< Список >
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-2691/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого-судді Л.І. Хилько
при секретарі - Бабіч О.В.
за участю представників:
прокурора –Петров Т.І.,
позивача –Панасенко І.Б.,
відповідача –Слюсар О.В., Омелькін О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Прокурора м.Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції < Позивач в особі > < 3-тя особа позивача > до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" < Відповідач в особі > < 3-тя особа відповідача > по стягнення податкової заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 7 233 193,00 грн..
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковий борг по ПДВ в сумі 7 233 193,00 грн. виник відповідно до поданих ОКВП «Дніпро-Кіровоград»податкових декларацій за 2008-2011 роки. Першу податкову вимогу сформовано 26.10.2001 р. за №1/281 на суму 152 441,53 грн. та вручено представнику боржника поштою 01.12.2001 р., про що свідчить повідомлення. Другу податкову вимогу сформовано 31.12.2001 року за № 2/1242 на суму 691 612,46 грн. та вручено представнику боржника поштою 10.04.2002 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, заходів щодо повного погашення податкової заборгованості відповідачем не вжито, що свідчить про ухилення відповідача від виконання вимог податкового органу щодо сплати заборгованості в сумі 7 233 193, 00 грн..
ОКВП «Дніпро-Кіровоград»до суду подано заперечення на позовну заяву (а.с.162-165), відповідно до змісту якого, позов не визнається у повному обсязі, в зв’язку з тим, що законодавством передбачено особливий порядок для погашення податкового боргу платників податків, які перебувають у державній або комунальній власності та виконують соціальні функції, зокрема водопостачання. Відповідач вважає, що позивач мав підтвердити, що ним вжиті передбачені податковим законодавством заходи для погашення податкового боргу комунальним підприємством, а також те, що вони не дали відповідного результату. Таким чином, відповідач вважає, що при зверненні до суду з відповідним позовом позивач не врахував, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград»не є власником майна, крім того податковим органом не дотримано порядку стягнення податкового боргу передбаченого ст. 8-11 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того відповідач зазначив, що позивачем пропущено процесуальні строки на звернення до суду про стягнення податкового боргу, оскільки зобов’язання виникло в 2008-2010 роках, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, який встановлює строк 1095 днів, а тому на звернення до суду потрібно застосовувати норми Кодексу адміністративного судочинства, який встановлює річний строк (до 30.07.2010 р.) та шестимісячний строк (з 30.07.2010 р.) на звернення до суду.
В судове засідання з’явився представник прокуратури, представник позивача, які позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Представники відповідача позов не визнали з підстав вказаних в запереченні на позовну заяву.
Згідно ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24.10.2011 р., про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАС України одним із завдань адміністративного судочинства є захист інтересів суб'єктів сфери публічно-правових відносин при здійсненні ними управлінських функцій від порушень з боку інших суб'єктів.
Згідно ст. 3 ч. 1 п. 1 КАС України, справою адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства. Ст. 3 ч. 1 п. 8, ст. 50 ч. 2 КАС України встановлено, що позивачем, зокрема, є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Ст. 3 ч. 1 п. 9 КАС України визначено поняття «відповідача»не тільки як суб'єкта владних повноважень, але і як іншої особи, до якої у випадку встановлених законом, звернена вимога позивача.
Таким чином, законом встанови можливість розгляду адміністративних справ за зверненням суб'єкта владних повноважень до інших осіб.
Ст. 17 ч. 1 п. 4. ст. 104 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Таким чином, вказане положення містить два критерії, за якими спір можна віднести до категорії адміністративних. По-перше, позов до суду повинен бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень, а по друге - лише у випадку встановлених законом.
Відповідно до ст. 3 ч. 1 п. 7 КАС України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу Україні», до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах та ін. Таким чином, відповідно до вказаної статті Закону, державні податкові інспекції у містах входять, і системи органів державної податкової служби.
Відповідно до ст. 2, ст. 10 п. п. 1. 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції реалізують завдання зі здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших неподаткових платежів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Згідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України від 02.12.10 р., податковий контроль –це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахунків та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи.
Контролюючими органами, у відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України є органи державної податкової служби, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
В п.41.5 ст.41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо повного забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.
