Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-2778/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Хилько Л.І., при секретарі Бабіч О.В.,
за участю представників:
позивача –Залещик П.К.
відповідача : Івашкін, Бобух С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Кіровоградський завод будівельних матеріалів №1 (далі-позивач, ВАТ„КЗБМ №1") ”до Кіровоградської об”єднаної державної податкової інспекції (далі-відповідач, Кіровоградська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення- рішення від 15 липня 2011 року №0000722310,
В С Т А Н О В И В :
До Кіровоградського адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) Кіровоградський завод будівельних матеріалів №1 з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення №0000722310 від 15 липня 2011 року про донарахування суми грошового зобов’язання за основним платежем в розмірі 412719 грн. та за штрафними ( фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 103180 грн, всього на суму 515899 грн.
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року було складено акт № 62/23-1/05402789 від 30.06.2011 року. Відповідно акту - перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст.1, пп. 7.2.3 п.7.2.4.пп 7.2.6 п.7.2. пп. 7.4.1, п.7.4 ст. 7 та пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „ Про податок на додану вартість " та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 412719,00 грн. Позивач зазначив, що ці висновки зроблено на підставі відповіді ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 07.06.2011 року № 6339/7/23-810 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ „Міксбуд" по взаємовідносинах ВАТ „КЗБМ № 1" в якій зазначено, що ТОВ „Міксбуд" має стан платника 9 - „направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням ", свідоцтво платника ПДВ № 100235108 від 10.07.2009 р., анульовано 30.09.2010 року та інформації, отриманої згідно бази даних автоматизованої програми „Бест Звіт" через систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів.15 липня 2011 року Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі вищезазначеного акта прийнято податкове рішення повідомлення № 0000722310, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ВАТ „Кіровоградський завод будівельних матеріалів № 1" за платежем : податок на додану вартість, код платежу 3014010100, на 515899, 00 грн.
Позивач вважає викладені в акті перевірки висновки неправильними, такими, що не базуються на вимогах діючого законодавства, а прийняте на підставі цих висновків податкове рішення-повідомлення №0000722310 від 15 липня 2011 року протиправним та таким, що підлягає до скасування. Свії висновки позивач мотивує положеннями п.1.7 ст.1, 7.2.4 п.7.2 ст. 7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.7.5 статті 7 Закону України „ Про податок на додану вартість" . Позивач зазначає, що однією з основних умов права платника податків ( покупця) на податковий кредит є наявність належним чином оформлених податкових накладних. При цьому, пояснює позивач, право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону. В іншому випадку податкова накладна не може вважатися належним доказом сплати податку та відповідно віднесення зазначеної у податковій накладній суми податку до податкового кредиту.
Також позивач зазначив, що при проведенні перевірки працівникам відповідача були надані податкові накладні ТОВ „Міксбуд".На момент підписання договору та виконання зобов'язань за укладеним договором згідно з отриманими податковими накладними, ТОВ „Міксбуд" знаходилось в єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість та мало право складати податкові накладні. В свою чергу ВАТ „ КЗБМ № 1 " мав право включати ПДВ по таким накладним до складу податкового кредиту по факту їх отримання від продавця на підставі пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Позивач посилається на ст. 61 Конституції України, відповідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Позивач вважає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю та просив його задовольнити.
Відповідач проти заявленого позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що відповідно до аналізу інформації, отриманої згідно бази даних автоматизованої програми «Бест Звіт»через систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, встановлено, що контрагент позивача- ТОВ «Міксбуд»не декларувало суми ПДВ по проведених з позивачем господарських операціях та встановлені розбіжності за березень 2010р. в сумі 46669,50 грн., за квітень 2010р. в сумі 73476,0 грн.; за травень 2010р. в сумі 67485,6 грн., за червень 2010р. в сумі 64022,40 грн., за липень 2010р. в сумі 55703,70 грн.; за серпень 2010р. в сумі 41839,20 грн. та за вересень 2010р. в сумі 63521,67 грн. Крім того, від ГВПМ Кіровоградської ОДПІ отримано службову записку від 04.07.11р. № 2483/26-3109, в якій зазначено, що ТОВ «Міксбуд»зареєстровано на громадянина ОСОБА_3, який до фінансово-господарської діяльності даного підприємства не має жодного відношення, а фінансово-господарську діяльність підприємства взагалі не здійснював. В ході розслідування кримінальної справи №58-479 викрито та припинено діяльність фіктивних СГД, серед яких ТОВ «Міксбуд».Відповідач зазначив, що відповідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
Відповідач посилається на пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до норм якої податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунковими картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками в межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну отримувач таких товарів (послуг) має право додати до додаткової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Відповідач зазначив, що відповідно п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Отже, законодавством передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів державного бюджету України (п. 19 ст.2 ст.9 Бюджетного кодексу України), а також поняття платника податку як особи, яка згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари. Відповідачем зроблений висновок, що, виходячи з вищевказаних норм, Законом України «Про податок на додану вартість»встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення сплачених сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок кошів, що були сплачені у вигляді податку. Тому, вважає відповідач, на день проведення перевірки відсутнє документальне підтвердження факту включення до складу податкового зобов'язання ТОВ «Міськбуд»сум ПДВ по податковим накладним за березень-вересень 2010р., виданим покупцю - позивачу, що в свою чергу виключає факт сплати податку на додану вартість в бюджет, і відповідачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Міксбуд».
Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю із зазначених вище підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 жовтня 2011 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно п. 1 ч 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Враховуючи п. 1 ч.І ст. З КАС України спір, який виник між сторонами є публічно-правовим і тому підлягає розгляду у адміністративному суді.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) Кіровоградський завод будівельних матеріалів №1 є юридичною особою згідно свідоцтва про державну реєстрацію Серія А00 № 079078 (а.с.10 т.1) та відомості про нього внесено до ЄДРПОУ (а.с.11 т.1).
Згідно ст.1 ЗУ “Про державну податкову службу в Україні”державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.
Кіровоградська ОДПІ (далі відповідач), в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є суб’єктом владних повноважень, рішення якого оскаржене.
30 червня 2011 року посадовими особами ДПА у Кіровоградській області складений Акт № 62/23-1/05402789 про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський завод будівельних матеріалів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року (а.с. 13-61).
На підставі даного Акта перевірки Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2011 року № № 0000722310 про збільшення грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість ( код платежу 3014010100) на 515899, 00 грн. - з них за основним платежем - 412719, 00 грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 103180,00 грн.
В процедурі адміністративного оскарження рішенням Кіровоградської ОДПІ не оскаржувалось, позивач використав своє право на безпосереднє звернення з адміністративним позовом до суду
Відповідно зазначених податкових повідомлень-рішень, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 п.п.7.2.3 п.п.7.2.4 п.п.7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4.ст 7 та п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) збільшив грошове зобов’язання по податку на додану вартість на 515899 грн., з яких 412719 грн. за основним платежем і 103180 грн. за штрафними (фінансовими ) санкціями.
Як вбачається з акта перевірки, підставою для такого висновку слугувало те, що позивач до реєстру отриманих податкових накладних за березень- вересень 2010 року та, відповідно до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень- вересень 2010 року включив податкові накладні на придбання послуг, отриманих від ТОВ «Міськбуд» ( м. Київ ід. Код 34426191 , і.п.н. 344261926534) на загальну суму ПДВ в розмірі 412718 грн.07 коп. , а при проведенні ДПІ у Дніпровському районі м. Києва перевірки встановлено, що зустрічну звірку ТОВ «Міськбуд»по взаємовідносинах з ВАТ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів провести неможливо, оскільки станом на 07.06.2011 року це підприємство має стан платника 9- «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а свідоцтво платника ПДВ №100235108 від 10.07.2009 року анульовано 30.09.2010 року, остання декларація з ПДВ подана за вересень 2010 року з нульовими показниками. Крім того, згідно до аналізу отриманої згідно бази даних автоматизованої програми «Бест Звіт»встановлено, що ТОВ «Міксбуд»не декларувало суми ПДВ по ВАТ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №1»за період з березня по вересень 2010 року включно на загальну суму 412718 грн.07 коп. (а.с.154-156).
