ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2011 р. Справа № 2а/0270/5154/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
за участю секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,
та представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреностями;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Назарет Транс"
до: Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Назарет Транс» звернулося до суду з позовом до Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000042301 від 28.09.2011 року, яким підприємству визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 80114,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала. В обґрунтування позову зазначила, що підприємством правомірно віднесено суми до складу валових витрат. Включивши суми до складу валових витрат, підприємство керувалося п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Висновки податкового органу про те, що позивачем порушено приписи п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ґрунтується на первинних документах та фактичних обставинах справи. В даному випадку ТОВ «Назарет Транс» укладено договори з СПД ОСОБА_4, ТОВ «Стамтоф», ТОВ «Рісмус» щодо можливості користування базою даних (інформацією про наявність можливих перевезень вантажу автомобільним транспортом) та надання транспортно-експедеційних послуг, що підтверджується первинними документами. На підставі викладеного, представник позивача просить суд позов задовольнити повністю.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, пояснили суду, що під час планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Назарет Транс», податковим органом встановлено, що позивач мав взаєморозрахунки з СПД ОСОБА_4, ТОВ «Стамтоф», ТОВ «Рісмус». Представники відповідача зазначили, що до перевірки надано договори, акти наданих послуг та документи про оплату. Інших документів, що підтверджують фактичне виконання послуг та пов’язаність даних послуг з господарською діяльністю підприємства ТОВ «Назарет Транс» до перевірки не надано. У актах наданих послуг не вказано обсяги наданих послуг, не конкретизовано фактичний зміст та обсяг наданих послуг та безпосередню пов’язаність з господарською діяльністю. Беручи до уваги зазначені обставини податковий орган вважає, що підприємством створено схему мінімізації сплати податку на прибуток підприємств. Таким чином, позивачем порушено приписи п.5.1, п.п.5.3.9, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Враховуючи вищевикладене, представники відповідача просять суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Назарет Транс» зареєстроване юридичною особою, згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 06.09.2005 року №1179121120, код форми власності 10 – приватна.
З 23.08.2011 року по 13.09.2011 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Назарет Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року.
20.09.2011 року Хмільницькою ОДПІ за результатами перевірки складено акт перевірки №67-23-33625929 (т.1, а.с.10-46).
Даним актом перевірки встановлено, що ТОВ «Назарет Транс» порушено вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період в сумі 64091,00 грн., в тому числі: занижено податок на прибуток 2 квартал 2010 року на суму 44248,00 грн. та занижено податок на прибуток 4 квартал 2010 року на суму 19843,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000042301 від 28.09.2011 року.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню Хмільницької ОДПІ, суд виходить з наступного.
1. ТОВ «Назарет Транс» укладено договір з СПД ОСОБА_4 про користування базою даних від 02.12.2010 року (т.1, а.с.66).
Згідно п.1.1 вказаного договору СПД ОСОБА_4 зобов’язується надавати ТОВ «Назарет Транс» можливість користуватися базою даних (інформація про наявність можливих міжнародних перевезень вантажу автомобільним транспортом; дані про вартість автотранспортних послуг; дані про варіанти маршрутів; іншу інформацію із бази даних, яка потрібна для більш успішних авто послуг вантажним автотранспортом).
Згідно п.3.1 вказаного договору, вартість послуг визначається в розмірі 26% від загальної суми наданих авто послуг щомісячно.
В підтвердження виконаних операцій позивачем надано акти виконаних робіт (т.1 а.с.67-79) та платіжне доручення від 25.01.2011 року №20 на суму 78373,46 грн. (т.1, а.с.80).
Судом витребовувались у позивача докази щодо реальності надання послуг СПД ОСОБА_4, а саме інформацію надану контрагентом про наявність можливих міжнародних перевезень вантажу автомобільним транспортом, дані про вартість автотранспортних послуг, дані про варіанти маршрутів, іншу інформацію із бази даних, яка потрібна для більш успішних авто послуг вантажним автотранспортом. Однак, позивачем до суду не надано жодного підтвердження щодо фактичного виконання вищезазначених послуг та пов’язаність даних послуг з господарською діяльністю ТОВ «Назарет Транс».
Крім того, судом витребовувалось у позивача докази, щодо реальності наданих авто послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Назарет Транс» іншим контрагентам.
Позивачем до суду надано картки рахунку:36.2, договори про надання транспортних послуг, рахунки та акти виконаних робіт (т1, а.с.120-197).