Відповідно до п.п.14.1.37 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення –це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цих Кодексом та іншими Законами України.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
З наведеного випливає, що визначення державної податкової інспекції позивачем за позовом про стягнення заборгованості перед бюджетами і державними цільовими фондами за несплату податкових зобов'язань, як органу державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій, і відповідно як суб'єкту владних повноважень, узгоджується з положеннями ст. 17 ч. 1 п. 4, ст. 104 КАС України.
Адміністративна процесуальна правосуб’єктність прокурора, як здатність державного органу мати процесуальні права та обов'язки (адміністративна процесуальна правоздатність) та здійснювати їх (адміністративна процесуальна дієздатність), визначається статусом прокурора, який звертається до адміністративного суду із адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів іншої особи.
Так, статтею 121 Конституції України та статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що прокурор у випадках, встановлених законом, має право звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадян і держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст. 36 ч. 5 Закону України «Про прокуратуру», ст. 60 ч. 2 КАС України, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства.
Ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»надає право прокурору при здійсненні прокурорського нагляду у межах своєї компетенції звертатися до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави.
Несвоєчасна сплата податків, зборів, інших платежів до бюджетів спричиняє шкоду економічним інтересам держави, загрожує виконанню загальнодержавних програм, які фінансуються з бюджету. Ці обставини обумовлюють необхідність їх захисту прокуратурою шляхом подання позову в інтересах держави в особі Кіровоградської ОДПІ.
Статтею 6 ч. 1 п. 4 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що одним із принципів організації і діяльності прокуратури визначено вживання заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.
Судом встановлено, що обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград»18.12.1992 року зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с.10), про що видане відповідне Свідоцтво серії А00 №079324 та взяте на облік Державною податковою інспекцією в м. Кіровограді як платник податків. Відповідно до Витягу з ЄДР (станом на 31.01.2011 р.) 25.05.2006 р. було змінено Свідоцтво про державну реєстрацію на Серія А00 №079324 (а.с.12-13).
Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість (а.с.14-137) ОКВП «Дніпро-Кіровоград»самостійно визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 7 233 193,00 грн.:
- за податковою декларацією №69146 від 16.07.08 р. в сумі 196 577,00 грн. (а.с.14-17);
- за податковою декларацією №89032 від 18.08.08 р. в сумі 156 142,00 грн. (а.с.18-21);
- за податковою декларацією №97665 від 18.09.08 р. в сумі 105 543,00 грн. (а.с.22-25);
- за податковою декларацією №116702 від 17.10.08 р. в сумі 63 627,00 грн. (а.с.26-29);
- за податковою декларацією №136340 від 17.11.08 р. в сумі 121 752,00 грн. (а.с.30-33);
- за податковою декларацією №146530 від 16.12.08 р. в сумі 151 957,00 грн. (а.с.34-37);
- за податковою декларацією №168665 від 20.01.09 р. в сумі 241 096,00 грн. (а.с.38-41);
- за податковою декларацією №8938 від 17.02.09 р. в сумі 211 962,00 грн. (а.с.42-45);
- за податковою декларацією №18458 від 18.03.09 р. в сумі 207 228,00 грн. (а.с.46-49);
- за податковою декларацією №33160 від 14.04.09 р. в сумі 233 144,00 грн. (а.с.50-53);
- за податковою декларацією №57525 від 19.05.09 р. в сумі 227 497,00 грн. (а.с.54-57);
- за податковою декларацією №65187 від 18.06.09 р. в сумі 233 375,00 грн. (а.с.58-61);
- за податковою декларацією №9000427476 від 20.01.09 р. в сумі 291 440,00 грн. (а.с.62-65);
- за податковою декларацією №9000809881 від 18.08.09 р. в сумі 207 324,00 грн. (а.с.66-69);
- за податковою декларацією №900258941 від 19.01.10 р. в сумі 141 312,00 грн. (а.с.70-73);
- за податковою декларацією №9001043283 від 16.09.09 р. в сумі 222 943,00 грн. (а.с.74-77);
- за податковою декларацією №9001338894 від 15.10.09 р. в сумі 200 220,00 грн. (а.с.78-81);
- за податковою декларацією №9001853967 від 17.11.09 р. в сумі 276 084,00 грн. (а.с.82-85);
- за податковою декларацією №9002164902 від 16.12.09 р. в сумі 174 849,00 грн. (а.с.86-89);
- за податковою декларацією №9001053852 від 16.04.10 р. в сумі 277 639,00 грн. (а.с.90-93);
- за податковою декларацією №9000618583 від 18.03.10 р. в сумі 287 246,00 грн. (а.с.94-97);
- за податковою декларацією №9000266624 від 19.02.10 р. в сумі 270 775,00 грн. (а.с.98-101);
- за податковою декларацією №9001720519 від 18.05.10 р. в сумі 256 594,00 грн. (а.с.102-105);
