ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
09.10.06 Справа № 5/95-22/29
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Бобеляк О.М.,
Орищин Г.В.
при секретарі Горбач Ю.Б.,
з участю представників:
від скаржника (відповідача) –Харечко О.І.
від позивача – Щерба О.С.
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Бориславі від 27.06.2006 року вих.№1527/10-10
на постанову господарського суду Львівської області від 31.05.2006 року, суддя Желік М.Б.
у справі № 5/95-22/29,
за позовом Державного комунального підприємства Житлово-експлуатаційної контори №2, м.Борислав
до відповідача Державної податкової інспекції у м.Бориславі, м.Борислав
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.12.2005 року №000624/16-201
Державною податковою інспекцією документально підтверджено своєчасність подачі заяви про апеляційне оскарження постанови господарського суду Львівської області від 31.05.2006 року по справі №5/95-22/29, про що свідчить відмітка канцелярії господарського суду та своєчасність подачі самої апеляційної скарги.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.
Постановою господарського суду Львівської області від 31.05.2006 року по справі №5/95-22/29 задоволено позов Державного комунального підприємства Житлово-експлуатаційної контори №2 повністю –визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ від 09.12.2005 року №000624/16-201.
Суд першої інстанції при ухваленні постанови вказує на те, що станом на 30.11.2005 р. узгоджена та несвоєчасно сплачена позивачем сума податку на додану вартість за період з 30.05.2001 р. по 31.03.2003 р. становить 143814 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, копіями декларацій з податку на додану вартість та не заперечується сторонами належними доказами та одночасно зазначає, що прострочка в сплаті узгодженої суми податкового зобов'язання перевищує 90 календарних днів.
Крім того господарським судом взято до уваги те, що під час проведення перевірки та складення акту на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем було допущено ряд порушень.
Одночасно судом взято до уваги твердження позивача про те, що сума штрафних санкцій, що вказана в оспорюваному податковому повідомленні - рішенні, складається з суми двох попередніх податкових повідомлень –рішень.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м.Бориславі подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Львівської області від 31.05.2006 року по справі №5/95-22/29 скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову Державного комунального підприємства Житлово-експлуатаційної контори №2 відмовити.
Зокрема апелянт вказував на те, що позивач самостійно узгодив суму податкового зобов'язання, відобразивши її у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість, однак, не сплатив їх своєчасно, у зв'язку з чим оспорюваним податковим повідомленням - рішенням визначено суму штрафних санкцій в розмірі 50% від узгодженої суми, що становить 71907 грн.
Представник скаржника (відповідача) у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила постанову господарського суду Львівської області від 31.05.2006 року по справі №5/95-22/29 скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила постанову господарського суду Львівської області від 31.05.2006 року по справі №5/95-22/29 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав наведених у запереченні на апеляційну скаргу (вих.№744 від 06.09.2006 року).
Зокрема представник позивача вказувала на те, що ДПІ у м.Бориславі 09.12.2005 року було прийнято два податкові повідомлення-рішення за один і той же період, а саме №000624/16-201 про донарахування позивачу штрафних санкцій на суму 71907 грн., яке є предметом спору по даній справі та №3921640 на суму 44857, 00 грн. На думку позивача сума штрафних санкцій, вказана в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні, складається з суми двох попередніх податкових повідомлень-рішень, які винесені за відсутності актів перевірок невідомих позивачу.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:
30.11.2005 року Бориславським відділенням Дрогобицької ОДПІ складено акт про перевірку своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за №152/119, в якому зазначено, що позивачем податкові декларації за період з квітня 2001 року по лютий 2003 року до ДПІ у м.Бориславі подавались своєчасно.
Проте, ДКП «ЖЕК №2»в порушення п.5.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»сума узгодженого податкового зобов’язання сплачувалась по закінченні граничних строків сплати на протязі більше 90 календарних днів.
Не сплачена узгоджена сума податкового зобов’язання складає 143814 грн.
09.12.2005 року Дрогобицькою ОДПІ (Бориславським відділенням) прийнято податкове повідомлення-рішення №000624/16-201, яким позивачу на підставі п.п.17.1.7 п.п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 143814 грн. зобов’язано сплатити штраф в розмірі 50%, що становить 71907 грн.
Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Представник позивача в судовому засіданні підтвердила несвоєчасність сплати сум узгодженого податкового зобов’язання.
Слід зазначити, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги, що в даному випадку мала місце камеральна перевірка, яка передбачена чинним законодавством, а не документальна.
Підпунктом 17.1.7 пунктом 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно із п.7.7. ст.7 Закону України №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.
Отже, на підставі п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181-ІІІ, керуючись.п.6.17 п.6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових санкції) органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.01, за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання позивачу правомірно було визначено штрафні санкції оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням.
Станом на 30.11.2005 р. узгоджена та несвоєчасно сплачена позивачем сума податку на додану вартість за період сплати з 30.05.2001 р. по 31.03.2003 р. становить 143814 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, копіями декларацій з податку на додану вартість, а також як зазначено вище не заперечується представником позивача.
Щодо інших податкових повідомлень-рішень, на які посилається позивач у запереченні на апеляційну скаргу, то такі не оскаржувались останнім і позовні вимоги про їх скасування по даній справі не заявлялись.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанову господарського суду Львівської області слід скасувати, а в позові Державного комунального підприємства Житлово-експлуатаційної контори №2 відмовити.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Бориславі задоволити.
Постанову господарського суду Львівської області від 31.05.2006 року по справі №5/95-22/29 - скасувати. Прийняти нову постанову.
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Бобеляк О.М.
Орищин Г.В.