Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2011 року Справа № 1170/2а-2621/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії в інтересах виконавчого органу Пенсійного фонду відповідно до абз.1 п.12 "Прикінцевих положень" та п.2 ст.105 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" про визнання вимоги № ф-252 від 22.03.2011 року незаконної, скасування її як такої та встановлення відсутності повноважень Управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії на складання зазначеної вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі-Позивач) звернувся до Кіровоградського адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії (надалі-Відповідач) в інтересах виконавчого органу Пенсійного фонду відповідно до абз.1 п.12 "Прикінцевих положень" та п.2 ст.105 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" про визнання вимоги № ф-252 від 22.03.2011 року незаконної, скасування її як такої та встановлення відсутності повноважень Управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії на складання зазначеної вимоги.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, як суб"єкт підприємницької діяльності, обравши особливий спосіб оподаткування (фіксований, єдиний податок) отримав вимогу відповідача № 80 від 05.11.2010 року про стягнення з нього на користь державного бюджету в особі УПФУ в Олександрійському районі Кіровоградської області недоїмки зі страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування
Зважаючи на те, що відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про систему оподаткування", Закону України "Про підтримку малого підприємництва", Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва", він не є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування як особа, яка перебуває спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, просив суд визнати незаконними дії відповідача, щодо винесення стосовно нього вимоги № ф-252 від 22.03.2011 року про стягнення недоїмки зі страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування та скасувати оскаржувану вимогу як незаконну.
Позивач в судове засідання не з"явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с.37) одночасно підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Відповідач в письмовому запереченні просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на правомірність визначення в оскаржуваній вимозі року про сплату боргу та обов'язок позивача сплатити до Пенсійного фонду України страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ квартал 2010 року, як такі, що нараховані у порядку, визначеному пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003року № 1058.(а.с.28)
В судове засідання представник відповідача не з"явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі(а.с.30).
Згідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні.
Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Олександрійської міської раді Кіровоградської області (а.с. 10) та, як платник єдиного внеску, перебуває на обліку в УПФУ м. Олександрії, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .
Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003року № 1058 (надалі-Закон № 1058) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно ч.3 ст.18 Закону № 1058 страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Платниками страхових внесків згідно зі ст.15 Закону є страхувальники, якими, зокрема, відповідно до п.5 ст. 14, п. 3 ч.1 ст. 11 Закону № 1058 є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону № 1058 страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх взяття на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
П.6 ч. 2 ст. 17 Закону України, в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до п.2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.98, до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.
Підпунктом 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла до 17.07.10) було передбачено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Між тим, Законом України від 08.07.10 №2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності 17.07.10, вказану норму викладено у такій редакції: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Зважаючи на викладене, подання заяви про доплату до мінімального страхового внеску, змінами до закону від 08.07.2010 року, на які посилається позивач, не передбачено.
Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджену Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1, на яку також посилається позивач є підзаконним нормативним актом, який не має вищої юридичної сили перед Законом.
Як визначено абз.9 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, який відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" становив 888 грн., та ставку, визначену ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 33,2 %, мінімальний страховий внесок для платників єдиного та фіксованого податку у липні - вересні 2010 року становив 294, 82 грн. (888 грн. х 33,2 %) у місяць, жовтні, листопаді-301,12 грн., грудні-306,10 грн.
Відповідно до положень частин 1, 6 ст.20 Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Наведене свідчить, що позивач, як фізична особа-підприємець, який обрав особливий спосіб оподаткування за фіксованим податком, зобов’язаний сплатити страхові внески за ІІІ-VІ кварталb 2010 року у строк до 20 жовтня 2010 року та до 20.01.2011 року відповідно, у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Платникам, які не сплатять суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску у терміни до 20 жовтня 2010 року та 20 січня 2011 року надсилається розрахунок сум, які підлягають сплаті за квартал з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків разом із вимогою про їх сплату для узгодження.
Суми несплачених страхових внесків стягуються у порядку, встановленому ст.106 Закону № 1058 . Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку , встановленому правлінням Пенсійного фонду України, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Відповідачем було подано заяву про узгодження вимоги про сплату недоїмки до управління ПФУ в м. Олександрії Кіровоградської області, рішенням про результати розгляду заяви від 05.04.2011 року № 29/02-32 вимогу про сплату боргу № ф-252 від 22.03.2011 року було залишено без змін, а заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, без задоволення.(а.с.12)
Не погодившись з рішенням управління позивач звернувся зі скаргою до Головного управління ПФУ у Кіровоградській області, яку останній 06.05.2011 року залишив без задоволення.(а.с.13)
Рішенням Пенсійного фонду України від 17.06.2011 року скаргу позивача, щодо процедури узгодження вимоги про сплату боргу також залишено без задоволення.(а.с.14).
Відповідно до ст. 18 Закону України " Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ Страхові внески є цільовим загальнообов"язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов"язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Сфера дії цього Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ухвалена в статті 5, відповідно до якої зазначений Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія ж інших законів та нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають зазначеному страхуванню, поняття платників страхових внесків , їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків , механізм стягнення заборгованості зі сплати зазначених внесків.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” , до приведення законодавства у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону,
Крім того, будь яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування Законом не передбачено.
За таких обставин, Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. №727 в редакції Указу Президента України №746 не має пріоритету перед Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та застосовується лише в частині, що не суперечить йому та у даному випадку, регулює лише механізм зарахування частини єдиного податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду.
З урахуванням положень Закону України "Про внесення змін до законів України "Про державний бюджет на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, п.6 ст.20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" базовим звітним періодом щодо обчислення та сплати позивачем страхових внесків є квартал .
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже станом на 22 березня 2011 року вказана сума вимоги позивачем до Пенсійного фонду України сплачена не була, у зв'язку з чим утворилася недоїмка в розмірі 1756,80 грн. (а.с. 11).
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність вимоги № ф-252 від 22.03.2011 року про сплату боргу направленої позивачу, та правомірність своїх дій щодо винесення цієї вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Такі витрати відповідачем у даній справі не понесені.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії в інтересах виконавчого органу Пенсійного фонду відповідно до абз.1 п.12 "Прикінцевих положень" та п.2 ст.105 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" про визнання вимоги № ф-252 від 22.03.2011 року незаконної, скасування її як такої та встановлення відсутності повноважень Управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії на складання зазначеної вимоги - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя (Підпис) Л.І. Хилько
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько