Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/18567/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 25 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Полякової К.В.
при секретарі Карлюк М.О.
за участю позивача: ОСОБА_1
представників від:
відповідача: ОСОБА_2 (дов. №155 від 06.09.2011)
третьої особи: ОСОБА_3 (дов.15360/07 від 30.09.2011)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області , третя особа: управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дії та бездіяльність відповідача при проведенні виконавчого провадження № 2681704 по виконанню виконавчого листа « 2-5980 від 26.04.2011р., виданого Ленінським районним судом м. Донецька; зобов’язання відповідача застосувати до боржника УПФУ в Ленінському районні м. Донецька заходи адміністративного впливу з метою виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2011р. по справі № 2-5980/10 в 7- денний строк.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено боржника у виконавчому провадженні – управління Пенсійного фонду України у Ленінському районні м. Донецька (а.с.53 ).
В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 21.10.2010 було визнано неправомірними дії УПФУ в Ленінському районні м. Донецька щодо відмови в зарахуванні певного періоду роботи на АТ «Кондитерська фабрика «АВК м. Донецьк» та було зобов’язано УПФУ в Ленінському районні м. Донецька внести зміни до індивідуальних відомостей за 2008-2009 роки відносно позивача, як застрахованої особи, щодо помісячного нарахування страхових внесків на підтвердження страхового стажу за період з 19.06.2008р. по 17.04.2009р. відповідно до ЗУ «Про загальнообов’якове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV. В зв’язку з невиконанням пенсійним фондом судового рішення в добровільному порядку позивач звернулась до ВДВС ГУЮ у Донецькій області з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вказаного судового рішення. Постановою старшого виконавця ОСОБА_2 від 10.05.2011р. відкрито виконавче провадження № 26281704 та надано боржнику 7-денний строк для самостійного виконання судового рішення. Але внаслідок бездіяльності відповідача судове рішення на час подання позову не виконано, чим порушенні вимоги ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» та права позивача на пенсійне забезпечення.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, надала суду пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог. Просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача в поданому суду письмових запереченнях та в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Додатково зазначив, що 19.08.2011 від боржника надійшло повідомлення про повне фактичне виконання рішення суду, в зв’язку з чим на підставі п.8 ст.49 ЗУ « Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Тому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позивних вимог заперечував з огляду на фактичне виконання судового рішення, в підтвердження чого надав до матеріалів справи оригінал індивідуальної відомості про застраховану особу – ОСОБА_1
Заслухавши позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
21 жовтня 2010 постановою Ленінського районного суду м. Донецька, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011р., зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районні м. Донецька внести зміни до індивідуальних відомостей за 2008-2009р.р. відносно ОСОБА_1 як застрахованої особи щодо помісячного нарахування страхових внесків на загальнеобов’язкове державне пенсійне страхування на підтвердження страхового стажу за період з 19 червня 2008р. по 17 квітня 2009р. (а.с. 10 ).
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України «Про виконавче провадження» (далі за текстом – Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).
Відповідно до вимог статті 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2011 Ленінським районним судом м. Донецька видано виконавчий лист № 2-5980 з примусового виконання зазначеного судового рішення. (а.с. 14)
10 травня 2011 старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-5980 та встановлено боржнику 7-денний строк для його самостійного виконання. (а.с.14 )
Порядок виконання рішень у немайнових спорах законодавцем встановлено нормами гл. 8 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 19 травня 2011 року на адресу державного виконавця управління Пенсійного фонду України в Ленінському районні м. Донецька надіслало заяву з проханням відкласти провадження виконавчих дій у зв’язку із зверненням до Ленінського районного суду м. Донецька з заявою про роз’яснення судового рішення (а.с. 60).
За розглядом даної заяви на підставі ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій до 30.05.2011 (а.с.61). Доказів оскарження або скасування даної постанови суду не надано.
Під час дослідження в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження, встановлено, що старшим державним виконавцем 01.06.2011 на адресу Управління Пенсійного фонду України надіслано вимогу № 5/451-11П щодо виконання рішення суду.(а.с. 62 )
Постановою старшого державного виконавця від 15.06.2011 згідно з ст.. 35 Закону України «Про виконавче провадження» відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-5980 до 24.06.2011 (а.с.63). Доказів оскарження або скасування даної постанови суду не надано.
12 серпня 2001 року на адресу боржника також надіслано вимогу № 5/451-11П державного виконавця з встановленням строку для виконання рішення суду до 21.08.2011. (а.с. 45)
Як вбачається з матеріалів справи 19 серпня 2001 на адресу відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області боржник надіслав лист-повідомлення про повне фактичне виконання судового рішення. (а.с.44). Що також підтверджується наданим суду оригіналом індивідуальної відомості про застраховану особу – ОСОБА_1, де в графах 7-12 за звітний 2008 рік та в графах 1-3 за 2009 рік внесені помісячні зміни нарахування страхових внесків на загальнеобов’язкове державне пенсійне страхування на підтвердження страхового стажу за період з 19 червня 2008р. по 17 квітня 2009р (а.с.65).
Оскільки постанова Ленінського районного суду м. Донецька від 21.10.2010 фактично виконано, старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій правомірно та у спосіб передбачений п. 8 ч.1 ст. 49, ст.50 Закону України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.43).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування обмежені в своїй діяльності підставами, межами та способами, передбаченими Конституцією України та законами України.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи, зокрема, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 25 Закону передбачено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.
При цьому законодавець зазначив, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
З огляду на наведені законодавчі норми та з врахуванням фактичних обставин справи суд вважає, що з боку державного виконавця не допущено бездіяльності або протиправних дій щодо навмисного зволікання або перешкоджання виконання судового рішення. Наслідком проведення виконавчих дій є фактичне повне виконання виконавчого листа Ленінського районного суду № 2-5980/10 від 26.04.1011 у встановлений законом термін, а саме: Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районні м. Донецька внесені зміни до індивідуальних відомостей за 2008-2009р.р. відносно ОСОБА_1, як застрахованої особи щодо помісячного нарахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на підтвердження страхового стажу за період з 19 червня 2008 по 17 квітня 2009.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач – відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, як суб’єкт владних повноважень довів та надав суду докази щодо недопущення бездіяльності та правомірності здійснення дій з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Донецька за № 2-5980/10.
Суд не приймає до уваги незгоду позивача стосовно зазначеного управлінням Пенсійного фонду України в індивідуальних відомостях про застраховану особу розміру внесених змін щомісячних нарахувань сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на підтвердження страхового стажу за період з 19.06.2008 по 17.04.2009р., оскільки виходячи зі змісту самого виконавчого документу такий розмір взагалі не визначено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дії та бездіяльність відповідача при проведенні виконавчого провадження № 2681704 по виконанню виконавчого листа « 2-5980 від 26.04.2011р. виданого Ленінським районним судом м. Донецька; зобов’язання відповідача застосувати до боржника УПФУ в Ленінському районні м. Донецька заходи адміністративного впливу з метою виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2011р. по справі № 2-5980/10 в 7- денний строк.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 94, 158-163, 167, 181 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дії та бездіяльність відповідача при проведенні виконавчого провадження № 2681704 по виконанню виконавчого листа «2-5980 від 26.04.2011р. виданого Ленінським районним судом м. Донецька; зобов’язання відповідача застосувати до боржника УПФУ в Ленінському районні м. Донецька заходи адміністративного впливу з метою виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2011р. по справі № 2-5980/10 в 7- денний строк – відмовити повністю.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини 01 листопада 2011 року в присутності позивача,представників відповідача, третьої особи.
Повний текст постанови складений 04 листопада 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Полякова К.В.