ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2011 р. < Текст > Справа №2а-11244/11/0170/20
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кисельової О.М., при секретарі Дубініній А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Національного центру управління та випробувань космічних засобів, Центру контролю космічного простору
про визнання рішення протиправним та спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів, Центру контролю космічного простору про визнання рішення протиправним та спонукання до виконання певних дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має стаж безперервної військової служби у Збройних Силах України 15 років та набув право на отримання за 15 років безперервної військової служби 1 посадовий оклад та 1 оклад за військовим званням. Відповідно до довідки розрахунку відповідача розмір винагороди за безперервну військову службу за 15 років складає 1450,00 грн., проте фактично винагороду позивачу виплачено не було. Просить визнати протиправним рішення Центру контролю космічного простору про відмову у виплаті йому одноразової грошової допомоги – грошової винагороди за 15 років безперервної календарної військової служби та зобов’язати видати наказ про таку виплату, зобов’язати Національний центр управління та випробувань космічних засобів здійснити на його користь виплату одноразової грошової допомоги – грошової винагороди за 15 років безперервної календарної військової служби.
Позивач в судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про зміну позовних вимог та відкликання частини позовних вимог, просив розглянути справу без його участі.
Ухвалою суду від 11.11.2011 року позов в частині вимог до Центру контролю космічного простору залишено без розгляду і прийнято до розгляду позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги – грошової винагороди за 15 років безперервної календарної військової служби.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, надіслав до суду заперечення на позов, в яких зазначив, що відсутні підстави для задоволення позову. Крім того надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу у відсутності представників відповідача та позивача, повідомлених належним чином на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу за контрактом у Центрі контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України, що підтверджується довідкою №200 (а.с.9).
Національний центр управління та випробувань космічних засобів (далі - НЦУВКЗ) є державною бюджетною установою, а військовослужбовці, які проходять службу на посадах працівників НЦУВКЗ відряджені до Національного космічного агентства України із залишенням на військовій службі.
Строк безперервної військової служби складає 15 календарних років, що підтверджується витягом із послужного списку ОСОБА_1(а.с. 6) .
Позивач 19.08.2011 року звернувся до відповідача з рапортом про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалу безперервну військову службу 15 років (а.с.5).
В довідці від 23.08.2011 року зазначено про відсутність передбачених Постановою Кабінету міністрів України №104 від 07.02.2001 року та наказу ДКАУ від 20.09.2005 року №228 (що створений на виконання Постанови КМУ від 30.08.2002 року №1298) підстав для її виплати (а.с.5).
Перевіряючи наявність підстав для задоволення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені в Законі України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яким також встановлюються єдина система їх соціального та правового захисту, гарантуються військовослужбовцям та членам їх сімей сприятливі умови в економічній, соціальній, політичній сферах для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст.1 Закону).
У статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ і організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту.
Відповідно до п.1 Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 р. “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців,осіб рядового і начальницького складу” (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (п. 2 Постанови № 1294).
Наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за № 638/15329, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Інструкція №260), якою визначений порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Згідно з п.1.2 Інструкції № 260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
У пункті 32.1 Інструкції № 260 вказано, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі безперервності військової служби строком 15 років одноразово, виплачується винагорода у розмірі одного посадового окладу і окладу за військовим званням. Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).
З матеріалів справи вбачається,що позивач станом на 25.07.2011 року має 15 років безперервної військової служби у Збройних Силах України. Зазначений факт підтверджений відповідачем у запереченні на позов (а.с.30-32).
До матеріалів справи залучена довідка-розрахунок № 208 від 02.09.2011 р., відповідно до якої посадовий оклад позивача складає 1325,00 грн., оклад за військовим званням 125 грн., в наслідок чого сума винагороди за тривалість безперервної військової служби дорівнює 1450,00 грн (а.с.8).
Вивчивши зазначені документи, суд дійшов висновку, що після 01.08.2011 року позивач на підставі Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та згідно з положеннями Постанови № 1294 та Інструкції № 260 має право на отримання 1450,00 грн. винагороди за 15 річну тривалість безперервної військової служби.
Пунктом 1 Постанови КМУ № 104 від 07.02.2001 р. “Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій” (далі Постанова №104) встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби.
Відповідно до п.78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних сил України, затвердженого Указом Президента України №1053 від 07.11.2001 року, за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.
Вивчивши обставини справи, керуючись визначеним у ст. 8 КАС України принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено право позивача на отримання одноразової винагороди за 20 років безперервної військової служби у Збройних Силах України, у зв’язку з чим позовні вимоги належить задовольнити.
Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги –грошової винагороди за 15 років безперервної служби у Збройних Силах України.
3. Стягнути з Національного центру управління та випробувань космічних засобів (97419, АР Крим, м. Євпаторія-19) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) одноразову грошову винагороду за 15 років безперервної військової служби у Збройних Силах України у розмірі 1450,00 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн.40 клп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя < підпис > Кисельова О.М.
< Текст >