Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 серпня 2011 року Справа № 1170/2а-2026/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого-судді Л.І. Хилько
при секретарі - Бабіч О.В.
за участю:
представника позивача - Жигалова Т.М.
відповідача - ОСОБА_2
представник відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі < Позивач в особі > < 3-тя особа позивача > до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 < Відповідач в особі > < 3-тя особа відповідача > про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок несплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в сумі 1750,80 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 1750,80 грн..
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, всупереч вимогам Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», не здійснює своєчасні розрахунки з Управлінням Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області по сплаті страхових внесків, у період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року за ним виникла заборгованість по не сплаті страхових внесків на суму 1750, 80 грн.. У зв’язку з цим на адресу відповідача було направлено вимогу №116 від 28.02.2011 р. про сплату боргу в сумі 1750,80 р., яка була отримана нею 04.02.2011 р., але борг сплачено не було.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, відповідачем надано до суду заперечення на адміністративний позов (а.с.12-18) в якому зазначено, що відповідач, згідно з нормами Конституції України, Господарського кодексу України має право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та за чинним законодавством не є платником страхових внесків, так як я не є членом самоврядної неприбуткової організації пенсійного фонду, а примушення до вступу в таку організацію є протиконституційним. Окрім того відповідач зазначив, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які є цільовими загальнообов’язковими платежами та не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування доходу –сплаті не підлягають у зв’язку з тим, що ці страхові внески: 1) відповідно до п.4 ст.18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не підлягають під податкове законодавство; 2) відповідно до ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»як податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом та у зв’язку з тим, що будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються законами України, не включені до цього Закону та всі інші закони України про оподаткування і не відповідають принципам, закладеним у цьому Законі; 3) відповідно до ст.16 Закону України «Про систему оподаткування», якою встановлено, що сплати в державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом і мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів), передбачених ст.ст. 14 і 15 цього Закону, можуть бути здійсненні лише на добровільних засадах.
З огляду на вищевказане, відповідач адміністративний позов не визнає повністю.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.08.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 26.08.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд не погоджується з позицією відповідача з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV (далі за текстом –Закон №1058-IV) передбачено, що страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст.5 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) цей закон регулює відносини між суб'єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права і обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.
Згідно зі ст.ст. 14, 15 Закону №1058-IV страхувальниками і платниками страхових внесків, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності і господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону.
Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
За таких обставин Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»не має пріоритету перед Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та застосовується лише в частині, що не суперечить йому. В даному випадку він регулює механізм зарахування частини єдиного (фіксованого) податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду.
Згідно п.1 ст.18 Закону № 1058-IV розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до п.п.3, 4 ст.18 Закону №1058 страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Крім того, ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом № 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Порядок сплати внесків на загальнообов’язкове державне страхування передбачений Законом №1058-IV та Інструкцією «Про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України».
Відповідно до зазначених нормативних актів на відповідача покладено обов’язок щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки і в повному обсязі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.
Згідно з п.6 та п.12 ст.20 Закону №1058-IV страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період дорівнює одному календарному місяцю. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Страхувальники зобов’язані перераховувати внески за ставками, визначеними Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р., який вступив в силу з 29.07.1997р., 32 %, починаючи з 30.03.2005р. за ставкою 32,3 %, починаючи з 01.01.2006р. –31,8 %, з 01.01.2007р. –33,2 % суми фактичних витрат на оплату праці працівників до 01.01.2007р. –1-2 %, а з 01.01.2007р. –0,5 –2 % утримання з найманих працівників.
Згідно п.5.1.4. Інструкції «Про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України»страхувальники зобов’язані сплачувати внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати.
Пунктом 2 ст.106 Закону №1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. При цьому пунктом 15 даної статті передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Пунктом 3 ст.106 Закону №1058-IV встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 08 липня 2010 року №2461-VI, який набрав чинності 17.07.2010р., де зазначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Абзацом 9 ст.1 Закону № 1058-IV, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, встановлено, що мінімальний страховий внесок –це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, розмір мінімального страхового пенсійного внеску для позивача становив:
- липні, серпні та вересні –294,82 грн.;
- жовтні, листопаді – 301,12 грн.;
- грудні –306,10 грн..
Відповідно до ст. 23 Закону №1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8, 30), відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи 18.02.2002 р. зареєстрована Маловисківською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №874, ідентифікаційний номер СПД НОМЕР_1 (а.с.7, 28).
29.10.2010 р. відповідач, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», отримала Патент Серії ПАЄ №НОМЕР_2, який було видано Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцією (а.с.29). Вид діяльності згідно даного Патенту –роздрібна торгівля на ринку.
Судом встановлено, що на адресу відповідача направлялась вимога від 28.02.2011 р. №Ф-116 про сплату боргу в суму 1750 грн. 80 коп., яка згідно до корінця вимоги була отримана особисто ОСОБА_2 04.03.2011 р. про що свідчить її підпис про отримання (а.с.9).
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості виникла за період з липня 2010 р. по березень 2011 р. (а.с.5). Мінімальний щомісячний страховий внесок протягом липня-вересня 2010 р. становив 294,82 грн., протягом жовтня-листопада 2010 р. –301,12 грн., протягом грудня 2010 р. –306,10 грн.. Фактично щомісяця з липня по листопад 2010 р. надходило грошових коштів в розмірі 06 грн. 00 коп., у грудні 2010 р. –12 грн. 00 коп. (загальна сума 42,00 грн.), тобто доплата до мінімального розміру страхового внеску повинна була здійснюватися в розмірі 288 грн. 82 коп. в липні-вересні 2010р., в жовтні-листопаді 2010 р. –295 грн. 12 коп., в грудні 2010р. –294 грн. 10 коп., тобто на загальну суму 1750 грн. 80 коп. (а.с.6-зворот).
Доказів погашення відповідачем заборгованості суду не надано.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по сплаті страхових внесків складає 1750 грн. 80 коп., що підтверджується розрахунками Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області (а.с.5-6-зворот).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1750 грн. 80 коп. знайшов своє підтвердження в судовому розгляді, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст.11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як встановлено судом, Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області діяло у межах повноважень, його дії про стягнення з відповідача страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є правомірними.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1750 грн. 80 коп. підлягає задоволенню.
Відповідно до п.34 ст.4 Декрету КМУ № 7-93 від 21.03.1991р. «Про державне мито»Управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області звільняється від сплати державного мита.
Оскільки судове рішення ухвалюється по справі у якій позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична особа підприємець, у відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі вищенаведеного, керуючись п.5 ч.2 ст.17, ст.ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ід.код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області заборгованість по страховим внескам в сумі 1750 грн. 80 коп. (одна тисяча сімсот п’ятдесят гривень 80 коп.).
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 26.08.2011 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько