ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
< Текст >
22 листопада 2011 р. < Текст > Справа №2а-13788/11/0170/25
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю. С., при секретарі Зайцевій М.О., за участю представника позивача ОСОБА_1 довіреність № 1 від 04.01.2011 року, представника відповідача ОСОБА_2 довіреність № 01-1889 від 29.09.2011 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя < Список > < Позивач в особі >
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АР Крим < Список > < Відповідач в особі > < Текст >
про стягнення
< Текст >
ВСТАНОВИВ:
Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, в якому просить стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Сімферополь АР Крим заборгованість по витратам на виплату та доставку пільгових пенсій по інвалідності за період часу з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року у сумі 5306,00 грн., у тому числі державну адресну допомогу у сумі 4256,00 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що УПФ в Залізничному районі м. Сімферополя проводить виплату пенсій по інвалідності громадянам м. Сімферополь, нарахованих внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відповідно ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання", Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує страхові виплати і надає соціальні послуги певної категорії осіб, за наявності необхідного переліку документів. Якщо потерпілою особою документи не передані до Фонду соціального страхування від нещасного випадку, він продовжує отримувати суми пенсії, що належить йому з Пенсійного фонду України, після чого між фондами надалі проводяться відповідні розрахунки. Між тим, Фонд соціального страхування не прийняв до відшкодування суми витрат на виплату і доставку пенсій у розмірі 5306,00 грн., у тому числі державну адресну допомогу у сумі 4256,00 гривень, виплачені позивачем пенсіонеру ОСОБА_3 за період часу з січня по липень 2011 року. ПФУ вважає відмову відповідача відшкодувати зазначені суми безпідставною, та такою, що порушує вимоги законодавства та завдає шкоди інтересам держави в особі позивача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог за тих підстав, що постановою правлінь Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про затвердження Порядку відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" від 04.03.2003 року Фондом провадяться відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з виплатою та доставкою зазначених пенсій, однак відшкодування витрат на виплату та доставку адресної допомоги до такої пенсії постановою не передбачено. Більш того, відповідно до постанови КМУ "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2010 рік" № 626 від 21.07.2010 року дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії здійснюється за рахунок Державного бюджету України, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню. Щодо стягнення суми основного розміру пенсії, то вважає ці вимоги також безпідставними, оскільки згідно пенсійної справи ОСОБА_3 трудове ушкодження внаслідок нещасного випадку на виробництві він отримав на території м. Красноярську, тобто у країні-учасниці СНД.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Між позивачем та відповідачем підписані акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за період січень-липень 2011 року (а.с. 7-14).
Під час підписання актів виникла розбіжність у сумі 5306,00 грн., причиною якої стала незгода відповідача відшкодовувати виплату витрат на виплату та доставку пенсій та державної адресної допомоги, в тому числі ОСОБА_3, про що були складені відповідні списки осіб, неприйнятих до заліку (а.с. 15-29).
Перевіряючи наявність підстав для відшкодування УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, судом було встановлено наступне.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
- пенсійне страхування;
- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
- медичне страхування;
- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
- страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Відповідно до статті 12 Основ, спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надається, зокрема, пенсія за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, зокрема, надається пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.
За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом третім пункту 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого, а також чи передавалися цими підприємствами особові справи потерпілих до Фонду.
В матеріалах справи мається акт від 29.08.1999 року, згідно якого ОСОБА_3 дійсно отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві, внаслідок чого йому безстроково була встановлена 2 група інвалідності (а.с. 31-33).
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 отримує пенсію саме як потерпілий від нещасного випадку на виробництві та страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві, а в разі здійснення таких виплат органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Посилання відповідача на абз.1 ч.2 ст.7 Закону №2272-ІІІ від 22.02.2001р., відповідно до якої Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку є необґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.7 Закону №2272-ІІІ від 22.02.2001р., встановлено, що потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Потерпілі, документи яких не передані до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі АР Крим, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим, а відтак відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати з виплати зазначеної пенсії.
Суд підкреслює, що відшкодування витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за умови законної та правомірної виплати органами Пенсійного фонду України пенсії за інвалідністю, у тому числі при наявності у органів Пенсійного фонду повного комплекту документів, передбачених пенсійним законодавством, для призначення та проведення виплат пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
Нормативним актом, який регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який діяв на момент прийняття органами Пенсійного фонду України справ потерпілих, є Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. N 224/30, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 р. за N 536/6824(далі Порядок 224/30).
Відповідно до п.п. “ґ”п.7 Порядку документом, який є обов’язковим додатком до заяви про призначання пенсії за інвалідністю, є акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 N 1094 "Про деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" (при призначенні пенсії за інвалідністю внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання).