- за податковою декларацією №9002166252 від 18.06.10 р. в сумі 356 564,00 грн. (а.с.106-109);
- за податковою декларацією №9002819024 від 20.07.10 р. в сумі 423 005,00 грн. (а.с.110-113);
- за податковою декларацією №9003361566 від 18.08.10 р. в сумі 332 480,00 грн. (а.с.114-117);
- за податковою декларацією №9003747601 від 16.09.10 р. в сумі 347 931,00 грн. (а.с.118-121);
- за податковою декларацією №9004255795 від 15.10.10 р. в сумі 187 039,00 грн. (а.с.122-125);
- за податковою декларацією №9005091575 від 17.11.10р. в сумі 236970,00грн.(а.с.126-129);
- за податковою декларацією №9005552773 від 16.12.10р. в сумі 196 362,00 грн. (а.с.130-133).
Згідно п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (чинного на час виникнення у відповідача обов’язку з подання декларації) платник податків зобов’язаний подавати до органів державної податкової служби щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду, податкову декларацію.
П.5.1 ст.5 Закону України №2181-ІІІ (на момент виникнення правовідносин) зазначає, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п.15.2.1 п.15.2 ст. 15 Закону України №2181-ІІІ, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Таким чином, з урахуванням вимог п.п.15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент виникнення правовідносин) несплачене в передбачений строк узгоджене податкове зобов'язання визнається податковим боргом платника податку, який може бути примусово стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що узгодженість податкових зобов'язань відповідача на загальну суму 7 233 193,00 грн. виникло з дня подачі податкової декларації №69146 від 16.07.2008 р.. Оскільки, податкове зобов'язання вважається узгодженим 16.07.2008 р., з цієї дати починається перебіг строку давності (1095 діб) щодо стягнення податкового боргу, граничний строк стягнення якого закінчився 17.07.2011 р., в той час як позов до суду подано 15.07.2011 р., а тому суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строків на звернення до суду.
У відповідності до п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) –протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідачем до податкового органу 17.05.2011 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року (а.с.6-8), якою визначено податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 190719,00 грн.
Відповідно до 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків, а тому податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
У відповідності до п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг –це сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.
В силу п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пункт 59.5 ст. 59 цього Кодексу встановлює, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Враховуючи те, що зобов’язання зі сплати боргу на момент розгляду справи є узгодженими і непогашеними, на думку суду, вони підлягають стягненню із відповідача.
При цьому, судом також враховано, що відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, в матеріалах справи додані вимоги №1/281 від 26.10.2001 року на суму 152441,53 грн., яка отримана підприємством 01.12.2001 року (а.с.138) та № 2/1242 від 31.12.2001 року на суму 691612,46 грн., яка отримана підприємством 10.04.2002 року (а.с.139), декларації з податку на додану вартість свідчить про збільшення суми податкового боргу, що виник після надіслання податкової вимоги.
У встановлені строки відповідачем заборгованість із ПДВ в сумі 7 233 193,00 грн. не сплачена.
Згідно положень п.п.20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно п.95.1. ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У відповідності до норм статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на те, що відповідно до ст.95 Податкового кодексу України, і стягнення коштів з рахунків платника податків, і вилучення готівки провадяться за рішенням суду, при чому частково врегульований механізм компетенції податкового органу в прийнятті рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки, суд вважає за необхідне здійснити таке стягнення з Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» за податковим боргом в сумі 7 233 193,00 грн. в рахунок погашення його податкового боргу.
На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості з ПДВ за 2008-2010 роки, суд вважає позивні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 86, 94, 159–163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (код ЄДРПОУ 03346822) на користь Державного бюджету України в особі Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції суму податкового боргу, що складається з податку на додану вартість, в розмірі 7 233 193,00 грн. (сім мільйонів двісті тридцять три тисячі сто дев'яносто три гривні 00 копійок).
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько