ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26 вересня 2011 року   11:52                                    Справа №  2а-0870/5716/11

 Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Сіпаки А.В.

при секретарі судового засідання Глінському А.А.

за участю представників позивача: Поспєлової С.Ю., Шаповалової І.Р., Кріпака Д.В.

за участю представника відповідача: Михайлюченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних

                                    трансформаторів»

                             до:  Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя

                           про: визнання протиправними та скасування податкових

                                   повідомлень-рішень

                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення винесені відповідачем 13.07.2011 №0000342310, №0000342320, №0000332320, оскільки як вважає позивач вони винесені з порушенням норм діючого законодавства.

Співробітниками  відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» (далі – ПАТ «Супер») з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Будтехсервіс» за жовтень 2008 року, березень 2009 року, травень 2009 року, за результатами якої складено акт від 22.06.2011 № 537/2320/13604509, на підставі якого прийняті наступні податкові повідомлення - рішення: від 13.07.2011 № 0000342310, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 522 938,00 грн.; від 13.07.2011 № 0000342320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116 750,00 грн., в тому числі за основним платежем 93 400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 350,00 грн.; від 13.07.2011 р, № 0000332320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 11 188,00 грн., та нарахована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 2 797,00 грн.

Зазначені зобов’язання виникли внаслідок того, що перевіряючими зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами.

Так представник позивача вважає, що відповідачем хибно зроблені висновки щодо нікчемності правочинів, оскільки всі господарські відносини з контрагентами підтверджуються первинними документами бухгалтерської звітності.

На підставі вищевикладеного представники позивача вважають, що вищевказані податкові повідомлення – рішення винесено з порушенням норм діючого законодавства та просить суд їх скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі, зокрема зазначивши, що співробітниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 22.06.2011 № 537/2320/13604509, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі – Закон №168/97-ВР), п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі – Закон №334/94-ВР).

Так на підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом було винесено податкові повідомлення – рішення від 13.07.2011 № 0000342310, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 522 938,00 грн.; від 13.07.2011 № 0000342320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116 750,00 грн., в тому числі за основним платежем 93 400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 350,00 грн.; від 13.07.2011 р, № 0000332320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 11 188,00 грн., та нарахована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 2 797,00 грн..

В ході перевірки встановлено, що договори підряду укладені між позивачем та ПАТ «Супер» не спричиняють реального настання правових наслідків та укладені з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків, в зв’язку з чим господарська діяльність позивача призвела до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Крім того, представник відповідача також зазначив, що вищевказані договори підряду суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, в зв’язку з чим є нікчемними та у позивача відсутнє право на включення до податкового кредиту валових витрат по договорам підряду укладених з ПАТ «Супер».

На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом  законності, відповідно до якого органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та  законів  України, а  також  міжнародних  договорів,  згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд  застосовує  інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Державна податкова адміністрація України, до складу якого входить ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, є одним із органів державної виконавчої влади. Відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.

Судом встановлено, що співробітниками відповідача була проведена документальна виїзна позапланова перевірки ПАТ «Супер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Будтехсервіс» за  жовтень 2008 року, березень 2009 року, травень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.06.2011 № 537/2320/13604509, яким встановлено порушення позивачем вимог Закону №168/97-ВР, та вимог Закону №334/94-ВР Вказане порушення відбулось в зв’язку з тим, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту, суми валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Будтехсервіс».

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення – рішення.

Так судом при перевірці фактів викладених в акті перевірки встановлено, що  пп. 3.1.2, пп. 3.1.4 п. 3.1 розділу 3 акту перевірки містить твердження, що в ході перевірки повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2008 по 30.06.2009 встановлено, що діяльність ПАТ «Супер» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань, в результаті чого в порушення вимог Закону № 334/94-ВР підприємством враховано в складі валових витрат в період з 01.10.2008 по 30.06.2009 витрати - отримані від ТОВ «Будтехсервіс», внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перевіряємий період всього у сумі 522 938 грн., в тому числі за 2008 рік в сумі 55 940 грн., за І квартал 2009 року в сумі 362 464 грн., за І півріччя 2009 року - в сумі 522 938 грн.

Суд вважає, що твердження відповідача є хибним, оскільки згідно п. 3.1 ст.3 Закону №334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Крім того, в акті перевірки фахівцями податкової служби зазначено, що операції по взаємовідносинам ПАТ «Супер» та ТОВ «Будтехсервіс» відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 15 «Капітальні інвестиції» - Кт 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Відповідно до пп. 1.28.1 п.1.28 ст.1 Закону №334/94-ВР, під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР передбачено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб.

Крім того, згідно пп. 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №334/94-ВР, під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, операції по взаємовідносинам з ТОВ «Будтехсервіс» у вигляді здійснення капітальних інвестицій (будівництва основних фондів) не були і не могли бути включені підприємством до валових витрат, тому що витрати на будівництво основних фондів підлягають амортизації згідно ст. 8 Закону про прибуток.

Так відповідно до пп. 8.1.1 ст. 8 Закону №334/94-ВР, під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. В зв'язку з чим підприємством не було віднесено до складу валових витрат операції по взаємовідносинам з ТОВ «Будтехсервіс» у перевіряємих періодах.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не було порушено вимоги Закону №334/94-ВР.

Щодо порушення позивачем вимог Закону №168/97-ВР, суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки податкового кредиту за жовтень 2008 року, березень 2009 року, травень 2009 року встановлено, що діяльність ПАТ «Супер» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань, в результаті чого до складу податкового кредиту в порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, віднесено суми ПДВ у загальній сумі 104 587,60 грн., нараховані по взаємовідносинам з ТОВ «Будтехсервіс».

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп 7.5.1 п. 7.5 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Первинним документом, підтверджуючим факт здійснення першої з подій, є податкова накладна, яка відповідно до вимог Закону №168/97-ВР, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених ПАТ «Супер» у зв’язку із з отриманням послуг від ТОВ «Будтехсервіс», до складу валових витрат.

У матеріалах справи наявні видаткові накладні, що оформлені у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Так суд вважає, що позивачем правомірно віднесено суми податку на додану вартість у розмірі 11 188 грн. в жовтні 2008 року, 61 305 грн. в березні 2009 року, 32 095 грн. в травні 2009 року зазначені в акті перевірки, до складу податкового кредиту, оскільки факт придбання ПАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» у ТОВ «Будтехсервіс» - робіт з улаштування фундаменту фарбувально-сушильної камери, улаштування фундаментів і підлоги в приміщенні дробеструйної камери корпусу №2 та улаштування парової котельні, фундаменту ФМ-1.ФМ-2 та приямків підтверджується податковими накладними.

Вищезазначені роботи виконані фактично і в повному обсязі, що також підтверджується наданими до перевірки первинними документами (актами приймання виконаних будівельних робіт-типова форма № КБ-2в, довідками щодо вартості виконаних будівельних робіт-типова форма № КБ-3). Крім того, в ході перевірки надано інформацію (акти приймання-передачі документів по ТОВ «Будтехсервіс» № 1 від 26.05.2011р., № 2 від 02.06.2011р. та № 3 від 07.06.2011р.) у вигляді табелів обліку робочого часу, накладних та службових записок, з якої видно дату проходу на територію ПАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», прізвища, ім'я, по-батькові співробітників ТОВ «Будтехсервіс», які виконували будівельні роботи на території ПАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», дату, перелік автотранспортних засобів, кількість та найменування будматеріалів та інструменту, що були ввезені співробітниками ТОВ «Будтехсервіс» на територію ПАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» для виконання будівельних робіт, про що є запис на стр. 5 акту перевірки .

Факт поставки  товару підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Щодо твердження відповідача про нікчемність укладених правочинів, суд зазначає, що ДПІ у Хортицькому  районі м. Запоріжжя не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним

для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру

створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст зазначених вище договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Слід зауважити, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для

висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Не можливо не зауважити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Отже, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Основною умовою формування податкового кредиту є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Слід зауважити, що видані контрагентом на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Крім того, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на вирок Орждонікідзевського районного суду м. Запоріжжя № 1-287/2010 від 12.05.2010, як на підставу правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, із наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, перевірка проводилась по господарських відносинах позивача з ТОВ «Будтехсервіс». Зі змісту вищезгаданого вироку не вбачається вини ні посадових осіб позивача, ні посадових осіб ТОВ «Будтехсервіс», з яким ПАТ «ЗЗНТ» мав господарські відносини.

Оскільки Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя визнав вину посадових осіб контрагентів ТОВ «Будтехсервіс» і в ухваленому вироку відсутні відомості щодо того, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а саме позивачем та його безпосереднім контрагентом ТОВ «Будтехсервіс», тому суд вважає, що даний документ не може слугувати належним доказом у даній справі щодо неправомірності дій ПАТ «ЗЗНТ» та нікчемності укладених між ними правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі  викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі    м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя № 0000342310 від 13.07.2011, № 0000342320 від 13.07.2011, № 0000332320 від 13.07.2011.    

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» (код ЄДРПОУ 13604509) 10 (десять) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                     /підпис/                  А.В. Сіпака

Постанова виготовлена в повному обсязі 23.11.2011

Постанова не набрала законної сили

Суддя                                                  А.В. Сіпака