ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
"19" грудня 2011 р. Справа № 2a-3863/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача: Гуменюка Б.С.,
представників відповідача: Крук О.В., Грицака С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "ПМК-7"
до відповідача: Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську
про визнання неправомірними дій,-
В С Т А Н О В И В:
14.11.2011 року Приватне підприємство "ПМК-7" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (надалі - відповідач) про визнання неправомірними дій.
В судовому засіданні, з пояснень наданих представниками сторін, а також з дослідженних матеріалів адміністративної справи встановлено наступне.
Вимоги позивача заявлені в адміністративному позові, спрямовані на визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ в м. Івано-Франківську щодо виключення з доходів та витрат сум, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування по податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, а також сум коштів за рахунок яких сформовано податковий кредит з ПДВ за квітень 2011 року.
Зі змісту адміністративного позову та пояснень представника позивача вбачається, що під незаконністю дій посадових осіб відповідача, ним розуміються висновки акту планової виїзної перевірки приватного підприємства «ПМК-7» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року за № 8882/23-1/19390601 від 17.10.2011 року.
Відповідно до змісту розділу 4 «Висновок» вищевказаного акту перевірки, податковим органом констатовано порушення позивачем вимог статей Господарського, Податкового кодексів України, положень закону України « Про господарський облік та фінансову звітність в Україні» та інших підзаконних нормативно-правових актів, на підставі відображених в акті перевірки фактів, що наводяться податковим органом в якості обґрунтування безтоварності операцій.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, що саме такі висновки акту, в силу п.п. 16.1.8 п.16.1. статті 16 та п.п.20.1.24 п.20.1. ст. 20 Податового кодексу України створюють для позивача обов»язок виконати законні вимоги податкового органу у спосіб відповідного корегування сум податкових зобов»язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Так, відповідно до п.п.20.1.24 п.20.1. ст. 20 Податового кодексу України одним із прав податкового органу є право вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється усунення виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та контролювати виконання законних вимог службових (посадових) осіб органів державної податкової служби.
В той же час, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.10.2010 року за № 984, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об"єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Даному праву кореспондує обов"язок платника податків виконати такі вимоги (п.п. 16.1.8 п.16.1. статті 16 Податового кодексу України).
На переконання суду, владне повноваження (дію) можна розглядати як забезпечену законом поведінку, вимогу уповноваженого суб’єкта владних повноважень, звернену до громадян та юридичних осіб.
В той же час, акт перевірки – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Зазначене підтверджується також поясненнями представника позивача, згідно яких акт перевірки не є вимогою податкового органу, що носить зобов»язальних характер для платника податків.
З урахуванням викладеного, на думку суду, висновки акту планової виїзної перевірки приватного підприємства «ПМК-7» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року за № 8882/23-1/19390601 від 17.10.2011 року не встановлюєть, змінюють чи припиняють певні правовідносин, не мають зобов»язального характеру, в силу чого не можуть порушувати законні права та обов»язки осіб, а отже і не є рішенням суб»єкта владних повноважень в розумінні норм КАС України.
При цьому, суд зазначає, відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд приходить до переконання, що провадження в даній справі слід закрити.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
У Х В А Л И В:
провадження у справі закрити.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Панікар І.В.