Суд не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно вимог п. 5.1 ст. 5 названого Закону України, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Частиною 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону України визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
Пунктом 5.11 статті 5 вказаного Закону визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Зміст вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Суд також враховує, що наявність вищевазаних законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов’язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так само як і інші закони, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.
Саме таку правову позицію викладено в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 29.07.2010 р. К-5814/07, від 30.11.2010 р. К-33194/1, постанові ВАСУ від 11.11.2010 р. у справі № К-23404/07, від 28.10.2010 р. у справі № К-19470/07, від 08.07.2010 р. у справі № К-23280/07, інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”.
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та сум витрат до складу валових витрат, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Такої правової позиції притримується Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”.
Юридичний статус позивача та право вказаного підприємства на проведення господарської діяльності підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.10), Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.11,т.1), Свідоцтвом №15235058 про реєстрацію платника податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 054027811230 (а.с.12,т.1).
Крім того, як вбачається з повідомлення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва станом на час проведення господарських операцій по наданню послуг з транспортування будівельних матеріалів в період з березня по вересень 2010 року ТОВ «Міксбуд» мало код ЄДРПОУ -34426191 починаючи з часу реєстрації підприємства: 07.07.2006 року та було зареєстроване платником податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером 344261926534, 10.07.2009 року за свідоцтвом номер 100235108, яке було анульоване лише 30.09.2010 року (а.с. 175,т.1). Причому, відповідачем не надано доказів про те, що питання про анулювання свідоцтва платника податку було проведено до оформлення контрагентом господарської операції
Доказами, які підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Міксбуд», а також факт надання транспортних послуг у межах власної господарської діяльності є: договір б/н від 01.08.2009 року, яким визначено термін дії з 01.08.2009 року по 31.12.2010 року (а.с.71-74,т.1), Акти здачі- приймання виконаних робіт (а.с.75,77,83,87,т.1), податкові накладні (а.с.78,80,82,84,86,88,т.1), Платіжні доручення (а.с.89-107,т.1), видаткові накладні та транспортні накладні на поставку продукції (а.с. 1-250, т.2; а.с.1-216,т.3).
Вказані документи мають усі обов’язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV. Як під час проведення перевірки так і при розгляді справи судом відповідач не спростував висновку позивача про відповідність вказаних документів вимогам по їх оформленню.
Натомість, як вбачається з матеріалів перевірки, за дорученням відповідача ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проводилась перевірка відповідності наданих ТОВ «Міксбуд»даних через систему автоматизованого співставлення податкових зобов’язань в розрізі контрагентів згідно до бази даних автоматизованої програми «Бест Звіт»та на підставі отриманої інформації відповідачем зроблено висновок про наявність розбіжностей за матеріалами, отриманими фактично лише з використанням інформаційної бази. Тобто, до матеріалів документальної перевірки фактично долучено матеріали, по яких перевірка проводилась не за реальними документами в паперовому носії, а з бази аналізу даних АРМ «Бест- Звіт»ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, що є недопустимим, оскільки використання лише звіту в електронному вигляді не усуває можливості внесення до нього виправлень або зовсім іншої інформації в будь- який час. На підприємстві позивача проводилась саме документальна планова виїзна перевірка, але висновок цієї перевірки зроблено на підставі отриманої інформації згідно бази даних автоматизованої програми «Бест Звіт», що викликає сумніви щодо вказаних результатів співставлення податкових зобов’язань, а рішення суду не може бути винесене на підставі будь- яких припущень чи недостовірно перевірених фактів.