Дослідивши дані докази та заслухавши пояснення сторін, судом встановлено, що такі господарські операції не пов’язані із наданими послугами СПД ОСОБА_4 до ТОВ «Назарет Транс», оскільки з наданих документів не видно, яким чином надані послуги СПД ОСОБА_4 вплинули на формування валових витрат ТОВ «Назарет Транс».
Крім того, необхідно відмітити, що згідно статуту підприємства засновниками ТОВ «Назарет Транс» є ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та дане підприємство створене шляхом об’єднання їх майна та коштів.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Отже, оскільки ОСОБА_4 є засновником ТОВ «Назарет Транс» то надаючи послуги такому підприємству не прослідковується доцільність діяльності особи, направленої на отримання доходу в грошовій формі.
Також, безсумнівним є факт того, що СПД ОСОБА_4 створений тимчасово, для мінімізації сплати ТОВ «Назарет Транс» податку на прибуток підприємств, що підтверджується звітом за IV квартал 2010 року, де обсяг виручки вказаного суб’єкта підприємницької діяльності від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році становить 79373,00 грн. (т.2, а.с.43).
Згідно актів виконаних робіт (т.1, а.с.67-79) СПД ОСОБА_4 надано послуг ТОВ «Назарет Транс» на суму 79373,46 грн. (аналогічна сума), що підтверджує створення СПД ОСОБА_4 саме для мінімізації сплати податку на прибуток підприємств товариством з обмеженою відповідальністю «Назарет Транс».
Отже, в розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» діяльність між СПД ОСОБА_4 та ТОВ «Назарет Транс» не може вважатися господарською діяльністю, оскільки така діяльність не є регулярною, постійною та суттєвою.
Також необхідно зазначити, що договір між СПД ОСОБА_4 та ТОВ «Назарет Транс» укладений 02.12.2010 року, однак згідно акту виконаних робіт №1 та №2 (т.1, а.с.67-68) такі послуги надавалися 01.12.2010 року, тобто надання послуг передувало укладенню договору.
2. ТОВ «Назарет Транс» укладено договір з ТОВ «Стамтоф» про користування базою даних від 01.03.2010 року (т.1, а.с.81).
Згідно п.1.1 вказаного договору ТОВ «Стамтоф» зобов’язується надавати ТОВ «Назарет Транс» можливість користуватися базою даних (інформація про наявність можливих міжнародних перевезень вантажу автомобільним транспортом; дані про вартість автотранспортних послуг; дані про варіанти маршрутів; іншу інформацію із бази даних, яка потрібна для більш успішних авто послуг вантажним автотранспортом).
Згідно п.3.1 вказаного договору, вартість послуг визначається в розмірі 45% від загальної суми наданих авто послуг щомісячно.
ТОВ «Назарет Транс» укладено договір з ТОВ «Стамтоф» про користування базою даних від 01.03.2010 року (т.1, а.с.82).
Згідно п.1.1 вказаного договору ТОВ «Стамтоф» зобов’язується контролювати доцільне та безпечне завантаження, переміщення та вивантаження небезпечних вантажів.
Згідно п.3.1 вказаного договору, вартість послуг визначається в розмірі 45% від загальної суми наданих авто послуг щомісячно.
В підтвердження виконаних операцій позивачем надано акти виконаних робіт (т.1 а.с.83-84) та платіжне доручення від 13.05.2010 року №330 на суму 176336,86 грн. (т.1, а.с.85).
Судом витребовувались у позивача докази щодо реальності надання послуг ТОВ «Стамтоф», а саме інформацію надану контрагентом про наявність можливих міжнародних перевезень вантажу автомобільним транспортом, дані про вартість автотранспортних послуг, дані про варіанти маршрутів, іншу інформацію із бази даних, яка потрібна для більш успішних авто послуг вантажним автотранспортом; також судом витребовувались докази на підтвердження того, що ТОВ «Стамтоф» контролювало доцільне та безпечне завантаження, переміщення та вивантаження небезпечних вантажів, як те передбачає договір №22 від 01.03.2010 року. Однак, позивачем до суду не надано жодного підтвердження щодо фактичного виконання вищезазначених послуг та пов’язаність даних послуг з господарською діяльністю ТОВ «Назарет Транс».
