ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 р. Справа № 2а/0270/5284/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,
за участю: представника позивача –Сіваченка М.І., представника відповідача –Паламарчука О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі –ГУПФ України у Вінницькій області) до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі –УДВС ГУЮ у Вінницькій області) про скасування постанови ВП № 6470596 від 08.04.2008 року
в с т а н о в и в :
В квітні 2008 року ГУПФ України у Вінницькій області звернулось в суд з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ у Вінницькій області про скасування постанови ВП № 6470596 від 08.04.2008 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання в строки з поважних причин ГУПФ України у Вінницькій області постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.03.2007 року про зобов’язання управління перерахувати пенсію громадянину ОСОБА_3, державним виконавцем до позивача застосовано штраф в розмірі 850,00 грн. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними та просить суд скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 08.04.2008 року в сумі 850,00 грн.
Ухвалою суду від 12.12.2011 року замінено відповідача у справі - Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції на належного відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Окремо суду пояснив, що винесеною постановою від 29.02.2008 року позивачу наданий строк для добровільного виконання виконавчого документу до 07.03.2008 року. Так, як боржником у визначені строки не виконано постанову державного виконавця, до ГУПФ України у Вінницькій області застосовано штрафні санкції у розмірі 850,00 грн. У зв’язку з цим, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діяв у межах та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", а відтак оскаржувана постанова є законною.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази в обґрунтування та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.02.2008 року на виконання постанови суду у справі № 2-а-248/07 від 19.03.2007 року (а.с.14-16), у зв’язку з набранням нею законної сили видано виконавчий лист, відповідно до якого зобов’язано Головне УПФ України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з урахуванням підвищення пенсії на 350% мінімальної пенсії з 16.01.2004 року по 01.01.2006 року, а з 01.01.2006 року по день набрання постановою суду законної сили з урахуванням підвищення пенсії на 350% мінімальної пенсії за віком встановленої на момент нарахування пенсії, але без підвищення пенсії на 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зобов’язано ГУПФУ України у Вінницькій області виплати ОСОБА_3 різницю між нарахованою та отриманою пенсією.
29.02.2008 року державним виконавцем Стельмахом Д.В. 29.0.2008 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області строк для добровільного виконання виконавчого документу до 07.03.2008 року (а.с.21).
В зазначений термін рішення суду боржником добровільно не виконано, натомість 06.03.2008 року надіслано лист № 606/06-36/09, в якому підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області повідомлявся про те, що управління має намір виконати вищезазначену постанову в добровільному порядку, але для її виконання потрібен час.
Оскільки, постанова про відкриття виконавчого провадження отримана головним управлінням 03.03.2008 року, а строк встановлений для її виконання до 07.03.2008 року то існують обставини, що перешкоджають провадженню виконавчих дій. У зв’язку з чим, головне управління повідомило підрозділ про відкладення виконавчої дії до 17.03.2008 року для проведення відповідного розрахунку (а.с.22).
28.03.2008 року ГУПФ України у Вінницькій області повідомило листом № 866/06-36/09 на вимогу державного виконавця від 25.03.2008 року та повідомило, що судове рішення Замостянського районного суду від 19.03.2007 року по справі №2-а-248/07 за позовом ОСОБА_3 буде добровільно виконано в частині перерахунку пенсії… (а.с.23).
08.04.2008 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору - Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу в розмірі 850,00 грн.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею другою вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно частини 1 статті 5 цього ж Закону державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
А статтею 6 визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов’язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.
Порядок прийняття виконавчого документу до виконання встановлений статтею 24 Закону, де зазначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 76 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
Згідно частини 2 статті 24 вказаного Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п’ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Абзацом 1 та 5 статті 30 Закону встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Так, статтею 46 Закону передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. Постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Як встановлено судом та підтвердили в судовому засіданні представники сторін, позивач (боржник у виконавчому провадженні) у визначений державним виконавцем строк рішення суду по справі № 2-а-248/07 не виконав, у зв’язку з чим державним виконавцем винесено постанову від 08.04.2008 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 850,00 грн.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається та не заперечувалось сторонами, що постанова Замостянського районного суду м. Вінниці у справі №2-а-248/07 від 19.03.2007 року на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.04.2008 року набула законної сили, а тому є обов’язковою до виконання на всій території України.
Проте, судом з’ясовано, що позивач жодних дій спрямованих на виконання судового рішення, що набрало законної сили, не вчинив, та у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження та наступних вимогах державного виконавця термін добровільно його не виконав.
А тому у відповідача були всі законні підстави для застосування до позивача штрафу в порядку статті 87 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, відповідно до статті 87 Закону передбачено накладення штрафу у разі порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця, а саме: у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Згідно зі статтею 6 вище згаданого закону вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтями 71, 86 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
З урахування встановлених у судовому засіданні обставин справи та вище зазначених положень чинного законодавства України, суд вважає, що підстави для скасування постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 08.04.2008 року, винесеної державним виконавцем Стельмахом Д.В. про стягнення з боржника виконавчого збору - Головного Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області в розмірі 850,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.03.2007 року відсутні, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
В задоволені позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович
13.12.2011