Крім того, надання послуг з транспортування будівельних матеріалів підтверджується розшифровкою послуг наданих ТОВ «Міксбуд»позивачу з визначенням кількості поїздок, назви отримувача продукції, відстані, тарифу та вартості послуг (а.с.108-114,т.1).
Як вбачається з Додатку №1 до Акта про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №1», яка є невідємною частиною вказаного акта, основним видом діяльності, який сформував 98,6% валового доходу є реалізація цегли власного виробництва, яка має сезонний характер збуту ( в нашому випадку з березня по вересень 2010 року) та приблизно 73% виробленої продукції реалізується в Київській, Миколаївській, Одеській, Черкаській, Житомирській та в інших областях та 27% в Кіровоградській області та м.Кіровограді, При цьому товариство несе значні витрати по збуту готової продукції, так як продукція поставляється покупцям автомобільним транспортом за рахунок позивача (а.с.51).
Проаналізувавши надані відповідачем в судовому засіданні доводи в частині того, що господарські операції позивач здійснював з фіктивним підприємством, суд не погоджується з таким висновком враховуючи наступне.
Суд не приймає до уваги та розцінює як безпідставні доводи відповідача про наявність вагомого доказу про те, що від ГВПМ Кіровоградської ОДПІ ним отримано службову записку від 04.07.11р. № 2483/26-3109, в якій зазначено, що ТОВ «Міськбуд»зареєстровано на громадянина ОСОБА_3 та ця особа не має будь-якого відношення до фінансово-господарської діяльності даного підприємства, а фінансово-господарську діяльність підприємства він взагалі не здійснював, а в ході розслідування кримінальної справи №58-479 викрито та припинено діяльність фіктивних СГД, серед яких ТОВ «Міксбуд». Тобто, відповідач посилаючись на можливу фіктивність ТОВ «Міксбуд» фактично ототожнює статут ВАТ «Міксбуд»з правочином та вважає цей статут фіктивним в силу вимог статті 234 Цивільного кодексу України.
Натомість, на думку суду, у відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно вимог статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Таким чином, фіктивний правочин не є нікчемним правочином, а є оспорюваним правочином, тобто таким, визнання якого недійсним здійснюється тільки в судовому порядку.
Відповідачем не надано в матеріали справи рішення суду, яке набрало чинності, про визнання недійсним статуту ВАТ «Міксбуд», а отже, такий висновок відповідача є передчасним.
В обґрунтування фіктивної діяльності ВАТ «Міксбуд», відповідач посилається на пояснення директора та засновника ОСОБА_3 Однак, суд вважає, що пояснення засновника та директора підприємства не можуть бути єдиним та достатнім доказом обґрунтованості висновків викладених в Акті перевірки, та ці пояснення не можуть бути визнані належними доказами у розумінні статті 70 КАС України.
Суд не може прийняти до уваги в якості належних та допустимих доказів будь-які пояснення ОСОБА_3, на які посилається податковий орган, відносно того, що у цього громадянина при створенні товариства була відсутня дійсна мета на створення суб’єкта підприємницької діяльності, а також те, що вищевказані пояснення підтверджують фіктивність підприємства. Належним доказом, у даному випадку , були б не пояснення ОСОБА_3, а вирок суду щодо кримінальної відповідальності за ст.. 205 КК України чи ст..212 КК України ОСОБА_3, інших осіб за навмисне створення суб’єкта підприємницької діяльності або ухилення від сплати податків. Між тим, такого вироку суду, відповідачем не надано. Отже, суд вважає, що відповідачем не доведено фіктивності підприємства, що на його думку було однією з підстав для прийняття оскаржуваних рішень. Саме таку правову позицію викладено в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 року у справі №2а-36/10/1170.
Крім того, ухвалою суду від 06.10.2011 року зобовязано відповідача надати інформацію на підтвердження фіктивності підприємства ТОВ «Міськбуд», докази наявності кримінальних справ, порушених за ст.ст.205 чи 212 КК України відносно керівників підприємств позивача і його контрагента, докази неврахування податкових накладних виписаних контрагентом (а.с.204,т.1). Однак, відповідачем проігноровано вказану вимогу суду та подано для доручення до матеріалів справи лише копію службової записки №674/23-1 від 17.10.2011 року (а.с.202-203,т.1) з якої вбачається, що будь- яка інформація щодо ТОВ «Міськбуд»у відділі організації перевірок підприємств стратегічних галузей економіки Кіровоградської ОДПІ відсутня.
Таким чином, відповідач не надав до суду один з основних доказів фіктивності ТОВ «Місьбуд», а саме матеріали які були використані під час написання та складання акту перевірки позивача: службова записка ГВПМ Кіровоградської ОДПІ від 04.07.2011 року та відповідь ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 07.06.2011 року. Проаналізувавши вказану інформацію, суд приходить до висновку про втрату вказаних документів, а тому викладена на сторінці 18 Акту перевірки інформація про те, що Кіровоградською ОДПІ отримано від ДПІ у Дніпровському р-ні м.Києва відповідь №6039/7/23-810 від 07.06.2011 року щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Міксбуд»(м.Київ, ід.код 34426191, і.п.н.344261926534) по взаємовідносинах ВАТ КЗБМ (м.Кіровоград, код ) в якій зазначено, що ТОВ „Міксбуд" має стан платника 9-„ направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", а свідоцтво платника ПДВ №100235108 від 10.07.09р. анульовано 30.09.10р. та остання декларація з ПДВ була подана ТОВ „Міксбуд" за вересень 2010р. з нульовими показниками є недостовірною.
За приписами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження його позиції. Натомість, як вбачається з матеріалів справи Договір транспортного експедування (а.с.71,т.1), Акти здачі- приймання робіт та податкові накладні (а.с.75-88,т.1) підписані взагалі не ОСОБА_3, а головним бухгалтером ТОВ «Міксбуд» ОСОБА_4 (а.с.175,т.1).
Суд відзначає, що згідно вимог статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Згідно частини 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Отже, чинним законодавством передбачено, що укладення правочину від імені юридичної особи неповноважною особою не є наслідком визнання такого правочину недійсним. Натомість, відповідач не надав доказів того, що позивач був обізнаний про обмеження повноважень осіб, які укладали правочини від імені ТОВ «Міксбуд», і що такі обмеження дійсно мали місце, а заявлене відповідачем клопотання про допит у судовому засіданні саме ОСОБА_3 судом залишене без задоволення через те, що справи договір транспортного експедування, акти здачі- приймання робіт та податкові накладні підписані не ОСОБА_3, ОСОБА_4 Крім того, відповідачем не доведено суду, що ТОВ «Міксбуд»було створено з відома або за участю позивача,з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.
З пояснень представників відповідача, кримінальна справа щодо винних осіб або по факту створення фіктивного підприємства в даному випадку не порушувалась. Отже, доказу створення підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, яким може бути тільки вирок суду, що набрав законної сили, відповідачем не надано. За приписами ст.. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок чи постанову суду, лише в питаннях чимало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Натомість, як вбачається з Довідки до Акта перевірки за перевіряємий період відповідно до карток особових рахунків ВАТ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №1»фактично сплачено податків, зборів (обов’язкових платежів), неподаткових доходів, встановлених законодавством, до бюджету за 2010 рік та 1-ий квартал 2011 року з переплатами, заборгованість не допускалась (а.с.50-51,т.1).
Відповідно установлених судом обставин справи, включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджені податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.
Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, свідчили про їх фіктивний характер. Відтак факт наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності ТОВ «Міксбуд»за даних обставин не впливає на правильність формування позивачем спірного податкового кредиту.
Доводи ДПІ про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на наявність сумнівних пояснень ОСОБА_3, анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Міксбуд»після проведення господарських операцій, обґрунтовано не беруться судом до уваги, оскільки на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ТОВ «Міксбуд»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.
З огляду ж на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.
Саме таку правову позицію викладено в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 року у справі К-23404/07, від 28.10.2010 року у справі К-19470/07 та від 08.07.2010 року у справі № КА-23280/07.
Проаналізувавши ситуацію, пов’язану з проведенням господарської операції саме 30.09.2010 року та видачу позивачу податкової накладної за цей день з послідуючим заниженням, на думку відповідача податку на додану вартість в розмірі 63522 грн., суд не приймає такі доводи до відома та розцінює їх як безпідставні, оскільки за приписами затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000 року (з послідуючими змінами та доповненнями) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3.04.2000 року за №208/4429 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання.
Крім того, вказаним Положенням передбачено, що при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом уважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.
Визначальним при встановленні строку з якого платник ПДВ втрачає право виписувати податкові накладні є п.25.4. згідно до якого рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби, може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства, тобто починаючи з 30.09.2010 року контрагент позивача мав право розпочати адміністративне оскарження рішення про анулювання реєстрації та така скарга повинна розглядатись у строки, визначені Законом України "Про звернення громадян". Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру. Дані про те, коли саме контрагент був повідомлений про анулювання реєстру та чи був обізнаний про це позивач відповідач суду не подав.
Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт придбання позивачем послуг у ТОВ «Міксбуд». Натомість, відповідачем не приведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій позивачем, добросовісність позивача, як платника податків, а також доказів, які б свідчили про фіктивність господарських операцій зі сторони позивача.
Суд приходить до висновку, що податкове повідомлення- рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000722310 від 15 липня 2011 року про донарахування грошового зобов’язання на 515899 грн., з яких 412719 грн. за основним платежем та 103180 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при формуванні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Міксбуд», не порушувалися вимоги п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.3. п.п.7.2.4п.п.7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже винесене з посиланням на ч.1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України податкове повідомлення- рішення №0000722310 від 15 липня 2011 року про донарахування грошового зобов’язання на 515899 грн., з яких 412719 грн. за основним платежем та 103180 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та підлягає до скасування.
При цьому судом також враховується, що при проведенні арифметичних розрахунків представниками відповідача допущено помилку пов’язану з тим, що згідно до Акту перевірки сума податкового кредиту по операціях з ТОВ «Міксбуд»складає 412719 грн. (т.1 а.с.32), а згідно до реєстру отриманих податкових накладних за березень-вересень 2010 року сума ПДВ складає 412718,1 грн (т.1 а.с.29).
На користь прийнятому судом рішенню засвідчує також практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. В даному випадку відповідач безпідставно прийняв негативне рішення (фактично розповсюдив негативні наслідки) стосовно нашого підприємства. Крім того, в Рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року суд зазначив, що якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, все ж таки карають одержувача оподатковуваного ПДВ постачання, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльності постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного і порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту права власності. В пункті 71 Рішення Суд відзначив: враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія- заявник знала або могла знати, здійснено не було, Суд вважає, що компанія- заявник не повинна була нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені. Суд вважає, що такі вимоги виявилися надмірним тягарем для компанії — заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу і вимогами захисту права власності.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ ” від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Встановлення невідповідності діяльності суб’єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Відповідач не надав суду безспірних доказів про наявність в діях позивача порушень Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так як судове рішення ухвалене по справі у якій позивач не є суб’єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються з Державного бюджету України на користь позивача.
Позивачем документально підтверджено сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5305 від 19.07.2011 року (а.с.9, т.1), так як адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, то відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору підлягає повному відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000722310 від 15 липня 2011 року про донарахування грошового зобов’язання на 515899 грн., з яких 412719 грн. за основним платежем та 103180 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько