361569 встановлено завищення відшкодування суми ПДВ з бюджету у розмірі 314 894,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192300/0 від 16.04.2010р., яким у зв’язку із порушенням п. 1.8. ст. 1 пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 314 894,00 грн. За результатами оскарження цих податкових повідомлень-рішень в судовому порядку, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2010р. по справі № 2а-19771/10/0570, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2010р., позовні вимоги Дочірнього підприємства «Інгаз» задоволені. Проте рішення суду першої та апеляційної інстанції оскаржені ДПІ у касаційному порядку. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2010р. відкрито касаційне провадження. Відповідач зазначає, що враховуючи те, що у Вищому адміністративному суді України знаходиться на розгляд і вищевказана справа, яка безпосередньо стосується даного позову, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Інгаз» не підлягають задоволенню.

У доповнення до заперечень відповідач зазначив, що позивачем були надані до ДПІ декларації з ПДВ за листопад 2008р. із заявленою сумою до відшкодування у 499 071,00 грн., що утворилася за рахунок від'ємного значення податку за жовтень 2008р., декларація з ПДВ за жовтень 2009р. із заявленою сумою до відшкодування у розмірі 256 968,00 грн., що утворилася за рахунок від'ємного значення податку за серпень, вересень 2009р., декларація з ПДВ за листопад 2009р. із заявленою сумою до відшкодування у розмірі 275 509,00 грн., що утворилася за рахунок від'ємного значення податку за жовтень 2009р., декларація з ПДВ за січень 2010р. із заявленою сумою до відшкодування у розмірі 316 033,00 грн., що утворилася за рахунок від'ємного значення податку за грудень 2009р., декларація з ПДВ за  лютий 2010р. із заявленою сумою до відшкодування у розмірі 94 559,00 грн., що утворилася за рахунок від'ємного значення податку за січень 2010р., декларація з ПДВ за березень 2010р. із заявленою сумою до відшкодування у розмірі 106 000,00 грн., що утворилася за рахунок від'ємного значення податку за лютий 2010р., декларація з ПДВ за липень 2010 року із заявленою сумою до відшкодування у розмірі 196 104,00 грн., що утворилася за рахунок від'ємного значення податку за червень 2010р. та декларація з ПДВ за серпень 2010р. із заявленою сумою до відшкодування у розмірі 326 550,00 грн., що утворилася за рахунок від'ємного значення податку за липень 2010р.

Ці декларації були перевірені, про що складені відповідні довідки, а саме, по декларації за листопад 2008р. – довідка від 21.09.2009р. №1223/23-111/14361569, по декларації за жовтень 2009р. – довідка від 18.01.2010р. №9/23-111/14361569, по декларації за листопад 2009р. - довідка від 18.02.2010р. №134/23-111/14361569, по декларації за грудень 2009р. - довідка від 11.03.2010 р. №204/23-111/14361569, по декларації за січень 2010р. - довідка від 16.04.2010р. №396/23-111/14361569, по декларації за лютий 2010р. - довідка  від 28.04.2010р. №455/23-111/14361569, по декларації за березень 2010р. - довідка від 11.06.2010р. №627/23-111/14361569, по декларації за липень 2010р. - довідка від 10.10.2010р. №1078/23-111/14361569, по декларації за серпень 2010р. - довідка від 07.12.2010р. № 24047/23-111/1436156.

Зазначає, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005р. № 350, в ході позапланових перевірок необхідно надсилати запити для підтвердження факту взаємовідносин з підприємствами контрагентами.

При перевірці матеріалів зустрічних перевірок виявлено факти, за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування.

При відпрацюванні ланцюгів постачальників ДП «Інгаз», за матеріалами позапланових зустрічних перевірок виявлено взаємовідносини із суб'єктами господарювання, які визнані банкрутами та юридичними особами - банкрутами, які ліквідовано або мають при наданні декларації з ПДВ статус «до відома», неможливо підтвердити транспортування криптоно-ксенонової суміші, неможливо вказати ланцюг постачання у зв'язку з невірно визначеною кількістю та вартістю товарів або не надано відповідь, тобто дослідити до кінцевого виробника не надається можливий.

Перевірками встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Кріптон» визнано банкрутом та ліквідовано ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.06.2010р. по справі № 45/85Б, до ЄДР 21.06.2010р. внесено запис № 126611700050307 про державну реєстрацію припинення. Тому неможливо дослідити по ланцюгу постачання товарів до виробника по податковому кредиту за грудень 2009р., січень, лютий 2010р.

ТОВ «Боском» є постачальником позивача, за яким сформовано податковий кредит в грудні 2009р. в сумі 65 619,12 грн., в січні 2010р. в сумі 42 886,95 грн., в лютому 2010р. в сумі 57 896,71 грн. Встановлено, що ТОВ «Боском» є посередником, тому відповідачем були спрямовані запити по ланкам постачання.

Контрагентом ТОВ «Кріосервіс» надані декларації з ПДВ, які мають статус «до відома»  по податковому кредиту за липень 2010р., тому дослідити кінцевого виробника неможливо. По контрагенту ТОВ «Айсблік» неможливо підтвердити транспортування криптоно-ксенонової суміші, неможливо вказати ланцюг постачання у зв'язку з невірно визначеною кількістю га вартістю товарів по податковому кредиту за серпень – жовтень 2009р.

По контрагентам ТОВ ВТФ «Авіас» та ВАТ «ММК ім. Ілліча» неможливо підтвердити суму податкового кредиту (вказати ланцюг постачання).

Обґрунтовуючи свою позицію на підставі п. 1.8 ст. 1,  пп. 7.7.1, 7.7.2, п. 7.7., пп. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок додану вартість» позивач вважає, що крім визначених обов’язкових підстав виникнення у платника податків права на податковий кредит, передбачена обов'язкова наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Однією із обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ, в розумінні Закону України «Про податок додану вартість», є сплата цих сум до Державного бюджету України. А відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України. Тобто, встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою ПДВ до бюджету та його відшкодуванням.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.1.8 ст.1, пп. 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок додану вартість», позивачем завищено суму податкового кредиту 896 404,00 грн., у т.ч. у листопаді 2008р. – 499 071,00 грн., жовтні 2009р. 132 138,00 грн., в листопаді 2009р. – 77 248,00 грн., в січні 2010р. – 55 767,00 грн., в лютому 2010р. – 55 359,00 грн., в березні 2010р. – 21 667,00 грн., в липні 2010р. – 6 104,00 грн., в серпні 2010р.  – 49 050,00 грн.

Згідно із висновками актів, довідок позапланових документальних перевірок за відповідні періоди, при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу вживаються заходи щодо проведення перевірки відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Тому за результатами перевірок складені акти перевірок від 16.04.2010р. № 400/23-111/14361569, від № 401/22-111/14361569 та від 20.12.2010р. № 1420/23-111/14361569.

Враховуючи викладене, представники відповідача 1 просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 – Головного управління Державного казначейства у Донецькій області, у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Думка другого відповідача стосовно заявлених вимог суду не відома, оскільки ним суду заперечення проти позову не надані. За таких обставин, на підставі ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника другого відповідача.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача, відповідача 1, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.  

Дочірнє підприємство «Інгаз» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 15.05.1999р., включене до ЄДРПОУ за номером 14361569, взято на податковий облік 13.07.1994р. у ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя, є податником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100160856, виданого ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя 14.07.1997р. (арк. справи 76 – 79, том 1).

Позивачем була подана до податкового органу декларація за листопад 2008р. № 72795 від 22.12.2008р. з розрахунком бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в сумі 499 071,00 грн.

За результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, заявлено по декларації за листопад 2008р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість декларації за жовтень 2008р., відповідачем не встановлено порушень в показниках довідки щодо залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишились непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду та підтверджено бюджетне відшкодування по декларації за листопад у сумі 499 071 грн., про що складено довідку від 07.08.2009р. № 1040/23-111/14361569 (арк. справи 85 – 97, том 2).

Однак, у зв’язку з неподанням до органу державного казначейства відповідних документів, зазначена сума не була відшкодована на розрахунковий рахунок позивача.

У довідці від 07.08.2009р. № 1040/23-111/14361569 зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку ДП «Інгаз», що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу».  

В подальшому, 16.04.2010р. відповідачем, з посиланням на норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні» було здійснено повторну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2008р., за результатами якої було складено акт від 16.04.2010р. № 401/23-111/14361569 (арк. справи 58 – 61, том 2).

На підставі цього акту винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2010р. № 0000192300/0 про зменшення бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2008р. на суму 314 894,00 грн. (арк. справи 56, том 2).

Також, 16.04.2010р. відповідачем було здійснено другу повторну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності  нарахування суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2008р., за результатами якої було складено акт від 16.04.2010 року № 400/23-111/14361569 (арк. справи 64 – 67, том 2).

На підставі цього акту винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2010р. № 0000182300/0 про зменшення бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2008р. на суму 184 177,00 грн. (арк. справи 63, том 2).

За наслідками цих перевірок відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивач не має права на отримання відшкодування через відсутність надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, тому прийняв відповідні податкові повідомлення-рішення.

Податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010р. № 0000192300/0 та № 0000182300/0  були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2010р. по справі № 2а-19771/10/0570 (арк. справи 4 – 13, том 1), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного  адміністративного суду від 12.11.2010р. (арк. справи 240, 241, том 2), позовні вимоги про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2010р. № 0000192300/0 та № 0000182300/0 задоволені.

ДПІ оскаржені рішення суду першої та другої інстанції до Вищого адміністративного суду України. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2010р. відкрито касаційне провадження (арк. справи 19, том 1).

Висновок до органу державного казначейства податковим органом не наданий, у зв’язку з чим сума бюджетного відшкодування позивачу не перерахована.

Позивачем були подані до податкового органу декларації за жовтень, листопад 2009р., січень, лютий, березень, липень та серпень 2010р. з розрахунками бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в сумі 397 333,00 грн.

За результатами позапланової виїзних перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, заявленої по вищевказаним деклараціям, відповідачем не встановлено порушень в показниках довідки щодо залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишились непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду та підтверджено бюджетне відшкодування по цим деклараціям, про що складено відповідні довідки: по декларації за жовтень 2009р. – довідка від 18.01.2010р. №9/23-111/14361569, по декларації за листопад 2009р. - довідка від 18.02.2010р. №134/23-111/14361569, по декларації за січень 2010р. - довідка від 16.04.2010р. №396/23-111/14361569, по декларації за лютий 2010р. - довідка  від 28.04.2010р. №455/23-111/14361569, по декларації за березень 2010р. - довідка від 11.06.2010р. №627/23-111/14361569, по декларації за липень 2010р. - довідка від 10.10.2010р. №1078/23-111/14361569, по декларації за серпень 2010р. - довідка від 07.12.2010р. № 24047/23-111/1436156 (арк. справи 6 – 62, том 3).

Однак, у зв’язку з неподанням до органу державного казначейства відповідних документів, зазначена сума не була відшкодована на розрахунковий рахунок позивача.

У довідках зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку ДП «Інгаз», що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу».  

В подальшому, 20.12.2010р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по ДП «Інгаз» за період жовтень, листопад 2009р., січень, лютий, березень, липень та серпень 2010р., за наслідками якої складено акт від 20.12.2010р. № 1420/23-111/14361569 (арк. справи 124 – 133, том 1). Перевіркою встановлено порушення п. 1.8. ст.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено заявлену суму податкового кредиту на 397 333,00 грн., у т.ч.: жовтень 2009р. –132 138,00 грн., листопад 2009р. – 77 248,00 грн., січень 2010р. – 55 767,00 грн., лютий 2010р. – 55 359грн., березень 2010р. – 21 667,00грн., липень 2010р. – 6 104,00 грн. та серпень 2010р.- 49 050,00 грн.

На підставі висновків цього акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010р. №0000842300/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 397 333,00 грн. (арк. справи 123, том 1), яке було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2011р. по справі № 2а/0570/1066/2011 (арк. справи 242 – 244, том 2), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2011р. (арк. справи 71, 72, том 1) позовні вимоги про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2010р. №0000842300/0 задоволені.

ДПІ оскаржені рішення судів першої та другої інстанції до Вищого адміністративного суду України. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2011р. відкрито касаційне провадження (арк. справи 58, том 1). Слід зазначити, що даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання інспекції про зупинення виконання рішень суду першої та другої інстанцій.

Висновок до органу державного казначейства податковим органом не наданий, у зв’язку з чим сума бюджетного відшкодування позивачу не перерахована.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент подання позивачем заяв про бюджетне відшкодування (в редакції від 05.06.2007р.), встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.7 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. 

Відповідно до пп. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Разом з тим, згідно із п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позапланова виїзна перевірка проводиться, якщо платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Таким чином, висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 цього Закону України є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету.

Ненадання такого висновку порушує права платника податку на бюджетне відшкодування.

Відповідно п. «б» пп. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Для повного та всебічного з’ясування обставин справи ухвалою суду від 05.12.2011р. про витребування доказів було зобов’язано ДПІ у Орджонікідзевському  районі надати суду матеріали документальних виїзних позапланових перевірок (акти, довідки) заявлених позивачем даних у деклараціях. Також було зобов’язано ДПІ надати відомості щодо результатів зазначених перевірок (відповідні податкові повідомлення-рішення).

З наданих відповідачем матеріалів перевірок вбачається, що довідками, складеними за результатами перевірок підтверджено суми ПДВ до відшкодування. Проте висновки із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету органу державного казначейства, у відповідності до вимог абз. 2 пп. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не надані.

Більш того, відповідачем проведені повторні перевірки, за результатами яких складені акти, що стали підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування відповідними податковими повідомленнями рішеннями, що в подальшому оскаржені позивачем в судовому порядку.

Відповідно до пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (далі – Закон № 2181), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу норми 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що право на отримання бюджетного відшкодування платник податків отримує у п'ятиденний термін після закінчення перевірки.

Однак позивач не зміг скористатися своїм правом на відшкодування бюджетної заборгованості протягом 1095 днів, встановлених пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону № 2181, оскільки суми бюджетного відшкодування були зменшені відповідачем 1 відповідними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд враховує, що податкові повідомлення-рішення, якими зменшено бюджетне відшкодування оскаржувалися позивачем в судовому порядку.

Згідно із ч. 2 пп. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Розглядаючи даний спір, суд враховує, що правомірність формування позивачем податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили і мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору.

Відповідно до абз. 2 п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З наведеної норми випливає, що право на бюджетне відшкодування позивач отримав протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідачем 1 судових рішень.

Невиконання зазначених приписів чинного законодавства органом державної податкової служби та органом державного казначейства зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, який був чинний на момент виникнення права на бюджетне відшкодування, суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, уважаються бюджетною заборгованістю.

Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Пунктом 200.23. ст. 200 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р., також встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, коли податковий орган в установлений законом строк не надає  відповідний висновок, або надає його з порушенням встановленого законом терміну органу державного казначейства, а останній не перераховує суму бюджетного відшкодування з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку, підприємство вправі скористатись правом на судовий захист своїх порушених прав та інтересів шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Суд також зазначає, що твердження відповідача 1 про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», підтвердження сплати сум податку на додану вартість до бюджету всіма постачальниками товарів (робіт, послуг) до виробника є помилковим.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 цього Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В зв'язку з цим, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників до виробника є необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства «Інгаз» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, Головного управління Державного казначейства України, про стягнення з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Інгаз» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 499 071,00 грн. та в сумі 397 333,00 грн. – задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Інгаз» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 499 071,00 грн. та в сумі 397 333,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Інгаз» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700,00 грн.       

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 грудня 2011 року. Постанова у повному обсязі  складена 26 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                      Абдукадирова К.Е.