ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                  

10.10.06                                                                                           Справа  № 1/60-7/12

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Бойко С.М.,

суддів:                                         Бонк Т.Б.,

                                                    Марко Р.І.,

при секретарі   Скочко Ю.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) –      з”явився,

позивача –   з”явився,    

третьої особи –   з”явився,   

розглянув апеляційну скаргу Бібрської міської ради, м.Бібрка

на постанову господарського суду Львівської області від 19.04.2006 року, суддя Білоус Б.О., в справі № 1/60-7/12,

за позовом закритого акціонерного товариства „Київстар Дж. Ес. Ем”, м.Київ в особі філії закритого акціонерного товариства „Київстар Дж. Ес. Ем”, м.Львів

до відповідача Бібрської міської ради, м.Бібрка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватного підприємства „Укртехнопостач”, м.Львів

про    визнання рішення  про відмову у встановленні базової станції стільникового зв”язку недійсним,

                                                             в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Львівської області від 19.04.2006 року задоволено позов  закритого акціонерного товариства „Київстар Дж. Ес. Ем”, м.Київ в особі філії закритого акціонерного товариства „Київстар Дж. Ес. Ем”, визнано  протиправним рішення Бібрської міської ради від 18.10.2005 року  та зобов»язано відповідача  не вчиняти дій, що обмежують підприємницьку діяльність ЗАТ „Київстар Дж. Ес. Ем”.

Постанова суду мотивована тим, що спірне рішення Бібрської міської ради від 18.10.05 року є безпідставним і суперечить матеріалам справи та інтересам суб'єктів підприємницької діяльності щодо її здійснення та використання власного майна, оскільки встановлення базової станції стільникового зв'язку позивачем проводилось на підставі належним чином оформленої технічної документації та укладеного з ПП „Укртехнопостач” договору оренди частини будинку по вул. І.Франка,3 у м. Бібрка, для розміщення базової станції та вежі.

Щодо позовних вимог про визнання відсутності компетенції відповідача щодо вирішення питання  встановлення базової станції позивача, то місцевим судом їх не вирішено.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що  спірним рішенням Бібрська міська рада не втручалася у здійснення позивачем господарської діяльності та у господарські відносини між позивачем та ПП „Укртехпостач", оскільки не порушувала договору про оренду приміщення між ними, а лише діяла виключно відповідно до приналежної до комунальної власності Бібрської міськради землі, яка може передаватися на договірній основі для використання тільки в оренду на підставі рішення відповідно органу місцевого самоврядування.

Скаржник покликається на те, що в порушення вимог ст.122 Земельного кодексу України, позивач з відповідним письмовим зверненням про оренду земельної ділянки до Бібрської міської ради не звертався, а згідно з ч.1 ст.125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

При цьому,  скаржник зазначає, що позивач спочатку самовільно, без будь-якого дозволу встановив базову станцію стільникового зв"язку на прибудинковій території, а потім вже звернувся про надання дозволу на її встановлення.

Скаржник також зазначає, що Бібрська міська рада діяла виключно в інтересах територіальної громади м.Бібрка та в межах,  наданих їй повноважень ст.6, 10,18, п.34 ч.1 ст.26, п.п.1 п.а ч.1 ст.33, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" та відповідно до ст.ст.140,143,144,145 Конституції України.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що 22.06.2005 року між позивачем та ПП  «Укртехпостач»відповідно до п. 6 ст.31 Закону України «Про телекомунікації», Цивільного та  Господарського кодексів України  укладено договір оренди майна, згідно умов якого ПП «Укртехпостач»передає, а позивач приймає в строкове, платне користування на умовах оренди приміщення площею 20  м.кв., що знаходиться за адресою:  м.Бібрка, вул.І.Франка,З Перемишлянського району Львівської області для ведення господарської діяльності. Відповідно до вимог п.1.2. Договору об'єкт оренди використовуватиметься позивачем для розміщення базової станції мобільного зв'язку.

З наведеного позивач вважає безпідставним покликання скаржника на необхідність обов'язкового   укладення   договору   оренди земельної ділянки із міською радою чи набуття ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.»земельної ділянки у постійне користування.

Відповідно до  вимог п.38 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до компетенції міських рад входить надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території міста лише нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію. Проте, базова станція стільникового зв'язку не створює жодного екологічного впливу на території свого місцезнаходження, що підтверджується висновком спеціаліста санітарно-епідеміологічної служби по результатах обстеження об'єкту, викладеного в санітарному паспорті джерел випромінювання електромагнітної енергії базової станції LУУ1894 GSМ-1800 ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.», та висновком №213а/020 від 08.12.2005 р. Львівської обласної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що  рішенням XXI сесії IV демократичного скликання Бібрської міської ради від 18.10.2005 року «Про розгляд листа ЗАТ «Київстар Дж.Ес. Ем.»відмовлено позивачу у наданні дозволу на встановлення базової станції стільникового зв'язку на прибудинковій території по вул.І.Франка,3 в м.Бібрка (п.1) та забов'язано позивача демонтувати самовільно встановлену станцію стільникового зв'язку по вул.І.Франка,3 в м.Бібрка (п.2).  Висновок суду щодо визнання спірного рішення протиправним по всіх прийнятих пунктах із-за  відсутності компетенції міської ради на вирішення питання щодо встановлення базової станції стільникового зв»язку  на прибудинковій території є частково неправильним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, будівля за адресою: м.Бібрка, вул.І.Франка,3 належить ПП «Укртехпостач»на праві приватної власності, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (будівлі) у м.Бібрка по вулиці Франка, дім,3 від 30.12.2004р., витягу Золочівського міжрайонного бюро технічної інвентаризації №7506793 від 13.06.2005 року «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно».