Також, відповідно до ст.35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” N 1105-XIV від 23.09.1999 року ( в редакції Закону від 23.02.2007 року) для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подається, окрім інших документів, акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.
Згідно з п.п. “а” п.7 Порядку до заяви про призначення пенсії за інвалідністю додаються документи про трудовий стаж, що визначені порядком підтвердження наявного трудового стажу.
Відповідно до п.7 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) виписку з акта огляду в МСЕК.
Отже, суд зазначає, що пенсійним законодавством України для виплати пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України наступних документів: акту про нещасний випадок; трудової книжки; довідки МСЕК.
Встановлено, що пенсіонер ОСОБА_3, який отримує пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, отримав свої трудові ушкодження за межами України на території країн СНД, що підтверджується відповідними актами про нещасний випадок на виробництві (а.с. 31-33).
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону ВР України від 23.09.1999 року № 1105-XIV, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.
Ст. 1 Багатосторонньої "Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (СНД) від 13.03.1992 року передбачає, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вона проживають. Згідно ст. 3, витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунку не проводяться, якщо інше не передбачене двосторонніми угодами. Призначення пенсії громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем їх проживання (ст. 6).
Таким чином, оскільки на даний момент ОСОБА_3 проживає на території України, загальний розмір пенсії за інвалідністю йому має бути нарахований та сплачений відповідно до діючого законодавства України.
Суд не може прийняти до уваги пояснення відповідача з посиланням на Багатосторонню "Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, професійним захворюванням бо іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків" (СНД) від 09.09.1994 року, її положення щодо відшкодування шкоди, причиненої працівнику внаслідок його трудового каліцтва, іншого пошкодження здоров'я в результаті нещасного випадку на виробництві, оскільки її положення розповсюджуються на відшкодування шкоди роботодавцем Сторони, законодавство якої розповсюджувалось на працівника під час його трудової діяльності, а не на обов'язок Фонду соціального страхування Сторони-учасниці Угоди сплатити належні страхові виплати.
Посилання позивача та відповідача на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4 (далі Порядок №5-4/4), як на підставу своїх вимог та заперечень є необґрунтованим з наступних підстав.
Пунктами 6 та 7 Порядку № 5-4/4 визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.
Суд зазначає, що зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, тому позивач обґрунтовано звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим для вирішення спірних відносин.
Таким чином, відповідач повинен відшкодувати понесені позивачем витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності пенсіонеру ОСОБА_3 у розмірі 1050,00 грн., в тому числі за січень 2011 року - 150,00 грн., лютий 2011 року - 150,00 грн., березень 2011 року - 150,00 грн., квітень 2011 року - 150,00 грн., травень 2011 року - 150,00 грн., червень 2011 року - 150,00 грн. та липень 2011 року - 150,00 грн., що також підтверджується списками осіб, яким призначені пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнятих до заліку за цій період, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд також вважає, що строк зі зверненням позивача до суду з вимогами в частині періоду за січень-березень 2011 року пропущено ним з поважних причин, у зв'язку з чим клопотання відповідача про залишення цих позовних вимог без розгляду було відхилено.
Щодо інших позовних вимог про стягнення витрат на адресну допомогу, суд зазначає наступне.
Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення”N1788-XII від 05.11.1991 року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Так, відповідно до Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" у п. 2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.3 статті 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV від 09.07.2003 року, пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 не включається.
Отже суд дійшов висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який визначає обов’язки саме органів Пенсійного фонду України.
Посилання представника позивача про те, що оскаржувана державна цільова допомога у даному випадку по суті є пенсією по інвалідності, включається до її основного розміру і повинна відшкодовуватися відповідачем на загальних підставах є необґрунтованими, оскільки з викладених вище норм чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.
Окрім того, відповідно до п. 3 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом –суми що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів. Даний перелік є вичерпним, та “державна адресна допомога до пенсії” до нього не входить.
Суд зазначає, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265.
Правові підстави і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги відсутні.
З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії у сумі 1050,00 грн., в інший частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судових витрат, вони не підлягають стягненню з відповідача.
В судовому засіданні 22.11.2011 року проголошено вступну та резолютивні частини судового рішення, повний текст постанови складено 28.11.2011 року.
Керуючись ст.ст. 121, 161, 163, 186, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополі АРК на користь Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року у сумі 1050 (одну тисячу п'ятдесят) гривень 00 копійок на рахунок в КРУ ВАТ "Державний ощадний банк України" р/р 25607701035 ОКПО 20727038 МФО 324805 .
В іншій частині позову щодо стягнення витрат на виплату та доставку адресної допомоги - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення десятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
< Текст >
Суддя підпис Кононова Ю. С.
< Текст >