|
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
|
"17" жовтня 2006 р. |
Справа № 28/56-06-1286 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: О.Л. Воронюка
Суддів: Г.А. Єрмілова
В.В. Лашина
при секретарі: Р.Л. Ковальчук
За участю представників сторін:
від позивача -Чубчик М.В., довіреність № 01-02/1355 від 30.05.2006р.
від відповідача -ОСОБА_1, довіреність б/н від 19.07.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2
на рішення господарського суду Одеської області від 24.02.2006р.
у справі № 28/56-06-1286
за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради
до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2
про розірвання договору оренди та виселення з приміщення
Встановила:
Приморська районна адміністрація Одеської міської ради (позивач) звернулась до господарського суду з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (відповідач) про розірвання договору оренди нежилого приміщення НОМЕР_1 та виселення останнього з підвального приміщення площею 47,6 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору, а саме не вносить орендну плату за орендуєме нежитлове приміщення за період з квітня по жовтень 2005р., що підтверджується актом звірки по надходженню грошових коштів від відповідача. Заборгованість відповідача за оренду приміщення станом на 01.11.2005р. складає 444,55 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.02.2006р. (суддя Г.І. Гуляк) позов задоволено. Розірвано договір НОМЕР_1 оренди підвального приміщення. Виселено суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 з нежитлового приміщення підвалу загальною площею 47,6 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість по орендній платі у сумі 444 грн. 55 коп., витрат на оплату держмита у сумі 187 грн. та 118 грн. за послуги на ІТЗ судового процесу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, в задоволені позову відмовити у повному обсязі, оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушені норми матеріального та процесуального права.
Також скаржник зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам, що мають значення для справи; обставини, які визнані судом встановленими є недоведеними, невірно застосовано ч. 3 ст. 18, ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 2 п. 13 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 02-5/237 від 25.05.2000р. „Про питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 вважає, що оскільки сторонами за оскаржуваним договором оренди є суб'єкти господарювання, та правовідносини, що виникли між ними на підставі договору є господарськими, тому відповідно до ст. 1 Господарського суду України, суд повинний був керуватися нормами Господарського кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість прийнятого господарським судом рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
25.03.2005р. між сторонами по справі був укладений договір оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1, за умовами якого Приморська районна адміністрація Одеської міської ради (орендодавець) передає, а суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 (орендар) приймає в строкове платне користування підвальне нежитлове приміщення, загальною площею 47,6 м2, за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення пункту з надання побутових послуг.
Відповідно до п.п. 2.1 договору орендна плата визначається на підставі Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. За орендоване приміщення відповідач зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеному у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць у сумі 104,30 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.
Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Суд, при прийнятті рішення про дострокове розірвання договору оренди, послався на порушення орендарем зобов'язань по оплаті орендної плати, а саме -несплату орендної плати з квітня по жовтень 2005р., в зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 444,55 грн.. При цьому, суд послався на ст. 26, 27 Закону „Про оренду державного і комунального майна”, ст.ст. 530, 610, 762, ЦК України.
Однак, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
До орендних відносин між суб'єктами господарювання з 01.01.2004р., насамперед, застосовуються відповідні норми Господарського кодексу України.
Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (чинного з 01.01.2004р.) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З набуттям чинності ГК України відносини, пов'язані з орендою державного та комунального майна, регулюються відповідними нормами Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у тій частині, що не суперечить Господарському кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 206, ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
17.10.2006р. у судовому засіданні представник позивача надав листа б/н від 10.11.2005р., в якому Приморська районна адміністрація пропонує суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 розглянути питання щодо розірвання договору оренди у звязку з невиконанням договірних відносин, та акт розрахунку заборгованості. В підтвердження відправлення вищезазначених документів на адресу відповідача, позивач надав реєстр писем, засвідчений загальним відділом Приморської районної адміністрації.
Проте, доказів з яких вбачається факт отримання відповідачем вищезазначених документів, до суду не надано.
У звязку з наведеним, судова колегія не приймає твердження позивача, що ним належно були виконані вимоги ст. 188 Господарського кодексу України.
Згідно наданих скаржником документів вбачається, що рахунки щодо орендної плати за користування зазначеним нежилим приміщенням відповідно до договору оренди НОМЕР_1 виставлялись орендарю Комунальним підприємством „Дирекція єдиного замовника „Жовтневий” Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Факт того, що скаржник не мав заборгованості по оплаті оренди станом на 01.01.2006р., тобто до звернення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з позовом до суду, підтверджується довідкою Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Жовтневий” Виконавчого комітету Одеської міської ради НОМЕР_2.
Відповідно до п. 13 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 02-5/237 від 25.05.2000р. підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором оренди.
Судова колегія вважає, що позивачем не доведено факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати за зазначеним договором.
Судова колегія зазначає, що період за який судом встановлена наявність заборгованості орендаря по орендній платі становить з квітня по жовтень 2005 року, тобто сім місяців.
Враховуючи, що місячний розмір орендної плати, без урахуванням індексу інфляції та ПДВ становить 104,3 грн., відповідно до п.п. 2.2 договору оренди, то заборгованість відповідача за встановлений судом період несплати повинна складати 730,1 грн. без урахуванням ПДВ та індексу інфляції, а не 444,55 грн., як встановлено судом першої інстанції на підставі розрахунку позивних вимог.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що підстав для розірвання договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, не вбачається.
У відповідності до ст.ст. 4, 43 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального і процесуального права.
Отже, висновки суду першої інстанції були зроблені при неповному з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, а також без підтверджуючих ці висновки доказів.
У зв'язку з наведеним у позові Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання договору оренди та виселення з приміщення, слід відмовити.
Разом з тим, господарський суд, призначаючи справу до розгляду на 24.02.2006р. розгляд позовної заяви, не повідомив належним чином відповідача про час і місце судового засідання, чим порушив його право брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення та документи з приводу обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Враховуюче викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 24.02.2006р. підлягає скасуванню, а в позові Приморської районної адміністрації Одеської міської ради слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 103-104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 24.02.2006р. у справі № 28/56-06-1286 скасувати.
У позові Приморської районної адміністрації Одеської міської ради відмовити.
Головуючий суддя О.Л. Воронюк
Суддя Г.А. Єрмілов
Суддя В.В. Лашин