ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

< Текст > 

22 листопада 2011 р. < Текст > Справа №2а-13695/11/0170/25

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді  Кононової Ю.С., при секретарі Зайцевій М.О., розглянувши  у порядку письмового провадження адміністративну справу   

за позовом   Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим   < Список >   < Позивач в особі >    

до   Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  < Список >   < Відповідач в особі >   < Текст >      

про стягнення

< Текст > 

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 286,30грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та мотивовані тим, що відповідачем несвоєчасно сплачені страхові внески на обов’язкове державне пенсійне страхування та надані недостовірні відомості до Пенсійного фонду, у зв'язку з чим до неї були застосовані штрафні санкції та нарахована пеня,  всього на суму 286,30 грн., яку позивач просить стягнути у примусовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутності.   

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, причин своєї неявки суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.  

Судом встановлено, що відповідачка була зареєстрована як фізична особа-підприємець 19.10.2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця (а.с.5). На облік до ПФУ в Роздольненському районі АРК ОСОБА_1 взято 22.10.2007 року (а.с. 4).

Згідно із ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин,  страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із  законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Ст. 3 Закону визначає, що Пенсійний фонд і фізичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п.2 ст. 5 Закону, виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Статтею 17 Закону передбачалось, що страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Страхувальник зобов’язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний  базовий звітний період, не пізніше  ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду. Якщо  страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі оплачують страхові внески, до них  застосовуються фінансові санкції, передбачені  Законом (п. 6 ст. 20 Закону).

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків  і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (п. 2 ч. 10 ст. 106 Закону).

Відповідно до п. 4 Постанови|Інструкції Пенсійного фонду від 19.12.2003 року № 21-1 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", в редакції, яка діяла на момент вини кнення спірних правовідносин, розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за певними ставкам, в т ому числі для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 цієї Інструкції, - 33,2 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Рішенням Управління ПФУ в Роздольненському районі № 44 від 17.03.2011 року до ОСОБА_1 за несвоєчасну оплату страхових внесків були застосовані штрафні санкції у сумі 105,69 грн. та нарахована пеня на суму 10,61 грн. (а.с. 7). Крім того, рішенням № 56 від 12.04.2011 року до відповідачки були застосовані штрафні санкції у сумі 170 грн. за надання недостовірних відомостей до системи персоніфікованого обліку (а.с. 8).    

При винесенні зазначенних рішень позивач керувався пунктами 2 та 5 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону, в старій редакції, встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачалось, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ внесені зміни до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, зокрема, виключено п. 2 та п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до п. 1 Розділу VIII Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” цей Закон набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Таким чином, на момент прийняття позивачем рішень № 44 від 17.03.2011 року та № 56 від 12.04.2011 року про застосування до відповідача фінансових санкцій та нарахування пені у розмірі 286,30 грн., норми, що передбачали склад відповідного правопорушення та відповідальність за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку, а саме п. 2 та п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, втратили чинність.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до            ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  № 16 від 14.01.1998 р. Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень вищезазначеного Закону України, органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відтак, органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Проте, органи пенсійного фонду з 01.01.11 р. не вправі за порушення, вчинені до або після 01.01.11р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11р. суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем притягнуто відповідача до відповідальності на підставі норм, що втратили чинність, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 286,30 грн. фінансових санкцій та пені.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 286,30 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.  

< Текст > 

Суддя                                 підпис                               Кононова Ю. С.

             < Текст >