Судом також встановлено, що 22.06.2005 року між позивачем та ПП  «Укртехпостач»укладено договір оренди майна, згідно умов якого ПП «Укртехпостач»передає, а позивач приймає в строкове, платне користування на умовах оренди приміщення площею 20  м.кв., що знаходиться за адресою:  м.Бібрка, вул.І.Франка,З Перемишлянського району Львівської області для ведення господарської діяльності. Відповідно до вимог ст.1.2. Договору об'єкт оренди використовуватиметься позивачем для розміщення базової станції мобільного зв'язку. Зазначене дає підстави зробити суду висновок про те, що позивач уклав у встановленому законом порядку договір оренди лише нежитлового приміщення  і вправі в цьому приміщенні розміщувати станцію мобільного зв»язку, що узгоджується із вимогами Закону  України «Про  телекомунікації». Одночасно, відповідно до вимог цього Закону провадити діяльність у сфері телекомунікацій на підставі  ліцензії - документу, що засвідчує право суб'єкта господарювання на здійснення зазначеного в ньому виду діяльності у сфері телекомунікацій протягом визначеного строку на конкретних територіях з виконанням ліцензійних умов, які видаються уповноваженим на те державним органом та  не належить до компетенції відповідача.  

Згідно ст.1 Закону  України «Про телекомунікації»визначенні поняття, в тому числі:  споруди електрозв'язку, до яких належать - будівлі, вежі, антени, що використовуються для організації електрозв'язку та телекомунікаційні мережі, як комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням. За санітарним паспортом до базової станції  входять  антени та інші пристрої.

Виходячи із змісту цих понять, судом встановлено, що у визначення поняття  «базової станції стільникового зв»язку»входить комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів тощо.  Згідно ч.1 ст.10 зазначеного закону до земель телекомунікацій як складової частини земель зв'язку належать земельні ділянки, що надаються в установленому порядку у власність або передаються їх власниками в постійне або тимчасове користування, у тому числі в оренду, фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності та юридичним особам для розташування лінійних, станційних споруд, антен, веж, інших технічних засобів телекомунікацій.

Відповідно до ст.122 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування із земель комунальної власності належить до повноважень міської ради, а згідно ч.1. ст.123 зазначеного кодексу  надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ч.1. ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Отже, до компетенції міської ради (відповідача) належить лише вирішення питання у наданні дозволу на встановлення споруд електрозв'язку(будівлі, вежі, антени), як власника землі. А тому відмова відповідача, як власника землі, щодо надання дозволу на встановлення базової станції стільникового зв»язку  в частині прибудинкової території по вул.І.Франка, 3 в м.Бібрка є правильною.

Право міської ради вирішувати питання надання земельних ділянок  шляхом прийняття рішень підтверджується  і  вимогами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, п.34 ч.1 ст.26 зазначеного закону  виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; згідно п.п.1 п.а ч.1 ст.33  - до виключної компетенції міської ради відноситься підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; а згідно ч.1. ст.59  зазначеного закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Договір оренди приміщення, укладений між позивачем та третьою особою(власником будівлі) не породжує у позивача права  користування землею без проведення відводу землі у встановленому законом порядку для встановлення споруд електрозв»язку, про який позивач і не звертався, що вбачається із змісту його заяви до відповідача(а.с.12).

Що стосується п.2 спірного рішення Бібрської міської ради від 18.10.2005 року, то місцевим судом правильно визнано його протиправним,  оскільки питання демонтажу вирішується в судовому порядку.

Щодо  позовних вимог про зобов»язання відповідача  утриматись від вчинення дій, які обмежують здійснення підприємницької діяльності позивача, то в цій частині постанова суду теж підлягає скасуванню і в  задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, оскільки КАС України передбачено право на звернення до суду з вимогою про зобов»язання  утриматись від вчинення конкретних дій, що в спірному випадку відсутнє.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає  частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача  –частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 198,202,205,207 КАС України, суд,

                                                       постановив:

постанову господарського суду  Львівської області від 19.04.2006 року в справі за №1/60-7/12 частково скасувати.

В позові про визнання нечинним рішення Бібрської міської ради від 18.10.2005 року  про відмову у встановленні базової станції стільникового зв”язку на прибудинковій території відмовити.

Доповнити резолютивну частину рішення наступними пунктами: позовні вимоги щодо визнання відсутності компетенції відповідача щодо вирішення питання  встановлення базової станції позивача задоволити.

Щодо позовних вимог про зобов»язання відповідача  утриматись від вчинення дій, які обмежують здійснення підприємницької діяльності позивача -  відмовити.

В решті постанову господарського суду  Львівської області від 19.04.2006 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              С.М.Бойко

Судді:                                                                      Т.Б.Бонк

       

                                                                                 Р.І.Марко