ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 листопада 2011 р. < Текст > Справа №2а-11024/11/0170/20
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді –Кисельової О.М.,
при секретарі – Кожевніковій І.С.,
за участю представників: позивача - Бахаревої Н. Ю. відповідача - Чєркєсової Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства по управлінню житлово-комунальним господарством "ЯНТАР"
про стягнення заборгованості в сумі 6389,00 гривень,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства по управлінню житлово-комунальним господарством "ЯНТАР" про стягнення адміністративно – господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами у 2010 році в сумі 6389,00 гривень.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, пояснив, що відповідач до 15.04.2011 року повинен був самостійно сплатити суму адміністративно – господарських санкцій у розмірі 6389,00 гривень за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте ним, але цього зобов’язання не виконав.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та пояснила, що підприємство знаходиться в процедурі санації відповідно до статті 53 Закону України «Про поновлення платоспроможності підприємства чи визнання його банкротом» згідно з рішенням Господарського суду АР Крим №2-12/1111-2010 від 22.03.2010 року. Відповідно до вимог Закону України «Про банкрутство» до підприємства, що знаходиться в процедурі санації не застосовуються штрафні санкції та пеня.
Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство по управлінню житлово-комунальним господарством "ЯНТАР" зареєстровано у якості юридичної особи Красногвардійською районною державною адміністрацією 21.03.2003 року.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”від 21.03.1991 року № 875 (далі –Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою №10-ПІ, затвердженим наказом Мінпраці України від 10.02.2007р. №42, від 09.03.2010 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 9 осіб (а.с.5). Отже, відповідно до частини 1 статті 19 Закону для відповідача встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця. Відповідно до даних звіту у 2010 році на підприємстві не працювало жодної особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Частиною 1 ст. 20 Закону встановлено, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю
Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 70 від 31.01.2007р. роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Судом встановлено, що фонд оплати праці штатних працівників за рік складав 115000,00 грн. (а.с.5).
Відповідно до ст.1 Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 вищенаведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-12 , саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Таким чином, відповідач у 2010 році повинен був перерахувати до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 6389,00 грн. адміністративно –господарських санкцій за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним (12778,00 гривень (середньорічна заробітна плата) * 50% (кількість працівників)), оскільки чисельність штатних працівників облікового складу менше 15 осіб, а саме складає 9 осіб.
Суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положення статті 12 Закону встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), стосуються вимог, зобов’язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 Закону.
В розумінні наведеної норми та вищенаведених положень Закону України «Про Основи соціальної захищеності інвалідів» адміністративно-господарські санкції які просить стягнути позивач з відповідача не є штрафом або фінансовими (економічні) санкціями, тому в даному випадку Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не підлягає застосуванню.
За таких обставин справи позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки доведені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.160-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства по управлінню житлово-комунальним господарством "ЯНТАР" (97030, АР Крим, Красногвардійський район, с. Янтарне, вул.. Кубракова, 21) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова,133; Держбюджет Коасногвардійського району 50070000 Управління державного казначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740494, р/р 31217230700130, призначення платежу: *; ЗКПО платника; 50070000; 01; адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2010 рік в розмірі 6389,00 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя < підпис > Кисельова О.М.
< Текст >