ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 листопада 2011 р. < Текст > Справа №2а-9743/11/0170/25
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., при секретарі Зайцевій М.О., за участю представника прокуратури – Іслямова М.В., посвідчення № 10158, представника відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 3212\02-25 від 08.12.2010 року, представника третьої особи – ОСОБА_3, довіреність № 01-01\2485 від 31.10.2011 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокуратури Автономної Республіки Крим до Гурзуфської селищної Ради, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Рада Міністрів Автономної Республіки Крим про скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
Прокуратура АРК звернулась до Окружного адміністративного суду АРК з позовом, в якому просить скасувати рішення 14-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної Ради № 44 від 27.04.2007 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що проведеною прокуратурою АР Крим перевіркою було встановлено, що Гурзуфська селищна Рада своїм рішенням № 44 від 27.04.2007 року узгодила місце розташування селища забудови житлових будинків на земельній ділянці орієнтованою площею 8 га несільськогосподарського призначення з земель ДП «Гурзуф» в районі часовні, 72 км траси Сімферополь – Ялта. Проте, зазначена земельна ділянка розташована за межами затверджених границь населених пунктів Гурзуфської селищної Ради, а тому розпорядження цією земельною ділянкою та надання згоди на місце розташування на ній об’єктів не відноситься до повноважень відповідача.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що прийняте Гурзуфською селищною Радою рішення не має правових наслідків у вигляді розпорядження земельною ділянкою, а лише виражає згоду селищної Ради на розташування біля її границь такого об’єкту забудови як селище. У зв’язку з відсутністю у селищної Ради повноважень на розпорядження цією земельною ділянкою, матеріали узгодження місце розташування селища забудови житлових будинків були направлені до Ради Міністрів АР Крим для прийняття відповідного рішення.
Представник третьої особи Ради Міністрів АР Крим позовні вимоги підтримав та пояснив, що Рада Міністрів АР Крим не погоджувала розташування земельної ділянки для забудови житлових будинків площею 8 га несільськогосподарського призначення з земель ДП «Гурзуф» в районі траси Сімферополь – Ялта, а Гурзуфська селищна Рада, прийнявши оскаржуване рішення, відповідно перевищила надані їй земельним законодавством повноваження.
Суд, вислухавши представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Судом встановлено, що рішенням 14-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної Ради № 44 від 27 квітня 2007 року було узгоджено місце розташування селища забудови жилих будинків для депортованих громадян, громадян смт. Гурзуф, а також робітників ДП «Гурзуф» на земельній ділянці, орієнтованою площею 8,0 га несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів з земель ДП «Гурзуф», в районі часовні 72-й траси Сімферополь – Ялта на території Гурзуфської селРади. Пунктом 2 цього рішення матеріали узгодження місце розташування селища забудови жилих будинків були направлені до Ради Міністрів АР Крим для прийняття рішення (а.с. 17). Зазначене рішення було прийнято на підставі розгляду звернення Першого заступника міського Голови Ялтинської міської Ради від 18.04.2007 року (а.с. 19).
26 травня 2011 року Республіканським комітетом по земельних ресурсах АР Крим Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель було проведено перевірку з питань дотримання земельного законодавства Гурзуфською селищною Радою та землекористувачами на території Гурзуфської селищної Ради, в ході якої було встановлено, що рішення Гурзуфської селищної Ради № 44 від 27 квітня 2007 року було прийнято з перевищенням повноважень, визначених статтею 12 Земельного Кодексу України та в порушення ч. 3 ст. 151 Земельного Кодексу України (пункт 1 акту від 26.05.2011 року) (а.с. 30-37).
13 червня 2011 року на адресу Гурзуфської селищної Ради Республіканським комітетом АР Крим було направлено клопотання про приведення зазначеного рішення у відповідність до вимог земельного законодавства (а.с. 38-39).
23 червня 2011 року Прокуратурою Автономної Республіки Крим був принесений протест з вимогою скасувати рішення 14-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної Ради № 44 від 27.04.2007 року (а.с. 41-42).
Зазначений протест був розглянутий та рішенням 15-ї сесії 6-го скликання № 05 від 07.07.2011 року відхилений у зв’язку з тим, що рішення про узгодження місце розташування земельної ділянки для депортованих громадян на землях ДП «Гурзуф» прийнято відповідно до Земельного кодексу України (а.с. 6).
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина 2 ст. 83 Земельного Кодексу України передбачає, що в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.
Відповідно до ст.. 84 Земельного Кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 Земельного Кодексу України (в редакції на час прийняття рішення), погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України.
Згідно положень п. 12 розділу Х Земельного Кодексу України «Перехідні положення» (у редакції на час прийняття рішення) до розмежування земель державної і колективної власності повноваження розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки) у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські Ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб’єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.
Відповідними органами державної влади Земельний Кодекс визначає Кабінет Міністрів України, Раду Міністрів АР Крим, місцеві, районні та обласні державні адміністрації.
Судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що земельна ділянка орієнтованою площею 8,0 га, щодо якої Гурзуфська селищна Рада узгодила місце розташування об’єкта забудови, розташована за межами населеного пункту смт. Гурзуф, на землях Державного підприємства «Гурзуф», а отже відноситься до категорії земель державної власності, повноваження щодо вилучення якої, та відповідно і узгодження місце розташування на ній об’єктів забудови відноситься до компетенції Ради Міністрів АР Крим, що передбачено статтею 16 Земельного Кодексу України.
Згідно ст. 7 ст. 123 Земельного Кодексу України (в редакції на час прийняття рішення), при наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною 5 ст. 151 ЗК України передбачено, що юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації.
Відповідно до ч. 9, 11 ст. 151 ЗК України, якщо погодження місця розташування об'єкта провадиться районною, обласною державною адміністрацією, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, сільська, селищна, міська рада готує свій висновок і подає матеріали на погодження до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської, районної ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація розглядають подані матеріали і погоджують місце розташування об'єкта, під який мають право вилучати земельну ділянку.
Отже, в даному випадку Гурзуфська селищна Рада за результатами розгляду звернення щодо узгодження місце розташування об’єкту забудови на земельній ділянці, розпорядження якою не належить до її компетенції мала повноваження та повинна була лише підготувати свій висновок щодо погодження місце розташування об’єкту та подати матеріали на погодження до Ради Міністрів АР Крим.
Замість цього, відповідачем було прийнято рішення, яким Гурзуфська селищна Рада всупереч діючому на той момент законодавству самостійно погодила місце розташування селища забудови житлових будинків на земельній ділянці, розпорядження щодо якої не відноситься до її компетенції.
При цьому суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача, що зазначене рішення не мало ніяких правових наслідків, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти ради є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, а отже прийняття Радою з перевищенням повноважень рішення, яке є обов’язковим для виконання на її території є безумовним порушенням принципу законності та має негативні наслідки.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення № 44 від 27.04.2007 року було прийнято Гурзуфською селищною Радою з перевищенням наданих їй законодавством повноважень, а отже має бути скасовано.
Під час судового засідання, яке відбулось 08.11.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 14.11.2011 р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Прокуратури Автономної Республіки Крим з задовольнити.
Скасувати рішення 14-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної Ради № 44 від 27.04.2007 року «Про узгодження місце розташування селища забудови житлових будинків для депортованих громадян, громадян смт. Гурзуф, а також робітників ДП «Гурзуф» на земельній ділянці, орієнтованою площею 8,0 га несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів з земель ДП «Гурзуф», в районі часовні 72-й км. траси Сімферополь – Ялта на території Гурзуфської селРади».
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Кононова Ю. С.
< Текст >