Крім того, судом витребовувалось у позивача докази, щодо реальності наданих послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Назарет Транс» іншим контрагентам.
Позивачем до суду надано картки рахунку: 36.2, договори про надання транспортних послуг, рахунки та акти виконаних робіт (т.1, а.с.199-239; т.2, а.с.2-34).
Дослідивши дані докази та заслухавши пояснення сторін судом встановлено, що такі господарські операції не пов’язані із наданими послугами ТОВ «Стамтоф» до ТОВ «Назарет Транс», оскільки з наданих документів не видно, яким чином надані послуги ТОВ «Стамтоф» вплинули на формування валових витрат ТОВ «Назарет Транс».
3. ТОВ «Назарет Транс» укладено договір з ТОВ «Рісмус» про користування базою даних від 01.11.2009 року (т.1, а.с.86).
Згідно п.1.1 вказаного договору ТОВ «Рісмус» зобов’язується контролювати доцільне та безпечне завантаження, переміщення та вивантаження небезпечних вантажів.
Згідно п.3.1 вказаного договору, вартість послуг визначається в розмірі 45% від загальної суми наданих авто послуг щомісячно.
В підтвердження виконаних операцій позивачем надано акт виконаних робіт (т.1 а.с.87) та платіжне доручення від 20.01.2010 року №60 на суму 169165,78 грн. (т.1, а.с.88).
Судом витребовувались у позивача докази на підтвердження того, що ТОВ «Рісмус» контролювало доцільне та безпечне завантаження, переміщення та вивантаження небезпечних вантажів, як те передбачає договір №18 від 01.11.2009 року. Однак, позивачем до суду не надано жодного підтвердження щодо фактичного виконання вищезазначених послуг та пов’язаність даних послуг з господарською діяльністю з ТОВ «Назарет Транс».
Крім того, судом витребовувалось у позивача докази, щодо реальності наданих послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Назарет Транс» іншим контрагентам.
Позивачем до суду надано картку рахунку:36.2, договір про надання транспортних послуг та акти виконаних робіт (т.2, а.с.36-40).
Дослідивши дані докази та заслухавши пояснення сторін судом встановлено, що такі господарські операції не пов’язані із наданими послугами ТОВ «Рісмус» до ТОВ «Назарет Транс», оскільки з наданих документів не видно, яким чином надані послуги ТОВ «Рісмус» вплинули на формування валових витрат ТОВ «Назарет Транс».
Дослідивши вищезазначені договори та докази, суд зважає на наступне.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В актах виконаних робіт наданих позивачем не зазначено зміст та обсяг господарської операції, а також одиницю виміру господарської операції, тому такі акти не можуть вважатися первинним документом в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому судом не беруться до уваги, оскільки є неналежними доказами.
В той же час, пунктом 5.1, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно п.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Серед іншого п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Отже, підставою для віднесення сум до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Документами, які позивач надав до суду не доведено, яким чином отримані послуги (та чи взагалі такі надавались) були використані підприємством в його господарській діяльності.
Також, позивачем необґрунтовано розміри винагороди, які виплачувались підприємством - СПД ОСОБА_4 – 26%, ТОВ «Стамтоф» - 45%, ТОВ «Рісмус» - 45% від загальної суми наданих авто послуг.
В порушення п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не надано жодних доказів, щодо направлення таких витрат (26% та 45% від загальної суми наданих авто послуг) на збільшення доходів підприємства, оскільки позивач повинен використовувати такі послуги в межах господарської діяльності та за результатами такої діяльності повинен отримати економічний ефект.
Тому, за відсутності факту придбання послуг або в разі, якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку – відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Враховуючи викладене у Хмільницької ОДПІ були всі законні та об’єктивні підстави для нарахування ТОВ «Назарет Транс» податку на прибуток підприємств у сумі 64091,00 грн., а також застосувати до позивача штрафну санкцію у розмірі 25 відсотків від суми недоплати на суму 16023,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011 року за №0000422301 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств в сумі 80114,00 грн. прийняте Хмільницькою об’єднаною державною податковою інспекцією відповідно до встановлених законодавством норм, а тому, позовні вимоги ТОВ «Назарет Транс» необґрунтовані, безпідставні та до задоволення не підлягають.
Дослідженими судом матеріалами справи, вбачається правомірність прийнятого оспорюваного податкового повідомлення-рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Тому в задоволенні адміністративного позову позивачеві слід відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
22.12.2011